Аналіз нової пенсійної системи в Україні

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначалося вище, окрім базового пенсійного закону, пенсії надаються також на основі інших законів окремим категоріям осіб.

 

4. Принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Іншими словами, той, хто працював та сплачував внески до Пенсійного фонду, матимуть право на забезпечення в старості за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (пенсія залежно вад сплачених внесків), а ті, хто не працював та не сплачував внесків до Пенсійного фонду, - отримають підтримку за рахунок державних коштів відповідно до законодавства про державну соціальну допомогу.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування можна розглядати як особливий вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке полягає у формуванні Пенсійного фонду за рахунок страхових внесків роботодавців, інших осіб, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, та формуванні на договірних засадах.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" створює правову основу для системи пенсійного страхування, яка дозволяє:

збалансувати демографічні та економічні ризики в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування шляхом удосконалення солідарної системи та запровадження Накопичувального фонду, створивши, таким чином, міцну основу для фінансової стійкості системи;

звільнити солідарну систему пенсійного страхування від не властивих для неї виплат та використати звільнені таким чином кошти Пенсійного фонду для поступового збільшення розміру пенсій з цій системі;

для працюючих громадян - забезпечити собі більш високий рівень життя;

створити правову базу для інститутів, які здійснюватимуть діяльність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

створити стимули для здійснення обов'язкових пенсійних заощаджень, зростання реальної заробітної плати, поліпшення стану сплати пенсійних внесків та забезпечити додаткові умови для стимулювання відтоку коштів з тіньового сектору економіки;

забезпечити більш справедливе та цільове використання коштів системи пенсійного страхування;

забезпечити формування нових джерел інвестиційних ресурсів для інвестування реального сектору економіки;

створити умови для додаткового стимулювання розвитку ринку капіталів, здешевлення кредитів та підвищення ліквідності фондового ринку;

побудувати систему пенсійного страхування України на основі апробованих у світовій практиці принципів та механізмів;

зробити ще один крок до уніфікації законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

громадяни України, які застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей;

особи, яким до дня набрання чинності вказаним Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом, - члени їхніх сімей.

особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески у визначеному порядку до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.

іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Цей принцип полягає в тому, що виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат, тощо.

Принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Принцип права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Принцип заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію.

Принцип рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип солідарності та субсидування в солідарній системі.

Принцип фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів

Принцип спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу.

Принцип державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом та інші

5. Суб’єкти солідарної системи

Суб’єктами солідарної системи є застраховані особи, страхувальники і страховик.

Застраховані особи. Згідно зі статтею 1 Закону застрахована особа — це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому Законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Закон передбачає два способи залучення осіб до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування — в обов’язковому і в добровільному порядку.

Згідно зі статтею 11 Закону в обов’язковому порядку державному пенсійному страхуванню підлягають:

громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, у фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру (п. 1). Нагадаємо, що згідно зі статтею 253 КЗпП України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають в обов’язковому порядку державному соціальному страхуванню. Ці питання вже розглядалися у попередній главі;

члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств (п. 2);

фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь У провадженні ними підприємницької діяльності (п. 3). До членів сімей фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою ~ суб’єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють

підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності (п. 4);

громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) (п. 5);

громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) (п. 6);

особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді (п. 7);

особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України (п. 8);

працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі (п. 9 ст. 11 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 10 січня 2006 р. № 3297-ІУ);

особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу (п. 10);

особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, крім осіб, які отримують виплати у зв’язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалід’ ності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (П. 11);

особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства) (п. 12);

особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 13);

один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклу вальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або запрестарілим, котрий за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (п. 14);

особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 15).