Перекладознавство

перекладачем у всіх випадках, незалежно від мети самого переданого

повідомлення. Центральне місце  в книзі А. Людсканова займають питання

машинного перекладу і використання штучних мов.

 

2. Проблеми сучасного перекладознавства

 

Сучасне перекладознавство  сформувалось як самостійна наукова  дисципліна

в основному в другій половині двадцятого сторіччя. Післявоєнне

розширення міжнародних  контактів у всіх сферах людського  спілкування, що

викликало різке збільшення потреби в перекладах і перекладачах, стало

могутнім стимулом для  росту теоретичних досліджень перекладацької

діяльності. За останні 50 років  з'явилася величезна кількість  робіт,

велика різноманітність теоретичних концепцій і методів дослідження.

 

Сучасне перекладознавство - результат міждисциплінарних досліджень, що

використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної

й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії).

 

Однак внаслідок багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин більшість

робіт в області теорії перекладу має більш-менш яскраво  виражену

лінгвістичну основу. Для успішного формування лінгвістичного

перекладознавства існує  цілий ряд важливих передумов:

 

1) У другій половині XX сторіччя мовознавство значно розширило область

своїх інтересів. Від виняткової уваги до розвитку і структури  мовних

систем воно звернулося до широкого кола проблем, що визначають

можливість використання мови як знаряддя думки і засіб  мовної

комунікації. У центрі уваги  лінгвістів виявилася смислова сторона мовних

одиниць і мовних витворів, зв'язок мови з мисленням, реальною дійсністю,

із суспільством і культурою, з іншими знаковими системами. З'явились

нові лінгвістичні дисципліни та області дослідження, такі як когнітивна

лінгвістика, психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвістика тексту,

теорія мовних актів і  т.п. Мовознавство перетворилося в  справжню

макролінгвістику - цілий  комплекс лінгвістичних дисциплін, що вивчають

усе різноманіття форм, способів, результатів і особливостей існування

мови в людському суспільстві. Тільки така лінгвістика могла зайнятися

теоретичним осмисленням  сучасної перекладацької діяльності.

 

2) Спроби створити систему  машинного перекладу, передати функції

перекладача комп'ютеру, здатному виконувати цю роботу набагато швидше і

дешевше. Але вчені-лінгвісти переконалися, що основні перешкоди в цій

області лежать не в обмежених  можливостях комп'ютера, а в недостатності

наших знань про сутність перекладацького процесу, необхідних для

створення повноцінних програм, багато розроблювачів-лінгвістів

звернулися до вивчення перекладу "людського", сподіваючись таким  шляхом

вирішити виниклі проблеми.

 

3) Суб'єктивний фактор. Виникла  потреба в масовій підготовці професійних

перекладачів, яка привела  до створення численних перекладацьких шкіл і

 

а до створення численних  перекладацьких шкіл і

відділень, що в основному створювалися в університетах і інститутах

іноземних мов. У ролі викладачів перекладу поряд із самими перекладачами

виявилися університетські  вчені-філологи і лінгвісти, що одні з перших

усвідомили необхідність теоретичного осмислення перекладацької

діяльності для розробки науково обґрунтованих навчальних програм.

 

4) Зміни в характері  перекладацької діяльності. У XX сторіччі  усе більш

важливе місце - і по обсягу, і по соціальній значимості - стали займати

переклади текстів спеціального характеру - інформаційних, економічних,

юридичних, технічних і т.п. ( Якщо в художній літературі головне

передати художньо-естетичні  достоїнства оригіналу, то в таких  перекладах

на перший план виступили  власне мовні проблеми). Тобто перекладач мусить

вирішувати чисто лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями  в

семантичній структурі й  особливостями використання двох мов  у процесі

комунікації. А, отже, вивчити  такі перекладацькі проблеми доцільно

лінгвістичними методами.

 

В той час багато вчених, які зробили значний внесок у  розвиток сучасного

перекладознавства, не вважають себе лінгвістами, а деякі з них особливо

підкреслюють обмеженість і неправомірність лінгвістичного підходу до

дослідження перекладацької діяльності. Це порозумівається тим, що

перекладознавство - це особлива наукова дисципліна, що має багато

інтердисциплінарних аспектів. Сама по собі одна лінгвістика не може

розкрити всю багатогранність  цього складного виду діяльності.

 

Видатний американський  лінгвіст Ю.Найда, який зробив великий внесок у

розвиток сучасного перекладознавства, пропонує звести різні теорії

перекладу до чотирьох основних підходів:

 

- філологічний

 

- лінгвістичний

 

- комунікативний

 

- соціосемантичний

 

Філологічний напрямок виник  історично раніше інших, зосередився  в

основному на проблемі відповідності перекладу тексту оригіналу, на

принципах адекватності перекладу, заснованих на філологічній

інтерпретації перекладних  текстів. Визначення понять адекватності й

еквівалентності і сьогодні залишається в центрі уваги перекладачів.

 

Лінгвістичний підхід представляється природним наслідком того, що

переклад завжди має справу з двома мовами. Основна увага  приділяється

змістовним відносинам між оригіналом і перекладом.

 

В основі комунікативного  підходу лежить запозичення в теорії комунікації

основних понять, як джерело, повідомлення, рецептор, зворотний  зв'язок,

процесів кодування і  декодування.

 

Соціосемантичний підхід зосереджує увагу на соціальних аспектах і

взаємодії різних знакових систем у реальних актах вербальної

комунікації.

 

Як і всяка наукова  дисципліна, сучасне перекладознавство  створювалося

зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька

діяльність придбала широкий  розмах. Чимала заслуга в цій області

належить вітчизняній  науці. Багато цінних результатів отримано вченими

США, Великобританії, Франції, Німеччини і ряда інших країн.

 

Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне

 

ості має безсумнівне

практичне значення. Професійна компетенція припускає знайомство з

основними положеннями сучасного  перекладознавства й уміння

використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць

вітчизняних і закордонних  теоретиків перекладу складає важливу роль

підготовки майбутніх перекладачів.

 

 

Список використаної літератури

 

Комісаров В.Н. Проблеми сучасного  перекладознавства.

 

Переклад англомовної  громадсько-політичної літератури. Система

державного управління США.- Вінниця: Нова Книга, 2006.-

 

Комісаров В.Н. “Лінгвістика перекладу”, М., 1980.

 

Корунець Ілько Вакулович  Теорія і практика перекладу (аспектний

переклад).- Вінниця: Нова Книга, 2003.- 448с.

 

Коваленко А. Я. Науково-технічний  переклад: Навчальний посібник.-

Тернопіль: Вид-во Карп"юка, 2001.- 284с.- 15.00

 

Комісаров В.Н. “Общая теория перевода”, М.,2000.