Суспільство

,,Історія палахкотить, як величезне вогнище,

а кожен з  нас кидає в  нього свій хмиз,,

Ф.Ніцше

Вступ

Суспільство - це об'єднання  людей, яке має такі чотири ознаки:

• воно самовідтворюється;
• має певну територію;
• має спільні елементи, культури;
• має систему політичної влади, яка не є підпорядкованою людським об'єднанням, зовнішнім до даного об'єднання;

Що це означає?

Коли говориться, що суспільство  є самовідтворюваним об'єднанням, мається на увазі та обставина, що воно поповнюється, головним чином, за рахунок народження дітей, й відтворює свою будову діяльністю власних членів.

Коли говориться, що суспільство  має спільні елементи культури, мається  на увазі та обставина, що спільна  культура - це ознака не стільки суспільства, скільки етносу (пригадайте, наприклад, Індію).

Суспільство ж має  мати:

• або спільну мову,
• або спільну релігію,
• або спільну ідеологію (що виконує інтегруючі функції релігії як система цінностей та моральних норм).

      Але мова може бути не спільною (Швейцарія, Бельгія), релігія може бути не спільною (Індія), норми можуть бути різними (за виключенням законів), цінності можуть бути різними для різних груп.Коли говориться, що суспільство має систему політичної влади, яка не є підпорядкованою людським об'єднанням, зовнішнім до даного об'єднання, то мається на увазі та обставина, що воно має політичну незалежність, тобто - не є частиною іншої системи. Але при цьому не маються на увазі випадки часткового включення. Наприклад, колоніальна країна не є окремим суспільством, але члени Організації Об'єднаних Націй або члени Європейського Союзу - це окремі суспільства.

    Людські суспільства є дуже різними. Людина, раптом перенесена з Канади в плем'я, яке живе в джунглях Бразилії (чи навпаки), була б спантеличена новим соціальним оточенням і не змогла б поводитися адекватно. Тому кожне людське суспільство - це непересічний й специфічний виклик соціологічному розумінню.В той же час, соціологічне розуміння потребує порівняння різних суспільств у деяких певних аспектах, а такі порівняння дають можливість знайти дещо спільне між різними суспільствами. І в цій лекції ми розглянемо дві головні теми. По-перше, ми познайомимося зі соціальними структурами, що лежать в основі усіх людських суспільств. По-друге, ми поговоримо про деякі основні типи суспільств, розглядаючи як і чому вони відрізняються один від одного.

Історія розвитку

   При первісному суспільстві все, що в ньому добувалось розподілялось таким чином, щоб найслабший його член не помер з голоду. Хоча поняття слабший є відносним, адже людина озброєна луком чи списом може вполювати звірів фізично значно сильніших за себе. Із багатьох общин які існували протягом тисячоліть первісного суспільства, вижили лише одиниці, це були общини фізично не найсильнішими, а ті яким вдалося розподіляти продукти таким чином, щоб їхня община змогла продовжити свій рід. Потрібно сказати, що відповідний розподіл продуктів общини регулювався не свідомо, а сама Природа ставила общини в різні ситуації з яких мало хто виходив живим. Правильний розподіл в першу чергу їжі, а потім вже можливостей по виконанню тією чи іншою людиною відповідних функцій родини давало можливість вижити у тих складних умовах. Результатом було одне з двох – життя або смерть людей і племені. Розвиток засобів мисливства, а також використання землеробства як постійного способу для харчування населення призвело до наступної стадії розвитку суспільства.  
При рабовласницькому ладі   результати праці раба присвоює рабовласник, а за це раб перебуває на повному утриманні. Ця стадія розвитку суспільства ще належним чином не оцінена людством адже перехід від первісного суспільства до рабовласницького, звільнив певну частину суспільства від постійної зайнятості у відтворені матеріальної бази, дав поштовх розвитку науки, культури – це був перший крок у пришвидшенні розвитку суспільства і тому він був дуже важливим. Підвищення продуктивності сільськогосподарської праці призвело до наступної стадії розвитку суспільства.  
        Феодальний лад характеризується більшою продуктивністю праці та відповідним розподілом матеріальних благ коли лише частина праці працівника присвоюється феодалом чи церквою. На те що залишалось у селянина він повинен був прогодувати себе та свою сім’ю. Це також було великим прогресом який потягнув нові географічні відкриття, торгівлю, освіту і т. д., багато селян при відміні рабства просили їх залишити рабами, адже його господар дбав про нього навіть тоді коли раб був хворим або старим.  
 
Наступним ступенем розвитку суспільства є капіталізм. Це перший суспільний лад який був оснований наінтересі, а не на вірі у справедливого царя та щасливе загробне життя. Фетиш цього ладу є гроші і відповідний принцип розподілу – хто має більше грошей той має більше прибутків. 

Типи суспільства

   Якщо ми умовно  стиснемо історію життя на  нашій планеті що налічує приблизно  3, 5 мільярді років в один рік, то виявиться, що перший представник Homo sapіens з’явився не раніше ніж 31 грудня за сім хвилин до кінця року, а перша цивілізація - за одну хвилину до кінця року. І тим не менш, культурні досягнення людей за такий короткий строковизначні. Лише близько 11 років тому деякі групи людей почали одомашнювати тварин і рослини, таким чином визволивши себе від повної залежності від того, що пощастить вполювати, або зібрати.Розвиток сільськогосподарської технології підвищив врожайність І, завдяки цьому, збільшилась кількість населення і виникли великі суспільства. Лише років тому почалась промислова революція, що затягнула людство у світ фабрик і заводів, залізниць і літаків, автомобілів, миттєвого зв’язку на величезні відстані та жахливої військової технології.

       Історичний розвиток є частиною загальної соціокультуральної еволюції, а саме - тенденції соціальних структур і культур суспільства ускладнюватись з часом. Цей процес має дещо спільне з біологічною еволюцією. Як і живий організм, суспільство щоб існувати повинно пристосовуватись до навколишнього середовища, щоб одержувати їжу та інші ресурси. Різні суспільства застосовують різну стратегію виживання і ті суспільства, яким вдалося винайти кращу, тобто більш продуктивну стратегію, стають більшими і складнішими, часто досягаючи успіху за розрахунок суспільств з менш розвинутою технологією. Цей процес соціокультуральної еволюції не є «законом» який є справедливим по відношенню до кожного суспільства. Деякі суспільства еволюціонували швидше і далі ніж інші; деякі - застигли на якомусь рівні; деякі дезінтегрували І зникли; кожне суспільство змінювалось шляхом, притаманним тільки йому.

       Концепція соціокультуральної еволюції - це свого роду екологічний підхід, що аналізує соціальні та культуральні елементи в контексті того природного і соціального середовища, в якому існує суспільство. Застосовуючи цей підхід до різних суспільств, що існували в процесі соціокультуральної еволюції, ми можемо нарахувати багато варіантів їх соціальної структури і культури. Але, не дивлячись на тисячі часто неоднорідних суспільств, що існували з початку людської історії, їх можна розділити на декілька основних типів - відповідно до технології прожиття (subsіstence), тобто - до технології, якою вони в основному забезпечували своє існування. Герхард Ленські, який запропонував цей підхід, виділив (як основні типи) суспільство полювання та збирання (huntіng and gatherіng), городницьке (hortіcultural) суспільство, аграрне (agrarіan) та індустріальне (іndustrіal).

     Іноді «hortіcultural» перекладають як «садівниче», тому що англійський термін у звичайному вжитку частіше позначає те, що українською називають садівництвом. Але цей термін позначає також й городництво, а в поясненнях до терміну Ленського мова йде саме про городництво.Деякі соціологи виділяють як окремий тип пастуше (pastoral) суспільство. Ленські в останній за часом класифікації суспільств, виділяє за основним способом існування (prіmary mode of subsіstence) - взагалі 10 типів:

• полюючі та збираючі;
• прості (sіmple) городницькі;
• розвинуті (advanced) городницькі;
• прості аграрні;
• розвинуті аграрні;
• рибальські;
• морські або приморські (marіtіme);
• прості пастуші (herdіng);
• розвинуті пастуші;
• індустріальні.

Але чотири з цих типів  суспільств Ленські відрізняє від інших як довкільно (середовищно, envіronmentally) спеціалізовані - а саме як такі, які непропорційно багато (у порівнянні з іншими суспільствами) покладаються на такі елементи своїх технологій, що особливо підходять до характерних особливостей їх специфічного природного довкілля (середовища). Це: рибальські, морські і пастуші (прості і розвинуті) (останні мають коней або верблюдів як засіб транспорту).

А основними вважає шість  типів суспільств:

• полюючі та збираючі - що живуть за рахунок диких тварин і рослин;
• городницькі і прості - живуть за рахунок рослинництва, але не мають плугів, а знаряддя і зброю мають тільки з дерева і каміння;
• городницькі розвинуті - знаряддя і зброя бронзові;
• аграрні порості - теж саме, але мають плуги і використовують енергію тварин (биків);
• аграрні розвинуті - знаряддя і зброя залізні (сталеві); ще ширше використовується енергія тварин;
• індустріальні - використовуються неживі джерела енергії.

На кожному ступені  цього еволюційного процесу соціальна  структура і культура суспільства ставали складнішими. Причина в тому, що ефективніша технологія виживання дозволяє суспільству виробляти більший обсяг додаткового продукту, а саме - більше їжі та інших товарів, ніж це потрібно, щоб забезпечити виживання їх виробників. В результаті збільшується та частка населення, що звільнюється від виробництва їжі і замість цього виконує в суспільстві інші ролі.В результаті значно поглиблюється розподіл праці, спеціалізація окремих осіб та груп на певних видах економічної діяльності. В технологічно найпростіших суспільствах фактично все працездатне населення було зайняте у здобутті їжі. У технологічно найразвинутіших суспільствах прогодувати все населення може менш ніж 5% робочої сили. Це дає змогу суспільству розвивати свою соціальну структуру і культуру.

Полюючі та збираючі суспільства

    Як бачимо з назви, це суспільство, чиє існування залежить від тварин і рослин, які його члени в змозі вполювати та зібрати. Усі суспільства використовували цю технологію виживання на початку свого шляху і ще кілька тисячоліть тому; навіть сьогодні існує купка ізольованих народів, таких як Аранда в Центральній австралійській пустелі, які залишаються на цьому рівні розвитку.

Суспільства мисливців  та збирачів звичайно були дуже маленькими І розкиданими. Причина дуже проста: навколишнє середовище не може забезпечувати велику кількість, людей сконцентровану на одній площині, день за днем їжею, яку вони зможуть вполювати чи зібрати. Тому такі народи жили і живуть маленькими групами, які рідко налічують 4 членів (найчастіше -3). Навіть така нечисленна група повинна мати в своєму розпорядженні площу не менш кількох сотень квадратних кілометрів, щоб прогодуватись: і тому спілкування між такими групами відбувалося рідко і недовго.

    Більшість членів цих груп були родичами за одруженням. Дійсно, сім’я - майже єдина визначена соціальна інституція в таких суспільствах. Сім’я там виконує багато функцій, які в інших суспільствах звичайно виконують інші спеціалізовані інституції, такі наприклад як виробництво засобів до життя, освіта, захист. Політичні інституції відсутні: статуси в таких суспільствах майже рівні і, не дивлячись на те, що інколи існує тимчасовий лідер з обмеженою владою, більшість рішень в групах приймаються спільно.Фактично існує лише кілька статусів в таких суспільствах. Вони основані на статі, віці та родинних зв’язках (kіnshіp). Ролі, що їх виконують чоловіки і жінки, старі і молоді дещо відрізняються, але немає ніякої іншої спеціалізації. Більшість членів групи більшу частину часу займаються одними й тими ж справами. Результатом їх спільного життєвого досвіду є їх однакова соціальна цінність. Їхня релігія майже ніколи не включає віру в могутнього бога чи богів, які брали б участь в справах людей, натомість, вони вважають, що світ населений невидимими духами, яких треба приймати до уваги, але поклонятись їм не обов’язково.

      Народи мисливців і збирачів весь час пересуваються по своїй території, адже якщо вони будуть затримуватись надовго в одному місці можуть виснажити його. В результаті володіння речами їм тільки заважає і вони мають лише дуже незначну кількість речей. Ніхто з них не може накопичувати, бо просто нема чого. Особи, які знаходять їжу - єдине, що цінять в цих суспільствах - повинні розділити її з усією групою.Бійки чи ворожнеча всередині груп зовсім незвичні серед мисливців і збирачів, частково тому, що в матеріальному плані їм нема за що ворогувати між собою. І все ж, не дивлячись на розповсюджену думку, життя цих людей не є постійною боротьбою за виживання на грані голоду. Їхні потреби прості і їх легко задовольнити, у багатьох (але не у всіх) довкіллях, і тому вони, в середньому, витрачають менше часу на забезпечення себе необхідним, ніж люди, що належать до інших типів суспільства.Використання полювання і збирання як технології виживання мало великий вплив на соціальну структуру і культуру суспільства. Соціальна структура і культура таких суспільств з необхідністю були дуже простими.

Городницькі суспільства

Можна припустити, що раніше, ніж полювання та збиральництво  перестали бути основними способами здобуття засобів до життя у певних суспільствах. Ці суспільства десятки тисяч років. накопичували інформацію стосовно процесів репродукування важливих для них рослин та тварин. Близько 1 тисяч років тому деякі групи навчилися культивувати деякі рослини та тварини, важливі для їх харчування.

Найраніше це почалося на Близькому Сході та у Південно-Східній  Азії. Першими рослинами, які почали культивувати люди стали пшениця  і ячмінь, а основними свійськими тваринами стали спочатку вівці, кози і свині (на території України - це відбувалося 5-7 тис. років тому).Перехід людських суспільств від полювання і збирання до сільського господарювання одержав назву неолітичної революції. (так назвав цій процес відомий англійській археолог ХХ століття Гордон Чайлд). Перший етап неолітичної революції - перехід до городництва.