Ознайомлення дітей з тваринним світом

Особливістю роботи дошкільного  закладу є створення навчально-ігрового середовища як провідного чинника розвитку дитини за її інтересами. Добір предметів, які оточують дітей, має сприяти  розвиткові їхньої діяльності відповідно до динаміки і збагачення зацікавлень [9, с. 4].

Організовувана вихователем  діяльність має захоплювати малих, дарувати їм радість, викликати задоволення. Важливо виховувати у них пізнавальні  інтереси і потреби; вчити оволодівати  загальними способами дій при  розв'язанні практичних або пізнавальних завдань; поступово підводити до самостійного винайдення цих способів; формувати самоконтроль за виконанням своїх дій, який передбачає: впізнання відомого змісту, спровоковане відтворення його (прямі відповіді на запитання вихователя), самостійне відтворення, творче вибіркове використання відомого змісту в нових умовах.

Малі задовольняють  свої інтереси у діяльності, яку  обирають самостійно, особливо якщо вона нова і цікава. Забезпечить її організація  навчально-ігрового середовища - інформативного й різнобічного, комплексного і тематичного, динамічного і мобільного, дієвого і невичерпного, варіативного і близького до побуту дітей, здатного задовольняти потребу у новому. Таку змогу дають програми виховання і навчання дошкільнят, які ставлять завдання обладнати центри самостійної активної діяльності, де діти можуть у вільний від занять час чимось зайнятися на свій розсуд.

Як інтегрована особистісна  якість пізнавальний інтерес методологічно  вимагає системного підходу до його формування, взаємодії педагогічних впливів на мотиваційне поле особистості (багатокомпонентний зміст пізнавальної діяльності, рівень його засвоєння, форми реалізації діяльності, емоційне переживання особистістю своєї діяльності).

При цьому слід відмітити, що методика роботи щодо розвитку у дітей старшого дошкільного віку пізнавальних інтересів в ознайомленні з природою розрахована на творче керівництво з боку вихователя. Такий підхід передбачає перетворення нестійких, імпульсивних зацікавлень, поява яких визначається переважно зовнішніми стимулами, у пізнавальні інтереси з більш стійкою структурою, якій притаманні вибірковість, дієвість і яка ґрунтується на внутрішній позиції дитини.

Методику формування пізнавального інтересу в процесі ознайомлення з природою можна подати так :

1. Емоційний компонент.

Завдання: викликати позитивну  емоційну реакцію на пізнавальні  ситуації; формувати бажання виконувати завдання; вчити співпрацювати з  однолітками.

Засоби впливу на процес формування пізнавального інтересу: дидактичні ігри, ситуації зацікавлення, успіху, апперцепції (звертання до життєвого досвіду дітей), показ, пояснення, запитання-доказ, проблемні запитання, ігри-головоломки, група практичних методів.

Вміння, які характеризують рівень сформованості пізнавального інтересу: швидка реакція на пізнавальну ситуацію (появу нового матеріалу, словесне запрошення дорослого взятися за цікаву справу), своєчасний початок пошукових дій, вияв задоволення, цікавості до предметів.

2. Інтелектуальний компонент.

Завдання: активізувати мислення, пам'ять, уяву дітей; вчити зосереджувати увагу; вчити аналізувати ситуацію; розвивати інтелектуальне спрямування дій; вчити словесно позначати власні дії.

Засоби впливу на процес формування пізнавального інтересу: дидактичні, розвивальні ігри, спостереження, досліди, вправи, проблемні запитання, ігри-кросворди, діалог, ситуації пізнавальних утруднень, показ, пояснення, ситуації-несподіванки, сюрпризні моменти.

Вміння, які характеризують рівень сформованості пізнавального  інтересу: розуміння і прийняття  завдань, орієнтація на результат діяльності, сприйнятливість до нових знань, прагнення успіху, здійснення самоконтролю; своєчасний початок пошукових дій, пояснення способу їх виконання.

3. Вольовий компонент.

Завдання: розвивати самостійність; розвивати ініціативність; розвивати  наполегливість, здатність долати труднощі.

Засоби впливу на процес формування пізнавального інтересу: піктограми, малюнки-ситуації, сюжетно-рольові ігри, вправи, пізнавальні завдання, ситуації успіху, зацікавлення. Вміння, які характеризують рівень сформованості пізнавального інтересу: висока працездатність, чітко виражені вольові якості, прийняття складних завдань, доведення розпочатої справи до кінця.

Вчитель повинен враховувати, що для формування емоційного, інтелектуального і вольового компонентів пізнавального  інтересу необхідно пропонувати  дітям пізнавальні завдання різного  характеру, а саме: завдання-вправи на спостереження явища, дослідження його, усвідомлення; завдання на самостійне застосування знань та вмінь в умовах, подібних до тих, у яких вони набувалися; завдання на вияв активності і творчості, виконувані самостійно, на основі спостережень, аналізу умов виконання.

Процес формування у дітей пізнавального інтересу в процесі ознайомлення з природою потребує знань педагога про індивідуальні прояви, нахили і можливості вихованців, творчого підходу до стимулювання їхньої діяльності.

 

    

 

 

 

 

ІІ . ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

     Для того, щоб провести експеримент, я взяла дві групи: одна – з якою я буду працювати - експериментальна, і інша – це та з якою я буду порівнювати результат – контрольна. Відповідно до Базової програми «Я у світі» я розробила такі завдання для дітей, щоб виявити які знання мають діти, на якому рівні знаходиться група.

 

2.1. Констатувальний експеримент

 

1. Які тварини ви  знаєте?

2. Яку користь дають  тварини природі?

3. А чи знаєте, що  таке Червона книга? Чому її  так називають?

4. Що ви знаєте про первоцвіти?

5. Які рослини вам  відомі? Які рослини вам подобаються?

6. Що потрібно для того, щоб рослина росла?

7. Що забруднює повітря?

8. Які ви знаєте  властивості води?

9. Що таке грунт?

10. Для кого він є  домівкою?

Після проведення опитування в експериментальній групі, одержали ось такий результат:

№	ПІ дитини											бали
№ запитання		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.	Антон М.	+	0	–	0	–	+	+	–	–	+	5
2.	Віка Г.	0	+	–	0	0	0	–	0	–	+	4,5
3.	Ігнат Г.	+	+	0	–	0	+	–	0	0	0	5,5
4.	Тимур П.	+	0	–	–	0	+	0	–	0	+	5
5.	Віка С.	–	0	–	+	+	+	0	0	–	+	5,5
6.	Артур Н	+	0	0	–	0	+	+	–	–	+	5,5
7.	Саша М.	–	0	–	0	0	+	0	0	–	+	4,5
8.	Маша М.	0	–	–	+	+	+	–	0	–	0	4,5
9.	Наташа Л.	–	–	0	0	0	0	+	0	–	+	4,5
10.	Артем В.	0	–	0	–	0	+	+	–	0	+	5
11.	Надя Р.	0	–	–	0	0	0	0	0	–	+	4

 

 А контрольна група  показала ось такий результат:

 

 

№	ПІ дитини											Бали
№ запитання		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.	Назар Р.	+	0	–	–	0	–	+	0	–	+	4,5
2.	Люда П.	0	0	–	0	0	0	0	0	–	+	5,5
3.	Мар'яна Г.	–	–	–	+	+	0	0	0	–	+	4,5
4.	Саша Г.	0	–	–	0	0	0	+	0	–	0	4
5.	Роман Г.	+	+	–	0	–	–	+	+	–	+	5,5
6.	Вася П.	0	0	0	–	0	+	–	0	0	+	5
7.	Богдана О.	+	–	–	+	0	+	0	0	–	+	5,5
8.	Юля П.	–	0	0	0	0	+	–	–	0	+	4,5
9.	Оля К.	+	+	–	–	0	+	0	0	–	+	5,5
10.	Віталій Л.	0	0	–	0	0	+	0	–	0	+	5
11.	Катя Х.	–	+	–	0	+	+	0	–	–	+	5

 

Умовні позначення :

+ відповідь правильна, повна – 1б.

0- відповідь частково правильна – 0,5б.

- відповідь відсутня або неправильна – 0б.

Отже, підводячи підсумки констатуючого  етапу дослідження, можна зробити  наступні висновки, що обидві групи мають одинаковий рівень знань.

 

2.2 Формувальний експеримент

 

Експериментування - вид специфічної діяльності, яка стимулює пізнавальну активність дитини. Зважаючи на те, що становлення пізнавальної активності відбувається по-різному на різних вікових етапах (у молодшому віці дитина звертається із запитанням "чому?" до дорослого, а старше дошкільня таке запитання ставить собі), то й характер взаємодії дорослого з вихованцями різного віку теж має бути різним.

При цьому дорослий має  спрямовувати пізнавальну активність дітей на конкретні предмети та явища.

Кожний рівень пізнавальної активності зумовлений своїми причинами, тож і робота з дітьми відповідно потребує різних видів взаємодії  з ними дорослих (насамперед вихователя та батьків) [4, с. 8].

Діти з високим рівнем пізнавальної активності самостійно виділяють для себе пізнавальне завдання та здійснюють цілеспрямований пошук, установлюючи при-чинно-наслідкові зв'язки та відношення. Вони висувають кілька можливих варіантів, обґрунтовують, оцінюють події, активно розв'язують можливі конфлікти, намагаються з'ясувати причини того, що трапилося, та шляхи виходу із ситуації, легко відтворюють хід подій у минулому та передбачають, як вони складуться в майбутньому.

Діти із середнім рівнем пізнавальної активності розуміють  характер зображених подій, але не вміють установити їх причини, виражають своє ставлення не до самої ситуації, а тільки до окремих персонажів, виділяють тільки одну причину того, що трапилося, і вважають її єдиною. Ставлять багато запитань замість самостійного пошуку відповідей.

Діти з низьким рівнем пізнавальної активності обмежуються  переліком зображених персонажів або  дій без установлення залежності чи зв'язку між ними. Вагаються у  визначенні причин подій. Тактика взаємодії  вихователя з дітьми, які мають  різний рівень розвитку пізнавальної активності, вказана в таблиці 1 [4, с. 8].

 

Таблиця 1

Робота з дітьми, що мають різні рівні розвитку пізнавальної активності

Рівні розвитку і причини  недостатнього розвитку пізнавальної активності	Тактика взаємодії вихователя з дітьми
1. Високий рівень Достатньо сформована пізнавальна  активність	Уважно вислуховувати  дітей, заохочувати їхні розповіді  типу "Що ти бачив?", "Розкажи, про  що нове ти дізнався", "Як ти гадаєш, що буде, коли зробити...", "Спробуй". (Ця робота має привести до відповіді на запитання: "Як ти робитимеш це?")
ІІ. Середній рівень Недостатньо сформовано пізнавальний інтерес та ініціативу. Недостатньо розвинені  мислительні операції. Несформована довільність  пізнавальних процесів. Несформоване вміння сприймати та розв'язувати завдання	Спрямовувати пошук: ''Відшукай дерев'яні, металеві та інші предмети у  групі (в інших місцях)". Вправляти з порівнянні, аналізі, синтезі, узагальненні під  час ігор та виконання дидактичних  вправ Спостерігати, як дитина взаємодіє з однолітками у мікрогрупі, залучати її до обговорення проблем, розв'язання запропонованих ситуацій. Учити виділяти завдання в різних іграх, діяльності: про що треба дізнатися, що знайти. Чітко формувати способи  розв'язування завдань
ІІІ. Низький рівень Недостатньо розвинені  пізнавальні процеси. Відсутнє довірче  спілкування з дорослими -	Спонукати дитину до діяльності: "Я хочу зробити... - Допоможи мені"; "Ходімо разом подивимося, чи справді...". Спонукати до взаємодії  з іншими дітьми. Давати конкретні завдання. Залучати до ігор, що сприяють розвиткові психічних процесів. Створювати позитивний психологічний клімат для спілкування  з однолітками