Телефонне консультування — одна з екологічних форм допомоги і підтримки

Що означає помста для клієнтки? Важливо не робити припущень, ніби ми розуміємо почуття клієнтки, коли вона говорить про помсту. Спочатку запитайте клієнтку, що насильство означає для неї, що на її думку, спричинило її почуття помсти, 9 збирається вона втілити свій задум, чи вона просто часто фантазує про це. Попросіть Вашу клієнтку розповісти, коли та чому вона повинна помститись. Важливо зрозуміти силу почуття помсти у клієнтки для того, щоб знати, як допомогти клієнтці подолати це почуття. Взагалі, важливо пояснити, що її почуття є звичайною реакцією особи, яка пережила травму, отриману внаслідок сексуального насильства. Поясніть, що почуття помсти часто є проявом злості або безпорадності, які вона могла відчувати під час або після насильства. Обговоріть з клієнткою, яким чином її почуття помсти пов'язані з почуттям безпорадності, що вона відчувала під час сексуального насильства. Почуття помсти, визнання постраждалою особою значен-ня пережитого. Потім з'ясуйте з клієнткою, що вона зробила для того, щоб врятуватися від сексуального насильства. Якщо клієнтка змогла вижити навіть під час ситуації, що станови-ла загрозу життю, це означає, що вона вжила якихось заходів (свідомо чи несвідомо - неважливо, що саме) для того, щоб пережити те, що сталося з нею. Ви повинні зосередити на цьому факті увагу та висловити повагу до таких дій клієнтки. Сексуальне насильство та звалтування становлять загрозу для життя. Те, що особа змогла вижити, означає, що вона володіє волею та самоконтролем навіть у ситуації, коли вона є об'єктом жорстокості. Бажання клієнтки працювати та говорити з Вами також свідчить про те, що вона не безпорадна чи безсила. Навпаки, вона знає, що їй потрібно робити для того, щоб подбати про себе, продовжувати жити.

Допомога у подоланні почуття гніву

Для постраждалої особи відчуття гніву природне та виправдане. Аби подолати гнів, деяким клієнтам було б корисно намалювати, написати або зіграти у рольову гру здійснення помсти, яку вони собі уявляють. Це необхідно для того, щоб „звільнити" гнів постраждалої особи „безпечним способом", який нікому не завдасть шкоди. Це також дозволяє обговорити можливі наслідки помсти, а потім знайти альтернативні шляхи вивільнення гніву клієнтки. Участь у курсах самооборони, групах самодопомоги, іншій подібній діяльності може допомогти клієнтці позитивно використати енергію злості, що допоможе в процесі лікування клієнтки.

У подоланні почуття безпорадності та безсилля, які клієнткаможе відчувати, допоможе участь клієнтки у діяльності, шо корисна іншим, особливо в діяльності, що направлена на допомогу жінкам, які опинились в подібній ситуації. Це сприяє відновленню сил та приносить усвідомлення досягнутого. Найважливіше допомогти клієнтці знайти позитивний та продуктивний, а не саморуйнівний та насильницький вихід її виправданого гніву.

Допомога у подоланні почуття злості

В науково-практичних психологічних та психотерапев-тичних колах вже десятки років точаться дискусії, визначаючи плюси та мінуси злості.

Перш за все, маємо усвідомити достатньо просту річ. Злість -це певний прояв наших почуттів. І тільки ми самі відповідальні за прояв наших почуттів, які б ситуації чи люди їх не викликали. Отже, почуття достатньо розповсюджене і не-просте. Чи можна опанувати свою злість, і чи варто робити це?

„Я тебе зараз вб'ю!", „Відійди, бо вдарю!", „Не гримай дверима, штукатурка вже вся відлетіла!" Часто в своєму житті ми чули подібні фрази ба, навіть і самі, бувало, могли їх прокричати.

Злість - це природна людська емоція. Багатьом людям протягом свого життя доводилось відчувати злість інших людей стосовно себе. Також й самі вони відчувають злість щодо інших. Нікому не подобається, коли хтось сердиться на нас. Адже часто стається так, що злість приводить до словесної (болісної критики, крику, образи) чи до фізичної (биття, штовхання, смикання) агресії. Усі існуючі прояви насильства відбуваються в стані агресії чи злості. Злість - дуже сильна людська емоція, що здатна зруйнувати все навколо: сім'ю, любов, дружбу. Злість породжує образу, почуття провини, страх, ігнорування потреб інших людей, насильство. Разом з тим, не зважаючи на велику небезпеку, на яку люди самі наражаються в результаті своєї злості чи гніву, злість всім необхідна.

Дивно це чути? Спробуємо зрозуміти, в чому ж полягає потреба у злості?

Що саме нам варто знати про злість?

Злість - це, перш за все, сигнал про те, що нас щось не влаштовує. Коли особа відчуває злість, це означає, що в її оточенні відбувається щось, що суперечить її потребам, сподіванням, цілям, очікуванням, таке, що порушує особистісну психологічну територію, особистий спокій і комфорт.

Прояв або дію злості можна образно порівняти із підвищенням температури в людському тілі, яка сповіщає: "щось хворе всередині, болить". За температурою, яка є сигналом зсередини організму, починається хвороба, і саме тоді організм починає збирати ресурси, щоб подолати її. Ідентично діє злість. Вона дає людям додатковий приплив енергії, який може допомогти повернути психічну рівновагу чи подолати певний бар'єр.

Злість часто стає єдиним успішним засобом виходу із стану довготривалого відчуття безсилля і горя.

Злість здатна "звільнити з полону" ту енергію, яка потрібна для стимулювання творчих проявів.

Злість допомагає концентрувати увагу на собі і привернути зацікавленість інших.

Злість - важливий сигнал і в суспільних відносинах. Вона повідомляє іншим про те, що їх слова і дії шкодять мисленню, самопочуттю і діяльності іншої особи.

Злість також можна розглядати як прояв турботи про іншу особу. „Мене дратує і злостить те, що ти робиш і як говориш, але ти мені не байдужа/жий. Тому я злюсь і говорю це таким тоном". І в такому випадку злість може привести до порозуміння і зближення.

Обличчя злості дуже різноманітні. їх багато, як і людських облич. Всі люди по-різному проявляють свою злість. Одні уникають її, інші — заперечують те, що відчувають таку емоцію. Є люди, які переживають хронічну злість. Буває злість і поміркованою, тобто людина усвідомлює, що вона зла саме в цю хвилину.

Чи можливо жити взагалі без злості?

Злість, як і кожна інша емоція, є певною психологічною реакцією організму, і в такому аспекті з'являється незалежно від волі, бажання чи рішення особи, яка її переживає. Однак деякі люди рідко або взагалі не відчувають фізіологічних та психічних сигналів злості. Вони втратили цю здатність, або ніколи її не мали, не розвивали, а неусвідомлену злість "ковтали", навіть не розуміючи цього. Проте, потім дивувалися, чому не можуть спати, або взагалі нічого не відчувають, або відчувають сильний головний біль, або біль у серці.

Злість впроваджує організм в стан тривожної настороженості, який зникає, якщо злість буде виражена. Якщо ж ми не виразимо свою злість, наш організм і надалі перебуватиме в стані напруженості та тривожної готовності („Ввімкнений алярм", „сигналізація").

Дехто відчуває емоційні зміни, але невдало їх ідентифікує. Наприклад, якщо людина уникає злості, вона, відчуваючи напруження, буде кричати, стискати до болю кулаки, і при цьому говорити собі і іншим: „Мені сумно", „Мені неприємно", „Я відчуваю жаль" і ніколи не скаже „Я гніваюся", „Я сердита!".

Деякі люди уникають злості, тому що мають глибоке переконання, що дійсно добра людина не повинна показувати своєї злості; бояться поранити цим когось іншого, тому вибирають і самі розплачуються тим, що „ковтають злість". Думають, що прояв злості їм загрожує, бояться, що інші перестануть їх любити або будуть їх атакувати. Уникнення злості стає поважною проблемою людей саме тоді, коли вони не усвідомлюють права вибору. І тоді злість, яку ми не навчились виражати інакше, стає примусом, насильством.

Є люди, яким притаманна хронічна злість. Вони вира-жають її інтенсивно і несподівано. Часто люди при цьому втрачають контроль і легко перетинають межі між вираженням злості і агресією (словесною або фізичною). Спочатку вони старанно шукають привід для гніву, а потім дуже довго не можуть заспокоїтись. Дехто відрізняється особливим вмінням „тримати" сигнали, які викликають їхнє роздратування або сильний гнів. Вони несвідомо, але успішно накручують себе в думках розмовами про те, що їх роздратувало і образило. Такі люди довго пам'ятають про це.

Чи можна навчитись злоститись безпечно?

Для більшості людей, особливо для тих, які уникають злості, виражати її можна таким чином, щоб вона не кривдила інших, а була б ефективним повідомленням про емоції, які людина переживає.

За технікою Панели Бутлер, можна навчитись виражати свою злість в 4 етапи:

1. етап: Людина завжди говорить про те, що її не задовільняє в поведінці іншої особи. Ця інформація є дуже важливою, тому що люди можуть не усвідомлювати деяких своїх вчинків і того, що кривдять нас цими своїми вчинками.
2. етап: Людина емоційно і зрозуміло повідомляє про те, що відчуває злість. Дуже важливим є те, щоб висловлювання було виражене згідно із сигналізованою емоцією, тобто міцно, твердо,

13 рішуче („Я на тебе зараз є дуже злою... Твої дії мене надзвичайно злять, дратують, непокоять...").

3 етап: Людина шукає „тили" (захист, хто може її захистити). Такими „тилами" можуть бути і вчинки, які здійснюють люди. Якщо людина, яка Вас дратує або злостить, не змінює своєї поведінки, Вам необхідно дуже добре усвідомити, що:

Ваша мета - не покарати людину, яка Вас дратує, а захистити себе і своє самопочуття від неприємної для Вас емоції. Є можливість робити ті вчинки, які дійсно Ви в стані зробити, а не лякати ними (наприклад, якщо говорите про розірвання стосунків, то робите це).

4 етап: До цього етапу людина приступає тільки тоді, коли попередні три етапи не дали бажаного результату. 4 етап - це реалізація обіцянок.

Більшість людей змінюють свою поведінку після 2 або 3 етапу.

Дуже часто люди поводять себе таким чином, що це дратує інших. Це відбувається тому, що вони не усвідомлюють свою поведінку, або не розуміють, що вона може дратувати інших. Буває, що поведінка - це бажання „допекти" іншій людині. І тут також підходить „техніка" 4-го етапу.

Вираження злості дає можливість людям вийти з важкої ситуації. Не втрачаючи почуття власної гідності; зрозуміти, що поводились у злагоді із самою собою; виявити і виразити емоції; відреагувати на напругу в організмі; подбати про себе і захистити себе від вибуху небажаної агресії.

Опанувати свою злість здатна та людина, яка усвідомлює, що злість може віддалити її від інших, а може і наблизити.

Насильство

Явище, що виникає внаслідок діяльності людини і характеризується чотирма основними властивостями:

Умисність (завжди спрямоване на досягнення якоїсь цілі).

Є причиною порушення прав та свобод іншої людини.

Унеможливлює самозахист (в основному з причини різного роду переваг однієї людини над іншою).

Спричинює шкоду (фізичну, моральну). Насильство має різні аспекти:

Процес (не з'являється зненацька і створює цикли);

Має тенденції до повторення (рідко коли буває одноразовим епізодом);

Має тенденції до посилення (не затримане, набирає сили);

напруженості та тривожної готовності („Ввімкнений алярм", „сигналізація").

Дехто відчуває емоційні зміни, але невдало їх ідентифікує. Наприклад, якщо людина уникає злості, вона, відчуваючи напруження, буде кричати, стискати до болю кулаки, і при цьому говорити собі і іншим: „Мені сумно", „Мені неприємно", „Я відчуваю жаль" і ніколи не скаже „Я гніваюся", „Я сердита!".

Деякі люди уникають злості, тому що мають глибоке переконання, що дійсно добра людина не повинна показувати своєї злості; бояться поранити цим когось іншого, тому вибирають і самі розплачуються тим, що „ковтають злість". Думають, що прояв злості їм загрожує, бояться, що інші перестануть їх любити або будуть їх атакувати. Уникнення злості стає поважною проблемою людей саме тоді, коли вони не усвідомлюють права вибору. І тоді злість, яку ми не навчились виражати інакше, стає примусом, насильством.

Є люди, яким притаманна хронічна злість. Вони вира-жають її інтенсивно і несподівано. Часто люди при цьому втрачають контроль і легко перетинають межі між вираженням злості і агресією (словесною або фізичною). Спочатку вони старанно шукають привід для гніву, а потім дуже довго не можуть заспокоїтись. Дехто відрізняється особливим вмінням „тримати" сигнали, які викликають їхнє роздратування або сильний гнів. Вони несвідомо, але успішно накручують себе в думках розмовами про те, що їх роздратувало і образило. Такі люди довго пам'ятають про це.

Чи можна навчитись злоститись безпечно?

Для більшості людей, особливо для тих, які уникають злості, виражати її можна таким чином, щоб вона не кривдила інших, а була б ефективним повідомленням про емоції, які людина переживає.

За технікою Памели Бутлер, можна навчитись виражати свою злість в 4 етапи:

1. етап: Людина завжди говорить про те, що її не задовільняє в поведінці іншої особи. Ця інформація є дуже важливою, тому що люди можуть не усвідомлювати деяких своїх вчинків і того, що кривдять нас цими своїми вчинками.
2. етап: Людина емоційно і зрозуміло повідомляє про те, що відчуває злість. Дуже важливим є те, щоб висловлювання було виражене згідно із сигналізованою емоцією, тобто міцно, твердо,

13 рішуче („Я на тебе зараз є дуже злою... Твої дії мене надзвичайно злять, дратують, непокоять...").

3 етап: Людина шукає „тили" (захист, хто може її захистити). Такими „тилами" можуть бути і вчинки, які здійснюють люди. Якщо людина, яка Вас дратує або злостить, не змінює своєї поведінки, Вам необхідно дуже добре усвідомити, що: