Адаптація першокурсника до життєдіяльності у ВНЗ

Перш  за все, це особливості спілкування  студентів з викладачами. Відомо, що цей  процес дуже відрізняється  від взаємодії із шкільними вчителями, і спроби студентів "перенести" шкільний стиль у вузівське життя, як правило, є неефективними і  досить конфліктними. Слід зазначити, що в цілому ці проблеми досить легко  коригуються, але, як не дивно, часто  вони зберігаються тривалий час і  серйозно впливають на успішність навчання [8,76]. Пояснюється це тим, що у вузах не передбачено спеціальних заходів щодо корекції шкільних навичок; припускається, що студент є досить самостійним, щоб набути їх. Але спостереження говорять, що це зовсім не завжди так. Наступна група проблем стосується функціонування вищих психічних процесів. Перш за все  це довільність та опосередкованість пізнавальних процесів та емоційної сфери. Часто виявляється, що способи зосередження уваги, запам'ятовування, вирішення навчальних завдань, якими володіє студент і які були цілком адекватними в умовах шкільного навчання, не "працюють" у навчанні вузівському. Наприклад, ми доволі часто спостерігаємо першокурсників, які отримують справжні травмуючі переживання через недостатність мнемічної сфери. Особливо це є характерним для спеціальностей, які передбачають уже на першому курсі запам'ятовування дуже великої кількості матеріалу, яка не йде ні в яке порівняння зі шкільними вимогами (вивчення іноземної мови на фахових факультетах, анатомії на медичних спеціальностях тощо). Психологічний аналіз випадків звернень студентів до психолога виявляє, що вони використовують способи запам'ятовування, засвоєні в школі, і, незважаючи на їхню неефективність, не можуть перейти на управління мнемічною функцією з метою відпрацювання нових, результативних способів. Те саме стосується управління увагою, розподілу активності у часі, керівництва емоційною сферою. Психологічно це пояснюється слабкою рефлексивністю усвідомлення: студент не може "увійти", в позицію оцінювання власної активності, критичного аналізу її і пошуку нових, адекватних способів дій [16,63].

Психологічна  підготовленість студентів до пізнавальної активності та іншим видам діяльності визначається здатністю до  стійкої  концентрації уваги, тривалою працездатністю, здатністю працювати в різних умовах, об'ємом розумової праці, динамікою  «втягування» в роботу. Все це складає  соціальну основу адаптації студентів  до психічних навантажень, зокрема  здатність протистояти шкідливій  дії, розуміння ситуації та відповідна реакція на неї, вміле користування інформацією, здатність знаходити  неординарні відповіді та рішення. Складна та багатопланова реакція  адаптації проявляється в вигляді  специфічних відповідей саморегулюючих систем організму на різноманітні ситуації [2,14].

Психологічна  непідготовленість до нових соціальних умов негативно діє на загальний  стан здоров'я студентів, послаблює  увагу, пам'ять, мислення волю. Виникає  стан емоційного напруження, яке, як відомо, може стати патогенною основою різних захворювань: руйнується гармонія та чіткість поведінки, що призводить до нервових розладів. В цьому випадку виникають протиріччя між внутрішніми можливостями студента та зовнішніми труднощами [3, 93].

Фактори, які сприяють виникненню емоційної  напруги [2, 15]:

• недостатня кількість інформації, її протиріччя, надмірна різноманітність чи монотонність;

- недостатньо  сформовані такі риси особистості,  як готовність до навчання, здатність  навчатись самостійно, володіти  своїми індивідуальними особливостями  пізнавальної діяльності, вміння  раціонально планувати свій робочий  час для самостійної підготовки;

- оцінка  роботи як такої, що перевищує  можливості студента за об'ємом  чи ступенем важкості, невизначені  вимоги, критичні обставини чи  ризик під час прийняття рішень. Довге емоційне напруження характеризується явищами загальної дезінтеграції, що проявляється в ослабленні регуляторних впливів на основні вегетативні функції. Ускладненню процесу адаптації сприяє також перелом звичних уявлень та інтересів, тобто їх звуження та певна професіоналізація. Разом з тим розширюється коло інтересів, пов'язаних з вибраною професією, підвищуються інтелектуальні, естетичні, етичні та матеріальні потреби. Всі наведені комплекси діють на організм першокурсника як невдачі, захисних реакцій, емоцій, тобто все те, що пов'язане зі стресом. Стресові ситуації порушують адаптацію і пристосування людини до середовища. Результатом стресових ситуацій є низька успішність на першій зимовій сесії, високий рівень захворюваності [20, 19].

Порівняння  функціонального стану організму  студента напротязі навчання в вузі показало, що в період адаптації менш виражена збудливість нервових клітин кори головного мозку, більш низький рівень працездатності, організм працює з великою напруженістю та інтенсивністю, часто зустрічаються випадки вегетативної дистонії, збільшена інтенсивність енергетичних процесів [1, 28].

Студентам, які мають низьку успішність в  навчанні, характерні зневага інтересами оточуючих, специфічне відношення до загальноприйнятих  норм суспільної поведінки, ригідність мислення тощо.  Окрему групу становлять власне особистісні труднощі студентів-першокурсників. Серед них найсуттєвішою є  проблема недостатнього самовизначення. З літератури відомо, що готовність до життєвого самовизначення є центральним  психічним новоутворенням старшокласників . Основними психологічними компонентами цієї структури є: життєві плани  як стійкий вияв мотивації особистості  відносно визначеного напряму життєвого  шляху; розвинута Я-концепція і  свідоме управління розвитком власної  особистості; інтегрування особистості  і поява індивідуальності як вищого рівня її розвитку [16, 62].

Численні  експериментальні дані показують, що в  такому вигляді готовність до вибору життєвого шляху формується, насправді, у дуже незначної частини випускників середніх шкіл. Рішення про вступ до того чи іншого вузу дуже часто є не власним і самостійним, а підказаним батьками чи іншими людьми, очікування є розмитими й невизначеними, а інтегрованість індивідуальності - далеко не завершеною. Фактично, якщо використати термінологію Е. Еріксона, значна частина молодих людей на момент вступу до вищого навчального закладу переживає фазу "мораторію" в розвитку ідентичності, а отже, прийняття й виконання самостійного рішення є для них невчасним і невідповідальним. Зазначимо, що на відміну від інших проблем, вказані особистісні труднощі значною мірою стосуються й випускників ліцеїв та гімназій при вузах. Навчання в цих закладах майже не впливає на підсилення розвитку. готовності до життєвого самовизначення. На наш погляд, це пояснюється ранньою професіоналізацією навчання - вибір профілю ліцею майже ніколи, за даними опитування, не є повністю самостійним і усвідомленим. Тому дуже часто учні починають переживати своєрідну приреченість, адже навчальна програма в профільних класах побудована таким чином, що загальноосвітній компонент дуже звужується і перехід в інший профіль стає просто неможливим. Тут є велика й складна проблема, що стосується і профорієнтації, і подальшого поліпшення навчання в закладах нового типу [3, 93].

Аналізуючи  труднощі навчання студентів-першокурсників слід вказати також на труднощі соціально-психологічної адаптації. При вступі до вищого навчальною закладу студент як особистість продовжує формуватись і розвиватись відповідно до свого нового соціального становища, яке він займає у суспільстві, під впливом нового оточення, нового колективу, нових умов і вимог. Значно розширюється коло відносин першокурсника з представниками соціальних груп: у школі — однокласники, вчителі, в університеті — однокурсники, студенти інших вузів і факультетів, викладачі, методисти, співробітники вищого навчального закладу тощо. Для тих, хто живе в гуртожитку, на квартирі — нове коло побутового спілкування, а отже, нові проблеми. Порівняно зі шкільними роками змінюються і мотиви навчальної діяльності, оскільки ця діяльність набуває професійного напряму, нового конкретного значення, адже опанування знаннями, навичками та вміннями стає найважливішими умовами професійного розвитку майбутнього спеціаліста [16, 63].

Таким чином, на процес адаптації першокурсників впливає низка факторів, головними  з яких є гарні побутові умови, цікаве дозвілля, знання і вміння свідомо  долати труднощі й проблеми адаптаційного  періоду, задоволення навчальним процесом і соціальним оточенням.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Адаптація студентів до навчальної діяльності обіймає вплив як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, до яких відносяться зміст та організація навчального процесу у ВНЗ [7]. Особливої уваги тут потребують студенти-першокурсники, оскільки звична для них організаційна модель навчання  відрізняється від навчання у вищій школі. Зокрема, в останньому випадку характерні висока інтенсивність розумової праці, більший обсяг теоретичних знань, нерівномірність академічного навантаження, яка досягає свого апогею у період сесії. Розбіжності зумовлені й відмінностями щодо циклу навчальних дисциплін, що вивчаються у ВНЗ, появою профільних предметів, з якими студент пов'язує свою майбутню професійну діяльність. Студенту-першокурснику доводиться пристосовуватися до нових вимог, які ставить перед ним вища школа і водночас до нових соціальних обставин спілкування з ровесниками та педагогами, форм і методів навчання (самостійної роботи, групових форм взаємодії та ін.) та побуту (відсутність звичного родинного кола, матеріальні труднощі, складність проживання в гуртожитку тощо) [7]. Для навчального процесу першокурсників характерні інтенсивне розумове навантаження, сприйняття великого інформаційного потоку, високе емоційне напруження, чітка регламентація праці і відпочинку. Період навчання у ВНЗ імовірно є дуже важливим періодом онтогенезу індивіда, коли відбувається його стрімке особистісне зростання, закладаються основи майбутньої дорослості. В цьому віці актуалізується перебіг низки специфічних процесів, а саме:

а) професійного самовизначення і пов'язаного з  ним розвитку професійно значущих якостей;

б) особистісного  самовизначення, котре центрується  довкола системи персоніфікованих ціннісних орієнтацій;

в) власне психологічної адаптованості як внутрішнього прийняття-привласнення суспільне прийнятних соціальних норм і цінностей. Вищезазначені процеси, крім позитивного впливу на розвиток особистості, все ж утримують суб'єктивні чинники, які негативно позначаються на процесах соціально-психологічної адаптації першокурсників ВНЗ, а саме:

- недостатній рівень їхньої підготовки за шкільними навчальними програмами,ігнорування ними окремими предметами навчального плану середньої школи;

- несформовані навички навчально-пізнавальної роботи, недостатній розвиток словесне-логічного мислення;

- характерна для більшості учнів середньої школи пасивність, відсутність самостійності у розв'язанні проблем і вирішенні завдань;

- невисокий рівень їхньої соціальної культури, вихованості, інтелігентності;

- недостатньо осмислена установка на оволодіння професією;

- невпевненість у власній спроможності ефективно організувати своє навчання і життя.

Дослідження дають змогу констатувати, що психодіагностика адаптаційних можливостей студентів  першого року навчання дуже важлива, тому що дезадаптація може позначитися  погіршенням роботи пізнавальної сфери (зосередження уваги, пам'яті, мовлення), змінами в емоційно-почуттєвій сфері (поява тривоги, поганого настрою, невпевненості  у собі, страху, неадекватності самосприйняття і самооцінки, неприйняття інших  людей тощо). Це підтверджують також  результати досліджень інших учених [3; 7].

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Барко В.І., Шаповалов О.В., Панок В.Г. Психологічна діагностика.// Практична психологія та соціальна робота. – 1998. * №9. – С.27-30.

2. Березовин Н.А. Адаптация студентов к жизнедеятельности вуза: психолого-педагогические аспекты.//Выбраныя науковыя працы БДУ. – Минск.- 2001.- С. 11-25.

3. Бойко І.І. Психологічна адаптація підлітка до нових умов навчання.// Психологія. Зб. наук. праць. – Вип. 2. – К.: НПУ. – 1999. – С. 92-96.

4. Данияров С.Б., Соложенкин В.В., Краснов И.Г. Взаимосвязь физиологических и психологических показателей в прцессе адаптации у студентов.// Психологический журнал. – 1989. – Т.10. - №1. – С. 98-106.

5. Дмитриев В.Ю. Опыт социально-психологического скрининга факторов адаптивной активности студентов педагогического ВНЗ.// Вісник Чернігівського держ. педагог. унів.: Психологічні науки. – Чернігів. – 2002. - С. 25-37.

6. Завалишина Д.Н. Полисистемный подход к исследованию решения мыслительных задач.// Психологический журнал. – 1995. – Т. 16. - №6. – С. 32-41.

7. Зданевич Л.В. Як живеться студентові?// Гуманітарні науки. – 2005. - №2. – С. 174 -179.

8. Казміренко В.П. Програма дослідження психосоціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії.// Практична психологія та соціальна робота. – 2004. - №6 – С. 76-78.

9. Коваленко А. Психологія розуміння творчих задач.// Психологія та суспільство. – 2004. - №4. – С. 110-128.

10. Кондратова Н.О. Проблеми адаптації студентів ВНЗ : зміст, форми, психологічна специфіка.//Психологія. Зб. наук. праць. – Вип. 2. – К.: НПУ. – 1999. – С. 189-196.

11. Ляхова І., Учитель О. Використання системного аналізу процесу адаптації студентів-першокурсників.// Рідна школа. – 2001. - №1. – С. 61-63.

12. Макаренко Н.В., Вороновская В.И., Панченко В.М. Связь индивидуальных психофизиологических свойств с успешностью обучения в вузе.// Психологический журнал. – 1991. – Т.12. - №6. – С. 98-104.