Поняття про темперамент

   Зазначені властивості  темпераменту проявляються в  актах людської поведінки не  ізольовано, а утворюють певну  єдність. Це дає змогу чітко  відмежувати темперамент від  інших психічних особливостей  особистості — її характеру, спрямованості чи інтелекту

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

Семінар 2

Психологічні властивості темпераменту

 

 

 

Темперамент пов'язаний з іншими властивостями особистості. Він є своєрідною природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи передусім динаміку, а не зміст психічного життя людини.

Властивості темпераменту - найстійкіші індивідуальні властивості, які виникають у ранньому дитинстві, зберігаються впродовж життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, проявах емоцій і почуттів, стилі мислення.

Систему психологічних властивостей темпераменту утворюють:

1)   чутливість (сензитивність). Про неї судять на підставі найменшої сили зовнішнього впливу, необхідної для виникнення у людини певної психічної чи поведінкової реакції - відповіді (репліки, емоції, рухи, міміки тощо), і швидкості, з якою вона виникає. Іншими словами - на підставі сили впливу потрібно, щоб людина відреагувала;

2)  реактивність (величина  реакції на вплив). Ця властивість  виявляється в інтенсивності, силі  реакції людини на вплив (зауваження, погрозу, різкий і неочікуваний  звук тощо). Про людину з високою  реактивністю стверджують: «Спочатку  зробить, а потім подумає», «заводиться  з півоберту»; з низькою реактивністю: «Сім раз відміряє, потім відріже», «не розумієш, чи зрадів, чи засмутився». Люди з високою реактивністю здебільшого відповідають не подумавши; у прикрості і роздратуванні легше і частіше «виходять із себе», нетерплячі, запальні, легко вступають у конфлікт; перебивають розповідь;

3)  активність. Її ознаки - зосередженість, цілеспрямованість, енергійність, з якими людина  впливає на світ, долає перешкоди на шляху до мети.

Активна людина настирлива у подоланні труднощів, довше зберігає бадьорість і не «опускає руки» у важких ситуаціях, схильна доводити справу до кінця;

4)   співвідношення  реактивності і активності. Реактивні  люди діють переважно під впливом  випадкових зовнішніх або внутрішніх  причин («забажалось»), активні - свідомо  визначають лінію поведінки, діють залежно від планів, намірів;

5)   темп реакції (швидкість  перебігу психічних процесів  і реакцій - рухи, мова, винахідливість тощо).

Ознаки його високого розвитку - швидші й енергійніші рухи; швидка і впевнена розмова, відповідь на запитання; оперативне згадування;

6)    емоційна збудливість. Критерії її визначення - найслабший  вплив, необхідний для виникнення  емоційного відгуку (позитивного, негативного), швидкість, з якою він виникає. Емоційна збудливість вища, якщо  людина: швидше і виразніше реагує (зміна виразу обличчя, жестикуляції  тощо) на підтримку чи дисциплінувальний вплив, жарт тощо; швидше і виразніше проявляє почуття радості та задоволення;

7)    екстравертованість-інтровертованість. Екстраверсія - прямованість психічної активності особистості назовні, до якої спонукають враження, зумовлені впливом зовнішніх обставин у певний момент. Навколишні впливи, зовнішні враження, все, що відбувається тут і тепер, великою мірою визначають поведінку екстраверта. Інтроверсія - спрямованість психічної активності особистості всередину (на себе), до якої спонукають раніше пережиті враження, думки про майбутнє. Поведінка інтроверта переважно залежить від внутрішнього світу: почуттів, думок, образів пережитого чи очікуваного. Такі люди заглиблені в себе, своє минуле, теперішнє і майбутнє.

За переважання екстравертованості людина: з більшою зацікавленістю стежить за тим, що відбувається навколо неї, менше заглиблюється в спогади, раніше «входить» у себе; більше любить виконувати «живу» роботу; легше запам'ятовує обличчя людей, деталі і факти їх біографії, гірше - зміст теорії, формули тощо.

Інтровертована людина: менше стежить за тим, що відбувається навколо, частіше заглиблюється у свій внутрішній світ; любить займатися самоаналізом, самостійним експериментуванням; не звертає уваги на інших людей, особливості їх поведінки та діяльності;

8)   пластичність і  ригідність. Проявляються в легкості (пластичності) чи труднощах (ригідності) пристосування до зовнішніх впливів.

Прояви ригідності - труднощі, з якими людина звикає до нових обставин, людей; відвикає від попередніх життєвих умов, навіть розстається з речами (листами, фотографіями, звичним одягом). Такі люди не люблять змінювати розташування меблів у помешканні, предметів на робочому місці тощо. Важче і повільніше вони переходять з одних дій на інші, опанувавши їх, можуть тривалий час працювати, навіть якщо це їм нецікаво. Непросто їм дається формування нових рухових навичок, як перехід від однієї емоції до іншої.

Пластичність людини має протилежні вияви.

9)   тривожність. Проявляється  у схильності сприймати все  нове як загрозу для себе, відчувати  при цьому незвичайний страх і неспокій.

Тривожність вища, якщо людина більше думає про можливу невдачу у відповідальній справі, ніж про справу; намагається уникати життєвих помилок, навіть незначних, наприклад, неодноразово перевіряє результати своїх дій (може повернутися додому з половини дороги, перевірити; чи замкнені двері, чи вимкнене світло, вода і газ тощо); важче переносить чекання в чергах, транспорті тощо; невпевнена в собі і своїх діях, часто впадає в сум, недовірлива, намагається завчасно виконувати завдання, підвищено відповідальна тощо;

10)   товариськість. Ця  психологічна властивість темпераменту  характеризує динамічну сторону  активності людини в спілкуванні: частоту встановлення контактів  з людьми, легкість їх перебігу, знайомства. Товариська за темпераментом  людина легше і швидше знайомиться; більше говорить сама, ніж слухає  інших; має широке коло спілкування.

Товариськість не забезпечує людині сприятливих стосунків, вона лише позитивно впливає на започаткування контактів. Потім починають проявлятися важливіші якості особистості: розум, сумління, знання, вміння. Нерідко надмір балакуча людина дратує. Адже властива кожному потреба в спілкуванні зовсім не передбачає безперервного перебування в безпосередніх контактах - кожен потребує час від часу побути на самоті, поговорити із собою. Людям творчої праці взагалі необхідне добровільне усамітнення;

11)    опірність, працездатність (здатність і сила протидіяти  втомі, іншим несприятливим умовам  праці, наприклад стресу). За належної  енергійності людина довго зберігає  високу працездатність, менше піддається  впливам, які відволікають; рідше  в неї бувають перепади настрою, що впливають на діяльність; виявляє  сильніший опір стресам (психічним напруженням).

За психологічним змістом властивості темпераменту суттєво відрізняються. Однак усі вони проявляються в ранньому дитинстві, тому деякі дослідники стверджують, що прояви в цьому періоді дають переконливу інформацію для розпізнавання темпераменту. Властивості темпераменту характеризують міру динамічної напруги і ставлення до себе, діяльності (процесу, а не до результату). Вони спадкові, стійкі протягом життя, не змінюються або змінюються малопомітно. Наприклад, активність психічної діяльності дорослого відрізняється від дитячої, але її рангове місце завжди майже однакове у своїй віковій групі. Риси темпераменту універсально проявляються в усіх сферах життєдіяльності, не залежать від її змісту, мотиву, цілі, а більше корелюють з особливостями нервової системи та іншими властивостями організму - емоційною збудливістю, слабкістю, ригідністю, інертністю нервової системи. Чим органічніше зв'язаний темперамент із характером, тим гармонійніша, розкутіша людина та її поведінка.

Темпераменту властива взаємна компенсація його якостей: підвищена емоційна збудливість компенсується орієнтувальними розумовими діями і обмеженням сфери спілкування, що зменшує кількість факторів такого збудження тощо.

Прояв темпераменту в діяльності

Темперамент впливає на динаміку діяльності, швидкість засвоєння вмінь і навичок. Не впливає він на зміст, спрямованість і мотивацію, опосередковує результативність діяльності.

Регулятивна функція темпераменту в діяльності проявляється через такі типи співвідношень між ними:

1)   компенсаторні співвідношення  між темпераментом і діяльністю. Виявляються у намаганні людини  так організувати справу, щоб  компенсувати негативні властивості  темпераменту (ретельна підготовка  холерика до роботи компенсує  його гарячковість);

2)   синергетичні співвідношення  між темпераментом і діяльністю. Людина охочіше обирає діяльність, яка посилює якості темпераменту (організаторська діяльність є стихією сангвініка);

3)   взаємне врівноваження  між діяльністю та темпераментом. Неоднаковий зв'язок між темпераментом  і діяльністю є передумовою  специфічного виконання різними  людьми конкретної діяльності, що  виявляє її індивідуальний стиль.

Індивідуальний стиль діяльності - стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів діяльності.

Індивідуальна специфіка діяльності зумовлена не тільки властивостями нервової системи, темпераментом, а й здібностями, знаннями, характером, інтелектом. Різні люди з неоднаковими можливостями досягають одного рівня ефективності при вирішенні питання різними способами, водночас компенсуючи індивідуальні особливості, які заважають досягненню успіху.

Темперамент проявляється не лише у предметній, а й у пізнавальній діяльності та спілкуванні. Наприклад, екстравертів сильніше стимулює музика. Сангвінік і холерик більше, ніж флегматик і меланхолік, схильні до сприйняття й опрацювання ймовірної інформації.

Тип темпераменту, як і нервової системи, змінюється залежно від умов життя і виховання. У ранньому віці він може змінитися у зв'язку з хворобами, особливостями харчування, гігієнічними і загальними умовами життя. Особливо важливими є умови виховання. Наприклад, за несприятливих умов і негативних виховних впливів рухливість сангвініка негативно впливає на здатність до зосередження, може спричинити невиправдану поспішність у діяльності, необґрунтовані вчинки. Натомість холерик може виявитися нездатним контролювати свої вчинки, емоції. Меланхоліку не вистачатиме впевненості у власних силах, активності.

Можливе також маскування темпераментів - зміна індивідуальних особливостей, рис характеру, звичок і навичок поведінки. Наприклад, усвідомлюючи відповідальність, холерик замість характерної для нього гарячковості може проявити стриманість і самовладання, флегматик - рухливість, сангвінік - посидючість, меланхолік - комунікабельність.

 

Кожен темперамент характеризується комплексом позитивних і негативних рис. Тільки позитивних або тільки негативних темпераментів не існує. Інтереси, поведінка людини є не тільки проявом темпераменту, а й результатом виховання.

Отже, темперамент - сукупність психічних рис, ознак людини, її динамічна характеристика. Він поєднує такі прояви, як активність, емоційність та ін.

Темперамент відіграє важливу роль у формуванні характеру. Однак темперамент і характер не однакові за змістом, оскільки темперамент стосується динаміки психіки і поведінки, а характер є сукупністю всіх форм соціальних зв'язків і стосунків людини.

Як індивідуально-психологічна риса темперамент виконує регулятивну функцію в поведінці та діяльності, зумовлює використання людиною своїх енергодинамічних можливостей, адаптацію їх до умов життєдіяльності. Його властивості не визначають діяльність, а лише задають обмеження, оберігають організм від надмірного чи недостатнього використання енергії.

Особливості прояву темпераменту в мовленні

 

 

Головною особливістю, що виявляє силу чи слабкість нервової системи є мова людини. Люди, що мають сильну нервову систему, беручи до уваги свої емоції і переживання, зазвичай використовують фрази, що показують крайній результат. Наприклад : починаючи від «жахливо» і «дуже погано», до «чудово» і «дуже добре», або «краще всіх». Людина, котра є слабкою, може обрати порогові судження стосовно оцінки даного типу: «по-різному», «так собі», роблячи так, щоб униктути крайнощів. Чим менший вік у дитини, то вона зазвичай висловлюється поверховими, полярними фразами.

Для того, щоб не переплутати типологічні особливості і вікові, то слід порівнювати мовлення людей одного віку. Найкраще, щоб вони були однієї статі, тому що у дівчат і хлопців різні особливості які не можуть бути однаковими. Наприклад, коли запитуєш у дітей-школярів: «як справи?», то один кожен день піднесено вигукує : «Нормально!», другий зовсім вяло і спокійно відповідає: «Нічого», а третій говорить радісно: «Окей! Клас!», а вже завтра, похмуро і тихо відповідає: «Гірше не буває». Така людина на щире привітання будь-кого: «Добрий день», може відповісти: «Нічого не має і не може бути доброго». Чим більша амплітуда і діапазон, коливань між мінусом і плюсом, то це означає, що чим стійкіша та виносливіша нервова система, тим більше вона дозволяє подібні коливання. Людина зі слабким типом НС, забігаючи наперед, страхує і оберігає себе і тому у відповідях інтонація і темп рівніші, вона не так стрімко і яскраво вислвлює радість, але і відчай до неї приходить не так швидко.

Можна дослідити цю інформацю у М.Г.Чернишевського: «Ті люди, яким їх старші, рідні і знайомі вселюють привичку тримати себе з гідністю, майже всі з ранніх років звикають до плавності рухів і мови. Навпаки, в тому оточенні, де вважаються потрібними різкість рухів і мовлення, майже всі з малечку звикають до сильної і швидкої жестикуляції, до проникливого і швидкого тону мови». - (дана цитата сідчить про виховання,тобто про характер, а не ро темперамент. )