Місцеві податки і збори

3) переваження трансфертів  над власними ресурсами; 

4)  відносний  брак  продуктивності  податків,  які   мають  збирати  органи місцевої  влади (головним  залишається  оподаткування  землі  та  майна, а оподаткування економічної діяльності – постійно зменшується);

5)  певний  рівень  плутанини  між  функціями   фінансування  місцевих бюджетів,  відшкодування  за  делеговані  функції  та  забезпечення  фінансового вирівнювання;

6) недосконалість  процедури   об’єднаного  фінансування (центральні/місцеві  органи влади) проектів публічних робіт.

Якщо  розглянути  структуру  надходжень  до  місцевих  бюджетів  то  їх умовно можна поділити на 4 групи:

1. Надходження з власних джерел, складають біля – 38 %, з них:

а) власні  податки  та  доходи  фіскального  характеру (місцеві  податки  та збори);

б) спільні податки  з власних джерел (доходи фіз. осіб, земельний податок);

в) збори, платежі та мито за спеціальні послуги.

2. Бюджетні доходи/трансферти.

3. Інші надходження  (неподаткові надходження, операції з капіталом).

4. Чисті позики.

«Власні» місцеві податки  та збори визначені у ст. 10 Податкового  кодексу України [3].  До  місцевих  податків  належать:  податок на  нерухоме  майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір запровадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування  транспортних  засобів та  туристичний збір.  Деякі з них повинні стягуватися в обов’язковому порядку, деякі стягуються на розсуд рад місцевого самоврядування.  На  жаль,  сума  надходжень  від  цих  податків  є  дуже  малоювона складає біля 1 % усіх податкових надходжень країни.

Спільні податки з  власних джерел збираються централізовано податковимиорганами  з  подальшим  розподілом  та  зарахуванням  до  відповідних  бюджетівзгідно з Бюджетним кодексом України [2]. До них належать податок на доходиз фізичних  осіб,  земельний податок.  Їх  частка  в структурі місцевих  бюджетівскладає біля 36 %. 

Значною часткою в  формуванні місцевих бюджетів займають міжбюджетндоходи (трансферти), які  складають біля 51 %.  Інші надходження (неподатковнадходження, та надходження  від операцій з капіталом) складають  біля 11 %.

Надходження  від  дійсно  місцевих  податків  в  Україні,  як  і  в  більшосткраїнах Європи  не  велике. Лише  у 8  державах –  членах  Ради Європи  органимісцевої  влади  можуть  пишатися  часткою  власних  ресурсів,  яка  дорівнює  чиперевищує 50 % їхніх загальних фінансових ресурсів. У останніх, як і в Україніця частка значно менше.

Податковим  кодексом  України,  було  проведено  оптимізацію  місцевихподатків  та  зборів.  Встановлено  два  місцевих  податки  та  три  збори.  Такрішення  було  прийнято  після  проведення  ретельного  аналізу щодо ефективності  застосування  місцевих  податків  і зборів,  які були  передбачені Законом України «Про систему оподаткування».

Міжнародний  досвід  свідчить, що  у  багатьох  країнах  податки  пов’язані землею, є  основним елементом системи місцевих податків. Вони відповідають багатьом  критеріям  ефективності  місцевих  податків.  Адміністрування  цих податків також є відносно нескладним.

3.2 Напрямки  удосконалення системи місцевих  податків та зборів

Реформуючи систему місцевого оподаткування, треба насамперед, змінити ставлення до місцевих податків і зборів і не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво підняти їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. А це можливо лише якщо здійснити перегляд складу місцевих податків і зборів. До місцевих повинні належати деякі загальнодержавні податки з тих, що традиційно надходять до місцевих бюджетів. До переліку місцевих податків і зборів треба додати такі, що з огляду на світовий досвід найпридатніші для місцевого оподаткування. Враховуючи світовий досвід, чимало місцевих податків можна розділити на кілька груп.[16]

Податки першої групи  охоплюють податки на нерухоме майно, місцеві непрямі податки, прямі прибуткові податки з фізичних і юридичних осіб та місцеві подушні податки, які складають найбільшу частку в доходах місцевих бюджетів. Друга група – це податки на прибуток та доходи. Одним із найбільшдосконалих видів фіскальних інструментів другої групи є прибутковий податок із громадян. До третьої групи належать непрямі податки: податок з обороту, податок на додану вартість, податок на роздрібний продаж. До четвертої групи можна віднести місцеві подушні та екологічні податки, які застосовуються у багатьох країнах і складають невелику частку в загальній сумі доходів місцевих бюджетів. До наступної групи належать податки на ігри, видовища, розваги, аукціони, збори, які проводять органи місцевої влади, за виконані ними послуги, які в структурі доходів місцевих бюджетів є незначними.

Попри велику кількість  місцевих податків, у розвинених країнах ключове фіскальне значення мають лише деякі з них. Передусім, – це помайнові податки, що має економічне обґрунтування, оскільки оподаткування майна гарантує стабільне надходження доходів до бюджету. Вважаємо, що майно є найбільш перспективним об'єктом для розвитку місцевого оподаткування. Проте в Україні ситуація ускладнюється слабким розвитком ринку нерухомості, відсутністю необхідних інформаційних систем, які б характеризували об'єкт оподаткування. Реформування місцевого оподаткування повинно мати на меті максимізацію та стабілізацію доходів місцевих бюджетів, корегування дій ринкових механізмів, урахування інтересів підприємства, реалізацію соціальносправедливої податкової політики.

Зауважимо, що основні  положення, які є підґрунтям створення  податкової системи, не повною мірою реалізовані в Україні. Система місцевих податків та зборів потребує вдосконалення відповідно до обґрунтованих у зарубіжній та вітчизняній фінансовій науці засад оптимального оподаткування. До місцевих податків, окрім загальних принципів оподаткування, висуваються певні характерні вимоги, зумовлені їхнім особливим значенням у складі фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, забезпеченні соціально-економічного розвитку територій, найбільш повному задоволенні потреб населения.

Система місцевого оподаткування  повинна передбачати такі підходи  до вибору місцевих податків:

1. Забезпечення достатніх обсягів надходжень та справедливого розподілу средств. Надходження від місцевих податків і зборів мають бути відчутними у загальному обсязі фінансових ресурсів місцевих органів влади, а потреби місцевого бюджету повинні задовольнятися переважно за рахунок надходжень від місцевих податків і зборів.

2.Незначні адміністративні та виконавські витрати. Істотного зниження адміністративних витрат можна досягти за допомогою використання єдиного фіскального апарату, спільних форм і баз оподаткування при справлянні загальнодержавних та місцевих податків.

3. Вплив місцевих податків на соціальну поведінку громадян не повинен бути суттєвим, місцеві податки не повинні сприяти переміщенню податкових баз. У зв'язку з цим найбільш доцільними місцевими податками є майнові податки та податки з доходів. Обсяг місцевих податків має бути безпосередньо пов'язаний з рівнем надання місцевих послуг.

4.Рівень ефективності  витрат означає, що місцеве  оподаткування має сприяти досягненню оптимального рівня видатків органів місцевого самоуправління. 
ВИСНОВКИ

Питання фінансової незалежності місцевих органів влади мають виняткове значення у зв’язку із становленням і зміцненням у нашій державі інституту місцевого самоврядування в контексті Європейської хартії місцевого самоврядування, до якої Україна приєдналася у 1996 році і вимог якої вона повинна дотримуватися.

Вважається, що головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження  фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. Такі фінансові ресурси необхідні місцевій владі для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку території у відповідності із обраними пріоритетами. Фінансову незалежність також розуміють як незалежність від загальнодержавних органів влади у прийнятті рішень щодо місцевих проблем і, головне, як забезпечення їхнього розв’язання з допомогою коштів.

1. Розвиток  податкових теорій західної науки  свідчить про тісне взаємопроникнення  та взаємодоповнення неокласичних  та кейнсіанських теорій. Внаслідок цього посилюються спроби інтегрувати їх у новому теоретичному напрямі, що сформувався у провідних економістів колишнього СРСР В.Л. Андрущенка, В.М. Суторміної, В.О. Соколова, В.М. Федосова та інших. Перехід від марксистсько-ленінських постулатів до науково-об’єктивних основ пізнання фінансової науки дав змогу їм по-новому сприйняти теоретичні основи податків. З цими економістами можна погодитися, що податки являють собою платежі юридичних і фізичних осіб, які встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави.

2. Проблема  нестачі фінансових ресурсів  в органах місцевого самоврядування  та нестабільність їхніх дохідних  джерел останнім часом набула  загальнодержавної ваги. Зміцнення  інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети. Сьогодні бюджетна практика передбачає формування дохідної частини місцевих бюджетів переважно за рахунок загальнодержавних податків і бюджетних трансфертів (дотацій і субвенцій). Місцеві податки та збори як власне джерело бюджетів місцевого самоврядування становлять лише 2-3 % від доходів місцевих бюджетів.

3. Місцеві  податки і збори досить різнопланове явище в податковій системі, які не відіграють істотної ролі у формуванні як консолідованого, так і місцевих бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних податків.

Сучасна система оподаткування  місцевими податками і зборами в Україні насамперед не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація  системи оподаткування місцевими  податками і зборами назріла  й має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

В процесі реформування системи оподаткування в Україні  необхідно докорінно змінити  ставлення до місцевих податків та зборів, суттєво піднести їхню роль і значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Потребує перегляду перелік податків та зборів, причому він може бути значно більшим, як свідчить практика багатьох розвинених країн світу. Органи місцевого самоврядування повинні мати право запроваджувати на своїй території власні податки і збори, а центральний уряд має лише контролювати загальний рівень оподаткування. Річ у тому, що на місцях є завжди особливі об’єкти оподаткування, які можуть суттєво поповнити доходи місцевих бюджетів, а отже, дати кошти для розв’язання економічних і соціальних проблем регіону.

Розширення переліку місцевих податків та зборів має здійснюватися також за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів: наприклад, збори за прибирання і освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, зон відпочинку, кладовищ тощо. В умовах загрозливої екологічної ситуації в Україні корисними стануть місцеві екологічні податки, які доцільно стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, лісів та інших природних ресурсів, утилізацію шкідливих відходів.

На нашу думку, у процесі реформування системи оподаткування разом із прийняттям окремих законів з фінансових питань з’явилась потреба у розробленні систематизованих законодавчих актів, які б регулювали бюджетні, податкові права органів місцевого самоврядування. Це б дало можливість місцевим органам влади самостійно формувати фінансову базу регіону й забезпечило б публічну звітність органів місцевого самоврядування перед платниками податків щодо використання податкових надходжень.

Тільки за умови вирішення  цих питань законодавчо можна розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи як на державному, так і на місцевому рівнях у створенні фінансового середовища, що у свою чергу, сприятиме прискореному розвитку ринкових відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України. – К.: Преса, 1996. -16 с.
2. Бюджетний кодекс України :  від 8.07.2010 р., № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 2456-17.
3. Податковий кодекс України : від 2.12.2010 р., № 2755-VI [Електронний ресурс]. –  Режим  доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 2755-17.
4. Закон України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 березня. - № 50-51. – С. 8-9.
5. Закон України від 23.12.04 р. № 2285-IV „Про Державний бюджет України на 2007 рік” // Вісник податкової служби України. – 2007. - № 4. – С.13-42.
6. Закон України від 20.12.05 р. № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2008 рік” // Вісник податкової служби України. – 2008. - № 4. – С.4-34.
7. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. - № 50-51.
8. Декрет КМУ „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993 // Голос України. – 1999. - № 87.
9. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. – К.: Експерт-Про, 2000. – 489 с.
10. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу у ХХ столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). – Львів: Каменяр, 2000.
11. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. – К., 2002. – 234 с.
12. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний Т.В. Місцеве самоврядування в Україні: Муніципал. право. – К.: Атіка, 2000. – 303 с.
13. Білова Н., Місцеві податки і збори по-новому: знайомимося та готуємося до сплати / Н. Білова // Податки та бухгалтерський облік. – 2011. – №1-2. – С.38-46.
14. Блажевич В. Місцеві податки і збори та їх особливості. Світовий та український досвід встановлення і справляння місцевих податків// Підприємництво, господарство і право. – 2003.- №1.- С. 95 - 99.
15. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократіїї. – К.: Либідь, 2000.
16. Бондарчук Т.Г. «Зарубіжний досвід місцевого оподаткування та можливості його застосування в Україні» - Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, №1, 2011
17. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в контексті реформи адміністративного права // Вісн. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 209-216.
18. Буряченко А.Є., Палій М.П. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів // Фінанси України. – 2003. - № 8. – С. 13-18.
19. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2010 рік/[Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В. та ін]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2011 142 с.
20. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – К., 2003. – 606 с.
21. Вітлінський В.В., Скрипник А.В. Аналіз діяльності податкової системи України // Фінанси України. – 2005. - № 12. – С. 19-31.
22. Воронкова О.М. Податковий процес і напрями його удосконалення // Вісник податкової служби України. – 2002. - № 4. – С. 28-31.
23. Герчаківський С.Д. Місцеве оподаткування в Україні: традиції, реалії та напрями удосконалення // Фінанси України.- 2003. - № 2.- С. 44-49.
24. Циммерманн Х. Реформа місцевих податків в Україні / Х. Циммерманн Міста  та  громади  в  адміністративно-територіальній  реформі  в  Україні. Міжнародний  досвід  та  практичні  пропозиції / М.  В.  Пітцик, Ю. І. Ганущак, Д. Шиманке, Х. Циммерманн ; Асоц. Міст України та громад, Нім. Бюро техн. співробітництва. – К., 2008. – 136 с.
25. http://www.minfin.gov.ua.