Телефонне консультування — одна з екологічних форм допомоги і підтримки

Ваша мета - не покарати людину, яка Вас дратує, а захистити себе і своє самопочуття від неприємної для Вас емоції. Є можливість робити ті вчинки, які дійсно Ви в стані зробити, а не лякати ними (наприклад, якщо говорите про розірвання стосунків, то робите це).

4 етап: До цього етапу людина приступає тільки тоді, коли попередні три етапи не дали бажаного результату. 4 етап - це реалізація обіцянок.

Більшість людей змінюють свою поведінку після 2 або 3 етапу.

Дуже часто люди поводять себе таким чином, що це дратує інших. Це відбувається тому, що вони не усвідомлюють свою поведінку, або не розуміють, що вона може дратувати інших. Буває, що поведінка - це бажання „допекти" іншій людині. І тут також підходить „техніка" 4-го етапу.

Вираження злості дає можливість людям вийти з важкої ситуації. Не втрачаючи почуття власної гідності; зрозуміти, що поводились у злагоді із самою собою; виявити і виразити емоції; відреагувати на напругу в організмі; подбати про себе і захистити себе від вибуху небажаної агресії.

Опанувати свою злість здатна та людина, яка усвідомлює, що злість може віддалити її від інших, а може і наблизити.

Насильство

Явище, що виникає внаслідок діяльності людини і характеризується чотирма основними властивостями:

Умисність (завжди спрямоване на досягнення якоїсь цілі).

Є причиною порушення прав та свобод іншої людини.

Унеможливлює самозахист (в основному з причини різного роду переваг однієї людини над іншою).

Спричинює шкоду (фізичну, моральну). Насильство має різні аспекти:

Процес (не з'являється зненацька і створює цикли);

Має тенденції до повторення (рідко коли буває одноразовим епізодом);

Має тенденції до посилення (не затримане, набирає сили);

Нагороджуване (має швидкі результати);

Відбувається за схемою „домінація і покірність";

Явищем, залежне від участі людини (ця людина здатна боротися з силою, котра робить її кривдником); відповідальність завжди є на стороні кривдника, незалежно від того, що робить жертва.

Проблема насильства - давня хвороба суспільства. Відповідно до документів, прийнятих ООН і ратифікованих нашою державою, „жодна людина, яка перебуває вдома або поза домом, не може зазнавати побиття, погроз, приниження чи інших засобів впливу, які призводять до фізичних чи емоційних ушкоджень". Аналогічні розділи є і в Конституції, і в Кримінальному кодексі України.

Ще десять років тому на уряди не покладалось відповідальності за домашнє насильство через те, що виконавцями його є приватні особи; вважалось, що держава відповідає лише за дії своїх уповноважених представників. Протягом 90-х років XX сторіччя правозахисні та жіночі організації відстояли, а міжнародні організації визнали ширшу інтерпретацію правозахисних норм - ту, яка передбачає покладення відповідальності на державу за нездатність захистити своїх громадян від систематичних порушень прав людини приватними особами.

Соціальні корені домашнього насильства у патріархальних стосунках. У свідомості багатьох людей постійно присутній стереотип розподілу рольових функцій в родині, за якими подружжя будують свої взаємовідносини. Суть стереотипу: призначення жінки - народжувати та виховувати дітей, утримувати дім, обслуговувати родину. Жінку з дитинства залучають до домашнього господарства, хоча сама вона може мати схильність до інших видів діяльності. Виникає протиріччя між жінкою-особистістю та жінкою-частиною суспільства. Чоловік, з іншого боку, розглядається виключно як той, що забезпечує матеріально та захищає сім'ю. Для чоловіків цей стереотип також шкідливий: він фактично відсторонює їх від виховання дітей, приводить до втрати почуття батьківства.

Важливою причиною домашнього насильства є й те, що жінка не може конкурувати з чоловіком на ринку праці. Проблема працевлаштування, а з нею, й економічної незалежності, самореалізації загострюється. Побачити це можна, переглядаючи оголошення в газетах: попит на робочу силу чоловіків значно 15

вищий.

Існування в суспільстві проблеми домашнього насильства має серйозні наслідки. Незалежні експерти стверджують, що жінки гинуть від домашнього насильства набагато частіше, ніж від насильства з боку незнайомих людей або в автокатастрофах. А в дітей, що живуть в сім'ях, де застосовується насильство, порушується психіка, і не тільки тоді, коли кривдять їх особисто, але й тоді, коли знущаються над близькими їм людьми (найчастіше це їхні матері).

Для хлопців-підлітків спостереження за насильством в сім'ї є одним з попередніх факторів підліткових правопорушень та криміналізації в зрілому віці. Існують такі підрахунки, що 63% підлітків-правопорушників, засуджених за вбивство, раніше скоїли вбивство тих, хто бив їхню матір. Ймовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства стосовно своїх матерів, будуть в зрілому віці бити своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильство не має місця. Такі діти в шість разів частіше намагаються вчинити самогубство. Ймовірність того, що такі діти будуть вживати наркотики і алкоголь або вчинять звалтування, підвищується на 50%. Насильство до матерів є однією з причин втечі підлітків з сімей.

Розповсюдженість домашнього насильства впливає й на гостроту інших соціальних проблем. За оціночними даними більше 400 тисяч українських жінок репродуктивного віку виїжджають за кордон щороку. Причини виїзду, які вони самі називають найчастіше — економічні негаразди, відсутність робочих місць, негаразди в сім'ях: безробіття чоловіків, їх алкоголізм чи наркоманія; домашнє насильство. Традиційно поняття насильство найчастіше усвідомлюється тільки як фізичне насильство. Нам навіть важко припустити, що дуже часто ми самі проявляємо насильство, найчастіше до найближчих, або стаємо самі його жертвами. Насправді, насильство це ще й: погрози нанесення собі або іншим тілесних пошкоджень, невиразні погрози типу: „Ти у мене дограєшся!", погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, погрози розповісти що-небудь про іншу особу, коли вона цього не бажає,

заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб „помститися" іншій особі) псування або знищення особистих речей використання лайливих слів, лайка, принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків, контролювання, обмеження у спілкуванні, стеження, заборона лягати спати або насильне пробуджування серед ночі,

звинувачування у всіх проблемах, що є в сім'ї, критика думок, почуттів, дій іншої особи, поводження з ним/нею як з прислугою, ігнорування.

Насильство щодо дітей містить ще такі характеристики:

нехтування дитиною;

нехтування батьківськими обов'язками щодо дитини; відсутність в сім'ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання);

недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою; втягування дитини у вирішення конфліктних стосунків між батьками;

використання дитини з метою шантажу;

недостатнє задовольняння потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спро-можні на це;

надмірне вживання батьками алкогольних напоїв (нарко-тиків) до межі втрати самоконтролю над власними діями;

нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Що можете зробити ВИ, щоб допомогти скривдженій дитині?

Заохочуйте дитину до розповіді про її ситуацію. Вислу-хайте уважно.

Поясніть дитині, що вона не несе відповідальність за насильство в сім'ї. Дорослі відповідальні за власні вчинки.

Потурбуйтеся про безпеку дитини. Допоможіть дитині скласти індивідуальний план безпеки. Багато дітей дістає ушкоджень, коли намагаються захистити матір. Обговоріть з дитиною, що вона може зробити у ситуаціях насильства. Складіть з нею детальний список осіб, до яких зможе зателефонувати або піти, щоб викликати допомогу для себе і своєї родини.

Зателефонуйте у державні або громадські організації, які надають допомогу у ситуаціях насильства. Дізнайтеся, яким способом вони можуть допомогти цій дитині. 17

Проблема узалежнень

„Продовжуй жити. Вір і знай: Після кожної ночі приходить новий ранок... „ Філ Босманс

Останнім часом про жіночу залежність від алкоголю в нашому суспільстві почали говорити вголос, хоча ця проблема існувала завжди.

Взагалі, про алкоголізм, як хворобу говорять не всі і не так давно. Навіть суспільна думка про алкоголіка, як особу з „канава" або „дна" більше поширена і сьогодні, ніж як про хвору людину.

Сьогодні ми вже знаємо, що алкоголізм - хвороба і очікує як на багатого бізнесмена, так і на безробітну людину, як на особу з вищих щаблів влади, так і на звичайного робітника. У сільській місцевості, взагалі, сьогодні майже немає хати, де б не виробляли „оковитої". Політики, актори, лікарі, люди із різним рівнем інтелекту попадають у пастку алкоголізму.

Хвороба ця не обійшла і жінку. В нашій економічній ситуації, жінка перебрала на себе частину чоловічих функцій, які споконвіку виконували чоловіки, що також збільшило ризики узалежнення жінок. Жіночий організм в силу його фізіологічних, психічних та соціальних властивостей швидше узалежнюється від шкідливих хімічних речовин.

Алкоголь, який має „чудові" властивості розслабляти, знімати стрес, піднімати настрій, має і ще одну приховану властивість -узалежнювати. А це очевидний і швидкий шлях до хвороби Узалежнені жінки починають відчувати, що проблем пиятикою не владнають, що алкоголь перестав приносити задоволення і від нього з'являється все більше проблем в сім'ї, зі здоров'ям, з близьким оточенням.

Та зупинитись все важче. Врешті настає такий час, коли жінка вже не може функціонувати якщо не вип.'е. Все частіше її огортає почуття провини, образи, жалю, душевного болю. Все частіше жінка звинувачує інших у своїх негараздах, почуває себе ігнорованою, непотрібною, некоханою. Сором і страх заважають їй шукати допомогу.

Часто жінки п'ють наодинці і ретельно намагаються приховувати свою пристрасть до алкоголю. А пристрасть вже стала головною проблемою жінки... На жаль, медикаментозне лікування узалежнених сьогодні малоефективне. Причин багато, і варто знати про них всім, хто допомагає жінкам. В Україні практично відсутні спеціалізовані медичні заклади лікування узалежнених жінок. Альтернативна програма лікування хворих на алкоголізм жінок, а саме: терапевтичні центри, програми, розраховані на зміну поведінки у хворих, на жаль, в нашій крані ще не поширені. То які ж є можливості допомогти таким жінкам та їх родинам, що також страждають через хворобу їх близьких? Якщо жінка говорить про свою проблему або з контексту зрозуміло, що жінка зловживає алкоголем, варто здійснити такі кроки:

Запропонувати жінці поговорити на цю тему з близькою їй людиною, якій довіряє.

Поговорити з жінкою якомога більше про її відчуття та почуття.

Підтримати жінку емоційно, пояснивши їй, що це хворо-ба, а кожну хворобу треба лікувати.

Дати вичерпну інформацію про Всесвітньо відомий Рух Анонімних Алкоголіків та всі адреси, де збираються члени спільноти.

Дати жінці інформацію з адресами і телефонами тих організацій і установ, які допомагають алкоголікам та їх родинам.

Ми маємо знати, що всесвітньо відомий Рух Анонімних Алкоголіків і програма „12 кроків" на сьогоднішній день є однією із найефективніших форм допомоги узалежненим та їх родинам. Є вони і в Україні: у Львові, Стрию, Києві, Одесі, Тернополі, Полтаві, Івано-Франківську, Чернівцях та інших містах України. Рух АА настільки зміцнів і поширився, що тверезі алкоголіки вже самі створюють реабілітаційні центри, які лікують без ліків.

В світі давно алкоголізм лікують не „таблетками", „кодуванням", „гіпнозом" та іншими розрекламованими „панацеями", а вчать людей жити тверезо, мислити тверезо і бути щасливими на тверезу голову.

Специфічна група абонентів

Принципи надання телефонної допомоги підліткам і молоді

Особливу увагу ми приділяємо розмовам з підлітками та молодими дівчатами, що дзвонять на нашу інформаційно-консультаційну телефонну лінію. Дзвінки від молодих дівчат і підлітків складають 10-15% від всіх дзвінків.

Консультантки нашої лінії керуються в цих розмовах певними принципами. Деякі з цих принципів виникають зі загальних правил телефонної психологічної допомоги, інші - зі специфіки роботи з дітьми, підлітками та молоддю.

Найважливіші з них:

Не перенаправляємо абоненток/ів

Вважаємо, що для дитини чи підлітка рішення подзвонити на телефон Довіри є важким і важливим. Якщо дзвонить до нас дівчинка-підліток з проблемами у стосунках з однолітками, не говоримо їй, що наш телефон має іншу мету і що вона повинна передзвонити кудись, ми намагаємося максимально задовольнити потреби молодої особи. Приймаємо, що те, про що дитина чи підліток говорять, - правда.

Може виявитись, що ціла розмова була жартом (часто так і є), але виходимо з принципу, що, можливо, дитина вже довший час шукає допомоги, і це для неї певний крок до дій.

Пристосовуємось до мови підлітків

Якщо дзвонять діти, дуже важливо пристосуватись до мови дитини. Підлітки можуть надавати відомим словам іншого специфічного значення, або можуть не знати значень слів, якими дорослі користуються щодня. Це не означає, що консультант/ ка повинні так само приймати постать „інфанта". Якщо маємо пересторогу, що можемо бути незрозумілими, спробуємо розмовляти описово, не звужуємо розмову до термінів чи визначення певних явищ або подій.

Особлива ситуація - це розмови на тему дівочого тіла (анатомії і фізіології, сексуальності). Вирізняються й розмови з підлітками-жертвами сексуальних надуживань чи з молодими дівчатами під час статевого дозрівання. Дівчата у цій сфері часто мають обмежені знання і тому потребують ґрунтовної розмови з дорослою особою, якими є наші телефонні

консультантки. З'ясовуємо, чи добре ми розуміємо потреби дівчат. Не навішуємо „ярликів" і не влаштовуємо „допитів". У психологічній допомозі особливо важливим є з'ясування, чи не розминулись ми з абоненткою, чи добре зрозуміли окреслену ситуацію, події, чи добре бачимо можливості дівчинки в певній життєвій ситуації (наприклад, якщо вона не безпосередньо, а опосередковано натякає на сексуальне надуживання з боку брата, дядька або тата). Це є дуже важливим в розмові з дитиною. Треба добре розпитати про значення того, про що йде мова, або про що натякає дівчина в розмові.