Внесок у розвиток педагогічної психології Констянтина Ушинського

 

Міністерство освіти і науки,

молоді та спорту України

ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С Макаренка»

 

 

 

 

 

 

 

 

                Реферат

                                           на тему:

« Внесок у розвиток педагогічної психології Констянтина Ушинського»

 

 

           Підготувала

                                                                                        студентка 521 групи

                                                                                              Пістунова Анна

 

                           Викладач: Вознюк В.В.

                                                                  

 

Лебедин 2013

 

План

1. К.Д.Ушинський про виховання і навчання.

2. Ушинський про  гармонію розвитку людини.

3.Співвідношення виховання та  індивідуального розвитку.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. К.Д.Ушинський про виховання і навчання.

Видатний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський накреслив основні напрямки розвитку самобутньої дошкільної педагогіки. Він обґрунтував необхідність тісного взаємозв’язку педагогіки з такими антропологічними науками, як психологія, анатомія і фізіологія, філософія, історія і логіка. З цих наук, підкреслював він, педагогіка черпає знання засобів, необхідних їй для досягнення цілей виховання, бо в них закладаються, зіставляються обґрунтовуються факти й ті співвідношення фактів, з яких виявляються властивості предмета виховання, тобто людини.

За концепцією К. Ушинського, народність - основа розвитку системи виховання: "У кожного народу своя особлива національна система виховання, а тому запозичення одним народом у іншого виховних систем є неможливим". Костянтин Дмитрович розглядав народність як прагнення кожного народу зберегти національні риси, національні особливості життя, зумовлені "характером та історією народною", розкрити й закріпити їх поряд із загальнолюдськими цінностями в національній системі виховання.

Він вважав, що досвід інших народів у справі виховання є дорогоцінною спадщиною для всіх, але саме в тому розумінні, в якому досвід всесвітньої історії належить усім народам. На його думку, громадське виховання тільки тоді буде дійовим, коли його питання стануть громадськими питаннями для всіх і сімейними питаннями для кожного. Система громадського виховання, що вийшла не з громадського переконання, як би хитро вона не була обдумана, виявиться безсилою і не буде впливати ні на особистий характер людини, ні на характер суспільства. Вона буде готувати техніків, але ніколи не виховуватиме корисних і діяльних членів суспільства, і якщо вони з’являтимуться, то незалежно від виховання.

За Ушинським, пробудження громадської думки у справі виховання є єдиною міцною основою всяких поліпшень у цій галузі: "де немає громадської думки про виховання, та нема і громадського виховання, хоч може бути багато громадських навчальних закладів".

Великий педагог розглядав школу як "організм суспільного виховання", але головну, вирішальну роль справедливо відводив учителю-вихователю. К.Д. Ушинський розумів виховання як закономірний соціально-психологічний процес, в якому певну роль відіграють одвічні соціальні потяги людини - потреба у спілкуванні й здатність взаємного "магнетизування", морально-вольового впливу один на одного. "Причини такого морального магнетизування, - зазначає К.Д. Ушинський, - приховані глибоко в природі людини". Але якщо це положення правильне щодо спілкування дорослих, то воно ще більшою мірою стосується педагогічного процесу, в якому дві його сторони - учитель та учень - дуже різняться за рівнем свого соціального досвіду.

Захищаючи ідею вирішального впливу особистості вихователя на вихованця, К.Д. Ушинський водночас боровся проти теорії вільного виховання, згідно з якою спілкування вихователя й вихованців зводилось до стихійних, випадкових контактів. Виховання він розглядав як цілеспрямовану, свідому діяльність, що вимагає спеціальної підготовки й наявності у вихователя певних особистісних і професійних якостей. До найголовніших компонентів виховання К.Д. Ушинський відносив розумовий, моральний і фізичний розвиток особистості і розглядав їх у нерозривній єдності. Відповідно до цього він визначає риси особистості вихователя.

У процесі спілкування з дитиною ніщо не діє так сильно на її душу, як переконання вихователя. К.Д. Ушинський використовує поняття "переконання" в неадекватних значеннях. По-перше, переконання сприймається як складова частина виховання як процесу і має суто термінологічне значення., по-друге, - як один з аспектів свідомості особистості й, по-третє, - як спосіб впливу, метод. К.Д. Ушинський пише: "вихователь, поставлений віч-на-віч із вихованцями, в самому собі має всю можливість успіхів виховання. Найголовнішим шляхом людського виховання є переконання, а на переконання можна впливати тільки переконанням. Усяка програма викладання, всякий метод виховання, хоч би який він був хороший, не перейшовши в переконання вихователя, залишиться мертвою буквою, що не має ніякої сили насправді... Вихователь ніколи не може бути сліпим виконавцем інструкції: не зігріта теплом його особистого переконання, вона не матиме ніякої сили".

Ось чому від учителя справедливо вимагати, підкреслював К.Д. Ушинський, щоб усе його особисте життя було зразком єдності слова і діла, не давало учням приводу для відхилення від норм моральної поведінки, не руйнувало поваги до нього в батьків і дітей, а навпаки, служило прикладом як для тих, так і для інших, і не суперечило його ж шкільним настановам. "Тільки за цієї умови він може мати моральний вплив на дітей і його шкільна діяльність буде справді виховною діяльністю".

К. Ушинський вимагає будувати навчання й виховання з урахуванням природи дитини. "Якщо педагогіка хоче виконати людину у всіх відношеннях, - зазначав він у фундаментальній праці "Людина як предмет виховання", - то вона повинна перше пізнати її також у всіх відношеннях".

2. Ушинський  про гармонію розвитку людини.

У своїх філософських поглядах К. Ушинський поєднував ідеалістичні та матеріалістичні аспекти. Насамперед тому, що був глибоко віруючою людиною. Добре вивчивши різні філософські системи, критично використовуючи елементи цих систем, він намагався виробити свій самостійний оригінальний світогляд.

У своїх поглядах на природу, людину він дотримувався еволюційного вчення Ч. Дарвіна. Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свій вигляд з характеристики організму взагалі, його зв’язку з середовищем, і переходить далі до особливостей тваринного і людського організмів.

Йдучи за Ч. Дарвіном, він розглядає живі організми як предмет і продукт біологічного їх розвитку, вказує на зміну спадковості під впливом зміни умов існування, виступає проти віталізму, хоч і зберігає це поняття "сила розвитку". Водночас Ушинський зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в життя людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні її природи. В своїй статті "Праця в її психічному і виховному значенні" підходить до оцінки праці з етико-релігійної точки зору.

У теорії пізнання в психології у нього багато матеріалістичних елементів. у метафізичних абстрактних елементах психології І. Гербарта, К. Ушинський намагався побудувати психологію на основі фізіології. Він докладно розглядає будову і функції нервової системи, її значення в житті й діяльності організму, пізнання навколишнього світу.

Він поділяв думку І.М. Сєчєнова про те, що вся діяльність нервової системи є рефлекторною, відтворюючою діяльністю, висуває ідею "засвоєних рефлексів", тобто таких, що набуваються в процесі індивідуального життя, і справедливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок, виховання яких є одним з найважливіших завдань педагога. К.Д. Ушинський розглядає великі півкулі головного мозку як орган свідомої діяльності людини; зі своєї точки зору про будову і функції нервової системи він робить ряд важливих педагогічних висновків про фізичне виховання дітей, раціональну організацію режиму їх праці і відпочинку, про потребу організму в сні, як засобі відновлення його сил.

Широке використання Ушинським даних анатомії і фізіології в ряді розділів праці "Людина як предмет виховання" свідчать про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблем психології пізнання. Проте, будучи неспроможним зрозуміти перехід від матерії до свідомості і, вважаючи, що останню не можна вивести з жодних законів інертної матерії, Ушинський зупинився на дуалістичному розв’язанні цієї психофізичної проблеми.

За своїми суспільно-політичними поглядами Ушинський був буржуазним демократом. Як просвітитель, він бачив в освіті основний засіб досягнення вільного та щасливого життя свого народу.

Дидактика К. Ушинського глибинна, розмаїта й оригінальна. Він вимагав будувати навчання на основі врахування національних, вікових, статевих і психологічних особливостей дітей, наголошував на значенні повторення в процесі навчання, обґрунтував дидактичні принципи свідомості, наочності, систематичності, міцності засвоєння знань.

Вагоме місце в дидактичній системі К.Д. Ушинського займає висвітлення проблем оптимізації пізнавальної активності школярів, емоційності навчання, розвитку мислення і мовлення учнів, забезпечення наступності в навчанні, належної організації самостійної роботи й творчості школярів, шкільного краєзнавства. Надзвичайно важливо те, що він не просто проповідував свою дидактику, а й дав їй глибоке наукове обґрунтування та класичний взірець втілення на практиці. У цьому відношенні неординарними за своїм дидактичним змістом і методикою є його підручники для початкового навчання "Дитячий світ" (1861 р), "Рідне слово" (1864 р), статті "Три елементи школи" (1867 р), "Недільні школи" (1861 р), "Про початкове викладання російської мови" (1864 р).

Виховна система К. Ушинського базується на мудрості народної педагогіки й висунених ним теоретичних положеннях педагогічної науки. Виховання він визначає як певний цілеспрямований і систематичний вплив на тіло, душу й розум дитини з метою прищеплення їй якостей здорової, розумової, моральної, релігійної, національно свідомої, творчо ініціативної, культурної, освіченої людини.

Розкриваючи психолого-педагогічну суть виховного впливу, К.Д. Ушинський писав: "Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними й поодинокими особливостями, - її тіло, душу і розум, - і передусім звертається до характеру людини..."

А тому він прагнув у "самій природі людини" знайти "засоби виховної діяльності", переконливо доводячи, що "засоби ці величезні". Тому кожен учитель, за його словами, "повинен набути всебічних знань про людську природу, за виховання якої береться".

"Поняття виховної людини - дуже широке поняття", - писав К. Ушинський. Тому розроблена ним виховна система включає всі провідні компоненти підготовки всебічно розвиненої людини: формування наукового світогляду, розумове виховання, духовно-моральне, господарсько-трудове, естетичне, фізичне.

Під розумовим вихованням К. Ушинський розумів цілеспрямовану діяльність вихователів, батьків та вчителів, спрямовану на розвиток розумових сил і мислення учнів та прищеплення культури розумової праці. Воно передбачає набуття знань, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, прищеплення інтересу і потреби в розумовому збагаченні впродовж усього життя, самостійному здобуванні знань і застосуванні їх на практиці. За висновком К. Ушинського, свідомість "збагачується тільки: римноженням фактів та переробкою їх.

Чим більше фактичних знань набув розсудок і чим краще він переробив цей сирий матеріал, тим він розвиненіший і сильніший".

Могутнім фактором розумового виховання молоді виступає вдавання до феноменальної мудрості рідного народу, до невичерпних джерел фольклору.

Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, має розвивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні зі скромністю, чесність і правдивість, патріотизм, працьовитість, дисциплінованість. Завдання і зміст духовно-морального виховання він визначив з огляду вселюдських, народних і національних культурних цінностей, виходячи з вимог народних чеснот і норм християнської моралі, дбаючи, щоб воно розвивало в дитини твердий характер і волю, стійкість, почуття громадського обов’язку. Основа духовно-морального виховання - протиставлення: Бога - дияволу, Добра - злу, Світле - темряві, Правди - брехні, Милосердя - жорстокості, Розуму - невігластву, Честі - ганьбі, Працьовитості - неробству, Краси - потворству.

"Духовний розвиток, духовне виховання людини зокрема і народу взагалі, - зазначив К. Ушинський, - здійснюється не лише школою, а кількома великими вихователями: природою, життям, наукою і релігією".

Господарсько-трудове виховання в педагогічній системі К.Д. Ушинського виступає як основа всіх напрямів виховання.

Основне покликання господарсько-трудового виховання полягає в тому, "щоб розвинути в людині звичку й любов до праці: воно повинно розвинути в людини звичку й любов до праці".

Етичне й естетичне виховання К.Д. Ушинський трактував як цілеспрямований, організований процес формування у дітей розвиненої естетичної свідомості, художньо-естетичного смаку, здатності сприймати, творити й цінувати прекрасне, поводитися культурно, ґречно й достойно.