Особливості впливу на індивідуальну та масову свідомість

На думку О.М. Добросклонської, ЗМІ створюють свого роду «другу», суб'єктивну або «віртуальну» реальність, вплив якої не менш значимий, ніж вплив об'єктивної реальності. Саме за допомогою ЗМІ у свідомості людей формується картина навколишнього світу, тим або іншим способом розставляються ідеологічні акценти. Тому сьогодні  інформація розглядається не тільки як передача повідомлень, але і як потужний важіль керування. ЗМІ – найважливіший соціальний інститут, що виконує ряд суспільно-суспільно-значимих функцій. В умовах інформаційного суспільства особливого значення набуває ідеологічна функція, котра реалізується головним чином у сфері політичного дискурсу й дозволяє виробникам інформації поширювати на масову аудиторію ті або інші ідеологізовані версії або інтерпретації подій. Вплив на індивідуальну й масову свідомість за допомогою технологій ЗМІ й становить сутність політичної пропаганди [10,с.8].

Політична пропаганда в  самому нейтральному змісті цього слова  означає поширення або просування певних ідей. Це соціально обумовлена форма впливу на масову свідомість за допомогою виробництва й поширення текстів для масової аудиторії, навмисний контроль за інформацією, маніпуляція вербальною й візуальною частиною повідомлення з метою досягнення певних політичних результатів.

Важливо відзначити, що проведення виборів і передвиборних компаній – одна із найбільш показових ситуацій, у якій яскраво проявляються всі  маніпулятивні властивості ЗМІ. Так, під час передвиборних кампаній кінця 90х рр. російські ЗМІ використовували різні методи негативного інформаційного впливу на виборців, наприклад поширення компрометуючих матеріалів про інших кандидатів, проведення дезінформаційних заходів, спеціальні відеокліпи, що ганьблять конкурента й ін. [10,с.9].

Але, на думку О.Г. Василевич, проблема свободи, самовизначення особи в умовах інформаційного й психологічного впливу ЗМІ складна й неоднозначна. Медаль має і зворотну сторону: жертви маніпуляцій теж несуть свою частку відповідальності за прийняття рішень, оскільки часто люди дозволяють собою маніпулювати, перекладаючи відповідальність за свої вчинки на інших. Невміння, а деколи і небажання критично, осмислено підходити до отриманої інформації, уважно її аналізувати, прагнення економити свої інтелектуальні ресурси призводять до того, що люди добровільно стають заручниками маніпулятивних технологій. Виходить, що засоби масової інформації нерідко стають засобами масового самовиправдання. Дійсно, маніпулятор створює для своєї «жертви» ілюзію свободи прийняття рішення, насправді істотно обмежуючи свободу вибору. Але, з іншого боку, прихований уплив направлений на створення спокуси зробити певним чином, а вже об'єкт маніпуляції приймає те або інше рішення самостійно й добровільно, на основі існуючої ієрархії цінностей і результату боротьби конкуруючих мотивів (у протилежному випадку ми говорили б про примус, заснований на фізичному і моральному насильстві, погрозах, страху) [5,с.3-4].

Навіть під час проведення політичних виборів, які вважаються яскравим прикладом духовного поневолення людей, ніхто не в змозі позбавити людину можливості прийняття зваженого, продуманого рішення на основі здорового глузду, критичного аналізу ситуації, що склалася. Безумовно, дії маніпулятора орієнтовані на обмеження свободи вибору жертви, але в людини завжди залишається вибір: або з двох бід вибирати меншу (тобто вибирати з варіантів, нав'язаних маніпулятором), або прикладати зусилля, проявляти активність для зміни ситуації, що склалася. Навіть коли фактично немає альтернативи, можна уповільнити настання небажаних подій або прискорити наближення бажаних. Іншими словами, не дивлячись на те, що сучасні ЗМІ володіють величезними можливостями впливу на індивідуальну й масову свідомість, кожна людина несе відповідальність за свій вибір: чи злитися їй з безликим натовпом або прикласти максимум зусиль і відстояти свої погляди, позиції та переконання, не втратити своєї індивідуальності, не перетворитися на жертву, об'єкт, річ.

Отже, в сучасному світлі суспільних змін стає очевидним управлінський вплив засобів масової комунікації на свідомість людей, як в індивідуальних випадках, так і масово. Найбільш поширеними видами психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість є канали періодичних видань, телебачення, радіомовлення, Інтернет-засобів, політична, комерційна та соціальна реклама. І від того, наскільки людина є самостійною і стійкою до впливу, залежить її світогляд як особистості, і залежить суспільна думка мас як народу, яким керує влада.

Висновки до 1 розділу

В сучасному суспільстві не існує таких сфер діяльності людини, де б вона не підпадала під вплив – оточення, соціуму, найближчої людини, громадської думки, рекламної акції, чи заздалегідь спланованої політичної кампанії. В силу того, що людина є соціальною істотою, і вона постійно перебуває у соціумі, спілкується з іншими людьми за допомогою вербальних чи невербальних засобів комунікації, вона сама здійснює вплив на оточуючих, так само як і вони впливають на свідомість цієї особистості.

Під міжособистісним  впливом розуміється процес і результат зміни одним індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень, оцінок та ін. В ході аналізу особливостей психологічного впливу було з’ясовано, що серед його способів виділяються найбільш поширені – переконання, зараження, навіювання наслідування. Найвідомішими методами психологічного впливу на людину є посилання на авторитет, посилання на анонімний авторитет, навішування ярликів, технологія залякування, відволікання уваги, нейролінгвістичне програмування» тощо.

У кожної людини є право  впливати на іншу у процесі взаємодії, і не піддаватися на вплив іншої  людини. Так, під час впливу людина висловлює свої почуття та стверджує  свою цінність.

Крім особистого впливу на свідомість людини варто звернути увагу на те, як впливає оточення на масову свідомість, яка є одним із видів суспільної свідомості, найбільш реальною формою її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид суспільної свідомості, який характерний неструктурованій кількості людей – масам. В масовій свідомості відбиваються знання, уявлення, норми, цінності та зразки поведінки, які притаманні з тих чи інших обставин сукупності індивідів – масам. Вони з’являються в процесі спілкування людей між собою і спільного сприйняття ними соціально-політичної інформації. Масова свідомість – специфічний тип суспільної свідомості. Вона має розгалужені зв’язки з іншими сферами та рівнями суспільної свідомості. Їй властиво вбирати в себе продукти всіх цих сфер, черпати свій зміст із ідеології, науки, художньої творчості, буденних емпіричних уявлень.

Так само, як індивідуальна, так і масова свідомість підкоряється впливу оточення, і найбільшими загрозами соціального середовища в даному випадку є засоби масової інформації – телебачення, радіомовлення, Інтернет-засоби, рекламні кампанії, політичні акції та ін. Велике значення для масової свідомості має конструктивність впливу, яка полягає у вихованні підростаючого покоління на якісних зразках соціально схвалюваної поведінки, навчання дітей знанням про оточуючий світ. Але, на жаль, частіше психологічний вплив на індивідуальну та масову свідомість має деструктивний характер.

Розділ 2. Психологічні особливості  впливу на індивідуальну та масову свідомість

2.1. Особливості  впливу на індивідуальну та  масову свідомість різних вікових категорій населення

Загальновідомо, що соціалізація людини відбувається в процесі виховання  й під значним впливом середовища. Середовище сучасної людини, у якій відбувається виховання, істотно змінилася. У неї органічно ввійшли й  засоби візуальної комунікації, що глибоко проникли в різні сфери її життя. Такі фактори сучасного соціуму, як телебачення, відео, комп'ютери та інші засоби візуальної комунікації, надаючи різноманітну інформацію в наочному зображенні значному числу людей, мають величезний виховний потенціал. В ході розвитку супутникового зв'язку, інформаційних технологій, Інтернету, ЗМІ стають важливим фактором не тільки постійних змін у нашому способі життя, але й істотним засобом виховання підростаючих поколінь.

Розглянемо особливості психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість людини з раннього віку до становлення її особистості в юнацтві. Спостереження працівників дошкільних закладів, спеціальні дослідження свідчать про значущість впливу телевізійних передач на дитячу психіку і свідомість дошкільника. Проблема полягає в тому, що побачене на екрані дитина переносить в своє життя, відображає в спілкуванні з оточуючими, у поведінці, в ігровій діяльності. Досить часто це негативні герої, їхні вчинки, висловлювання, тобто те, що потребує корекції. Однак вихователі дитячого садка, батьки не завжди можуть зробити це доцільно, педагогічно правильно [18,с.290].

Відомо, що у  дошкільників швидко формується психологічна залежність від екрана телевізора. Діти віддають телебаченню перевагу, відмовляючись від живого спілкування з однолітками та дорослими. Телебачення звужує сферу спільної діяльності дітей і батьків у сім’ї. Як наслідок, це гальмує розвиток емоційно-вольової сфери малюка, послаблює духовний зв’язок з рідними.

Телеекран витісняє з життя  традиційну природу дитячої гри, в тому числі й колективну гру  з однолітками, яка дуже важлива  для повноцінного розвитку особистості.

Сучасні дослідження медиків, психофізіологів і психологів свідчать, що інформація, яка поступає з екрану телевізора, викликає суттєві деформації в сенсорній системі дитини, в процесах її сприйняття і логічного мислення. Екран впливає на нервову систему малюка, провідні психічні процеси, які перебувають в стадії розвитку. Діти відчувають перевантаження, втому, а неорганізований перегляд телепередач призводить до того, що дитина від надмірного враження перезбуджується, важко засинає, вночі прокидається, а вранці її важко піднімати з ліжка. В результаті в дитячому садку дитина капризує, веде себе неадекватно, що може привести до того, що вона може попасти в розряд важковиховуваних дітей.

На сьогодні, на жаль, відсутні рекомендації щодо зниження негативного  впливу телебачення на особистість  дошкільника. Однак дослідження  Л.М. Кідіної показало, що заборонити дітям перегляд телепередач неможливо, але можна скоротити час перебування дитини біля телевізора, можна впроваджувати «організований» перегляд телепередач, проводити роботу з батьками та організацію вихователями ігор за сюжетами телепередач, що в певній мірі сприяє зниженню негативного впливу телебачення на особистість дошкільника [18,с.291].

Засоби візуальної комунікації  впливають на моральну свідомість і  поведінку школярів, їхні взаємини. Вплив, надаваний телебаченням і  іншими засобами візуальної комунікації на школярів у процесі їхнього соціального розвитку, відбивається в їхньому прагненні до активного наслідування кіно героям, у багатстві уяви й чуйному сприйнятті спостережуваних подій. Схильність дитини до фантазій, заміни реального життя уявлюваними подіями, у які він сам починає щиро вірити, стає фактором часто виникаючих підліткових проблем. Тому роль ЗМІ у вихованні молодших школярів не повинне випадати із поля психолого-педагогічної уваги.

Підростаючи, маленька людина готується  ввійти в «дорослий» світ, що поступово стає частиною його життя. Дитина прагне пізнати й зрозуміти цей мир, прийняті в ньому цінності й правила поведінки. Життя дорослих потрапляє в поле зору дитини не тільки в родині або на вулиці. Телеекран також створює певний образ дійсності, що накладає відбиток на уявлення  дітей про життя дорослих [17,с.5].

Негативний вплив телебачення  особливо небезпечний для дітей  у віці від 8 до 15 років, тому що вони ще не можуть точно розрізнити, де закінчується вимисел і починається реальне  життя. Наприклад, телевізійну фантастику, фільми жахів вони можуть сприймати як реальність.

На відміну від практики телепоказу, що існує на телекомпаніях більшості  країн світу, на українському телебаченні  передачі з відвертими сексуальними епізодами транслюються в денний час, коли діти залишаються один на один з телеекраном без догляду дорослих. Раннє ознайомлення з інтимними сторонами відносин статей, які нерідко зображуються на телеекрані у вигляді анормально жорстокого сексуального насильства або інших варіантів поводження, формує в дітей і підлітків перекручене, хворобливе уявлення про цю сторону дорослого життя [17,с.6-7].

Зміни в соціальному середовищі впливають на процес виховання дітей  у школі й родині. Дослідники відзначають  стійку тенденцію до надмірної опіки дітей з боку батьків, що веде за собою інфантилізм, індивідуалізм, егоїзм у їхньому поводженні. З іншого боку, деяка самостійність, надавана родиною підліткові, ініціює створення власної підліткової субкультури як відбиття цієї самостійності й відносної незалежності. Пошук підлітками морального ідеалу, змісту й способу життя, супроводжувані бурхливим фізичним, інтелектуальним, моральним, емоційним розвитком, є найважливішими для них. Тому їхня чутливість до впливу засобів візуальної комунікації значно вище, ніж у будь-якому іншому віці. От чому глибоке й всебічне вивчення їхнього виховного потенціалу є актуальною проблемою наукових досліджень [9,с.30].

В юнацькому (старшому шкільному та студентському віці) спостерігається залежність дітей від інформаційного середовища, яке захоплює все більше молоді цікавим контентом. Так, нині серед молоді дуже поширеними є Інтернет-засоби спілкування, які крім основного свого призначення (комунікації) передбачають здійснення впливу на недостатньо міцну психіку підростаючого покоління. На сторінках Інтернет-видань яскравими кольорами вирізняється реклама, повідомляються останні новини світу музики, кіно, політики, але також там знаходиться і реклама ігрового світу, заборонених сайтів (порнографії), реклама «інформаційного сміття», яке спрямоване на те, щоб витягти побільше грошей з користувачів всесвітньої мережі. Проблеми впливу Інтернету на свідомість юнаків є одним із найактуальніших предметів дослідження соціальної психології та адиктології (науки про залежну поведінку) [5; 20].

Але в даному віці також можна  говорити і про відносну самостійність  суджень, міцність психіки і сильну волю особистості, яка має змогу  обмежити інформаційний потік непотрібних  даних, контролювати власну захопленість оточуючими подіями.