Понятие одаренности в современной психологии

В психології виділяють психомоторну, інтелектуальну, творчу, академічну, соціальну і духовну обдарованість.

Психомоторна  обдарованість (тісно пов'язана зі швидкістю, точністю і спритністю рухів, кінестетично - моторною і зорово-моторною координацією). При її діагностуванні використовують:

• тест Пурдве ( оцінюються спрямованість реакцій, безперервно-рухова координація);
• тест спритності маніпулювання з дрібними предметами Крауфорда;
• тест на основні рухові навички Д.Арнхейма і У.Синклера (оцінка здібностей координувати роботу очей і рук). Рекомендовано для дітей від 4 до 12 років;
• тест на зорово-рухову координацію К.Берри (дитині потрібно  відтворити 24 малюнка, складність яких поступово зростає).

Інтелектуальну обдарованість(пов’язана з високим розвитком інтелекту) допоможуть виявити стандартні тести для дошкільників:

• шкала інтелекту Векслера. Рекомендовано використовувати від 6,5 до 16 років;
• тест Торенса на визначення рівня розвитку мислення. Застосовується для дітей від 5 років;
• шкала інтелекту Станфорд-Біне (допомогає визначити розумовий вік дитини і виявити коефіцієнт інтелекту). Рекомендований з 2 років.

Академічна обдарованість(визначається успішністю навчання). Найбільш популярними при оцінюванні академічної обдарованості є наступні тести:

• загальний тест основних умінь (оцінює базові навички в читанні, орфографії, математики та ін.). Рекомендовано застосовувати з 5 років;
• тест основних умінь Айовського (оцінює словниковий запас, успішність у читанні, мовні навички). Рекомендовано для дітей від 6 років;
• Станфорский тест досягнень (оцінка знань і навичок дитини в математиці, природознавстві, в розумінні усного мовлення). Діапазон застосування від 6 до 18 років;
• Каліфорнійський тест досягнень (оцінює успішність у читанні, словниковий запас, тямущість, математичні здібності, почерк та ін.)Рекомендовано для дітей віком від 13-14 років.

Творча обдарованість (визначається тими теоретичними конструкторами, на яких базується саме розуміння творчості):

• тести креативності Дж.Гилфорда для дітей (оцінка здібностей обдарованих). Застосовується для учнів старших класів;
• тест Торранса на образне творче мислення. Рекомендовано застосовувати з 5 років;
• тест групової оцінки С.Пимм;
• тест креативного потенціалу Р.Хорнера і Ю.Хеменвей (вимірює показники "оригінальності", "гнучкості", "швидкості" і "точності" мислення).

Соціальна обдарованість (складне, багатоаспектне явище, багато в чому визначає успішність у спілкуванні). Методи діагностики здібностей у сфері спілкування розроблені в меншій мірі, ніж психометричні способи виявлення інтелектуальної, академічної та творчої обдарованості. Більшість тестів направлено на дослідження певного компонента, що входить до складу комунікативних здібностей (їх вербальних, невербальних, мотиваційних аспектів).

Духовна обдарованість, пов'язана з високими моральними якостями, альтруїзмом.

Ця галузь проблематики обдарованості  в даний час мало вивчена. Є  лише окремі спроби використовувати  діагностичні методи, спрямовані на оцінку морального рівня розвитку альтруїзму для виявлення феномену духовної обдарованості.

Ми розглянули достатню кількість  методів діагностування різних видів  обдарованості, однак і при досить кваліфікованому використанні найкращі методики не гарантують захисту від помилок, крім того, треба враховувати, що жодна з існуючих методик не охоплює всіх видів обдарованості.

Висновки до ІІ розділу

Виділено достатню кількість  критеріїв та особливостей за допомогою  яких можна виявити обдарованих  дітей (Меднік, Музика О.Л., Герлінда і Ханс-Георг Мелхорни, Ушаков Д.В., Лейтес М.С., Л.С.Виготский). Вони дають змогу визначити співвідношення між реальними задатками та їх реалізацією на даний момент.

 Діагностичні дослідження проводяться з метою отримання нових теоретичних та експериментальних даних щодо проблематики обдарованості. Ці дослідження можуть включати досить широкий спектр діагностичних методів, які спрямовані на виявлення нових закономірностей і взаємозв'язків між параметрами. Вони характеризують обдарованість в залежності від її видів (академічна, творча, соціальна, духовна, інтелектуальна).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Таким чином, розглянувши поняття обдарованості можна зробити  наступні висновки:

1. Проведено теоретичний аналіз психологічної літератури та виявлено, що в зарубіжних підходах при дослідженні проблеми обдарованості  автори (В.Штерн, А.Біне, Дж.Гілфорд, Дж. Рензулі, К. Юнг) використовували факторні концепції, тобто розглядали вплив на розвиток обдарованості інтелекту, мотивації, креативності та середовища існування. Вітчизняні ж представники (В.Шадриков, Б.М.Теплов, Н.С.Лейтес, С.Л. Рубінштейн , Л.С. Виготський) розглядали обдарованість як системну якість психіки, де її творчі, інтелектуальні та соціальні складові виступають взаємодоповнюючими елементами, тобто використовували системні концепції.
2. Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя. Поняття обдарованості тлумачать як складне і багатозначне поняття, а під обдарованістю дитини розуміється більш висока, ніж у його однолітків за інших рівних умов, сприйнятливість до навчання і більш виражені творчі прояви.
3. Проаналізовано достатню кількість критеріїв та методів виявлення обдарованості. Виявлено, що загальноприйнятих критеріїв оцінки обдарованості не існує і кожен дотримується своєї думки (Меднік, Музика О.Л., Герлінда і Ханс-Георг Мелхорни, Ушаков Д.В.,       Лейтес М.С., Л.С.Виготский) з цього приводу.

Методи виявлення обдарованості залежать від її виду:  академічна, творча, соціальна, духовна, інтелектуальна. Для діагностування можуть бути використані різні способи і методи, причому завжди потрібно шукати такий спосіб, який би зміг виявити юне дарування навіть якщо його обдарованість на даний момент не актуальна.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность школьников – М.: Academa, 2000.
2. Лейтес Н.С. Об умственной одаренности - М.: издательство Академии педагогических наук РСФСР, 1960.
3. Мелхорн Г., Мелхорн Х.-Г. Гениями не рождаются – М.: Просвещение, 1989.
4. Моляко В.О., Музика О.Л. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень - Житомир, 2006. – 38 стор.
5. Павелкін Р.В.,Цигипало О.П. Дитяча психологія – К.: Академвидав, 2008.
6. Скрипченко О. В. Загальна психологія. Каравела, 2011.
7. Слуцкий В.М., Бурменская Г.В., Одаренные дети - М.: Прогресс,1991.
8. Теплов Б.М. Избранные труды - М.: Педагогика, 1985.
9. Ушаков Д.В. Психология одаренности: от теории к практике - М.: Институт психологии РАН, 1999.
10. www. den-za-dnem.ru.
11. www. superinf. ru.