Методичні вказівки щодо навчання письма в букварний період навчання грамоти

Післябукварний період. Тривалість післябукварного періоду залежить від тривалості букварного.

Навчання письма у післябукварний період полягає в тому, щоб закріплювати, узагальнювати й удосконалювати знання, уміння й навички з письма, набуті у букварний період.

На кінець післябукварного періоду важливо, щоб діти могли вільно орієнтуватися у сітці зошита без друкованої основи, приготуватись до процесу письма, розбірливо списати рукописний чи друкований тексти (з дошки, книжки тощо), правильно написати під диктовку слова, у яких звучання не розходиться з написанням, уміти писати пунктуаційні знаки, переносити слова по складах, самостійно виправляти графічні й орфографічні помилки, вільно читати свій рукописний текст.

Кожна робота, що пов’язана з письмом, має починатись з контролю за дотриманням гігієнічних правил письма. Доведене до автоматизму, їх виконання позитивно вплине не тільки на результати письма, а головне - на фізіологічний стан дитини, що є найважливішим фактором для навчання.

З метою запобігання графічним помилкам під час списування та письма під диктовку необхідно продовжувати закріплювати навички правильного зображення форми рукописних букв, типів поєднань їх з іншими; уміння відрізняти друковану від рукописної, знання початку письма рукописної букви.

Протягом післябукварного періоду повторюється письмо букв за групами.

У цей період особливу увагу важливо приділяти закріпленню навички безвідривного поєднання складових елементів у рядкових буквах: а, д, з, и, м, н, п, у, ц, ш, щ, я; безвідривно писати і поєднувати дві букви типу: пи, ип, ши, иш, ти, ит, тя, ев, т, лг, мл, ля, ял, ве, ех, очу вз, оз, хв, де, ьт, це, че.

Закріплення уміння писати правильно букви та їх поєднання відбувається у словах з цими буквами, з 2-3-разовим повторенням цих слід окремо (залежно від складності поєднань), у словосполученнях, невеликих реченнях.

У післябукварному періоді необхідно на кожному занятті пропонувати списування друкованих слів, речень чи невеликого зв’язного тексту.

Списування також може бути з дошки, роздаткового матеріалу. Обсяг матеріалу наростає з часом. На кінець навчального року можна списувати до 20 слів, включаючи прийменники.

Для диктантів у цей період не бажано брати речення із словами, у яких більше трьох складів, а також є злиті приголосні.

Разом із словами чи реченнями можна пропонувати малюнки одним розчерком пера: Такі вправи розвивають уявлення наступного руху ручкою, що сприяє закріпленню вміння безвідривно поєднувати букви.

 

1.2 Організація навчання письма в букварний період

 

Зважаючи на нашу тематику, більш уважно проаналізуємо букварний період навчання письма.

В букварний період учні оволодівають письмом рукописних малих і великих букв українського алфавіту та пунктуаційних знаків: крапки, знаків оклику, питання, тире, коми. Письмо букв чергується з письмом складів, слів, словосполучень, речень. Учні засвоюють друковані й рукописні букви майже одночасно. Слідом за друкованою вивчається рукописна. Послідовність ознайомлення з буквами визначається системою навчання грамоти, яка закладена в Букварі.

Враховуючи готовність дітей до школи, учитель сам визначає, чи буде він синхронно подавати учням велику і малу букву, чи відступить від такої подачі і на ранньому етапі ознайомлення з буквами пропонуватиме тільки маленькі і ті великі, письмо яких не відрізняється за формою від рядкових. Пізніше, коли учні оволодіють умінням писати букви простої форми, пропонуватиме літери складніших накреслень.

Спостереження за формуванням навичок письма у шестирічних показали, що письмо у буквах фігурних ліній, петельних, заокруглених елементів, безвідривного їх поєднання у букви, а тих між собою, для багатьох дітей є складним процесом. Це пояснюється необхідністю більш пластичних тонких рухів руки і довшого статичного напруження. Чим складніше графічне завдання, тим більше навантаження на механізм самоконтролю. Зважаючи на те, що самоконтроль у дітей цього віку розвинений слабко, учитель не повинен вимагати від дітей відтворення неприродних безвідривних поєднань букв (проведення ручкою по одній і тій самій лінії двічі) та форсувати розвиток швидкості письма.

Практика провідних вчителів показала, що на початковому етапі легше формується безвідривне природне письмо (одна лінія плавно переходить в іншу) і поєднання букв.

Кожну букву варто починати писати однаково. Безвідривно пишуться тільки ті букви, у яких природно поєднуються складові елементи (м, ш, т, п, б, у, а, д та ін.). Поєднання рядкових букв типу з, ш, т, г, м, л, я з наступними буде безвідривним, якщо останній елемент цієї букви легко може перейти в початок наступної - ля, си, гм, лп. Овал з наступною буквою має два типи поєднань: верхнє (вигнутою лінією - ор, от, ою, ос, ох) і нижнє (короткою прямою лінією, яка виходить з основи овалу - ол, юм, фо, бл). Рядкові букви в, ь під час поєднання з наступною бувають "відкритими" (вк, вс, ьк, ьо, вв, вг) і "закритими" (вм, вл).

Для учня шестирічного віку характерно розкладання рухів під час письма графеми. Візуально ж учень її сприймає в цілому. Тому необхідно допомогти дитині виділити складові частини букви так, щоб вони були завершеними. Важливим прийомом навчання письма тут є аналітико-синтетичний. Він передбачав аналіз виучуваної букви і синтез її складових елементів.

Ефективним прийомом є порівняння букви чи її елементів із навколишнім середовищем, а також із вивченими буквами. Цей прийом характерний тим, що діти вчаться бачити в буквах спільне й відмінне, отже, не плутати рукописні форми між собою і з друкованими.

Для навчання письма 6-річних учнів ефективним є також прийом копіювання. Наводити букву, склад, слово можна за трафаретом, по кальці, написану на папері у збільшеному розмірі, у повітрі (дивлячись на дошку), по пунктирних лініях у зошиті з друкованою основою тощо. У цих варіантах важливим є орієнтир, який позначає початок письма даної букви. Якщо ж цього не буде, буква може починатись дитиною з протилежного боку, а це негативно впливає на розвиток плавності письма.

З метою вироблення плавності, ритмічності, сміливості рухів можна використовувати методичний прийом тактування, або письмо на рахунок. Кожна рукописна буква у своєму складі має елементи, які відтворюються в основному рухами вниз, вгору. На рух пальців униз іде рахунок "раз", вгору - звук [і]. Наприклад, буква и рахується так: раз - і - два - і.

Для запам’ятовування послідовності письма букви варто пропонувати її зображення різними лініями (петельними, пунктирними), крапками. Також практикувати письмо однієї й тієї ж літери різними кольорами і різних розмірів на окремих аркушах паперу.

У дітей цього віку розвинене егоцентричне мовлення. Його варто використати під час письма - пропонувати промовляти вголос те, що пишуть. Наприклад, пишучи букву "а", протягувати її голосом до закінчення письма останнього елемента; букву "ем" - говорити коротко [м]. Таким чином міцніше запам’ятовується форма букви і відповідний їй звук.

Важливим прийомом для навчання письма шестирічних учнів є письмо з рукою вчителя. Тут учень відчуває силу стискання ручки, натиску її на папір, рух пальців.

Відомо, що під час виконання графічних вправ у рядках зошита діти витрачають багато зусиль, переживають, щоб хоч якоюсь мірою знизити напруження, варто користуватись і простим олівцем. Тоді, на етапі ознайомлення з письмом літери можна дозволити стирати помилку і потім писати букву знову.

Під час письма у рядку необхідно періодично зупиняти дітей і привертати їхню увагу до зразка, пропонувати порівняти висоту, ширину, нахил елементів, рівномірне розташування букв у рядку.

Учителю слід знати, що не всі учні однаково просуватимуться у навчанні письма. Одні писатимуть слова, інші - ще букви і склади з помилками. Тут необхідна індивідуальна робота, яка залежатиме від причини походження помилки.

Наприклад, через недостатній розвиток сприйняття форми учнями допускається "дзеркальне" письмо. Для них на кожному занятті, крім спільної роботи з класом, мають пропонуватися індивідуальні завдання на окремих аркушах, наприклад, такі:

1. Обведи  ту букву, яка відрізняється.

2. Постав  крапку (кольорову) у тому місці букви, звідки почнеш її писати.

3. Випиши  із ряду букв ті, які написані правильно.

4. Наведи  склади з буквою.

Допомагатимуть тут також вправляння у зображенні букв, складів вологим пензликом чи крейдою на дошці.

У деяких дітей недостатньо скоординовані рухи руки, і це на письмі виявляється у тремтячих, кутастих лініях.

Учитель виявляє таких дітей з перших днів навчання і планує заходи на удосконалення цих рухів: правильне дозування обсягу завдань, невеликий темп в оволодінні рукописними буквами і типами їх поєднань, спеціальні вправи. Кількість вправ, має збільшуватись відповідно до успіхів дитини. Таким учням варто більше уваги приділити й на уроках образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізкультури.

З перших уроків букварного періоду передбачається формування у дітей уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованого текстів. Процес навчання списування проходить поступово: спочатку букви (наприклад, списати із запропонованого ряду букви, які позначають приголосні звуки; виписати тільки ті букви, у яких є складовий "лемент овал), далі списують склади, слова. Особливу увагу вчитель звертає на списування по складах. На перших етапах навчання така робота проводиться з кожним словом окремо. Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списування друкованого.

При чому учням необхідно перегодувати друковані знаки у писані, правильно зобразити і поєднати їх між собою. Перші слова для списування пропонуються такі, поєднання букв у яких буде звичним для дітей. На цьому етапі роботи перед учнями має бути плакат з варіантами поєднань.

Велику допомогу у навчанні письма дітям і учителю може надавати зошит з друкованою основою.

Сьогодні існує достатньо зошитів з друкованою основою, які мають різну наповнюваність графічного, мовленнєвого матеріалу. Вчитель, виходячи із свого досвіду і контингенту дітей, сам обирає посібник. Слід пам’ятати, що навчання здійснюватиметься за певною системою і проходитиме легше, якщо зошит буде у комплекті з відповідним йому букварем.

Особлива увага під час формування графічних дій має приділятися повному усвідомленню того, що робить дитина.

Для цього в зошитах пропонуються завдання на зіставлення і порівняння графічних ліній з навколишніми предметами. Зіставляючи їх, дитина успішно засвоюватиме програмовий матеріал, легше входитиме в навчальну діяльність. Ігрові форми подачі завдань на сторінках зошита, зміст навчальних цікавих ситуацій привертатимуть увагу шестирічного учня, змушуватимуть його аналізувати, синтезувати, робити посильні висновки, а звідси - розвиватиметься мовлення дитини, міцнішими ставатимуть навички звукового аналізу слів - спільної основи читання і письма, формуватимуться правильні рухові дії.

У зошитах для письма важливе дотримання послідовності і систематичності у розташуванні матеріалу, ускладненість від одного етапу до іншого.

У період навчання письма букв у зошиті відведені спеціальні сторінки без графічної сітки з розчерками. Вони є підготовчими до свідомого сприйняття форми букви і відтворення відповідних рухів. Орієнтовні символи (стрілочки) показують основні рухи для зображення розчерку. Тут вимагається вільний рух пальців, кисті.

Особлива увага приділяється повторенню. Кожний незаповнений рядок у зошиті може використовуватися для закріплення письма вже вивчених букв, складів, слів. Відводяться й цілі сторінки з цікавими для дітей видами роботи.

У букварний період учні ознайомлюються з такими видами роботи, як списування друкованого тексту, слухові й зорові диктанти.

Дітям варто вже з II семестру приблизно раз на тиждень писати у звичайних зошитах для письма (дві вузькі рядкові лінії з рідкою похилою). Звичайно, перед цим слід детально ознайомити шестирічних школярів із сіткою зошита, за яким вони працюватимуть, сказати про його особливості тощо.

Для прикладу пропонуємо план роботи за сторінками зошита із друкованою основою у букварному періоді.

Приблизний план роботи за сторінкою зошита у букварний період:

1. Розгляд  сторінки (повністю).

2. Бесіда  за малюнком.

3. Проведення  складового і звуко-літерного аналізу слів, пропонованих учителем.

4. Виділення  виучуваного звука, позначення його друкованою, потім рукописною літерою.

5. Робота  над формою рукописної букви.

6. Письмо  букви, складів, слів з нею.

7. Виправлення  графічних, технічних помилок.

8. Продовження  письма у рядках зошита.

9. Розфарбовування, заштриховування контурних малюнків.

10. Розгорнутий  підсумок уроку.

Час на хвилинки відпочинку вчитель визначає сам.

Звертаємо увагу на те, що розфарбовування можна проводити вибірково - з індивідуальною спрямованістю. Також, враховуючи особливості розвитку окремих дітей, сторінки їхніх зошитів заповнюються повністю в міру можливостей.

Отже, як бачимо, системою занять добукварного, букварного, післябукварного періодів виховується у дитини інтерес до письма. Досягнуті позитивні результати стимулюють просування їх у письмі. Тому вчитель після виконаного учнями завдання обов’язково перевіряє зошити. Оцінювання виконаної роботи з письма відбувається описово, з детальним поясненням успіхів і особливо недоліків дитини та доброзичливою допомогою.

Обов’язковим структурним елементом уроку є підсумок зробленого. Його варто проводити в ігровій формі чи під час колективного обговорення. "Яким був наш, урок? Чого навчилися? Що було цікавим, складним, смішним, веселим?"

У підсумках уроків варто наголошувати і на виробленні в дітей логіки мислення - з чого починали роботу, на виконання яких завдань витрачено більше часу, як виконано їх всіма або окремими дітьми.

Домашніх завдань з письма діти не одержують. Батьки можуть поцікавитися їхніми успіхами, прийшовши до школи.

Для заохочення дітей у старанності, умінні охайно тримати зошити, правильно і красиво виконувати будь-яке завдання варто проводити виставки дитячих зошитів з різноманітними конкурсами.

 

Розділ 2. Методичні вказівки щодо навчання письма в букварний період навчання грамоти

 

2.1 Вимоги до уроків навчання письма в букварний період