Глобальні проблеми сучасності в політичному житті світу

        Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Загальна  площа орних земель суші становить  близько 1,5 млрд га (10—11% площі суші). Резерви сільськогосподарських  угідь уже повністю вичерпан

        Деградацію земель спричиняє  багато факторів: 1) гірничі розробки; 2) посилення водної і вітрової  ерозії внаслідок людської діяльності; 3) хімічне забруднення грунтів  міндобривами та отрутохімікатами. Відкритий видобуток корисних  копалин і сильна ерозія грунтів  призводять до повної втрати  родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів" або "бедлендів" (від англ. погана земля). Внесення  мінеральних добрив, гербіцидів  і пестицидів хоч і дає змогу  підвищити урожайність сільськогосподарських  культур і навіть тимчасово  підвищити родючість земель, проте  з часом в ґрунті нагромаджуються  шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи  в культурні рослини, тканини  комах і тварин через харчові  ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність. Серед основних шляхів розв'язання екологічних проблем є такі:

     1) перехід до матеріало- і енергозберігаючих  технологій, а в перспективі - до замкнутих циклів використання  ресурсів, що дасть змогу перейти  до маловідходного виробництва; 

     2) використання нагромадженого за  тисячоліття людської діяльності  досвіду раціонального природокористування.  Розробка регіональних схем використання  ресурсів в залежності від  природних, економічних та соціальних  особливостей території; 

     3) розосередження екологічно шкідливих  виробництв, які в даний час  ще не можна закрити; 

     4) розширення природно-заповідних  територій, особливо в районах  з нестабільними екологічними  системами (тундра, пустеля, вологі  екваторіальні ліси);

     5) екологічна освіта і виховання  населення.

     Проблема  раціонального використання природних ресурсів

     Інтенсивне  використання земних надр призводить до їх виснаження. За період з 1945 по 1995 pp. людство підняло на-гора стільки  сировини, скільки за всю свою попередню  історію. Середньорічний обсяг видобутих  корисних копалин становить 25 — 30 т  на одного жителя Землі. Підраховано, що невичерпних ресурсів практично  немає. Так, алюмінію вистачить на 570 років; заліза — на 250; олова, міді, цинку  — на 25 — 35; золота, срібла, нікелю —  на 50 років.

     Проблема  охорони і раціонального використання природних ресурсів глобальна ще й тому, що всі держави взаємопов'язані  і взаємозалежні у питанні  забезпечення сировиною й енергією. Вона загострюється і вкрай нерівномірним розміщенням корисних копалин на планеті. Майбутнє Землі багато в чому залежить від того, чи зуміють налагодити свої взаємовідносини країни, що мають запаси природних ресурсів, і ті, що їх лише споживають. Особливої гостроти набуває енергетична проблема - щорічне споживання енергоресурсів перевищує 10 млрд т умовного палива (для порівняння ця цифра у 60-х роках XX ст. становила 2,7 млрд т). Енергетичний баланс світу на 60 % складається з нафти й газу, запаси яких швидко вичерпуються. Необхідна структурна зміна в енерго-користуванні, а саме перехід на ядерну енергетику, використання природних явищ - вітру, сонця, припливів і відпливів, упровадження енергозберігаючих технологій.

     ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСЬКОГО  ХАРАКТЕРУ

     Численні  глобальні проблеми існують в  галузі взаємовідносин між людиною  і суспільством. Це проблеми охорони  здоров'я, освіти, культури, злочинності  та ін. Можливості розв'язання цих проблем  залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених  регіонах світу.

     Проблема  голоду

     Із  середини XIV ст., коли розвинулася торгівля, вдосконалилося транспортування і  зберігання зерна, забезпечення продуктами поліпшилося. Та глобальна продовольча  проблема залишилася. Уперше про неї  заговорили у 30-х роках XX ст. після  штучного голодомору в Україні (1932-1933 pp.), організованого комуністичним режимом, коли вмерло до 6-7 млн українців.

     Після Другої світової війни (1945 р.) створена перша спеціалізована організація  ООН-ФАО, у назві якої вживається слово "продовольча". Цим була підкреслена роль світового співтовариства і місце сільського господарства у боротьбі за ліквідацію бідності. До цієї справи приєдналися Світовий Банк Реконструкції і Розвитку, регіональні  банки, спеціальний фонд ОПЕК — країн-експортерів  нафти.

     Тривалий  час дискусія про шляхи вирішення  продовольчої проблеми зводилася до ідеологічної боротьби. Представники планової економіки доказували, що проблему голоду загострюють розвинені  країни світу і що її можна вирішити шляхом "справедливого розподілу  продуктів харчування". Досвід господарювання у колишньому СРСР та в інших країнах  соціалістичної орієнтації показав, що таким шляхом можна хіба підтримувати мінімальний рівень фізіологічних  потреб людини. Адже важко знайти підприємця, який, виробляючи продукти харчування, не розраховував би на економічну вигоду.

     Виділяють чотири групи чинників, які впливають  на глобальну продовольчу проблему:

1. природні умови і розміщення населення. Сюди відносять загальну площу та структуру сільськогосподарських угідь, визначають сільськогосподарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства тощо;
2. світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок (залізничний транспорт, міжнародний автомобільний транспорт, розвиток судноплавства, наявність сучасних за­собів зв'язку);
3. політична ситуація у світі (розстановка політичних сил, наявність міждержавних співтовариств, об'єднань і навіть використання поставок продовольства у політичних цілях);
4. світова економіка і торгівля у їх єдності (продовольство як складова частина торговельних потоків, роль балансових розрахунків, кліринг (система безготівкових розрахунків).

     Серед природних чинників, які мають  особливе значення для вирішення  продовольчої проблеми, визначальною є земля. Однак не вся земля придатна для вирощування сільськогосподарських культур. Структура її використання в державах і районах світу дуже різна.

     В Європі і Азії, наприклад, розорано відповідно 25,3 і 17,0% площі суші, тоді як площа орних земель в Австралії  і Океанії, в Африці і в Латинській Америці становить усього 6,0, 6,7 та 8,9% відповідно. У структурі використання земель у різних регіонах світу найбільшу  питому вагу в Австралії та Океанії  займають пасовища (56%), у Латинській Америці — ліси (48,1%). Серед земель Близького Сходу переважають  пустелі, які не придатні для землеробства.

     Крім  цього, додаткові дослідження ФАО  показали, що 78% земної поверхні мають  серйозні природні обмеження для  розвитку землеробства; 13,5% площі характеризуються низькою продуктивністю; 6% — середньою  і лише 3% — високою.

     Як  уже зазначалося, 11,3% земної суші придатні до обробітку, тобто є орними землями. Приблизно ще 1800 млн га (12% поверхні суші) можуть бути освоєні під орні землі та багаторічні насадження. 71 % резервних земель розміщений у  країнах, що розвиваються. При цьому  дев'ять десятих їх припадає на тропічні ліси, савани Африки і Південної  Америки. Подальше їх освоєння вимагає  нових агротехнічних вирішень, що неможливо без значних капіталовкладень.

     Для продовольчого забезпечення людства  суттєве значення мають біологічні ресурси Світового океану. Адже в  ньому видобувається близько 20% харчових білків тваринного походження.

     Оскільки  можливості розширення сільськогосподарського виробництва в більшості країн  світу обмежені, а інтенсифікація виробництва продовольства вимагає  значних затрат, що викликає ріст цін, то особливий інтерес представляє  розширення нетрадиційного виробництва  продуктів харчування, зокрема розробка технологій виробництва білків такої  якості, які б використовувалися для виробництва нових харчових продуктів, особливо таких, що імітують тваринницькі.

     Таким чином, продовольча проблема має  всі підстави для її вирішення. Ця проблема повинна зводитися не до зменшення кількості населення, а до впровадження економічних реформ, перш за все в країнах, що розви­ваються.

     Проблема  здоров’я

     Однією  з актуальних глобальних проблем  сучасності є й проблема ліквідації небезпечних хвороб. Незважаючи на досягнення й успіхи медицини, стан людського здоров'я на планеті  лишається вкрай напруженим. За даними Всесвітньої організації охорони  здоров'я (ВОЗ), кожний п'ятий житель Землі  або хворіє, має погане здоров'я, або страждає від недоїдання. Внаслідок  негативних змін у навколишньому  середовищі значно збільшилися онкологічні, психічні, серцево-судинні, шкіряні, шлункові та інші захворювання. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

     На  початку 80-х років на кожних 100 немовлят 11 мали різні вроджені дефекти. Проте  сама по собі медицина безсила ефективно  боротися із цими захворюваннями, її зусилля  можуть стати успішними лише за умови  поліпшення загального природного фону життєдіяльності людей, зміни способу  їхнього життя, утвердження справжніх  моральних цінностей.

           У країнах, що розвиваються, важливою  причиною смертності залишаються  інфекційні хвороби (шлунково-кишкові  і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове розвинених  країнах більшість людей помирає  від серцево-судинних і ракових  захворювань. 

        Умовами вирішення проблем охорони  здоров'я с перехід до здорового  способу життя, забезпечення повноцінного  харчування, поліпшення екологічних  умов проживання і, звичайно, розвиток  медицини, пропаганда здорового  способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією. 

     Демографічна  проблема

     Однією  з причин загострення згаданих глобальних проблем можна вважати різке  збільшення чисельності народонаселення. Після 1950 р. населення Землі зросло більше, ніж за весь попередній час  існування людства. Сьогодні на Земній кулі щодня народжується близько 200 тис. дітей, а протягом трьох років  з'являється стільки нових людей, скільки їх жило у стародавньому  світі.

     Стрімке зростання населення, або так  званий демографічний вибух, пояснюється  розвитком продуктивних сил, відносним  поліпшенням побутових умов порівняно  з відповідними умовами стародавнього  світу: медичним обслуговуванням людей, збільшенням тривалості життя тощо. .Але у цьому зв'язку виникає  ліс одна глобальна демографічна проблема: чи не стане найближчим часом  «тісно» па Земній кулі?

     Дехто вважає, що вже й тепер на Землі  людей занадто багато. Інші ж доводять, що на нашій планеті безбідно можуть існувати від 10 до 50 млрд людей Звичайно, шо всі ці розрахунки досить приблизні, але й вони свідчать про те, що підстави для серйозних: міркувань  з нього приводу все ж таки є. Водночас знову стають популярними  погляди англійського священика  Т. Р. Мальтуса (1766—1834). який, як вже відзначалося раніше, наприкінці XVIII століття висловив думку, що населення земної кулі збільшується швидше, ніж зростають засоби існування  людей. Тому, вважав він, час від часу з'являються зайві люди. Але хто  з нас „зайвий"?

     Як  вважають сучасні вчені, людство  рано чи пізно повинно навчитися  керувати процесом свого відтворення, зокрема свідомо регулювати чисельність  населення. Але сьогодні перед річними  країнами у цін сфері стоять різні  завчання. Адже якщо, наприклад, населення  країн, що розвиваються, зростає щорічно  приблизно па 2 %. то в розвинених країнах — лише на 0,7 %, внаслідок чого частка населення в перших із них невпинно зростає (зараз вона становить понад 70 се), а в других — знижується.

     Для простого відтворення населення  необхідно, щоб у кожній сім'ї  було 2—3 дитини, в той час, як у  країнах Західної Європи, що є типовим  і для України, переважають однолітні  сім'ї і зростає кількість бездітних, що загрожує депопуляцією. тобто зменшенням населення них країн. Одним із можливих шляхів розв'язання цієї проблеми визнається прийняття національних програм планування сім’ї.