Шпаргалка по "Психологии"

Самосвідомість проявляється в пізнавальній, емоційній та вольовій сферах.

 

24. Свідомість як вищий рівень  розвитку психіки.

Свідомість - вища, властива людині форма узагальненого  відображення об'єктивних стійких властивостей і закономірностей навколишнього  світу , формування у людини внутрішньої  моделі зовнішнього світу , в результаті чого досягається пізнання і перетворення навколишньої дійсності. Функція свідомості полягає у формуванні цілей діяльності , в попередній уявній побудові дій  і передбаченні їх результатів , що забезпечує розумне регулювання  поведінки і діяльності людини.

25. Свідомість: визначення, структура  свідомості.

Свідомість – вища інтегрована форма психіки, результат суспільно-історичних умов.

Структура свідомості за А. Петровським:

1. Сукупність знань про навколишній світ.
2. Протиставлення суб’єкта і об’єкта і зіставлення суб’єкта до об’єкта.  Тільки людина виділяє і протиставляє себе навколишньому світу. Людина є суб’єктом активності і тільки людина здатна логічно мислити.
3. Можливість діяльності і ціле покладання у процесі якої виходить результат наявний до початку процесу в уяві людини.

 

Значна частина  знань, відносин, що складають внутрішній світ людини не усвідомлюються нею, тобто  лежить в області несвідомого. Р. Грановська виділяє зону ясного усвідомлення де відбивається лише мала частина сигналів, що находять із зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

 

За З. Фрейдом несвідоме людини належить до процесів до яких не прикута увага людини, скільки переживання, що придушуються свідомістю у випадку їх конфлікту зчисленними соціальними заборонами і витісняються в підсвідомість. В усвідомленні і переоцінці тривожних для людини переживань за методикою психоаналізу вирішальна роль належить мові оскільки будь-який процес може стати усвідомленим, якщо його назвати.

До класу неусвідомлюваних психічних явищ відносять індивідуальні психічні явища (над свідомі), що являють собою на думку О. Асмолова не що інше, як поле значень, яке існує у форму ритуалів, церемоній, соціальних символів і норм, у формі опредмечених у процесі діяльності схем дії зі знаряддями праці («колективне несвідоме» К. Юнг). 

Психічні процеси серед яких розрізняють:

1. Пізнавальні (увага – як форма психічних процесів, відчуття, сприймання, мислення, уява і пам'ять – як інформаційна основа психічної діяльності.
2. Емоційно вольові процеси. Коли виражається суб’єктивне ставлення до об’єктів, які пізнаються.

              Психічні стани як прояви психічної діяльності в даний проміжок часу.

              Властивості психіки (темперамент, характер, спрямованість, здібності).

26. Біологічні передумови виникнення свідомості.

Біологічні передумови виникнення свідомості:

1. Виникнення та наявність у вищих тварин досить розвинутих форм психічного відображення дійсності, включаючи інтелект.
2. Наявність у тварин – предків людини, кінцівок типу рук, що забезпечувало можливість створення елементарних знарядь праці і використання у конкретній ситуації.
3. Об’єднання предків людини у стада, що дало змогу їм краще захищатися від ворогів, надавати взаємодопомогу.
4. Поява у тварин мови, як уродженої здатності передачі інформації про свій внутрішній стан.

27. Неусвідомлювані спонукання  до дій (підсвідоме).

ПІДСВІДОМІСТЬ  – це уявлення, бажання, потяги, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя «вийшли» зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаціях ніби автоматично, без чіткого і зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад та усвідомити. 

Підсвідоме  виявляється в тій інформації, яка накопичується протягом усього життя та осідає у пам’яті як досвід. З усієї суми наявних у  нас знань у кожний конкретний момент у центрі свідомості осідає лише невелика їх частка. Про деякі  знання, що зберігаються в пам’яті, люди навіть не підозрюють. Проте спеціальні дослідження довели, що в регулюванні  поведінки людини значну роль відіграють враження, отримані в ранньому дитинстві  й закладені у підсвідомості.

28. Неусвідомлювані регулятори  дій (передсвідоме).

Передсвідоме — це скрите несвідоме, яке є потенційно свідоме, його називають "доступною пам'яттю"; психічні явища, які раніше були у свідомості, але з тих чи інших причин витіснені з свідомості.

29. Свідоме і несвідоме. 

Свідома діяльність людини не виключає наявності в ній несвідомого. Несвідоме сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених впливами, про які людина не дає собі звіту. Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, при якій втрачається повнота, орієнтація в часі і просторі, порушується мовне регулювання поведінки. В несвідомому, на відміну від свідомості, неможливий цілеспрямований контроль людиною тих дій, які вона здійснює, а також неможлива і оцінка їх результатів.

В сферу несвідомого входять психічні явища, які виникають у сні, зворотній реакції, які викликаються не відчуттями, а реально діючими подразниками (субсенсорні, субцептивні). Рухи, які в минулому були свідомими, але завдяки багаторазовому повторенню автоматизувались, стали навичками. До несвідомого відносяться і деякі патологічні явища, які виникають у психіці хворої людини (галюцинації, марення, ін.).

Несвідоме - це настільки специфічне людське психічне проявлення, яке як і свідомість детерміноване суспільними умовами існування людини. Воно виступає як часткове, не достатньо адекватне відображення світу у людському мозку.

30. Самосвідомість особистості.

САМОСВІДОМІСТЬ ОСОБИСТОСТІ – це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо. 
На відміну від свідомості, самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. Якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість – знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об´єктивний світ, то об´єктом самосвідомості є сама особистість. У самосвідомості вона постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання.

31. Механізми розвитку самосвідомості.

До основних механізмів "психологічного" захисту  належать такі: заперечення, раціоналізація, проекція, заміщення, регресія, ідентифікація, переміщення та ін. Однак, існує думка (Т. С. Яценко та А. Фройд), що вказані  механізми захисту доцільніше відносити  до форм захистів, оскільки їхній характер відображає єднання свідомого з  несвідомим у кожного суб'єкта.

32. Самосвідомість особистості  та її структура.

Структура самосвідомості:

- ПІЗНАВАЛЬНА – самокритичність, самоаналіз, самооцінка, самопереконання, самоіронія тощо; 
- ЕМОЦІЙНА – самозадоволення, самоповага, самолюбство, самосхвалення тощо; 
- ВОЛЬОВА – самодисципліна, самонаказ, самоконтроль, саморегуляція, самовимогливість тощо.

Найбільш дослідженими стуктурами є самоаналіз, саморегуляція  і самооцінка.

Самооцінка  особистості – це усвідомлення власної  ідентичності незалежно від зовнішніх  впливів. Вона складається в процесі  пізнання людиною себе.

Самопізнання  пов´язано із самоаналізом і самокритичністю, що дають змогу кожному глибше пізнати себе самого, усвідомити духовне  зростання, а також стимулювати  свій розвиток. Вищий рівень саморозвитку людини включає вибір цінностей, моральних норм, образу життя, професії.

Високий рівень самосвідомості зумовлює саморозвиток і самовиховання.

33. Поняття про "Я-концепцію".  Вплив "Я-концепції" на можливість  самореалізації особистості.