Вальдорфська школа

Вирішуючи художні завдання, дитина спочатку як би поволі, а потім все більш свідомо починає осягати проблеми, з якими стикається людина.

Якщо є необхідні умови, то дуже важливо, щоб молоді люди навчилися обробляти не тільки тканину, глину і дерево, що вони робили досі, але і більш міцні матеріали, наприклад, метал. Підліткам різної статі може здатися цікавим і захоплюючим вирішувати завдання, що виникають в ході цього виду роботи.

 

 

 

 

 

1.5. Гімнастика

 

У більшості вальдорфських шкіл практикуються заняття особливим видом гімнастики. Система гімнастичних вправ, мета якої – поглибити сприйняття простору і зміцнити силу волі, була за дорученням Рудольфа Штайнера розроблена графом Фрітцем фон Ботмер – вчителем фізкультури в першій вальдорфській школі.

Одне з положень науки про людину зводиться до того, щоб в перші три роки шкільного життя звернення до спортивних снарядів, гімнастичні хороводи і вправи на спритність перетворювалися на вільну і радісну гру. Учитель фізкультури спонукає дитину фантазувати, отримувати від виконання вправ задоволення, прагнучи, щоб вони не перетворювалися на просту фізичну діяльність або, навпаки – в спортивне змагання для досягнення високих результатів. Так, в процесі вправ можна стилізовано зображати різні види ремісничої діяльності або імітувати рухи тварин. Замість перешкод, які потрібно подолати на фізкультурних снарядах у залі, заняття переносяться на місцевість, де дітей очікують різноманітні пригоди або організовуються рятувальні експедиції. Вправи виконуються мужньо, перешкоди долаються легко, м'язи і кров грають.

Починаючи з шостого класу, при ускладненні завдань діти все більш усвідомлено підходять до подолання труднощів. Стрибки, махи починають все більш свідомо підкорятися волі, що дозволяє динаміці опанувати почуттям простору і навчитися утримувати в рівновазі центр ваги.

Всі заняття легкою атлетикою, гімнастикою, ігри з м'ячем і бігом, вправи на класичних гімнастичних снарядах в старших класах підпорядковані одній ідеї – поступово досягти відомої гармонії між малим і великим зусиллям, між індивідуальними вимогами та вимогами, поставленими перед колективом.

Одна те обставина, що в вальдорфських школах хлопчики і дівчатка займаються фізкультурою разом, змушує вчителя диференційовано ставитися до дітей, що необхідно для індивідуалізації процесу занять фізкультурою. Саме на таких заняттях виховується повага до людини, яка не схожа на тебе, увага до слабкого і готовність прийти до нього на допомогу.

 

 

1.6. Евритмія

 

Ми привчені до таких форм вираження, що передає зміст віршів, як мова або рух (характерний танець, акторське виконання, міміка, групова хореографія). Евритмія базується на звуках, тобто на голосних і приголосних.

Промовляючи звук, ми як би здійснюємо якийсь невидимий «вольовий вчинок», який під час евритмічному руху отримує зримий вираз. Кожному голосному і приголосному звуку відповідає свій специфічне рух. Коли ми співаємо, то теж робимо всередині себе невидимі жести, що відповідають різним звукам, які переходять у зовнішні, видимі руху. Таким чином, евритмія – це «зрима мова» і «зримий наспів» – мистецтво, якого раніше не існувало, і яке було засноване в першій вальдорфській школі. В основі евритмії покладено виконання віршів або музики.

Чим же цінна евритмія для  людини? Вживання звуків мови і музики, їх вираження у вигляді евритмічних жестів перетворюється на захоплюючу душу людини діяльність, підпорядковуючу собі його тіло. Саме в цій області криються найбільші можливості для реалізації в школі одну з основних цілей вальдорфської педагогіки – створення «одухотвореної культури тіла».

Спектр занять евритмії в вальдорфських школах широкий – від виконання найпростіших ритмів і вправ з палицею в перших класах до добре підготовлених виступів на шкільній сцені з ліричними, драматичними і музичними виставами. Під час календарних свят, евритмічних і театральних вистав учні з натхненням демонструють один одному і батькам, як багато вони можуть. Часто у групових показах бере участь весь клас. Поодинці і групами школярі, жестикулюючи, стрімко снують по сцені, не звертаючи уваги один на одного. Домогтися, щоб твої рухи були узгоджені з рухами інших учасників, злилися в єдиному гармонійному звучанні, можна тільки за умови взаємної уваги.

 

 

1.7. Навчальне свято

 

Календарне або навчальне  свято в якомусь сенсі є «серцем» всієї вальдорфської педагогіки. В кінці кожної чверті всі класи демонструють один одному і батькам, чого вони навчилися на заняттях (декламують вірші, співають пісні, ставлять прості і більш складні драматичні твори).

Здавалося б, це дуже просто. Проте потрібні великі зусилля для послідовного здійснення цього принципу. Вчителі та учні кожного класу повинні постійно думати про те, який внесок кожен з них може внести у колективне життя школи. Можна назвати й ще одну вагому причину. У нашій сучасній діяльності, постійно спрямованої на досягнення все більших успіхів, все більш відволікає нашу увагу на масу глобальних подій, все важче стає проявляти інтерес до проблем людей, що живуть поруч з нами. «Тренувальним полем» для розвитку цього інтересу і служить навчальне свято. Старші дізнаються про молодших, згадують теми і мотиви, над якими вони свого часу працювали самі, і посміхаються. Молодші часом переживають справжню повагу перед досягненнями старших і приходять до думки: «Ми теж коли-небудь зможемо робити це!»

Для сімнадцятирічних і вісімнадцятирічних навчальне свято – це, перш за все, погляд назад, у минуле, а для найменших – у майбутнє. Для учнів середніх класів це і те, і інше одночасно.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вальдорфська педагогіка займає серед інших інноваційних програм особливе місце, так як представляє педагогічну традицію, яка існувала в Європі і за її межами вже більше 90 років і яка має величезний обсяг накопиченого досвіду. Ця педагогіка виявлення не чисто німецьке чи європейське, за нею стоїть загальнолюдський культурний імпульс, актуальний саме для нашого часу.

Така школа представляє  собою варіант гуманної школи  вже тому, що в ній багато чому можна і потрібно вчитися.

Головна ідея, що покладена  в основі школи – це ідея загальнолюдської освіти. Школа не повинна ставити  перед собою інших задач, окрім  найбільш повного розкриття вмінь  дитини.

Дитинство і юність не є  підготовкою до дорослого життя. Вони представляють собою особливі фази розвитку, які формують фізичне, психологічне і духовне здоров’я особистості. Ведучим поняттям всього педагогічного процесу і організації роботи школи є поняття «ціле розуміння», «необхідність дати освіту всій людині, її мисленню, почуттю, волі, її голові, серцю та рухам.

В нашій країні під назвою загально образотворча школа є одностороння система політехнічної школи, що вирішує лише спеціальні задачі, які  поставлені суспільством, в якому  людина є лише засобом для досягнення цілей. В суспільстві, де окрема людина не є лише засобом, система освіти повинна бути побудована на загальнолюдській основі, на принципах єднання з  природою.

Штайнер виходив з того, що в епоху змін людству необхідно – не втрачаючи надбань епохи Нового часу – знайти і відтворити нове відношення до духовного, природного світу, який для його був реальністю, принципово доступної для людського пізнання і дослідження. Культури стародавніх народів, кожна по-своєму, знаходилась в живому зв’язку зі світом природи. Тому наука, мистецтво і релігія в стародавніх культурах складали єдине ціле. Але в середині цього єднання не могла повноцінно розвиватися окрема людська особистість. Вона отримала цінність лише в християнську епоху і лише з становленням Нового часу поступово отримала центральне значення, що було виражено в ідею гуманізму. Але ця культура особистості здійснювалася лише за рахунок втрати живого зв’язку людини з її духовним корінням і привела до панування матеріалізму. Подальший рух цивілізації по цій лінії призведе до занепаду. Щоб цього не сталося, необхідно побороти матеріалізм, повернутися до духовності, до навколишнього світу.

Цього за програмою Штайнера, можна домогтися лише на основі нового, вже індивідуального зв’язку людини зі світом природи.

Лише на цій основі можна  якнайкраще розвинути в людині ті якості, які закладені самою природу. І саме за такою методикою вальдорфської школи можна якнайкраще розвинути фізично, інтелектуально, морально та духовно не тільки учнів цих шкіл, але ф саме суспільство в майбутньому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Арапов М.В. Что такое вальдорфская педагогика. // Курьер. – 1999. – №5. – 135 с.

2. Вальдорфская педагогика. Антология. – М.: Просвещение, 2003. – 204 с.

3. Карлгрен Ф. Виховання до свободи. – М., 1993. – 154 с.

4. Краніх Е.М. Вільні вальдорфські школи. – М.: Парсіаль, 1993. –367 с.

5. Загвоздкін В.К. Про вальдорфську педагогіку // Людина. – К., 1998. – 58 с.

6. Загвоздкін В.К. Рудольф Штайнер – засновник вальдорфської педагогіки // Людина. – К., 1998. – 107 с.

7. Штокмайер К. Матеріали до навчальних програм вальдорфської школи. – М., 1993. – 398 с.

8. Джоллі Л. Що таке вальдорфська школа? // Брошура. – М., 1995. – 156 с.

9. Штайнер Р. Загальне вчення про людину, як основа педагогіки. – М.: вид-во Московського Центру вальдорфської педагогіки, 2003. – 258 с.