Принципи організації емпіричного дослідження у психології

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ФАНТАЗІЇ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Психологічна сутність  фантазії та основні аспекти її вивчення у психології

1.2 Психологічні умови  розвитку дитячої фантації

1.3 Особливості розвитку  фантазії в старшому дошкільному віці

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ І

Розділ ІІ. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  РОЗВИТКУ ФАНТАЗІЇ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

2.1 Принципи організації  емпіричного дослідження у психології

2.2 Експериментальне дослідження особливостей розвитку фантазії у навчальній      діяльності дітей старшого дошкільного віку

2.2.1 Методика Е. Торренса  „Неповні фігури"

2.2.2 Методика "Три кольори"

2.2.3 Модифікований тест Роршаха

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ІІ

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Соціально-економічні перетворення в суспільстві диктують необхідність формування творчо активної особистості, із здатністю ефективно і нестандартно вирішувати нові життєві проблеми. У зв'язку з цим перед дошкільними установами постає важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління, що у свою черг вимагає вдосконалення учбово-виховного процесу з урахуванням психологічних закономірностей всієї системи пізнавальних процесів.

Досвід дитини складається і  росте поступово, він відрізняється  глибокою своєрідністю в порівнянні з досвідом дорослого. Відношення до середовища, яке своєю складністю або простотою, своїми традиціями і впливами стимулює і спрямовує процес творчості, у дитини знову зовсім інший. Інтереси дитини і дорослого різні і тому зрозуміло, що уява у дитини працює інакше, ніж у дорослого. Останніми роками на сторінках психологічної і педагогічної літератури все частіше ставиться питання про роль фантазії в розумовому розвитку дитини, про визначення суті механізмів фантазії. Дошкільний вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини.

Актуальність дослідження: фантазія дітей представляє собою величезний потенціал для реалізації резервів комплексного підходу в навчанні і вихованні. Проблема розвитку дитячої фантазії актуальна тим, що цей психічний процес є невід'ємним компонентом будь-якої форми творчої діяльності дитини, її поведінки в цілому. Тому це і послугувало нам стимулом для обрання даної теми науково-теоретичного дослідження.

Дану проблему вивчали та розглядали безліч відомих науковців та видатних психологів, ступінь її розробки високий. Як показали дослідження Л.С. Виготського, В.У. Давидова, Е.І. Ігнатєва, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.А. Крутецького, Т. Рібо, К.Г. Паустовського та інших, - фантазія виступає не тільки передумовою ефективного засвоєння дітьми нових знань, але і є умовою творчого перетворення знань, що є у дітей, сприяє саморозвитку особистості, тобто в значній мірі визначає ефективність навчально-виховної діяльності.

 

Об’єкт дослідження: педагогічний процес дитини

 

Метою даної курсової роботи є: дослідити проблему творчого виховання в навчальній діяльності дітей старшого дошкільного віку.

 

Завдання дослідження:

• Проаналізувати основні підходи до вивчення феномену фантазії в психології.
• Дослідити особливості розвитку фантазії в навчальній діяльності дітей старшого дошкільного віку.
• Визначити психологічні умови розвитку дитячої фантазії.
• Обгрунтувати методичну можливість емпіричного дослідження особливостей розвитку фантазії в навчальній діяльності дітей старшого дошкільного віку.

В дослідженні використовувались методи:

1. аналіз  наукової літератури;

2. Методика Е. Торренса „Неповні фігури"

3. Методика "Три кольори"

4. Модифікований тест Роршаха

Експериментальним майданчиком, на базі якого проводилося дослідження, був  ДНЗ «Казка»  № 39 м. Рівного. 

У дослідженні взяли участь діти підготовчої групи в кількості 15 учасників, у віці від 6 до 7 років.

 

Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні та систематизації наукового матеріалу з проблеми творчого виховання в навчальній діяльності дітей старшого дошкільного віку.

 

Практична значущість дослідження: результати дослідження можуть бути використані під час проходження педагогічної практики в дошк. закладах м. Рівного та області, у розробці спецкурсів та спецсемінарів.

 

Структура роботи: вступ, два розділи, висновки і перелік використаної літератури.

 

РОЗДІЛ I. Теоретичні основи проблеми розвитку фантазії в навчальній діяльності старшого дошкільного віку

 1.1 Психологічна сутність фантазії та основні аспекти її вивчення у психології

Будь-яка діяльність людини, результатом  якої є не відтворення вражень  і дій, що були в її досвіді, а створення  нових образів або дій, належатиме до творчої діяльності. Мозок є  не тільки орган, що зберігає і відтворює  наш колишній досвід, він є також  органом, що комбінує, творчо переробляє і створює з елементів цього колишнього досвіду нові образи і нову поведінку. Якби діяльність людини обмежувалася одним відтворенням старого, то людина була б істотою, зверненою тільки до минулого, і уміла б пристосовуватися до майбутнього тільки тоді, коли вона відтворює це минуле. Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, що творить своє сьогодення. [16]

Цю творчу діяльність, засновану  на комбінуючій здатності нашого мозку, психологія називає фантазією. Зазвичай під фантазією розуміється все те, що не реально, що не відповідає дійсності. Cправді ж, фантазія як основа всякої творчої діяльності однаково виявляється у всіх важливих сторонах культурного життя, роблячи можливою художню, наукову і технічну творчість.

"Всякий винахід, - говорить А.  Рібо, - велике або дрібне, перш ніж окріпнути, здійснившись фактично, було об'єднано тільки фантазією - спорудою, зведеною в думці за допомогою нових поєднань або співвідношень". [6]

Фантазія - не дійсність, але вона не може існувати без дійсності, оскільки саме елементи дійсності є для неї живлячим середовищем. З іншої сторони, саме фантазія часом визначає програму дій людини, хід її думок, її відношення до навколишньої дійсності, до власної роботи, до різноманітних форм своєї діяльності.

Фантазію породжує задум, тобто уявлення про майбутнє творіння. І коли людина приступає до будь-якої роботи, вона "бачить" мету своєї діяльності, її результат. Навіть найгірший архітектор від якнайкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що перш ніж будувати щось з воску, він вже побудував її в своїй голові. В кінці процесу праці виходить результат, який вже на початку цього процесу був в уявленні людини, тобто ідеально. Якщо ж людина займається творчою роботою, то вона повинна уявити те, що ніхто, і зокрема сама, ще не робила і, отже, не бачла і не чула. Фантазію породжує "образ" того, що лише буде створене в процесі творчої роботи. [4]

У літературі зустрічаються різні визначення фантазії. Так Л.С. Виготский відзначає, що " Фантазія не повторює в тих же поєднаннях і в тих же формах окремих вражень, які накопичені раніше, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень. Інакше кажучи, принесення нового в самий перебіг наших вражень і зміну цих вражень так, що в результаті цієї діяльності виникає деякий новий, раніше не існуючий образ, складає, як відомо саму основу тієї діяльності, яку ми називаємо фантазією".

" Фантазія, - пише С.Л. Рубінштейн, - пов'язана з нашою здатністю, і необхідністю творити нове". І далі " Фантазія - це відхід від минулого досвіду, перетворення його. Фантазія - це перетворення даного, здійснюване в образній формі".

"Основна ознака процесу фантазії, - пише Е.І. Ігнатьєв, - в тій або іншій конкретній практичній діяльності полягає в перетворенні і переробці даних сприйняття і іншого матеріалу минулого досвіду, внаслідок чого виходять нові враження". [24]

"Філософська енциклопедія" визначає  фантазію, як психічну діяльність, що полягає в створенні уявлень і уявних ситуацій, що ніколи в цілому безпосередньо не сприймалися людиною насправді.

Тому чим багатший досвід людини, тим більшим матеріалом володіє її фантазія. К.Г. Паустовський писав: "Знання органічно пов'язані з людською фантазією. Сила фантазії збільшується в міру збільшення знань". Основна умова розвитку фантазії дитини - залучення її до різносторонньої діяльності. В процесі розвитку дитини розвивається і фантазія. Чим більше дитина бачила, чула, пережила, чим більше вона знає, тим продуктивнішою буде активність її фантазії - основи всякої діяльності.

Багато дослідників відзначають, що фантазія є процесом створення нових образів в наочному плані. Ця тенденція відносить фантазію до форм плотського матеріалу. Природу фантазії складає синтез, єдність логічного і плотського. [13]

Фантазія - це психічний процес, в якому віддзеркалення дійсності відбувається в специфічній формі - об'єктивно або суб'єктивно нового (у вигляді образів, уявлень, ідей), створеного на основі образів сприйнять, пам'яті, а також знань придбаних в процесі мовного спілкування. Коли йдеться про об'єктивно нове, то це мається на увазі, що даний продукт уяви взагалі вперше створюється в суспільстві. Коли ж йдеться про суб'єктивне нове, то це означає, що створений продукт володіє новизною тільки для самого творця, тоді як в суспільстві він вже відомий.

Фантазія - це аналітико-синтетична діяльність, яка здійснюється під направляючим впливом свідомо поставленої мети або відчуттів, переживань, які володіють людиною в даний момент. Найчастіше фантазія виникає в проблемній ситуації, тобто в тих випадках, коли необхідно відшукати нове рішення, тобто потрібна випереджаюча практична дія віддзеркалення, яке відбувається в конкретно-образній формі, як результат операції образами. [14]

Властива тільки|лише| людині можливість створення нових образів (уявлень) шляхом переробки попереднього досвіду. Фантазія є вищою психічною функцією і відображає дійсність. Проте за допомогою фантазії здійснюється уявний відхід за межі безпосереднього сприйманого. Основне його завдання - представлення очікуваного результату до його здійснення. За допомогою у фантазії у нас формується образ ніколи не існуючого або не існуючого в даний момент об'єкту, ситуації, умов.

Вирішуючи будь-яку розумову задачу, ми використовуємо якусь інформацію. Проте бувають ситуації, коли наявній інформації недостатньо для однозначного вирішення. Це так звані завдання великого ступеня невизначеності. Мислення в цьому випадку майже безсило без активної роботи фантазії. Фантазію забезпечує пізнання, коли невизначеність ситуації вельми велика. Це загальне значення функції фантазії і у дітей, і у дорослих. [2]

Тепер стає зрозумілим, чому така інтенсивна функція фантазії у дітей дошкільного віку. Їх власний досвід і можливість об'єктивно оцінювати навколишній світ недостатні. "Поле невизначеності" в сприйнятті життя так високо, що вирішити проблеми, що постійно виникають перед нею, дитина може тільки із залученням уяви, фантазії. Останні замінюють нею недолік знань і досвіду і допомагають відносно упевнено відчувати себе в складному і мінливому світі.

Фантазія, як і інші психічні функції, зазнає змін з віком дитини. Молодший дошкільник, у якого тільки починає розвиватися фантазія, відрізняється пасивною формою. Він з великим інтересом слухає казки і потім представляє їх образи, як реально існуючі явища. Тобто, фантазія некритично компенсує недолік життєвого досвіду і практичного мислення імплантацією описаних казкових образів в реальне життя дитини. Саме тому він легко вірить в те, що наряджений актор - це справжній Дід Мороз або Баба Яга, боїться злого чарівника або вовка на екрані телевізора, плаче від жалості до Дюймовочки, слухаючи казку.

Старший дошкільний і молодший шкільний вік характеризуються активізацією функції фантазії. Що спочатку відтворює (що дозволяє в ранішому віці представляти казкові образи), а потім і творчого (завдяки якому створюється принципово новий образ). Цей період - сенситивний для формування фантазії. Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії. Вони із захопленням займаються творчою діяльністю.

Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить фантазія. Ці вікові зміни необхідно враховувати при організації виховного, учбового процесів і розвиваючого навчання.

Таким чином, значення функції фантазії в психічному розвитку велике. Проте фантазія, як і будь-яка форма психічного віддзеркалення повинна мати позитивний напрям розвитку. Вона повинна сприяти кращому пізнанню навколишнього світу, саморозкриттю і самоудосконаленню особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному життю мареннями. [22]

Для виконання цього завдання вихователям  і батькам необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного  саморозвитку.

Фантазія залежить від багатьох чинників: віку, розумового розвитку і особливостей розвитку (присутність якого-небудь порушення психо-фізичного розвитку), індивідуальних особливостей особистості (стійкості, усвідомленості і спрямованості мотивів; цінних структур образу "Я"; особливостей комунікації; ступені самореалізації і оцінки власної діяльності; рис характеру і темпераменту), і, що дуже важливо, від розробленості процесу навчання і виховання.

Досвід дитини складається і  росте поступово, він відрізняється глибокою своєрідністю в порівнянні з досвідом дорослого. Відношення до середовища, яке своєю складністю або простотою, своїми традиціями і впливами стимулює і спрямовує процес творчості, у дитини знову зовсім інше. Інтереси дитини і дорослого різні і тому зрозуміло, що уява у дитини працює інакше, ніж у дорослого. [9]