Лекции по "Політології"

Нині процеси формування в Україні громадянського суспільства та створення незалежної, демократичної, соціальної та правової держави відбуваються паралельно. Прискоренню цих процесів активно сприяє політична реформа, оновлення політико-правової бази нашого суспільства з урахуванням власного та світового досвіду. Громадяни, громадські організації та різноманітні політичні інститути України за цих умов намагаються ефективно використати досвід передових, демократичних країн щодо захисту прав і свобод кожної людини. Як свідчить світовий політичний досвід, саме з усвідомлення кожною людиною думки про свою самоцінність, про спроможність і можливість своєю працею побудувати достойне життя власній родині та суспільству в цілому розпочинається процес становлення громадянського суспільства.

34. Основні функції пол. системи

Політична система суспільства  – це сукупність взаємозв’язаних  і взаємозалежних державних,партійних  організацій,громадських об’єднань ,за допомогою яких здійснюється завоювання ,утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівняйого політичної культури.ПС виконує в суспільстві функції:

1.Регулююча 2. Реагуюча 3. Розподільча 4. Екстракціонна 5. Символізуюча

Функції внутрі себе самої:

1.Нормотворча 2. Функція  вживання правил 3. Контроль за виконанням правил

Політична комунікація 5. Зберігання та адаптація системи :

Політичне рекрутування та політична соціалізація

Різноманітність функцій  політ. системи суспільства свідчить не лише про процес ускладнення його, а й про розгалуженість функціонування політичних систем у суспільному організмі.

Визначення цілей, завдань, шляхів розвитку суспільства. Розробка правил і законів поведінки людей  та груп у суспільстві. Організація  діяльності суспільства на виконання  поставлених цілей та програм. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки та стабільності політичного ладу. Розподіл матеріальних і духовних цінностей у відповідності з інтересами соціальних спільнот. Формування політичної свідомості, залучення членів суспільства до політичної участі та діяльності. Погодження різноманітних інтересів держави і соціальних цінностей. Контроль за додержанням законності та правил, припинення дій, що порушують політичні норми.

35. Типи політичних систем

Політична система —  це цілісна, впорядкована система відносин, дій, ідей, методів і інститутів, зв'язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Політична система суспільства — це складна, багатогранна система взаємин державних і недержавних соціальних інститутів, які виконують відповідні політичні функції для захисту інтересів певних класів та соціальних груп.

Політична система виступає як одна з частин або підсистем  сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє  з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною тощо. Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним устроєм, формою правління (парламентське, президентське і т.п.), типом держави (монархія, республіка), характером політичного режиму (демократичний, тоталітарний, авторитарний) тощо. Сьогодні в політичній практиці можна виділити такі типи політичних систем: постіндустріальні, посткапіталістичні, перехідні, постколоніальні та ін.

Для постіндустріальної (посткапіталістичної) політичної системи  на сучасному етапі характерні: функціонування парламентського механізму боротьби за владу; зростання рівня життя переважної більшості населення, спадання напруженості класової боротьби, ствердження соціального партнерства, посилення позицій громадянського суспільства, захист прав людини.

Для перехідного типу політичної системи (нинішні країни СНД, кр. Сх. Європи) характерні такі риси, як: надмірна політизація народних мас, поява демократичних інститутів та ін. Дем. елементів у сус-ві разом  з існуванням залишків тоталітаризму та командно-адміністративної системи. Ця обставина призводить до посилення боротьби за владу, яка в суспільстві все більше набирає форми міжпартійної боротьби. В суспільстві поширюються крайньорадикальні погляди “лівого” й “правого” спрямування, посилюється націоналізм. Перех. Тип пол. с-ми характер-ся також швидким зниженням рівня життя народу, руйнуванням його духовності, стрімким зростанням злочмнності тощо.

Постколоніальна пол. с-ма хар-ся: великим розмоїттям пол. режимів  і форм держ. правління, низьким рівнем життя народу, початком становлення в більшості країн кап. відносин, їхнім відривом від натураль. ек-ки, пасивністю широких мас через їхню злиденність і неграмотність тощо.

36. -Структура пол. Системи

Політична система є  однією з частин (або підсистем) сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною тощо.

-Особливости пол. системи  сучасного Укр. сусп.

Економічним фундаментом  становлення нової політичної системи в нашому суспільстві є процес створення багатоукладної економіки, пов'язаний із роздержавленням власності, створенням і спільних і власних підприємств, індивідуально-трудової діяльності, широкого кооперативного руху, фермерства і т. д. Цінові форми власності й господарської діяльності значною мірою сприяють появі нових соціальних структур суспільства, які виявляють свої конкретні інтереси в політиці. Становлення політичних партій і громадських рухів в Україні відбувається за надзвичайно складних умов. Тривала економічна криза, крах попередніх суспільних ідеалів, які поділяла значна частина населення нашої держави, призводять до стрімкого зростання соціальної напруженості в суспільстві, дискредитують в очах певної категорії громадян демократичні цінності

37. Поняття держави та її головні ознаки

Основним компонентом  політичної системи є держава . Держава- це публічна влада , яка поширюї свою дію на суспільство.Вона володіє  монополією на примус щодо населення  у межах певної території,має  право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики,виняткове право видавати закони та правила ,які є обов’язковими для всіх громадян, право на збирання податків,мита,тощо. Держава – це організація публічної влади панівної частини населення у соціально неоднорідному , зокрема класовому ,суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини ,а також управління загальносуспільними справами. До основних ознак держави належать:

Суверенітет держави, тобто право на верховенство всередині країни та на зовнішню незалежність. 2. Держава уособлює публічну владу і підпорядковує собі всі вияви інших суспільних властей.Вона застосовує владні методи ,а в разі необхідності іпримус.

38.Держава 

за допомогою права регулює суспільні відносини і своїм велінням надає їм загальнообов’язкового змісту.4. Наявність певної території. Для держави принципове значення мають кордони . які є не тільки географічним, а й політичним чинником.5. Держава завдяки наявності спеціального професійного апарату виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається його людськими , матеріальними і природними ресурсами.

ознаки: Наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади. Наявність громадянства і певної території, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Політична організація громадянського суспільства. Головний інструмент реалізації політичної влади. Наявність права як певної системи норм, встановлених або санкціонованих державою. Поряд з родиною, мовою, культурою тощо є фундаментальний інститут, ще складає інфраструктуру життєдіяльності людини як суспільної істоти. Наявність бюджетно-фінансової системи, збройних сил, державної символіки

39 .Форми державного правління та форми державного устрою.

Досить поширеною є  класифікація держави за формою державного правління. Під формою державного правління  слід розуміти організацію верховної  державної влади, її структуру, правовий статус та субординацію вищих органів, порядок їхньої діяльності. Основними сучасними формами правління є: парламентська республіка, президентська республіка, конституційна монархія. Основу концепції парламентської республіки становить ідея рівноваги влад (законодавчої, виконавчої, судової). На чолі республіки стоїть посадова особа (президент), яку обирає парламент. Уряд формується двопалатним парламентом, перед яким він несе політичну відповідальність. Президентська республіка — це також республіканська форма правління, що базується на ідеї поділу влад. На чолі такої держави стоїть президент, якого обирають загальним голосуванням. Уряд призначається особисто президентом і не відповідає перед парламентом. Парламент має всю повноту законодавчої влади і не залежить від президента. Конституційна монархія нині існує тільки у вигляді парламентської монархії — такої форми правління, коли посада глави держави (монарх) передається у спадок одночасно з наданням найвищого феодального титулу. Законодавча влада за цієї форми правління зосереджена у двопалатному парламенті, виконавча — в уряді. Монарх у парламентській монархії не має конституційних повноважень вирішувати важливі державні.

Не менш поширена класифікація держави за формою державного устрою. Адміністративно-територіальний устрій є і формою державного устрою: унітарною чи федеративною. Унітарна форма — це така форма державного устрою, за якої в країні функціонують єдині вищі органи влади й управління, а держава поділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці (Італія, Польща та ін.). Федеративна форма — це така форма устрою держави, за якої відбувається добровільне об'єднання державних утворень, що мають високу політико-правову самостійність і власний адміністративно-територіальний поділ.

40. Держава  як основний елемент політичної  системи та її функції

Сучасні держави можна типологізувати за тими функціями, які вони виконують. За цією ознакою можна виділити військову, або поліцейську державу, правову, а також соціальну державу. Військова, або поліцейська, держава характеризується гіпертрофованим розвитком і особливо великою роллю структур державного насильства — армії, військово-промислового комплексу, органів охорони порядку та безпеки. На відміну від поліцейської основне призначення правової держави полягає в розвитку структур, що забезпечують захист прав усіх членів суспільства, а також їх підкорення праву як вищій силі, рівноправність усіх громадян (як рядових, так і можновладців) перед законом. Соціальна держава свою діяльність зосереджує на проведенні активної соціальної політики, яка допомагала б пом'якшенню й запобіганню соціальних конфліктів.

Основним компонентом  політичної системи є держава .Держава  надає політ. системі цілісності та стійкості , зорієнтовує її на важливі  суспільні справи. Держава- це публічна влада , яка поширюї свою дію на суспільство.Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території,має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики,виняткове право видавати закони та правила ,які є обов’язковими для всіх громадян, право на збирання податків,мита,тощо. Держава – це організація публічної влади панівної частини населення у соціально неоднорідному , зокрема класовому ,суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини ,а також управління загальносуспільними справами. Суть держави виявляється в її функціях як основних напрямах діяльності:

Захист суспільного  ладу. 2. Запобігання й усунення соціально  небезпечних конфліктів 3. Регулювання  економічних та інших суспільних відносин 4. Здійснення єдиної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів – соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої, та іншої політики 5. Зовнішньополітична функція захисту інтересів країни 6. Функція оборони країни7. Співробітництво з іншими народами та ін

41.Правова держава

Правова д-ва- д-ва, яка  всі ф-ції пов’язує з конст. та верховенством з-ну, права.

Держ. забезпеч.:

1. верховенство права,  з-ну

2. максим. гарантію прав  і свобод людини

3. рівність всіх перед  з-ном і судом

4. взаємовідповід. громад. та д-ви

5. на суд. та ін. ахисту  особи

Прав. д-ва базується на:

1. на розподілі та  балансі властей

2. на встановленні  межі на міри владі

3. на пол. плюралізмі

4. на підзаконності  влади і управління

5. на конст. намірі

6. на широкому місцев самоврядуванні

15. Соціальна держава  .

В наш час в конст. деяких кр-н є таке визначення як Соц. д-ва. Вперше з’явл. в 1949 р. в конст. Фр., а потім і в інш. д-вах. Вона з’яв. на відгуг критиці лібер.-ринковій д-ві. Лібер.-рин. д-ва не могла забезпечити соц. благопол. Усім гром-м сусп., вона гарантувала свободу ек. діял-ті найбільшпідприємливим гром-м. але це привело до I та II св. війни, кризи 30-х рр. Та в деякій мірі до револ. в Рос.

Хар-ні ознаки соц. д-ви:

Забезпечує:

1. рух до соц. справедл.

2. ослаблення соц. нерівності

3. надання кожному  гром-ну роб. місце чи інш.  джерело існув.

4. забезпеч. мир та  злагоду в сусп.

5. формує для люд.  благоприятне життєве сер-ще

Базується на:

1. досить вис. Рівні  ек. розвитку

2. демократизм пол.  с-ми

3. на компромісі осн. пол. сил відносно цілей та шляхів розв. Сусп.

4. розвитку с-ми соц.  партнерства та захисту гром-н 

5. підвищ. ролі д-ви  в с-мі панування і регулювання  соц.-ек. процесів

Не всі на зах. представн. пол. партій згодні з ідеєю соц. д-ви, вони вимагають відмову від ф-цій перерозподілу благ у д-ві та вимагають вдосконалення правових, фін. та організац. мех-мів, аргументуючи це неузгодж. з правами люд.

В конст. У написано, що у соц.-прав. д-ва. Для У необхідний:

1. перехід до багатоукладної  ек-ки

2. сполука держ. та прив. власності

3. можливість регулювання  д-вою ек-уи

4. необхідність розробити  ефективний інструмент соц.-ор’єнтов. пол-ки в д-ві, виробити с-му правов., організ. та фін.-ек. важелів, які б забезпечували соц. права та прожитковий мін. гром-н

пол-ки кажуть про підвищення рівня прав. захисту громад, боротьбу з корупцією та організ. злочинністю.