Особливості впливу на індивідуальну та масову свідомість

Для того, щоб вплинути на масову свідомість людей старшого віку, створюються все нові й нові способи сприйняття засобів масової  комунікації. І від того, наскільки  вони здатні опиратися даному впливу, залежить керованість їх світоглядом  та результат управління індивідуальною та масовою свідомістю людей.

2.2. Методи психодіагностики  впливу на індивідуальну та  масову свідомість

Для діагностики впливу на свідомість на сьогоднішній день не розроблено комплексного методу. Багатогранність  психологічного впливу на особистість в індивідуальному та масовому аспекті не сприяє єдності поглядів на діагностичні методики їх вивчення. Тому доводиться говорити про розрізнений психодіагностичний інструментарій.

Так, для діагностики психологічних  особливостей впливу на індивідуальну та масову свідомість використовуються методики: «Оцінка сугестивності (навіюваності)» за О.П. Єлисеєвим; «Тест-опитувальник навіюваності» (автори О.П. Саннікова, Ю.П. Фоля); метод семантичного диференціалу Ч. Осгуда тощо. Розглянемо сутність вказаних методик.

Методика «Оцінка  сугестивності (навіюваності)» за О.П. Єлисеєвим має на меті діагностику рівня сугестивності опитуваного. Інструкція до тесту передбачає поетапне виконання опитуваним наступних завдань: «Проставте, будь ласка, по вертикалі один під одним п'ять цифр – 1, 2, 3, 4 і 5 – ними позначаються номери завдань, які варто виконати дуже швидко, так, що не буде спеціального часу проставити ці номери, не буде достатнього часу й для обмірковування відповідей, - важливо тільки встигнути хоча б позначити проти номерів завдань те перше, що прийде в голову, коли ці завдання зачитуються. Повторення завдань не буде; якщо ви не встигаєте зрозуміти їх зміст або не встигаєте відповісти на чергове завдання, про нього не слід перепитувати, а необхідно постаратися виконати наступне. Сигналом, що позначає кінець завдання й пропонує його терміново виконати, є слово «Пора!». Слідом за цим словом негайно диктується наступне завдання. Зосередьтеся на сприйнятті голосу психолога, уявивши його мову записаною на магнітофон» [26,с.224].

Обробка й інтерпретація  результатів тесту відбувається за всіма п’ятьма завданнями таким чином: відтворенню того самого прикладу, що пропонується у завданні, відповідає 4 бали; якщо відповідь досить близька за змістом до змісту прикладу – ставиться 3 бали; швидше далека, ніж близька за змістом відповідь – 2 бали; зовсім не пов'язана зі змістом прикладу, наведеного у завданні, відповідь оцінюється в 1 бал. Далі підраховується загальна сума отриманих балів і результат множиться на три. Отримані оцінки сугестивності пов'язані з характером активності людини. При цьому можуть бути виділені наступні діапазони: «15 – 30 балів» – знижена сугестивність; «31 – 45 балів» – середня сугестивність; «46 і більше балів» – підвищена сугестивність [26,с.225].

Діагностика сугестивності (схильності до навіювання) може здійснюватися  за допомогою оригінального «Тесту-опитувальника  навіюваності». Дана методика представляє  собою опитувальник, який складається із 40 тверджень, що діагностують чотири параметри навіюваності: емоційну сенситивність, залежність, відкритість новому досвіду, готовність підкорятися сугестивному впливу [30]. Параметри навіюваності представляють собою біполярні континууми, які сконцентрували на своїх полюсах або яскраве вираження певної якості, або його відсутність. Люди з низьким значенням загального показника навіюваності володіють схильністю до моралізаторства і відрізняються бажанням бути прикладом для оточуючих. У високонавіюваних людей основними тенденціями є намагання відповідати певному соціальному стандарту, стремління до респектабельності, потреба в прийнятті.

Авторами методики було виділено чотири типи навіюваності людей, умовно позначені, як А-, В-, С- і D-тип  – з домінуванням компонентів – емоційної сенситивності, залежності, відкритості новому досвіду та готовності підкорятися впливу [37,с.199].

Психологічний аналіз відмінностей в профілях опитуваних з різною диспозицією  навіюваності дозволив авторам методики описати їх психологічні риси.

Навіюваність А-типу характеризує дуже чутливих, сенситивних людей, які  схильні у фруструючій ситуації до переживання смутку, до оборонної  позиції. Їх самосприйняття відрізняється  підсвідомим намаганням обмежити обсяг  власної особистості шляхом ототожнення себе з певною її частиною, яка не викликає внутрішнього протесту, що призводить до деякої фрагментарності уявлення про себе. Загострена загальна чутливість особистостей даного типу час від часу призводить до внутрішніх конфліктів на ґрунті усвідомлення існуючих невідповідностей. Тому для них характерне стремління до роботи над собою, до досягнення високих результатів у діяльності серйозність.

У людей з В-типом  навіюваності спостерігаються наступні особливості поведінки. З домінуванням показника «залежність» пов’язані дефіцит самості та відсутність самодостатності у структурі особистості, стимулюючі її до напруженої та глибокої внутрішньої діяльності, спрямованої на пом'якшення відчуття своєї залежності і та те, щоб бути прийнятим. Іншими словами, цей тип навіюваності обумовлений афіліативними потребами.

Аналізуючи поведінку  людей з В-типом навіюваності, можна сказати, що вона відрізняється  надлишковим ентузіазмом, який є  формою неадекватного реагування, самообману, спрямованого на приховання (перш за все, від самого себе) факту власної залежності. Цим пояснюється формування у структурі характеру цих людей гіпертрофованого вираження соціально схвалюваних рис. Розвиток цих тенденцій в характері сприяє виникненню ілюзорного почуття соціальної захищеності, яке є дефіцитарним у структурі особистості залежних людей [37,с.202].

У структурі навіюваності С-типу помітний високий рівень прояву самонавіюваності. Можна сказати, що загальна навіюваність людей з переважанням «відкритості новому досвіду» базується на здібності до самонавіюваності. В цьому полягає її відмінність від двох попередніх типів навіюваності, які пов’язані, перш за все, із чутливістю особистості – в одному випадку, з чутливістю до емоційних впливів, а в іншому – із загостреною чутливістю до незадоволення афілітивної потреби. Особи з навіюваністю даного типу в цілому характеризуються тенденцією до певного відчуження емоцій .

Опитувані з D-типом навіюваності (готовність підкорятися впливу) характеризуються як особистості, які потребують стимуляції. У них значно частіше за інших помітна відсутність інтересів, їм властиві недовільні та імпульсивні дії. Саме такі люди виявляються найбільш сприйнятливі до реклами, що може бути пояснено їх потягом до спрощених дій (наслідувальних чи автоматичних), що знецінюють складність і важливість процесу прийняття рішення.

Для діагностики впливу на індивідуальну та масову свідомість доречним, на думку М.В. Бутиріної [3], є застосування методу семантичного диференціалу Ч. Осгуда. Семантичний диференціал дозволяє фіксувати так звані «конотативні значення» – особистісні сенси соціальних об'єктів, що піддаються оцінці через вилучення їх з нормованого когнітивного рівня, тобто не об'єктивні характеристики, а, на думку В.Ф. Петренка, «стани, які слідують за сприйняттям символу-подразника і з необхідністю передують осмисленим операціям із символами» [27,с.53]. Ця процедура є доволі плідною для вивчення стереотипів, адже, на нашу думку, формування їх пов'язане з актуалізацією конотативних та втратою денотативних значень. Тож маємо той випадок, коли метод аналізу є адекватним природі досліджуваного явища, що безумовно сприяє отриманню якісної та достовірної інформації. Припускається, що людина здатна осмислити об'єкт, який вивчається, шляхом співвіднесення внутрішнього емоційного переживання із заданою оцінною шкалою. Кожна шкала має сім пунктів, які формують різні ступені певної якості об'єкта. Шкали, які корелюють між собою, об'єднуються в незалежні фактори, які утворюють семантичний простір як окремого індивіда, так і групи людей. Окремий фактор розглядається як смисловий інваріант змісту шкал, що входять до нього, і в цьому сенсі фактори є формою узагальнення прикметників-антонімів. Кожний фактор характеризує певний значущий аспект об'єкта стереотипізації і співвідноситься з ним як частина із цілим. Виділення факторів дозволяє отримати структуру стереотипного судження індивіда (або групи людей), а оцінки понять за цими факторами дають змогу вибудувати семантичний конотативний простір респондентів.

На практиці дослідники часто застосовують метод семантичного диференціалу для отримання інформації щодо об'єкта. Втім, досліджуючи стереотипи масової свідомості, ми будемо застосовувати метод СД для фіксації та вимірювання ставлення суб'єктів (масової аудиторії) до певних явищ. Проблема конструювання шкал у даному випадку може бути вирішена за допомогою якісного та кількісного аналізу змісту друкованих ЗМІ. Тобто конотативні значення понять, якими позначаються певні соціальні явища, будуть вилучені з тексту й застосовані через підбір альтернативи у складі антиномічних пар. Саме в такий спосіб можна буде зіставити стереотипи, які продукуються або вживаються ЗМІ, зі стереотипами, які існують у масовій свідомості. Наприклад, ми можемо співвіднести стереотипи, визначені шляхом аналізу певного видання, із стереотипами, які містяться у свідомості читацької аудиторії.

Для вивчення етнічних ауто- та гетеростереотипів, наявних у  масовій свідомості, може бути також  застосована структура факторів, розроблена В.В. Калітою, та Ю.С. Ніколенком [15,с.96]: загальний рівень цивілізаційного розвитку (високий – низький); дружня/недружня нашій країні держава; політичний режим (демократична країна – інший режим); рівень життя (високий – низький); політична стабільність держави (стабільна – нестабільна); рівень впливу на світовій арені (високий – низький); схильність держави до експансії (схильна – несхильна).

Маркерні перемінні, що входять до складу фактора, мають  бути виявлені шляхом аналізу змісту конкретного ЗМІ, а шкали СД пов'язані з виявленням ставлення аудиторії до об'єктів стереотипізації [3].

Таким чином, особливості  впливу на індивідуальну та масову свідомість діагностуються за різними  методиками, які до сих пір не склалися в єдину систему. Багатогранність  впливу на свідомість людей не дозволяє створити цілісного комплексу методик діагностики даного явища, що призводить до створення сучасними авторами-дослідниками власних методик та адаптації зарубіжних. Так, для діагностики особливостей впливу на свідомість особистості використовуються методики: «Оцінка сугестивності (навіюваності)» за О.П. Єлисеєвим; «Тест-опитувальник навіюваності» (автори О.П. Саннікова О.П., Ю.П. Фоля); метод семантичного диференціалу Ч. Осгуда тощо. В ході аналізу особливостей проведення вказаних методик було з’ясовано, що психологічну сутність впливу можна визначити через схильність людей до навіюваності, їх здатність до слідування впливу ззовні, тоді як результативність впливу виявляється у маркетингових та політичних дослідженнях.

Висновки до 2 розділу

Для проблеми впливу на індивідуальну  та масову свідомість характерні також  і вікові прояви. Так, для дітей  дошкільного та молодшого шкільного  віку властивий позитивний вплив  навчання і виховання, в ході якого  вони засвоюють знання, наслідують кращі зразки поведінки. Але варто відзначити, що для дітей даної вікової категорії вплив ЗМІ має негативне значення, оскільки деформує уявлення про оточуючий світ, спотворює дійсність у сприйнятті дітьми вхідної інформації.

Для підлітків складним наслідком психологічного впливу є наслідування неправильним зразкам поведінки в асоціальних угрупованнях, зараження емоціями маси (групи). Бажання бути «як всі», належати до значимої групи не завжди може реалізуватися без особистісного притіснення і відповідно до вікових потреб. Так, маючи значну схильність до навіюваності, підлітки потрапляють у групу ризику, де починають проявляти зразки девіантної поведінки.

Серед старшокласників  та студентів психологічна сутність впливу на індивідуальну та масову свідомість проявляється у їх залученості до Інтернет-засобів зв’язку, у посиленому інтересі до нових мультимедійних засобів масової інформації тощо. Відчуваючи власну дорослість, юнаки часто потрапляють під вплив ЗМІ, які диктують, що одягають, думають, роблять сучасні «модні люди», які партії підтримують. Але з іншого боку в юнацькому віці свідомість особистості є вже доволі сформованою, тому вона має опиратися впливу оточення, і контролювати маніпулюючі дії ЗМІ.

В ході опису особливостей впливу на індивідуальну та масову свідомість було виявлено проблему його діагностики. Оскільки сама проблема має безліч аспектів та сторін, то і єдиного комплексу методик, спрямованого на діагностику специфіки впливу на свідомість, немає. Дослідники даної проблеми використовують різні методики, створені власноруч, адаптують відомі методи. Так, проаналізувавши існуючі дослідження впливу на індивідуальну та масову свідомість, ми виокремили такий психодіагностичний інструментарій: «Оцінка сугестивності (навіюваності)» за О.П. Єлисеєвим; «Тест-опитувальник навіюваності» (автори О.П. Саннікова, Ю.П. Фоля); метод семантичного диференціалу Ч. Осгуда тощо. Звертаємо увагу, що всі ці методики спрямовані на виявлення навіюваності особистості, тобто схильності підкорятися впливу, та на визначення результативності даного впливу шляхом семантичного диференціалу.

Отже, можна зробити  висновок, що навіть сама діагностика  особливостей впливу на індивідуальну  та масову свідомість є інформативною  для опитуваних, які внаслідок  усвідомлення власного ставлення до впливу (підкорення чи опору) можуть самостійно чи з допомогою психолога оптимізувати свій психічний розвиток, скоректувати лінії поведінки.

Розділ 3. Теоретичні та практичні  методи попередження і подолання  наслідків впливу на індивідуальну  та масову свідомість

3.1. Емпіричні методи дослідження проблеми впливу на свідомість у психологічній літературі

Оскільки першочерговим  завданням у формуванні особистості  є вплив на її свідомість, то методи дослідження впливу на свідомість людини вивчає педагогічна психологія. Результатом цього впливу повинні бути знання, погляди, переконання, які стимулюють вчинки вихованця, моральну впевненість у суспільній необхідності й особистісній корисності певного типу поведінки; формують готовність активно включатись у передбачену змістом виховання діяльність. До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктажі, диспути, доповіді. Ефективним методом переконання є приклад. Природно, що виховання залежить від особистого прикладу вихователя, його поведінки, світогляду, ділових якостей, авторитету, єдності слова і діла, справедливого і доброзичливого ставлення до вихованців. Застосовуються методи формування свідомості у комплексі з іншими методами [6,с.95].