Уявлення дітей дошкільного віку про свого майбутнього вчителя

Вихователі дитячих садків і вчителі добре знають, в яких сім'ях займаються з дітьми, а в яких ні. В дитячому садку на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма й читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі. Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими і відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільника й першокласника надає особливе значення всім досягненням дитини. Допомога у подоланні труднощів, яка виникає під час виконання будь-яких завдань, приймається завжди з подякою і сприяє зближенню між батьками та дітьми [15, 11].

Досліджуючи широку палітру питань сімейного виховання дітей різного віку, В.О.Сухомлинський звертав увагу і на такий його важливий аспект, як підготовка дитини до навчання, пояснюючи це тим, що для батьків «велике щастя готувати дитину до школи, потім спостерігати її перші кроки на великій стежці до знань». Про те педагог застерігав від поверхневого ставлення до цього питання, адже існує категорія батьків, які вважають, що малюка не треба нічого навчати, доки прийде час вступу до першого класу. "Краще, коли він не знатиме до школи жодної букви", - така основна ідея, сповідувана ними [12, 301].

Зрозуміло, що в сучасних умовах ця формула батьківського ставлення набуває дещо алегоричної форми, але вона залишається такою ж актуальною.

Маючи великий досвід підготовки дітей до школи, В.О.Сухомлинський застерігав батьків від захоплення навчанням малюків письма, грамоти і наголошував на тому, щоб створювати передумови успішного навчання. Тому особливу увагу вченого привертали, насамперед, питання фізичного розвитку дошкільника. На теоретичному матеріалі, численними прикладами з практики він доводив батькам, педагогам, що існує тісний зв'язок між станом здоров'я дитини і її розумовою й фізичною працездатністю, особливо навчальною, бо остання потребує постійного напруження емоційно-вольової сфери, чи мало фізичного, психічного здоров'я, як витривалості [10, с.332].

Не випадково в системі підготовки дітей до школи Василь Олександрович керувався принципом природовідповідності. Він звертав увагу на те, що у дитини в цей віковий період переважає наглядно-образне мислення, і часто нагадував батькам, педагогам висловлювання свого попередника, відомого педагога-співвітчизника К.Ушинського, що дитина-дошкільник мислить яскравими образами — кольорами, звуками, запахами, найтоншими відтінками різнобарв'я, того, що її дивує, примушує виявляти захоплення красою й новизною оточуючого... Логічне пізнання у неї також пов'язане з емоціями.

Тому педагог-практик рекомендував поєднувати безпосереднє пізнання дійсності з "читанням" сторінок "книг" із малюнками про природу, бо вважав її найбільш доступним об'єктом пізнання, фактором величезної виховної сили, сферою активної діяльності, середовищем для активного розвитку мислення й мовлення. Саме тому в В.Сухомлинського "уроки мислення" серед природи виступають як засоби, методи вдосконалення процесу засвоєння знань, накопичення дітьми багатого чуттєвого досвіду, що важливо для розвитку як наглядно-образного, так і простих форм словесно-логічного мислення, емоційної пам'яті, образного, виразного

мовлення [10, с. 332].

Сьогодні вченими доведено, що готова до школи дитина може легко оперувати сенсорними еталонами: кольором, формою, величиною, що виявляється у вправному виконанні багатьох практичних завдань на розрізнення та об'єднання предметів за названими сенсорними ознаками. Саме у такої дитини, завдяки розвиненому сприйманню, створюються передумови для оволодіння читанням, письмом, де важливо розрізняти зображення літер, відтворювати зображення на малюнку тощо [15, с.34].

В дослідженнях Василя Олександровича також підкреслювалась необхідність розумового розвитку дитини з раннього віку (4-5років), коли її мозок починає інтенсивно розвиватись.

Тому він ставив завдання формувати в таких дітей пізнавальні здібності, уяву, художню творчість, з якими найбільше пов'язана рухомість мислитель них процесів, бажання пізнавати оточуюче, цілеспрямовано відбирати необхідні об'єкти пізнання.

Велику увагу звертав педагог-дослідник на питання розвитку пізнавальних інтересів дітей, бо саме вони спрямовані на формування активного пізнавального ставлення до оточуючого і є дієвим стимулом для розвитку розумових сил, здібностей дитини, котрі так необхідні для успішного навчання в школі. Василь Олександрович писав, що саме бажання знати — це надзвичайно тонке інтелектуальне почуття, що викликає здивування перед невідомим. І від того, наскільки воно розвинуте в дитячі роки, в великій мірі залежить розумовий розвиток дитини взагалі [10, с.333].

Отже, робить висновок В. Сухомлинський, "якщо в цей період немає належного виховання, якщо дитина позбавлена того, що необхідно для її повноцінного розумового розвитку, — вона не буде добре підготовлена до навчання. Те, що згаяно в цей період, ніколи не надолужиш" [16, с.74]. Тому треба не тільки забезпечувати дитину їжею, одягом, іграшками, а й створювати для неї таке людське середовище, з якого вона могла б дізнатися про явища навколишнього світу.

І першими, хто повинен забезпечити ці умови, мають бути батько й мати, адже як справедливо відзначає Василь Олександрович, "без батьківського слова, без батьківського вдумливого погляду на розумовий світ дитини, без атмосфери багатого, цікавого, повноцінного, духовного життя сім'ї — цього першого вогнища думки, почуття, рідного слова — не мислимий повноцінний розумовий розвиток дитини, необхідний для навчання в школі" [16, с.75].

Даючи поради батькам щодо підготовки дитини до навчання, В.Сухомлинський акцентує на необхідності дбати про «багатство і багатогранність її духовного життя, про виховання й розвиток розуму».

Педагог закликає всіляко розвивати їх, стимулювати й задовольняти дитячу цікавість і допитливість. А для цього не треба відмовчуватися, коли дитина звертається з будь-якими запитаннями, намагатися проводити з нею якомога більше часу. Підґрунтям цього, на переконання В. Сухомлинського, є теза, що "сенс життя людського в тому, щоб повторити себе в новій людині, повторити на вищій основі, підняти дітей своїх на вищий ступінь розумового, морального, естетичного розвитку, ніж досягли ми самі, батьки" [16, с.76].

Отже, як бачимо сім'я — є основним середовищем життя дитини дошкільного віку, вона є визначальним фактором у формуванні вольових якостей, розумової активності, у формуванні комунікативних здібностей. Від виховання в сім'ї великою мірою залежить позитивне ставлення дитини до школи, її бажання вчитися і досягти певних результатів своєї праці. 
РОЗДІЛ ІІ. Експериментальний аналіз проблеми уявлень дітей про школу

2.1. Завдання та  методика досліджень

 

Аналіз проблеми уявлень дітей про школу визначається системним обстеженням стану інтелектуальної, мовної, емоційно-вольової й мотиваційної сфер. Кожна із цих сфер вивчається рядом адекватних методик, спрямованих на виявлення:

1) рівня психічного розвитку;

2) наявності необхідних навичок  й умінь;

3) стану мотиваційного відношення  до шкільного навчання.

Особливості інтелектуального розвитку

Особливості розвитку мислення:

• протікання розумового процесу, активність, послідовність, доказовість, критичність суджень;
• установлення причинно-наслідкових залежностей і функціональних зв'язків;
• утруднення в протіканні розумових операцій (аналізу, синтезу, аналогії, порівняння, абстракції, узагальнення, класифікації);
• утруднення в побудові висновків, узагальнень, умовиводів;
• особливості оперування знаннями: диференційованість, підміна ознак, виділення істотного;
• стан наочно-діючого, наочно-образного, понятійного мислення;
• індивідуальні якості мислення.

Особливості розвитку пам'яті:

• протікання запам'ятовування й відтворення;
• значення вольової установки в запам'ятовуванні;
• розвиток зорової й слухової пам'яті;
• співвідношення образної й словесної пам'яті;
• стан оперативної слухової пам'яті.

Особливості розвитку фонематичного слуху:

• розуміння дитячого зверненого мовлення,  мовне спілкування;
• стан аналітико-синтетичної фонематичної діяльності;
• порушення мовлення,  загальне недорозвинення мовлення.

          Розвиток  математичних умінь:

• уміння рахувати предмети,  володіння порядковим рахунком у прямому й зворотному порядку;
• уміння співвіднести предмет із символом (умовним знаком, числом);
• виконання елементарних операцій із предметами;
• володіння означень рівності, "більше", "менше".

Особливості розвитку емоційно-вольової сфери:

емоційне ставлення до діяльності, емоційна виразність у поведінці, дії,  поступливість, нестійкість емоційного відношення;

- індивідуальний емоційний статус.

Особливості вольової регуляції:

- вольова регуляція й саморегуляція  в заданій діяльності. Наполегливість, схильність до завершення діяльності. Коливання у вольовій установці. Працездатність, ініціативність.

Особливості мотивації відносини до шкільного навчання:

інтерес до школи. Наявність власного бажання. Особистісні очікування. Інтерпретація власного ставлення до шкільного навчання. Усвідомленість мотивів шкільного навчання.

До початку психологічної діагностики психологові необхідно ретельно ознайомитися з характеристикою на дитину з дошкільної установи, малюнками, виробами дитини. Дослідження починається із знайомства з діяльністю дитини в природних умовах (під час ігор, занять, при виконанні трудових доручень і т.д.).

Перед початком обстеження для встановлення емоційного контакту з дитиною, правильного ставлення до психолога необхідно провести бесіду. Зміст її повиннен бути спрямований на виявлення особливостей уявлень  дитини про навколишній світ, розкриття інтересів дитини за допомогою його улюблених ігор, занять. У випадку відходу від питань, відмови від спілкування можна запропонувати цікаву книгу, іграшку, поступово входячи в контакт із дитиною [27, с.183].

У процесі обстеження необхідна спокійна доброзичлива обстановка, привітний емоційний тон, поважне ставлення до особистості дитини.

Програма психолого-педагогічного діагностування включає наступні етапи:

I. Вивчення загальних анамнестичних  відомостей про дитину.

II. Діагностика стану готовності  дитини до шкільного навчання.

III. Складання карти стану готовності  дитини до школи.

IV. Висновок про індивідуальні  особливості готовності дитини  до школи.

V. Психолого-педагогічні рекомендації.

Вивчення загальних анамнестичних відомостей про дитину

1. Прізвище, ім'я, по батькові дитини.
2. Місце народження, адреса.
3. Стать:     Ч- 3.0           Ж- 3.1   (обвести кружком)
4. Вік: 5-6 років - 4.0         6-7 років - 4.1     (обвести кружком)
5. Дитячий сад:     не відвідує - 5.0        відвідує масовий - 5.1

відвідує спеціальний - 5.2

6. Склад сім'ї:

Сім'я повна - 6.0           Мати розведена - 6.1

Самотня мати - 6.2              Мати й вітчим - 6.3

Батько й мачуха - 6.4          Інші родичі - 6.5

7. Кількість дітей:    Один - 7.0            Двоє - 7.1

Троє - 7.2          Четверо - 7.3             Більше чотирьох - 7.4

8. Батько: Не працює - 8.0                         Працює - 8.1

9. Мати:    Не працює - 9.0                         Працює - 9.1

10. Економічне становище сім'ї:

Неупорядженість - 10.0

Середні, задовільні умови - 10.1

Статок й упорядженість - 10.2

Достаток, прекрасні умови - 10.3

11. Здоров'я батьків (батька, матері):

Обтяженість батька або матері:

Обоє здорові - 11.0                             Сифілісом - 11.5

Психозами - 11.1                                 Ендокринними або сердечно-

Алкоголізмом - 11.2                            Судинними хворобами - 11.6

Припадками - 11.4                               Іншими захворюваннями - 11.7

Олігофренією - 11.4

12. Здоров'я дитини:

Практично здоровий - 12.0

Порушення у фізичному розвитку (ріст, вага) - 12.1