Понятие одаренности в современной психологии

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….. 3

Розділ І. Психологічні підходи дослідження обдарованості………. 5

      1.1 Загальне поняття «обдарованість»…………………………… 5

      1.2. Види обдарованості…………………………………………… 7

1.3. Порівняльний аналіз психологічних підходів до вивчення                               обдарованості………………………………………………………………...12

       Висновки до І розділу…………………………………………… 17

Розділ ІІ. Критерії та методи оцінки обдарованості………………. 18

      2.1. Критерії  оцінки обдарованості……………………………... 18

      2.2. Методи виявлення обдарованості…………………………...22

      Висновки до ІІ розділу…………………………………………….27

Загальні висновки………………………………………………………29

Література………………………………………………………………30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дослідження проблеми обдарованості  має довготривалу історію в психології, але й до цього часу існує багато відкритих питань в цій області  знань, що робить актуальним подальше проведення як теоретичних, так і  методологічних досліджень, вдосконалення  концептуального апарату і методів  вивчення даної проблеми.

В останні десятиліття  значно зріс науковий інтерес до обдарованої  особистості як найважливішого ресурсу  розвитку суспільства. Слід зазначити, що було розроблено психологічно обґрунтовані підходи до виховання і навчання обдарованих дітей як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями (А. Біне, Дж. Гілфорд, Дж. Мензулі, В. Штерн                           Д.Б Богоявленська, В.М. Дружинін, А.М. Матюшкін, Д.Р. Ушаков,           В.Д.  Шадриков,   В.О. Моляко, О.Л. Музика, Н.С. Лейтес, М.А. Холодна, Б.М. Теплов та ін.). 

Проблема обдарованості  являє собою комплексну проблему, в якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з  них є проблеми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей, а  також проблеми професійної та особистісної підготовки педагогів, психологів, управлінців  освіти для роботи з обдарованими дітьми. Обдарованість як найбільш загальна характеристика сфери здібностей вимагає комплексного вивчення.

  Отже, проблема розвитку  обдарованості індивідуума в  останні роки стає однією з  центральних проблем психології  здібностей.  Суспільство відчуває  потребу в неординарній творчій  особистості. Невизначеність сучасного  навколишнього середовища вимагає  не лише високої активності  людини, але й її здатності  до творчого мислення і нестандартної  поведінки. Сьогодні необхідне  формування особистості, готової  не лише жити в сучасному  суспільстві, але й активно  впливати на нього. Саме ці  підстави й обумовили вибір  теми для нашої курсової роботи.

Об’єкт дослідження: обдарованість як психологічний феномен.

Предмет дослідження: особливості обдарованості в різних психологічних підходах.

Мета роботи: дослідити та проаналізувати проблеми обдарованості в сучасній психології.

Досягнення такої мети передбачає постанову і вирішення  наступних задач:

1. Провести теоретичний аналіз психологічної літератури, розглянувши різні психологічні підходи обдарованості.
2. Вивчити загальне поняття обдарованості.
3. Розглянути і проаналізувати методи та критерії оцінки обдарованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ДОСЛІДЖЕННЯ ОБДАРОВАНОСТІ

1. Підходи до визначення поняття «обдарованість»

Багато дослідників сходяться на думці, що обдарованість людини часто не проявляється через несприятливе виховання в дитинстві та відсутність умов для самореалізації в подальшому житті. Обдарована дитина нерідко не знаходить розуміння ні педагогів, ні однолітків. Тому підтримка та розвиток обдарованості є одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти, оскільки прогрес будь-якої країни, регіону, міста залежить саме від здатності її громадян нестандартно, креативно мислити, впроваджувати перспективні інновації в різні сфери суспільного життя.

Нині обдарованість тлумачать  як складне і багатозначне поняття. Одні вчені розглядають обдарованість  як загальні здібності, завдяки яким людина схильна до різних видів діяльності, інші – сукупність задатків, що є своєрідними природними передумовами здібностей. Іноді цим терміном позначають індивідуальну характеристику пізнавальних можливостей та здібностей до навчання. Та найчастіше цей термін використовують при характеристиці дітей.

Під обдарованістю дитини розуміється більш висока, ніж  у його однолітків за інших рівних умов, сприйнятливість до навчання і більш виражені творчі прояви. Зрозуміло, що «обдарованість» походить від слова «дар» і означає  особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку. Але й це не дає підстав прийти до спільної думки щодо цього поняття.

Найпоширенішим є визначення німецького психолога В. Штерна. Він формулює його так: «Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя» [6, стор.370]. Саме це визначення  залишається провідним у сучасному трактуванні проблеми обдарованості.

Обдарованість - це системна, що розвивається протягом життя якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих, непересічних результатів в одному або декількох  видах діяльності порівняно з іншими людьми [10].

Можна сказати, що обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує. Обдарованість нерозривно пов'язана з усім життям особистості й тому виявляється на різних етапах її розвитку. Природні задатки організму самі собою не детермінують однозначно обдарованості людини. Вони лише є невід'ємним компонентом тієї системи умов, які визначають розвиток особистості, її обдарованість.

Обдарованість виявляється  лише через свою співвіднесеність з  умовами, в яких відбувається конкретна  діяльність людини. Вона виражає внутрішні  задатки й можливості людини, тобто  внутрішні психологічні умови діяльності в їхньому співвіднесенні з вимогами, які ставить ця діяльність.

На сьогоднішній день більшість  психологів признає, що рівень, якісна своєрідність та характер розвитку обдарованості  – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних  задатків) та соціокультурного середовища, опосередкованого діяльністю (навчальною, трудовою). При цьому особливе значення мають власна активність, а також  психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування та реалізації індивідуального обдарування.

Зазвичай в психології виділяють загальну на спеціальну обдарованість. У літературі, що присвячена проблемі обдарованості, питання про загальну і спеціальну обдарованість є найбільш проблемним.

Ч. Спірмен, відстоюючи положення про існування загальної обдарованості, у своїй теорії «двох чинників» розглядає її як «загальну обдарованість», або «загальний чинник», поряд із спеціальними здібностями.

Варто сказати ще й про  те, що поняття «обдарованість» дуже близьке до поняття «здібності». Наприклад Н.С. Лейтес говорить, що слово «здібність» в російській мові має два значення: 1)природне дарування; 2)можливість, вміння що-небудь робити. Прикметник «здібний» зазвичай розуміється в першому словарному значенні( «здібна учениця», «здібний молодий вчений»). У такому випадку цей термін і «обдарованість» так тісно пов'язані, що не завжди можна розрізнити їх. Але існує й інше значення слова «здібність», коли воно може позначати результат накопиченого досвіду і цілком зводитися до нього [1].

Обдарованість і здібності  людей відрізняються не в кількісному, а в якісному відношенні. Якісні відмінності обдарованості виражаються  не тільки в тому, що одна людина обдарована в одній сфері, а інша - в другій, а й у рівні сформованості  обдарованості. Пошук у здібностях якісних відмінностей - важливе завдання психології.

 Мета дослідження обдарованості  полягає не в ранжуванні людей за рівнем обдарованості, а в розробленні способів наукового аналізу якісних особливостей обдарованості та здібностей. Основне питання не в тому, наскільки обдарована чи здібна конкретна людина, а в тому, якими є обдарованість, здібності цієї людини.

1.2.Види обдарованості

Систематизація видів  обдарованості визначається критерієм, покладеним в основу класифікації. У обдарованості можна виділити як якісний, так і кількісний аспекти.

Якісні характеристики обдарованості  висловлюють специфіку психічних  можливостей людини та особливості  їх прояву в тих чи інших видах  діяльності. Кількісні характеристики обдарованості дозволяють описати  ступінь їх вираженості.

Серед критеріїв видів, які виділяють в обдарованості                 (Шадриков В.Д., Лейтес Н.С., Богоявленська Д.Б.) можна назвати наступні:   

1. Вид діяльності та забезпечуючі її фактори.

2. Ступінь сформованості.

3. Форма проявів.

4. Широта проявів у  різних видах діяльності.

5. Особливості вікового  розвитку.

За критерієм вид діяльності та забезпечуючі її сфери психіки виділення видів обдарованості здійснюється в рамках основних видів діяльності з урахуванням різних психічних сфер і відповідно ступеню участі певних рівнів психічної організації .

До основних видів діяльності належать: практична, теоретична, художньо-естетична, комунікативна та духовно-ціннісна. Сфери психіки представлені інтелектуальною, емоційною та мотиваційно-вольовою. В рамках кожної сфери можуть бути виділені наступні рівні психічної організації. Так, в рамках інтелектуальної сфери розрізняють сенсомоторний, просторово-візуальний і понятійно-логічний рівні. В рамках емоційної сфери - рівні емоційного реагування та емоційного переживання. В рамках мотиваційно-вольової сфери - рівні спонукання, постановки цілей і смислопородження [10].

Працюючи над «Робочою концепцією обдарованості»        Богоявленська Д.Б., Шадриков В.Д., Бабаєва Ю.Д., Брушлинский А.В., Дружинін В.Н., Ильясов И.И., Калиш И.В., Лейтес Н.С., Матюшкін A.M., Мелик-Пашаев А.А., Панов В.И., Ушаков В.Д., Холодна М.А.,         Шумакова Н.Б., Юркевич B.C. виділяють наступні види обдарованості:

• У практичній діяльності, зокрема, можна виділити обдарованість у ремеслах, спортивну та організаційну.
• У пізнавальній діяльності - інтелектуальну обдарованість різних видів залежно від предметного змісту діяльності.
• У художньо-естетичної діяльності - хореографічну, сценічну, літературно-поетичну, образотворчу і музичну обдарованість.
• В комунікативній діяльності - лідерську та атрактивну обдарованість.
• В духовно-ціннісній діяльності, - обдарованість, яка виявляється у створенні нових духовних цінностей та служінні людям [10].

Як ми бачимо, кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з переважанням того рівня, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. Та кожен з варіантів по своїм проявам охоплює в тій чи іншій мірі всі п'ять видів діяльності. Наприклад, музична обдарованість може формуватися і проявлятися в практичному, пізнавальному, комунікативному та духовно-ціннісному планах.

За критерієм «ступінь сформованості обдарованості» можна виділити:

- актуальну обдарованість(психологічна характеристика дитини з вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормами);

- потенційну обдарованість(психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати свої можливості в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності).

За критерієм «форма прояву»  можна говорити про:

- явну обдарованість(виявляє себе в діяльності дитини досить яскраво і чітко (як би «сама по собі»), в тому числі і при несприятливих умовах);

- приховану обдарованість( проявляється в атиповій, замаскованій формі, вона не помічається оточуючими). В результаті зростає небезпека помилкових висновків про відсутність обдарованості такої дитини.

За критерієм «широта  проявів у різних видах діяльності»  можна виділити:

- загальну обдарованість(проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності);

- спеціальну обдарованість(виявляє себе у конкретних видах діяльності і зазвичай визначається щодо окремих областей (поезія, математика, спорт, спілкування тощо)).

За критерієм «особливості вікового розвитку» можна диференціювати:

- ранню обдарованість;

- пізню обдарованість.

Вирішальними показниками  тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток і відповідно раннє виявлення обдарувань далеко не завжди пов'язані з високими досягненнями в більш старшому віці. Та відсутність яскравих проявів обдарованості у дитячому віці не дає підстав для того, щоб робити  негативні висновки щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості.