Дифференциальная психология

1 – метакомпоненти, які регулюють процес вирішення проблеми та включають її визначення, виділення етапів у процесі рішення, висновок про остаточне рішення;

2 – виконавчі компоненти, тобто процеси, пов’язані з актуальним рішенням конкретної проблеми;

3 – компоненти набутих знань, пов’язані зі специфікою навчання й зберіганням корисних відомостей. 

    За зауваженням  О.В.Лібіна, Р.Стернберг критикує  інші концепції інтелекту за  постановку ними основного акценту  виконавчих компонентах, та недостатність  уваги до досвіду і метакомпонентам, натомість їх врахування дозволило би розповсюдити виміри на сферу соціального, практичного та емоційного інтелекту.

Г.Айзенк розуміє інтелект як множинне явище та співпідкорює три види інтелекту:

- біологічний;

- психометричний;

-соціальний.

Х.Гарднер виділяє шість видів інтелекту:

- лінгвістичний;

- логіко-математичний;

- просторовий;

- музичний;

- кінестетичний;

- особистісний.

     Зміст інтелекту  виходить за межі лише когнітивної  сфери. Кожна з названих здібностей  є важливою для адекватності  й досягнення успіху у певній сфері.

Д.Хорн називає два типи інтелекту:

- поточний (це здібності,  завдяки яким людина навчається  новому (пам'ять , індукція, сприймання  нових зв’язків і відношень); інтелект ніби «вливається» у  різні види інтелектуальної діяльності в процесі дорослішання людини; він відображає біологічні можливості нервової системи; після закінчення югості йде на спад) ;

- кристалізований інтелект (широка сфера інтелекту, що  включає уміння формулювати судження, аналізувати, узагальнювати; розвивається з досвідом, освітою; спирається на обізнаність і прогресує протягом життя.

Джерела варіативності інтелекту

Висновки досліджень психогенетики інтелекту свідчать про певну, але невисоку успадковуваність інтелектуальних ознак та високу обумовленість варіативності інтелекту сімейним середовищем.

Зокрема, вплив спадковості представлений у гіпотезі про діапазон реакцій (Уайнберг): гени визначають те, у якому діапазоні може змінюватись ознака у індивіда. Для IQ цей діапазон становить 20-25 пунктів. Залежно від насиченості або бідності середовища, у якому розвивається дитина, її інтелектуальні здібності коливаються в цих межах.

  Отже, успадковуваність  виражає генетично обумовлену  варіативність ознаки.

Дослідження впливу середовища показали, зокрема, залежність показників інтелекту від спеціально розроблених програм стимуляції (Крейг і Шерон Ремі); зв'язок між рівнем загального інтелекту 7-річних дітей та аспектами домашнього середовища, в якому вони перебували до другого року життя (Т.Райс з колегами).

Обдарованість і геніальність

Обдарованість як комплексний  феномен включає різні складники, представлені в різноманітних визначеннях обдарованості (наведені С.Нартовою-Бочавер):

• якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішність діяльності;
• загальні здібності, що обумовлюють широту можливостей людини;
• розумовий потенціал – інтелект, який передбачає широту узагальнення, логічність;
• сукупність задатків, що забезпечують початковий високий рівень у певній діяльності (природні передумови);
• талановитість.

    За зауваженням  Д.Б.Богоявленської, поняття обдарованості  може бути розкрите лише у  рамках системного підходу. Згідно  з визначенням обдарованості  як системної якості, у її структурі  передбачаються мотивація, рівень  саморегуляції і направленість  особистості. При іншому розумінні обдарованість фактично зводиться лише до здібностей.

    На думку  Б.М.Теплова, у обдарованості «не  можна бачити просту суму здібностей: у порівнянні зі здібностями  вона складає нову якість».

     Обдарованість  вказує на початкові, потенціальні структурні умови для досягнення високого результату, але він може й не бути досягнутий.

     Процентний розподіл дітей з  різними інтелектуальними показниками:

- розумова обдарованість  – 2%;

- підвищені розумові  здібності – 15 – 16%;

- розумова норма – 65%;

- знижені розумові  здібності – 15 – 16%;

- різні ступені розумової  дефективності – 4 – 5%.

Риси загальної  розумової обдарованості (за Ю.Гільбухом):

- надзвичайно ранній  прояв високої пізнавальної активності  й допитливості;

- швидкість і точність виконання розумових операцій;

- багатство активного  словника;

- явна установка на  творче виконання завдань, розвинутість  творчого мислення і уяви;

- наявність основних  компонентів уміння вчитись.

     Ознаки обдарованості (за Н.Лейтесом):

- випередження віку;

- висока активність  розуму, підвищена схильність до  розумової діяльності, потяг до  розумових занять;

- своєрідність дитячого  інтелекту, яка проявляється в  надзвичайній здатності до розумового  наслідування, формалізмі розумової  діяльності, наявності творчого елемента.

     Талановитість – дуже високий ступінь здібностей до певної спеціальної діяльності (музичної, художньої, спортивної тощо), які вже встигли реалізуватись у конкретних суспільно значущих продуктах. Ознаками талановитості також називають виявлений творчий елемент та домінування природжених якостей.

     Геніальність – не лише вроджений нахил до продуктивної діяльності в певній сфері, вищий ступінь обдарованості, а й досягнення видатного якісно нового результату. Геніальність є полідетермінованим явищем. Відомі такі підходи до пояснення цього феномену:

1. патологічні теорії;
2. психоаналітичні теорії;
3. теорії якісної переваги;
4. теорії кількісної переваги.

     Передумови геніальності (за В.Ефроїмсоном):

Геніальність є результатом  взаємодії соціальних та біологічних факторів.

Соціальні умови:

- становлення в дитячо-юнацькому  періоді твердих ціннісних установок;

- вибір діяльності  відповідно до обдарованості;

- оптимальні умови  для розвитку обдарованості, іноді  створені активно всупереч соціуму;

- сприятливі соціальні умови для самореалізації.

Спадковість:

1. підвищений рівень сечової кислоти;
2. синдром Марфана;
3. тестикулярна фемінізація (синдром Морріса);
4. гіпоманіакально-депресивний психоз;
5. гіганточолість і високочолість.

 

    Цікаво, що  ідіографічний аналіз геніальності, проведений у свій час Ш.Ріше (1893р.), дозволив автору назвати кілька властивостей генія: оригінальність, розвинена індивідуальність, яка здійснила вершинне життєбудівництво; властивість, що визначається сучасними авторами як неадаптивність; раптовість, безсвідомість творчості тощо. Проте дослідження феноменології генія свідчить про те, що ознак, властивостей і якостей генія немає, адже геній являє собою найповніший розвиток людської сутності, максимальне розкриття творчого потенціалу (М.С.Гусельцева).

    Показано, що  за  відомою традицією ототожнення  генія і навіженого стоїть  емпірично встановлена спільність  між ними, яка знаходить своє  пояснення у положенні історико-еволюційного  підходу (А.Г.Асмолов) про роль  не адаптивних елементів у  системі, адже і геній, і навіжений виходять за межі адаптивної моделі суспільства, долаючи бар'єри офіційної культури.

    Аналіз культурного  контексту появи геніїв свідчить  про те, що вони з'являються  на розломах культур, коли розвитку  «необхідно швидко залатати дірки та відкрити нову епоху» ( М.С.Гусельцева, 2008).

 

 

 

 

 

Інструкція  до самостійної практичної роботи.

Теорії темпераменту. Діагностика типів темпераменту.

    Мета: актуалізувати опорні знання  з теми; сприяти формуванню вмінь  діагностувати структуру темпераменту, встановлювати приналежність особистості до певного типу.

    Обладнання: бланки відповідей; опитувальник  ОСТ В.Русалова ( Додаток А).

    Послідовність  роботи:

1. Повторіть основні положення лекційного матеріалу щодо темпераменту як психобіологічної основи особистості, розвитку поглядів на природу темпераменту та його сучасних концепцій.
2. Схарактеризуйте основні положення вчення В.М.Русалова про темперамент.
3. У вигляді схеми відтворіть структуру темпераменту за В.М.Русаловим.
4. Проведіть діагностику властивостей предметно-діяльнісного та комунікативного аспектів темпераменту за опитувальником структури темпераменту (ОСТ) В.М.Русалова.
5. Здійсніть обробку, аналіз та інтерпретацію даних, беручи до уваги,що ОСТ включає 105 запитань, кожне з яких відноситься до однієї з 9 шкал; опитувальник ОСТ містить наступні шкали:

Предметна ергічність - включає питання про рівень потреби в освоєнні предметного світу, прагнення до розумової і фізичної праці.

    Високі значення - (9-12 балів) за цією шкалою означають високу потребу в освоєнні предметного світу, жадання діяльності, прагнення до напруженої розумової і фізичної праці, легкість розумового пробудження.

    Низькі значення - (3-4 бали) означають пасивність, низький рівень тонусу і активації, небажання розумової напруги, низьку залученість в процес діяльності.

Соціальна ергічність - містить питання про рівень потреби в соціальних контактах, про прагнення до лідерства.

    Високі значення - комунікативна ергічність, потреба в соціальному контакті, жадання освоєння соціальних форм діяльності, прагнення до лідерства, товариськість, прагнення до заняття високого рангу, освоєння світу через комунікацію.

    Низькі значення - незначна потреба в соціальних контактах, відхід від соціально-активних форм поведінки, замкненість, соціальна пасивність.

Пластичність - містить питання про ступінь легкості або складності переключення з одного предмету на інший, швидкість переходу з одних способів мислення на інші.     

    Високі значення - легкість переключення з одного виду діяльності на інший, швидкий перехід з одних форм мислення на інші в процесі взаємодії з предметним середовищем, прагнення до різноманітності форм предметної діяльності.

    Низькі значення - схильність до монотонної роботи, боязнь і уникнення

різноманітних форм поведінки, в'язкість, консервативні форми діяльності.

Соціальна пластичність - містить питання, направлені на з'ясування ступеня легкості або трудності переключення в процесі спілкування від однієї людини до іншої, схильності до різноманітності комунікативних програм.

    Високі значення - широкий набір комунікативних програм, автоматичне включення в соціальні зв'язки, легкість вступу у соціальні контакти, легкість переключення в процесі спілкування, наявність великої кількості комунікативних заготовок, комунікативна імпульсивність.

    Низькі значення - трудність в підборі форм соціальної взаємодії, низький рівень готовності до вступу до соціальних контактів, прагнення до підтримки монотонних контактів.

Темп або швидкість - включає питання про швидкість моторний-рухових актів при виконанні предметної діяльності.

    Високі значення - високий темп поведінки, висока швидкість виконання операцій при здійсненні предметної діяльності, моторно-рухова швидкість, висока психічна швидкість при виконанні конкретних завдань.

    Низькі значення - сповільненість дій, низька швидкість моторний-рухових операцій.

Соціальний темп. Включає запитання, направлені на виявлення швидкісних характеристик мовленнєворухових актів в процесі спілкування.

   Високі значення – мовленнєворухова швидкість, швидкість промовляння.

Низькі значення – слабко розвинена мовленнєворухова система, мовленнєва сповільненість, повільна вербалізація.

Емоційність. Включає запитання, що оцінюють емоційність, чутливість, чутливість до невдач у роботі.

    Високі значення – висока чутливість до розходження між задуманим та очікуваним, запланованим та результатами реальної дії, відчуття невпевненості, тривоги, висока стурбованість з приводу роботи, чутливість до невдач.

    Низькі значення – незначне емоційне реагування при невдачах, нечутливість до неуспіху справи, спокій, впевненість у собі.

Соціальна емоційність. Включає запитання, що стосуються емоційної чутливості у комунікативній сфері.