Розкрити управління Копінг-стратегії як методу захисту від стресу

 Завдання. Варіант 11:

1.Розкрити  управління Копінг-стратегії як  методу захисту від стресу.

2.

Відповідь:

1.Стрес та методи  боротьби з ним. Копінг –стратегії.

В сучасному житті стреси грають значну роль. Вони впливають  на поведінку людину, її працездатність,здоров’я,взаємовідношення в сім’ї та оточенням.

В останні роки поняття  стресу набуло широкого поширення. Та якщо запитати «що таке стрес?» у  п’ятьох різних людей,то ми отримаємо  п’ять різних відповідей. Причина  в тому що поняття «стресу» так  само як і поняття «успіху», «щастя», «невдачі»,  має різні значення для різних людей.

Тому дати його визначення дуже важко.

З цієї причини я посилаюсь на роботи  вченого лауреата Нобелівської премії Ганса Сельє, який досліджував питання шоку, та вперше  у 1936 році  сформулював поняття стресу та дав йому визначення. 

Саме Ганс Сельє, мав значний вплив на подальше розуміння і вивчення даного явища .

Отже, виходячи із таких перших уявлень про стрес, можна охарактеризувати його наступним чином.

На мозок людини безперервно  діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.

Стрес (англ.stre s - "тиск", "напруження") - реакція організму на будь-які зміни внутрішнього або зовнішнього серидовища, яка стимулює захисні сили організму.

Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі  фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих  органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба  та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності.

Тому я вважаю дослідження методів захисту від стресу досить важливим питанням не тільки в роботі психолога, а й у житті кожної людини, адже в нашій країні консультація психолога нажаль не є розповсюдженою практикою, а від стресів ,як було вказано вище страждають всі і наслідки можуть бути фатальними.

Альберт Ейнштейн говорив що «Проблеми ніколи не можна вирішити з тим же способом мислення, який їх породив»

З року в рік в нашому сучасному світі стає все важче  пристосовуватись до надто активного розпорядку дня, безмежної кількості обов’язків що є результатом стрімкого розвитку світової економіки, інформаційних технологій які не дають нам часу смакувати власним життям і можливість хоч ненадовго призупинитися. Швидкість і продуктивність ось що зараз головне. Зараз , у більшості громадян, не має часу споглядати красу природи чи читати романи що було модно у минулих сторіччях . Чим швидший ритм життя тим більш максимально ми змушенні напружити свої пристосувальні механізми.

Та якщо поспостерігати за сучасними людьми , хтось ще знаходить натхнення і сили, в той час коли інші, спустошені та виснаженні, навіть  не мають сил і бажання поспілкуватись із близькими, подарувати їм частинку своєї уваги і тепла. В чому ж різниця між ними різниця?

Можливо, вся справа у стратегіях, які обирають люди для подолання життєвих труднощів?

 Вивчення поведінки людини за складних життєвих обставин призвело до виявлення механізмів подолання або копінг-стратегій, які визначають успішну чи неуспішну адаптацію. Одні з них дозволяють зберегти значний запас життєвої енергії, а інші – значно зменшують шанси на виживання у сучасному світі.

Так що ж таке копінг-стратегії?

Термін «копінг» був запропонований у 1962 році вченим Л. Мерфі, який визначив його як свідомі розумові або поведінкові зусилля, спрямовані на подолання психологічної загрози. Слово «копінг» походить від англійського «cope» і перекладається як «вправлятись», «витримувати», «долати». Він застосовується кожною людиною для підтримання психічного та фізичного здоров’я за будь-яких обставин. Стратегія – це не просто поведінка в конкретній ситуацій, це те, як людина схильна долати труднощі зазвичай.

Виділяють три базові копінг-стратегії – «вирішення проблем», «пошук соціальної підтримки» та «уникнення». Перша з них – це здатність людини визначати проблему та знаходити альтернативні рішення, друга – пошук емоційного, інформаційного, матеріального та будь-яких інших видів сприяння від оточуючих, третя стратегія – уникнення – дозволяє зменшити емоційну напругу до того часу, як ситуація зміниться. Надання переваги тій чи іншій стратегії залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, віку, від цінності та значимості навколишніх подій.

Цікавим є те, що звичні для нас стереотипи, наприклад, «з віком людина долає труднощі краще», є часто помилковими.

Вчений Маккре дослідив, що копінг (поведінка, спрямована на подолання проблем) мало змінюється протягом життя. Він обрав групу людей і багато років досліджував, чи змінюються їхні стратегії поведінки за різних складних життєвих обставин. Науковець відзначив неймовірну стабільність в обранні тих чи інших копінг-стратегій. Провівши дослідження між різними віковими групами – дітьми, молоддю, людьми похилого віку, він відзначив, що відмінність між ними все-таки є. Маккре зробив висновок, що вік мало впливає на зміну копінг-стратегій, проте у їх виборі мають значення умови, у яких зростає та виховується особистість, її культура, оточення, історія життя, традиції народу, до якого вона належить. Якщо дитина виховується в умовах, де її не вчать бути відповідальною та самостійною, то існує висока ймовірність того, що і в дорослому житті вона відчуватиме безпорадність у складних ситуаціях та уникатиме вирішення проблем, тобто діятиме так само, як поводилась у дитинстві.

Ці стратегії старі, як світ, і вони існували завжди, проте лише нещодавно їх почали називати, вивчати та класифікувати. Сучасна психологічна наука виділяє не три, а цілий комплекс копінг-стратегій. Одні науковці поділяють їх на ефективні та неефективні, інші – не згідні з цією думкою і вважають, що ефективність їх залежить від людської особистості, від її мотивів та цінностей. У данній роботі я пропоную розглянути, як відомі люди, герої романів, історичні особи виходили з різних складних життєвих обставин, тобто які копінги вони використовували. Найпершою з раціональних реакцій на проблему є самовладання. Якщо людина обирає стратегію самовладання, вона рідко «гарячкує», «виливає» емоції або робить необдумані вчинки. Стрес для неї – це поштовх, щоб зібратись із думками, призупинитись, «охолонути», а лише потім приймати рішення чи діяти.

 Взірцем самовладання  можна вважати Роксолану (Гуррем Султан), дружину османського султана Сулеймана II Кануні (Пишного). Адже, якщо вірити її сучасникам, не зважаючи на властиві жінці емоційність, вона змогла не тільки  вижити в інтригах, які завжди йдуть поряд із владою, а й стати першою і улюбленою дружиною султана (не зважаючи на своє походження) , впливовою жінкою (не зважаючи на ставлення до слабкої статі в Османській Імперії особливо у ХVI столітті), успішно усувати ворогів та  «звільнити» дорогу до трону одному із своїх синів. В цьому їй допомагали такі якості як хитрість,розум ,деколи підступність. Та все це не дало б позитивного для неї результату якби не вміння охолонути, опанувати емоції.

На противагу самовладанню постає тривожно-орієнтована поведінка, яка супроводжується актуалізацією тривожних станів, плачем, риданнями.

Яскравим представником  з даним типом поведінки є Сергій Есенін. Ця людина згорала від своїх емоцій , які буквально нищили його життя. Він не міг контролювати свій біль, розчарування стосовно тогочасної влади, а це було дуже небезпечно в ті часи. Саме така поведінка спричинила всі проблеми та тяжкі ситуації, які траплялись за життя поета. З одного боку його  любов до людей,до села,до природи, до батьківщини з іншого тогочасна реальність: масові розстріли, арешти,переслідування та багато інших реалій того часу. Все це було дуже важким тягарем для чутливого поета. Я б хотіла привести уривки з вірша Есеніна «Письмо к женщине»,які розкривають суть його дущі.

Звичайно така поведінка  не є ефективною у подоланні стресів. Вона не дає рухатись вперед і не дасть нічого доброго для людини яка її обирає. Але чи не тому цей поет є улюбленцем тисяч, а може й мільйонів не тільки його, а й наших сучасників?

Одна з найбільш гідних стратегій при подоланні труднощів  – це прийняття відповідальності. За етичним визначенням відповідальність – це визначеність, надійність, чесність; це усвідомлення і готовність визнати себе причиною своїх вчинків; це готовність діяти раціонально для блага людей. Відповідальність – це не вина, це впевненість. Вона, швидше, включає в себе особисту підзвітність, здатність діяти в рамках етичних норм і принципів на благо собі та оточуючих.

Я вважаю що саме відповідальність була одної з головних якостей героя роману «Знедолені» - Жан Вальжан (автор Віктор Гюго). Керуючись своєю совістю ця людина приймала рішення,хоч вони в подальшому приводили до нього небезпеку. Так  Пан Мадлен в суді зізнається в тому що він Жан Вальжан, для того щоб безневинний чоловік не був покараний ,як каторжник,порушник закону, через те що візуально схожий на «злочинця» Вальжана. Що це як не прийняття відповідальності? Як прояв духу великої людини? Адже одним разом він зрікся статусу,поваги,влади,багатства Пана Мадлена і одягнув на себе статус каторжника,людини без паспорта,людини яка порушила закон,людини яку переслідують.

Потрібно сказати що прийняття  відповідальності це стратегія поведінки  Жана Вальжана, про це говорять такі його вчинки як  усиновлення Козети, порятунок Маріуса та ін. Та нажаль подібна поведінка не є розповсюдженою, яскравим прикладом є наша політична верхівка, де люди не мають почуття відповідальності не тільки за свій народ , за свою посаду,а й за свої вчинки.

 Буває, що у складній ситуації індивід обирає шлях безпорадності – просто здається, поводиться так, наче від нього взагалі нічого не залежить. Таку безпорадність відчувала Юлія Василівна, героїня оповідання А.П. Чехова - «Розмазня».  Де ,господар - оповідач знущається над бідною гувернанткою Юлією Василівною . Він « знижує » їй платню ,« скорочує » кількість днів , які дівчина пропрацювала у нього .І чим далі , тим нахабніше стає оповідач. А як же поводиться Юлія Василівна , бачачи , що хазяїн вчиняє з нею несправедливо і жорстоко ? Спочатку дівчина намагалася заперечувати оповідачеві,уточнює оговорену раніше зарплатню тощо. На всі, заперечення гувернантки у нього є один, «залізний» , аргумент - «У мене записано ... »

Далі , коли оповідач починає  переходити всякі межі - віднімає з платні гувернантки вихідні дні , дні її хвороби , свята та інші «дрібниці » , Юлія Василівна абсолютно знічується - вона бачить , що її і без того жалюгідна заробітна плата тане на очах. Здавалося б , вона повинна обуритися , якось мобілізуватися і почати відстоювати свої права. Але не тут-то було! « Юлія Василівна спалахнула і засмикала оборку , але…ні слова !..», « Ліве око Юлії Василівни почервоніло і наповнилося вологою. Підборіддя її затремтіло . Вона нервово закашляла , але - ні слова ! .. » Тільки один раз героїня намагалася відновити істину. Коли господар сказав , що вона брала в нього десять рублів , які він неодмінно відніме з « крихт» які в неї залишилися , Юлія Василівна пошепки чинила опір : «Я не брала, - прошепотіла Юлія Василівна ». Проте « вбивчий » аргумент «у мене все записано » знову             « закрив їй рот ». Оповідач намагається зрозуміти , до яких пір ця дівчина буде терпіти , бачачи , як роботодавець її обкрадає , що ще вона готова винести , щоб не позбутися роботи . Він все більше « нахабніє і нахабніє » , доводить дівчину практично до сліз , але вона мовчить! Коли від чесно зароблених вісімдесяти рублів , господар залишає лише одинадцять , гувернантка приймає їх не нарікаючи : «І я подав їй одинадцять рублів ... Вона взяла і тремтячими пальчиками сунула їх у кишеню ».

В завершення страшного діалогу  Юлія Василівна дякує господаря : « - Merci , - прошепотіла вона » Розсерджений такою покірливістю , він схоплюється і майже накидається на гувернантку : «... адже я ж вас обібрав , чорт візьми , пограбував ! Адже я вкрав у вас ! За що ж merci ? » Але отримує страшну відповідь -« в інших місцях мені і зовсім не давали ... » Що говорить про подібну поведінку у всіх попередніх ситуаціях з іншими роботодавцями.

Оповідач розіграв цю сцену  для того щоб дати урок своїй гувернантці,навчити  її бути «зубастішою» ,але  Він розуміє , що не стільки винна сама Юлія Василівна , скільки несправедливий соціальний устрій, жорстокі закони суспільства. Дівчата , що не мають коштів , змушені заробляти собі на хліб власною працею. Але права їх не захищені законом , а душа їх і серце не захищені від розбещених багатством і безкарністю                      « заможних панів». Таким чином ,Чехов говорить що саме суспільство перетворює людей в жертву , жалюгідну « розмазню ». Та чи прийнятна ця думка до сучасного суспільства та до нашої країни?

Сучасний українець підпорядковуючись долі, відчуває безнадію, розчарування, в той самий час коли він міг би багато чого змінити в своєму житті? Я вважаю що звичайно потрібно чинити опір, але в країні в якій буде процвітати тіньова економіка і офіційне працевлаштування не практикується  більшістю роботодавців,буде дуже багато людей – жертв,які мовчки тягнуть своє «ярмо».