Корекційно - виховна робота з глибоко розумово відсталими дітьми

Методи та прийоми  навчання різним видам діяльності значно особистих якостей дитини.

Корекційна робота, яка  проводиться з розумово відсталими дітьми передбачає також розвиток у  них позитивних якостей. У педагогічній роботі з імбецілами важливо бачити: на що можна обпиратися і що треба  виправляти, щоб "вести" дитину, сприяти її розвитку, допомогти їй стати прийнятим чином родини та суспільства.

Розділ 2. Система роботи з глибоко розумово-відсталими            дітьми

2.1. Реабілітація глибоко розумово-відсталих дітей включає в себе комплекс як медичних, так і педагогічних заходів, спрямованих на лагодження (компенсацію) дефектів емоціонально- вольової сфери, пізнавальної діяльності.

Реабілітаційні заходи, які включають в себе біологічні, психолого-педагогічні та трудотерапевтичні  методи лікування повинні бути направлені на повне або часткове відновлення (компенсацію) функцій організму, на стимуляцію соціальної активності психічно-аномальних дітей, на їх ресоціалізацію в умовах нелікарської допомоги, здатність жити працювати, спілкуватися з людьми.

Основна задача реабілітації - боротьба за людину, а не боротьба проти дефекту.

Згідно з принципами ВОЗ М.М. Кабановим розроблені слідуючи три етапи реабілітації: відновлювальна терапія, реадаптація та власне реабілітація.

Завданнями першого  етапу реабілітації є запобігання  формуванню стійкого дефекту, який призводить дитину до ізоляції та інвалідизації. Цей етап передбачає застосування лікарських засобів разом з різноманітними методами психо-соціального впливу.

Другий етап реабілітації має професійно - педагогічну направленність і включає корекційно - виховну роботу з метою забезпечення пристосування дитини на біологічно неповноцінному рівні. На цьому етапі повинна переважати психологічна, педагогічна та психосоціальна дія, яка направлена на стимуляцію соціальної активності психічного аномальної дитини.

Педагогічна робота при  розумовій відсталості направлена на стимуляцію розвитку пізнавальної діяльності з обов'язковою опорою на конкретну, наглядну ситуацію.

Завдання виховної роботи.

Головним завданням  виховання глибоко розумово відсталої дитини є надання її елементарних навичок самообслуговування, гігієни, виховання правильної поведінки, розвиток соціально- битової орієнтації.

Необхідно, використовуючи усі можливості дитини, розвивати  у неї життєво - необхідні навички,  щоб коли дитина стане дорослою могла самостійна обслуговувати себе.

Одним з найважливіших  завдань корекційно -виховної роботи з глибоко розумово- відсталими дітьми являється формування пізнавальної діяльності.

Особливе значення має  розвиток наглядною мислення, його формування внесе якісні зміни у розвиток пізнавальної діяльності дітей з порушенням інтелекту.

Етапи розвитку мислення глибоко розумово відсталої  дитини.

На початкових етапах педагогічної роботи з розумово відсталою  дитиною необхідно розвивати  наглядні форми мислення, використовуючи для цього спеціальні дидактичні ігри, вправи і практичні проблемні ситуації мовної діяльності. На перших етапах мова дорослого планує і реагує дії дитини.

На наступних етапах роботи розвивають наочно-образне мислення, поступово створюючи спеціальні передумови для переходу від вирішення наочно-дійових до наочно- образних завдань.

На цьому етапі роботи важливо навчити дитину цілісно  сприймати ситуацію, зображену на картині, встановлювати зв'язки між  зображеними предметами і явищами.

На заключному етапі роботи проводяться заняття з аналізу сюжетів з прихованим змістом.

Ці заняття проводять  з дітьми старшого дошкільного віку.

 

2.2. Етапи розвитку предметної діяльності

Важливе значення в роботі з глибоко розумово відсталими дітьми має формування стислого зв'язку між їх практичними опитом та наглядно-образним уявленням з виключенням мови у смислову діяльність.

Для вирішення цього  завдання з розумово відсталими дітьми-необхідно  проводити спеціальну педагогічну  роботу по ознайомленню їх з предметним миром. У них формують чітке уявлення о предметах оточуючого середовища на основі мовного спілкування та чуттєвого досвіду. Практичний досвід має першорядне значення для розвитку мислення розумово відсталої дитини. На відміну від нормально розвинутих дітей, розумово відстала дитина без спеціальної педагогічної допомоги не засвоїть необхідних знань та вмінь у процесі сприйняття і взаємодії з оточуючими.

Встановлено, що процес засвоєння  і актуалізація знань в операційній  діяльності утрачене для розумово відсталих дітей.

У зв'язку з цим розроблена спеціальна система формування у  розумово відсталих дітей знань  і уявлень про оточуючий предметний світ. Ця робота проводиться поетапно:

На першому етапі  дитину знайомлять з невеликою кількістю  предметів найближчого оточення на основі їх розчленування у визначений послідовності:

• знайомство    з    предметом    і    його    назвою.    Дії    дитини    з предметом;

• знайомство і дії дитини з групою однорідних предметів;

              відношення реального предмета до його зображення;

- закріплення отриманих знань про предмет (якості, способи дії, призначення предмета), відбір по словесній інструкції предметів і їх зображень на картинах. Навчати дитину використовувати предмети в різноманітних практичних ситуаціях.

На даному етапі важливо сформувати в дитини правильне уявлення про предмети, їх значення у житті людини. Дитину навчають різним діям з предметами. Знайомство з оточуючими дітей предметами і способами їх використання проводиться як на спеціальних заняттях, так і закріплюється в різних видах діяльності у побутових умовах.

Система таких послідовних  занять формує у дитини орієнтацію в оточуючим предметному світі, сприяє розвитку у неї нових знань  і уявлень об оточуючих, збагачує її життєвий досвід, стимулює розвиток мови і сприяє розвитку понятійного мислення.

На другому етапі  дитину знайомлять із якостями предметів, навчають дитину проводити деяке обстеження предметів і визначати їх якості.

На третьому етапі  продовжується поширення сенсорного практичного досвіду дитини у процесі предметно-практичної діяльності.

Дитину вчать різнобічному обстеженню різних якостей предметів.

Для розвитку пізнавальної діяльності дитини важливе правильне  сенсорне виховання, яке направлено на розвиток зорового, слухового, кінестетичного сприйняття (сприйняття рухів).

У дітей з відхиленнями у розвитку відмічається відставання  цих процесів. Процеси сприйняття у них уповільнені, недостатньо  вибірні, часто фрагментарні і не узагальнені. Недостатність процесів сприйняття затримує розвиток пізнавальної діяльності.

На прогулянках, на заняттях з образотворчої діяльності, праці необхідно звертати увагу на якості предмета, вчити дитину, слухати, роздивлятися, впізнавати предмети на дотик.

Для розвитку і вдосконалення  сприйняття простору, форми, 
величини, відстані, місцеположення предметів корисно

використовувати спеціальні вправи.

/ серія вправ: розкладання предметів на "грудочки" з урахуванням величини,    форми;    пропонуються   спеціальні    ігри   (дошка   Сегена, поштовий  ящик).   За  допомогою   співвідношення   сприйняття   форми дитина вчиться виконувати ці завдання.

Всі вправи на розпізнавання та співвідношення геометричних фігур тренують зорову увагу і сприяють розвитку у дитини просторових уявлень.

Якщо у дитини ще не склалися уявлення про форму предмета, то вправи починають з розрізнення шару, кола і їх розмірів (великий -маленький).

Розрізнення та закріплення поняття великий - маленький -проводиться в різних іграх - вправах на конструктивну діяльність.

Дитину вчать розрізняти висоту предметів (високий-низький), об'єм. Це поняття засвоюється і закріплюється і в биту, і в ігровій діяльності.

Для формування цих понять проводяться спеціальні вправи - ігри з будівельними матеріалами. За допомогою таких ігор діти практично одержують уявлення про різну форму, величину предметів, набувають навички просторової орієнтації, під час ігор діти привчаються діяти і цілеспрямовано наслідувати дорослих.

На заняттях з будівним матеріалом даються додаткові набори невеликих іграшок. Важливо, щоб  ці іграшки по розмірам відповідали  будівлі іграшки даються дитині, коли вона вже закінчена будівлю - це стимулює її, заставляє довести гру до кінця.

II серія вправ; розвиток диференційованого слухового сприйняття і фонематичного слуху.

Важливо проводити спеціальні заняття з розвитку фонематичного слуху. Дитині пропонують вправи на розрізнення слів на слух, спочатку підбираються слова більш контрастні по звучанню, потім менш контрастні.

/// Серія вправ: розвиток уявлення про колір. У дітей з глибоким порушеннями   інтелекту   відмічаються   недоліки   у диференціюванні кольорів. Для формування у них поняття  про колір корисні спеціальні заняття: аплікація, малювання, ліплення. Робота по розвитку уявлень про колір проводиться поетапно.

На першому етапі  дитину вчать звіренню кольорів. Дається  інструкція: "Дай такий по кольору".

На другому етапі  дитина виконує завдання по словесній  інструкції. На третьому – дитина сама називає той чи інший колір.

IV Серія вправ: впізнавання геометричних фігур.

Спочатку вправи починаються  з розрізняння форми шару, кола і їх розмірів.

На наступних заняттях дитину вчать розрізняти форму шару, куба, квадрата.

Кількість геометричних фігур, які діти повинні розрізняти поступово зростає. Використовуються такі ігри: "Поштовий ящик", Доска  Сегена.

Дуже важливими є  формування зорово - тактильного сприйняття коли дитина впізнає геометричні фігури на дотик, а потім розглядає їх.

V серія вправ: розвиток просторових уявлень, відомо, що 
початкові уявлення про простір пов'язані з розвитком можливості 
самостійного пересування сприйняття розташування частин тіла.

 

2.3. Медична  реабілітація

Сучасна медицина не може вилікувати розумову відсталість, але  запроваджується багато заходів, які  спрямовані на ліквідацію або зм'якшення  явищ, які супроводжують слабоумство.

Так, деякі розумово відсталі діти страждають припадками різного характеру. Існують ліки, які зменшують появлення конвульсій та пом'якшують їх перебіг.

Олігофренія може супроводжуватися захворюваннями залоз внутрішньої  секреції. У цих випадках застосування призначених лікувальних  засобів поліпшує стан дитини.

У деяких розумово відсталих  дітей відмічається порушення обміну речовин, що призводить до ожиріння або  виснаження. Важливу допомогу при  цих захворюваннях чинять медикаменти, прописані лікарем, дієта, а також  встановлений режим дня (заняття, відпочинок, фізичні вправи).

Дитина - олігофрен потребує регулярного медичного огляду, медичної допомоги при лікуванні і інфекційних захворювань, корекція зору і багато інших профілактично-лікувальних заходів, які необхідні кожній дитині.

При різноманітних формах розумової відсталості, які супроводжуються підвищеною психічною розгальмованністю з агресивними тенденціями, позитивну дію чинять нейролептики (аміназін, трифтазін), антигіпертинзивні препарати (резерпін).

При тривалому застосуванні вони дають антипсихотичний ефект: покращується розумова діяльність, поведінка аномальної дитини, соціальна пристосованність, налагоджується сон, діти краще включаються у навчальний процес.

Поряд з лікарськими  засобами застосовують інші лікувальні дії.

Фізіотерапія включає в себе водні процедури, дію теплом, електричними, електромагнітними полями, іонами різних речовин і т.д.

Лікувальний масаж та лікувальна фізкультура займають велике місто у системі корекційних  заходів при різних органічних ураженнях  нервової системи. Важливо навчати дітей і їх рідних спеціальними лікувальними прийомами. Це дозволить виконувати комплекс вправ лікувальної фізкультури у домашніх умовах.

Психотерапія   полягає   у   лікувальній   дії   на   психіку   хворого різними способами (гіпноз, спеціальні групові заняття).

Перераховані терапевтичні направлення йдуть паралельно, при лікуванні якогось захворювання. Дуже важливо дотримуватися правила, згідно якому лікування повинно бути індивідуальним. Мова йде про необхідність враховувати вік хворого, особливості захворювання. З цього складається одна з найважливіших аксіом медицини: "Лікувати хворого, а не хворобу".

Лікарська терапія повинна  бути максимально диференційованою і індивідуальною згідно з етіологією дефекту та віком психічно аномальної дитини. Її слід починати як можливо раніше і проводити систематично, у не разривному зв'язку з загальними реабілітаційними заходами.