Типологія конфліктів у комунікативному процесі

Міжособові способи вирішення конфліктів зводяться до п'яти варіантів типу поведінки, що їх має обрати конкретна людина при появі перших симптомів конфліктної ситуації - загострення досі прихованих суперечностей чи втручанні сторонніх сил, які зміщують акценти у розстановці сил (графік 1). Це, зокрема:

1. ухилення - мається на увазі, що людина (група людей, підприємство, складова соціуму), передбачаючи наперед загострення ситуації прагне уникати дій, які провокують інцидент. Така роль пасивного спостерігача притаманна особам, які не зацікавлені у змінах, прагнуть уникнути загострення суперечностей;

2. згладжування - тип поведінки, який має багато спільного з попереднім. При цьому не помічаються ознаки майбутнього конфлікту, йде активна профілактика його вияву, ліквідовуються чи завуальовуються суперечності сторін;

3. примус - контроль над ситуацією і регулювання її розвитку. При небажаному напрямі розвитку конфлікту, особа, яка наділена владою і повноваженнями втручається і силовими методами впливає на ситуацію, спрямовує конфлікт у бажане русло;

4. компроміс - тимчасове чи  нейтральне вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті. Суперники (опоненти) йдуть на взаємні уступки, частково приймають точку зору іншої сторони або ж відкладають вирішення питання на майбутнє, залишаючи його відкритим;

5. вирішення конфлікту - найбільш бажаний і радикальний шлях розвитку ситуації. Сторони детально ознайомлюються з аргументацією як "за", так і "проти", йдуть на взаємні уступки, вузлові питання вирішують колективним ухваленням рішень.

Таблиця 1. Методика вирішення конфлікту шляхом розв'язання проблеми

Взагалі, люди по-різному реагують на конфліктну ситуацію і по-різному поводяться в конфлікті. Для одних - це стимул росту, розвитку або, принаймні, не занадто стомлююча неминучість. Для інших конфлікт – це сильний стрес, що призводить до депресії, значного зниження само оцінювання і внутрішнього конфлікту із самим собою.

Але для того, щоб наше життя не перетворилося в пекло, слід навчитися справлятися з конфліктними ситуаціями, попереджати їх, вирішувати, виходити з психологічних проблем конфлікту.

Список використаної літератури

1. Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличносные конфликты: учеб. пособие. – К.: МАУП, 1996.
2. Вишняква Н. Ф. Конфликтология: учебное пособие 3-е изд. – Мн: Университетское, 2002.
3. Дмитриев А.В., Кудрявцев В.Н. Введение в общую теорию конфликту. – М., 1993.
4. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. -  2-е изд. – СПБ: Питер, 2004.
5. Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода. – К.: Наукова думка, 1996.
6. Как относится к себе и людям, или Практическая психология каждый день/4-е изд., перераб. и доп. – М.: АСТ – ПРЕСС, 2001.
7. Петровская Л. А. О понятийной схеме соцыально-психологического анализа конфликта.- М.: изд. Моск. ун.,1997.
8. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: учебное пособие. – М.: ВЛА – ДОС, 2004.
9. Сисун  М.  Конфлікти між учителями і підлітками// Психолог. – 2003. - №6.
10. Фридман Л. М., Кулагина И. Ю. Психологический справочник учителя. – М: Просвещение, 1991.
11. Шейнов В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. Мн.: Амалфея, 1996.