Соціально-педагогічна робота з пенсіонерами та з бездоглядними дорослими людьми

Регулятивна функція проявляється у співвіднесенні поведінки віруючого із загальноприйнятими серед певної групи віруючих нормами і цінностями. Цьому сприяють колективні культові дії, організація відповідного стилю життєдіяльності.

Комунікативна функція пов'язана із створенням умов для спілкування віруючих у прийнятих у релігійних організаціях формах. Крім цього, її забезпечує культивування норм спілкування, що відповідають віронавчальним принципам певної релігії.

Милосердна  функція реалізується в різноманітних формах прояву любові до ближнього та в акціях милосердя і благодійності як у рамках певної церкви чи молитовної організації, так і за їхніми межами. Завдяки цьому віруючі набувають специфічного соціального досвіду.

Компенсаторна (втішаюча) функція проявляється в гармонізації духовного світу віруючих на основі узгодження його із вищими духовними цінностями. Помітну роль тут відіграє також допомога віруючим у вирішенні їх життєвих проблем, захисті від світських неприємностей, що формує відчуття захищеності та внутрішнього спокою.

Таким чином, релігія  допомагає людям похилого віку, з  одного боку, краще адаптуватися в  нових життєвих умовах та ситуаціях, а з іншого, відповідним чином  уособитися в соціумі.

Третя, остання стадія циклу тривалості старіння - хвороблива старість, яка завершується смертю. У цей період особлива увага соціальних служб повинна бути прикута до одиноких престарілих людей, які позбавлені радості родинних зв'язків. Таких людей необхідно влаштовувати на догляд у спеціальні будинки для престарілих або ж закріплювати за ними волонтерів соціальних служб. Адже трапляються випадки, коли одинока бабуся чи дідусь не в змозі навіть вийти з квартири, щоб запастися продуктами.

Значну духовну підтримку таким людям нерідко надають члени різноманітних релігійних організацій. Адже підготовка до смерті вимагає не тільки мужності від помираючого, а й підтримки від оточуючих.

Особливої уваги  в останній час заслуговує соціальна  підтримка безпритульних пристарілих людей, так званих "бомжів". У багатьох випадках, використовуючи схильність окремих із них до алкоголізму, представники злочинного бізнесу обманним шляхом скуповують їх квартири, залишаючи безпорадних, до того ж ще й підданих шкідливим звичкам людей без житла. Становище нещасних погіршується ще й через відразливе ставлення до навколишніх.

Досвід соціальної підтримки безпритульних дорослих людей поки що в Україні незначний. Однак перші напрацювання в цьому  напрямі вже є. Наприклад, в Одесі діє благодійний фонд, метою діяльності якого стала підтримка людей, котрі через певні життєві обставини опинилися без житла.

В організації  благодійного фонду діє два потужних підрозділи-реєстраційний центр (для  всіх бездомних) і реабілітаційний  центр (для 30 осіб). Для останніх облаштовуються кімнати з розрахунку на 2-3 особи. Термін реабілітації- від одного до трьох місяців. Листи, запити реєструє реєстраційний центр, там же відновлюються документи, працює психолог. Клієнтів забезпечують трьохразовим харчуванням. Персонал реабілітаційного центру нечисленний - завідувач, медичний працівник (займається реєстрацією, спостереженням, може викликати допомогу), медсестри, кухар, три чергові соціальні працівники, які перебувають у центрі ввечері та вночі і не тільки охороняють, а й можуть провести виховну бесіду, вирішити певні проблеми, викликати директора, швидку допомогу.

Серед клієнтів центру люди різного освітнього, інтелектуального рівнів та віку. Приблизно 30% клієнтів - це ті, які випадково потрапили  до середовища безпритульних через продаж їх квартир обманним шляхом. Такі люди, а серед них особливо багато людей літнього віку, неймовірно лякаються і почуваються незахищеними.

Потенційні  клієнти дізнаються про центр, з  одного боку, завдяки особливій системі своїх зв'язків, а з іншого, завдяки видавництву центром газети "На дні". Розповсюджувачі її пропагують видання, розповідають безпритульним, куди їм можна приходити, щоб отримати допомогу. Газету продають і самі безпритульні та малозабезпечені люди, які потребують допомоги. Вона досить дорога у порівнянні з іншими, має своє "обличчя", технічно добре оформлена. Приваблює своїм змістом, оскільки її створює молодіжна тусовка Одеси-здібні журналісти та письменники.

Авторитет подібних центрів та притулків серед бездомних великий. Спочатку, коли з'явився цей притулок, як засвідчують його організатори, в Одесу з надією поселитися в ньому та пробути все життя їхали бездомні з Криму, Білорусі, Санкт-Петербурга, Казахстану.

До створення  не лише притулків, а й нічліжок для бездомних висуваються серйозні вимоги. Треба враховувати те, що щоночі приходитиме людина з "нізвідки", брудна, нерідко інфікована. Її необхідно обігріти, забезпечити одягом, ліжком, погодувати, інколи - зняти стрес. Слід помити і зробити все можливе, щоб вона не стала джерелом інфекції для іншого. Усе це обходиться для організаторів недешево.

Досвід роботи Одеського благодійного фонду "Шлях додому" засвідчує, що оптимальним  варіантом створення в районах  нічліжних будинків є будинок  на 20-30 осіб. Створення подібних пристанищ, наприклад, на тисячу чоловік не практикується навіть у багатих країнах. Насамперед, виникає проблема охорони великої кількості бездомних.

Вражає загальна кількість бездомних. Хоч відповідних  статистичних даних немає, однак, уже  на основі зареєстрованих двох тисяч осіб у реєстраційному центрі Одеського благодійного фонду "Шлях додому" організатори його гадають, що загальна кількість "бомжів" у Одесі становить близько десяти тисяч осіб.

У реабілітаційний  центр фонду проводиться відбір не за медичними показниками, а за чітко вираженим бажанням клієнта  повернутися в суспільство. Реабілітація пропонується тим, хто ще в змозі  відмовитися від алкоголю. Прийнятих  у реабілітаційний центр одягають, харчують, дають можливість пройти обстеження на виявлення інфекційних захворювань. У випадку відсутності документів з направленими до медичної установи йде соціальний працівник і повністю контролює процес обстеження. Завдяки домовленості з головою райдержадміністрації та поліклініками є можливість викликати лікаря, коли у людини висока температура, відправити хворого на амбулаторне лікування в поліклініку або на стаціонарне лікування в лікарню. Харчуванням хворих у лікарні опікуються певні конфесії, а реабілітаційний центр годує їх у суботу та неділю.

Складовою реабілітації є відновлення трудових навичок. З цією метою використовується майстерня  для виготовлення рамок, а також  швейна і столярна. Частину клієнтів центр влаштовує на роботу-двірниками, прибиральниками, вантажниками. Для тих, хто вирішує зайнятися сільським господарством, у сільській місцевості здають в оренду на певний період покинуті хати. Люди живуть там, доглядаючи за господарством та вирощуючи городину для себе і на продаж.

Свідченням  налагодження життя проживаючих у центрі реабілітації є випадки, коли чоловік і жінка починали жити разом, утворюючи сім'ю, або коли жінка забирала своїх дітей з інтернату.

Певну проблему становить поновлення документів новоприбулих. Відповідно до Положення про паспорт громадянина України цей документ можна відновити лише за умови постійної чи тимчасової прописки. Тому є проблемою пошук таких людей, які б погодилися прописати на свою житлову площу. Найчастіше погоджуються на це у сільській місцевості.

Коли  людина поступає на реабілітацію, вона бере зобов'язання дотримуватися певних правил: виконувати всі вимоги і завдання адміністрації, правила внутрішнього розпорядку, а також здати особисті речі до загальної камери схову. Клієнти зобов'язуються не дискримінувати людей іншої національності або кольору шкіри, економно витрачати матеріали. Без письмового дозволу їм забороняється виходити з центру. Такий дозвіл своєрідний ступінь захисту того, хто перебуває на реабілітації.

Через п'ять днів людина має  влаштуватися на роботу. Однак навіть за такої умови дехто з влаштованих інколи приходить у центр, щоб економічно стати на ноги, скориставшись безкоштовним харчуванням, житлом та одягом.

Соціальна підтримка бездоглядних дорослих людей, які в силу як суб'єктивних, так і об'єктивних причин "посковзнулися" в житті - проблема загальнодержавного значення. Розв'язання її ще тільки започатковується, тому представлений досвід може слугувати орієнтувальною основою для подальшого розгортання соціально-педагогічної діяльності в цьому напрямі.