Корекційно - виховна робота з глибоко розумово відсталими дітьми

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………3

Розділ 1. Особливості глибокої розумової відсталості………………...6

1. Ідіотія……………………………………………………………6

1.2 Імбецильність……………………………………………………..7

1.3.Відношення до корекції…………………………………………..9

Розіл 2. Система роботи з глибоко розумово відсталими дітьми………………………………………………………………………11

1. Робота в цілому: задачі роботи, етапи роботи……………….11
2. Етапи розвитку предметної діяльності……………………….13 
3. Медична реабілітація…………………………………………. 17

Розділ 3. Корекційно - виховна робота з глибоко  розумово

відсталими  дітьми……………………………………………….    20

1. Значення корекційної роботи, її напрями…......……………...20
2. Специфіка навчання на виховання глибоко розумово відсталих дітей . …………………………………………………….22

Висновки…………………………………………………………………..27

Список використаних джерел..…………………………………………28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сучасному етапі  розвитку значно зріс інтерес до проблеми допомоги дітям з важкою інтелектуальною недостатністю.

Проблеми потенційних  можливостей дітей, пристосування  їх до життя набувають великого соціального  значення.

Розробляються психолого-педагогічні критерії відбору дітей у спеціальні заклади, удосконалюються організаційні форми їх виховання та навчання, досліджуються різноманітні сторони інтеграції цих дітей у суспільство.

В основному це залежить від рівня економіки і культури країни, стану законодавства в області спеціальної освіти та традиційних методів роботи з дітьми, які мають проблеми у розвитку.

В усіх цивілізованих  країнах спостерігається тенденція  зменшення кількості спеціальних  закладів інтеграції дітей з недоліками розвитку у загальноосвітнє середовище. Для дітей з важкою розумовою відсталістю відкриваються окремі школи або класи при спеціальних школах.

Згідно    законодавству    багатьох    країн, кожна    дитина  з обмеженими можливостями у віці 5-7 років до 21 проходить відповідне навчання. Воно може бути організоване у спеціальних школах і класах, школах-інтернатах.

Глибоко розумово відсталі діти з грубими порушеннями розташовуються в інтернати-клініки.

Робота з дітьми в  освітніх закладах будується по спеціальним програмам (індивідуальна у кожному закладі), які включають розділи, відповідаючі означеним цілям виховання: сенсомоторний розвиток соціальне тренування, самообслуговування, музика, розвиток мови, грамота, письмо.

Діти з глибокою розумовою  відсталістю в Англії, згідно Акту про освіту, занесені у систему спеціальної освіти з 1970 року. Вони можуть навчатися у спеціальних школах, класах або тренувальних центрах.

В Германії для дітей  з важкою розумовою відсталістю  існує декілька типів реабілітаційно-педагогічних закладів: школи, центри, інтернати.

У спеціальних школах та центрах лікуються та навчаються діти, які не потребують постійного лікарського контролю. Ці заклади  працюють по типу шкіл з продовженим  днем. Виняток складають діти з  прогресуючими психічними захворюваннями, які в ці заклади не приймаються. В інтернати зараховуються діти, які не можуть відвідувати центри із-за віддаленого проживання. Принцип добіру в інтернати не відрізняється від принципу добіру дітей у центри. Можливі варіанти комбінованих закладів - сполучення інтернату і школи.

У Угорщині та Польщі для  дітей з важкими порушеннями  інтелекту створена диференційована  система закладів. Частина дітей  знаходиться у домах - інтернатах соціального забезпечення, а інші діти, які не мають серйозних супутних порушень розвитку навчаються у спеціальних школах або в класах при них.

В Україні організація  допомоги дітям з тяжкою розумовою  відсталістю претерпіває якісних  змін. Спостерігається позитивна  тенденція зміщення великих будинків -інтернатів і організація реабілітаційних центрів з невеликою кількістю дітей.

Відкриваються спеціальні класи в школах для аномальних дітей, їх перевагою є те, що дитина, знаходячись у родині, виховуються  у нормальних середових умовах.

Вся корекційно-виховна робота у спеціальних закладах будується особливими програмами і направлена на можливу інтеграцію дітей у суспільстві.

Глибоко розумово відсталі діти-імбецили та ідіоти розміщуються у спеціальні дома системи соціального  захисту.

Велика увага   приділяється удосконаленню системи корекційно-виховної роботи. Мета   роботи:   розкрити   сутність   реабілітації   глибоко   розумово відсталих дітей.

Завдання  роботи:

1. Розглянути особливості психічного розвитку, поведінки, діяльності глибоко розумово відсталих дітей.
2. Розглянути основні завдання та напрямки реабілітаційної роботи з глибоко розумово відсталими.
3. Вивчити за літературним джерелом основні шляхи підвищення ефективності корекційної роботи з глибоко розумово відсталими.

Предмет роботи: особливості навчання та виховання глибоко розумово відсталих дітей.

Об'єкт: Процес навчання тави ховання глибоко розумово відстані діти та їх реабілітація.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Особливості глибокої розумової відсталості

Глибока розумова відсталість  частіше виявляється рано, до року або у перші роки життя малюка. Термін «глибока розумова відсталість» застосовують, маючи на увазі ідіотію та імбецільність, а також атипічні форми: мікроцефалія, макроцефалія та гідроцефалія. Всі ці захворювання відносяться до недеференційованих тяжких форм олігофренії.

 

1.1. Ідіотія - від грецького слова «ідіос» - власний, існуючий для себе, без спілкування з оточуючим світом. Самий глибокий ступінь розумової відсталості.

Порушення психічного розвитку при ідіотії обумовлено дією різних психогенних факторів на ранніх етапах онтогенезу.

Психопатологічні прояви ідіотії обумовлені надзвичайно  висловленими грубоорганічним тотальним  враженням головного мозку. Порушується  не тільки коркові функції - мислення і мова, а і більш давні у  філогенетичному віднесенні функції, зокрема інстинкти.

Власне тому у таких  дітей неможливе утворення навіть простих умовно - рефлекторних зв'язків.

У дітей страждаючих  ідіотією, або повна відсутність  реакції на зближуючих їх, або різке  їх зниження та неадекватність. З трудом орієнтуються у просторі або абсолютно не орієнтується, не здатні до планомірних дій, впізнають тільки тих, хто за ними доглядає.

Мова - при глибокий формі ідіотії членороздільна мова відсутня. Звернену до них мову, міміку та жестикуляцію також не осмислюють. При легкому ступені ідіотії - словниковий запас може бути поширений до 20-30 слів, розуміють короткі фрази, виявляють деякі прояви пізнавальної діяльності.

Емоції - елементарні. Почуття радості, страху - недоступні, сльози, плач у них відсутні. На фоні такого парадоксального інтелектуального дефекту, іноді спостерігається любов до музики. Можуть часами слухати музикальну мелодію.

Ігрова діяльність - недоступна, не розуміють значення іграшок. Деякі діти з діагнозом ідіотія малорухомі, перебувають в одноманітному положенні, інші - збуджено, з характерними стереотипними рухами.

Легко виникає стан психомоторного збудження з елементами ярості та агресії, а у деяких з аудіторією.

Це пов'язано зі ступенем враження кори півкуль головного  мозку, підкорових ядер, гіпоталамосу.

Спостерігаються грубі  порушення фізичного розвитку у  вигляді деформацій кісток черепу та обличчя, виражених ендокриних порушень, зсунення органів і т.д.

Прогноз - несприятливий, їх опікають в установах соціального захисту.

1.2. Імбецильність – у перекладі з латинської - "потребуючий палки", підтримки. IQ = 20-50.

Виділяють три ступені  імбецільності: легка, середня, тяжка.

Розумово-відсталі діти з тяжкою формою імбецільності. до 
адекватного     мислення     не     здатні, розгальмовані,   поведінка неадекватна.

Вони або ейфоричні  і благодумні, або злобні та іпохондричні. Мовний розвиток запізнюється, порушена сенсорна та моторна сторона мови. Пізнавальна діяльність на низькому рівні.

Середня і легка - здатні до елементарного узагальнення. Психіка недоразвита та ущерблена, пізнавальні процеси недорозвинуті, порушено сприймання, просторові уявлення сенсорна мова, активність довільної уваги, слуховий аналіз і синтез.

Механічна пам'ять розвинута  слабо, придбані навички і досвід швидко втрачаються. Нове осмислюють з великим трудом і тільки у межах конкретно наглядних предметів без узагальнення, тому зміна ситуації викликає у таких дітей утруднення.

Підвищено  вселяння, сліпо наслідують іншим.

Емоції - одноманітні. Неадекватні. Оскільки у деякому ступені усвідомлюють своє "Я", люблять демонструвати свою силу, ображати більш слабих. Інші, навпаки опікають молодших, радіють при позитивному оцінюванні їх поведінки.

Фізичний розвиток - при різних ступенях імбецільності виразно виявляються порушення фізичного розвитку: диспластична будова тіла, аномалії кістково -м'язової системи,  деформації черепу і т.д.

Характерна загальна загальмованість.

Таким чином імбецільність - це тотальне органічне враження головного мозку, для якого характерні грубі порушення мислення, пізнавальної діяльності.

При легкому і середньому ступені - виражена практична і життєва орієнтація.

Але навчатися у допоміжних школах такі діти не можуть: не виробляється адекватне відношення до навчання, не оволодівають стереотипними трудовими  навичками.

Різновидністю важких недефернційованих форм слабоумства, які 
обумовлені різноманітними (інфекційними, токсичними,

травматичними) факторами  являються: мікроцефалія, гідроцефалія -призводять до  розумової відсталості.

1.3. Відношення до корекції

Перед батьками глибоко розумово відсталої дитини, також як і перед педагогами - дефектологами, до яких вони звертаються за допомогою, часто встає питання: де такій дитині слід знаходитися? - в родині, або у спеціальних закладах (дома для дітей - інвалідів)? До

вирішення цієї проблеми слід підходити обережно, продумано, з обліком усіх обставин. Якщо для однієї родини правильним буде вирішення оставити дитину вдома, то для іншої - кращим і розумним визначити її у спеціальний заклад.

У деяких випадках розумово - відсталій дитині краще жити у родині з батьками, сестрами, де вона користується увагою, турботою, ласкою рідних. Але треба прийняти до уваги і те, як діє на родину перебування в ній аномальної дитини, яке відношення до нього усіх членів родини.

У багатьох випадках найкращим вирішенням питання було б розміщення дитини в інтернат для розумово-відсталих дітей. Добре організований заклад з відповідною системою освіти може дати дитині дуже багато. Виховання ж глибоко розумово - відсталої дитини у родині за рідким випадком, не може бути рівноцінним.

Зайнятість членів родини повсякденними обов'язками, увага, яка  повинна приділятися іншим дітям  не дають можливості приділяти аномальній дитині стільки часу, скільки йому потрібно.

Травмованість батьків  хворобою дитини заважають їм розумно займатися її вихованням та навчанням.

Правильне раціональне  виховання дитини- імбіцила сприяє поліпшенню його стану, стимулює загальний  розвиток і допомагає йому засвоїти деякі вміння і трудові навички, необхідні у повсякденному житті.

Для досягнення найкращих результатів дуже важно починати продумане та ціленаправлене виховання і навчання як можна раніше, тому що для засвоєння навіть самої елементарної навички, аномальній дитині потрібно дуже багато часу. Недоліки виховання нормальної дитини можуть бути ліквідовані самою дитиною пізніше у процесі самовиховання. Розумово відстала дитина цілком залежить від оточуючих.  Вона буде володіти тільки тим, чому її навчать.  Таким

чином, життя дитини визначається цілком тільки виховуючими і впливаючими  на неї людьми. Якщо така дитина живе в родині, з батьками, то від них залежить ступінь пристосування її до життя.

Як вже відмічалось, глибоко розумово-відсталі діти розрізняються  між собою як по ступеням зниження розумових здібностей, так і по якісній структурі дефекту. У дітей різні направлення, різний розвиток, різний характер емоційних проявів.

Дітей - імбецилів можливо навчити самообслуговуванню, домашній праці, треба навчити їх грати, розвивати їх пізнавальну діяльність: увагу, пам'ять, мислення, мову. Слід особливо займатися розвитком моторики. Деяких дітей вдається навчити елементам грамоти.

При навчанні та вихованні  дитини - імбіцила треба враховувати його індивідуальні особливості і можливості.