Статистичне дослідження розміщення та структури населення на прикладі окремого регіону (на матеріалах Волинської області)

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне, постійне населення, тимчасово проживаючі, тимчасово відсутні і юридичне населення (рис 1.1).

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Основні категорії населення

 

Наявне населення (НН) – це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання.

Постійне населення (ПН) – це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Поряд з ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово  проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) – особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають в даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

Тимчасово відсутні (ТВ) – особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців [3].

Баланси категорій населення  використовуються для перевірки  точності обліку й розрахунку чисельності  постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» – особи, які офіційно прописані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими раніше і не реєструється переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних. У найближчому майбутньому «юридичне населення» не визначатиметься через відміну обов’язкової прописки. Проте категорії постійного та наявного населення широко використовуються як при визначенні демографічних показників, так і при розрахунку народногосподарських потреб.

Зазначені показники  чисельності (ПН і НН) вирізняються також за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується при визначенні складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окремих груп (демографічне навантаження) та розміщення (густота населення). Чисельність наявного населення покладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху [5].

Окрім розмірів населення статистика вивчає його структуру, розміщення, а також динаміку.

Структура населення  вивчається за такими ознаками, як територія, місце проживання (місто, село), стать, вік тощо. При цьому використовують показники чисельності постійного населення шляхом співвідношення чисельності різних груп населення й одержують систему показників навантаження (однієї статі іншою, демографічного та ін.) [28].

Статева структура (склад) населення – це розподіл населення на чоловіків і жінок. У демографії використовують наступні характеристики статевої структури (рис.1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Характеристики статевої структури населення

 

Статева структура населення залежить від спільної дії трьох факторів: від вторинного співвідношення статей (від співвідношення чисельності хлопчиків і дівчат серед народжених живими), від диференційної смертності, тобто від розходжень смертності чоловіків і жінок у різному віці, і від статевих (гендерних) розходжень в інтенсивності міграції.

Перший фактор (вторинне співвідношення статей) є практично незмінним і однаковим для всієї людності, отже, вирішальна роль належить диференціальній смертності і тендерним розходженням в інтенсивності міграції, які залежать від дії соціально-економічних умов [1].

У демографії й  статистиці населення розрізняють первинне, вторинне і третинне співвідношення статей.

Під первинним  співвідношенням статей розуміють співвідношення числа чоловічих гамет (зародків) до числа жіночих при заплідненні.

Вторинне співвідношення статей-це співвідношення хлопчиків і дівчат серед народжених живими.

Хоча вторинне співвідношення статей є постійною величиною, все-таки існують певні відхилення у цій величині, пов'язані з дією окремих факторів. Зокрема, хлопчиків більше серед народжених у шлюбі, ніж серед позашлюбних дітей. Частка хлопчиків серед народжених зменшується разом зі зростанням віку матері і порядкового номера народження.

Третинне співвідношення статей – це пропорція чоловіків і жінок у репродуктивному віці або в інших вікових групах. На відміну від первинного і вторинного, третинне співвідношення статей сильно коливається залежно від особливостей повікової диференціальної смертності та міграцій.

Третинне співвідношення статей разом із вторинним належать до сфери інтересів демографії, оскільки від них залежать характеристики відтворення населення й окремих демографічних процесів. Вони впливають на рівень актуальної і майбутньої шлюбності, на показники народжуваності і смертності [19].

Склад населення  досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів  існування, освіта.

Статевий склад  населення аналізується за допомогою  абсолютних та відносних показників (структури та збалансованості), статистичних групувань. На підставі абсолютних даних  визначається питома вага кожної статі  в загальній чисельності населення [17].

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування чисельності чоловіків та жінок. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 30 років, а в містах лише 19, що значно ускладнює там шлюбну ситуацію. Цікаво, що в сільській місцевості України вік балансування сягає «соціальних стандартів» (45 років), проте насправді він не враховує значних диспропорцій в молодих генеративних вікових групах. А саме серед сільського населення спостерігається дефіцит жінок у найплідніших дітородних групах (15-39 років), зумовлений міграцією дівчат та молодих жінок із села в місто.

Віковий склад  населення вивчається з метою  визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення.

Віковий склад  населення подається у вигляді  ряду розподілу його чисельності (в  абсолютному або відносному вираженні) за віком, саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження [28].

Вік є другою найважливішою демографічною характеристикою. Вік – це період від народження людини до того або іншого моменту її життя. Вимірюють вік у роках, місяцях (на першому році життя), тижнях (на першому місяці життя), днях і годинах.

Інформація  про вік окремих людей на момент спостереження дозволяє будувати вікову структуру населення, а знання про вік настання тих або інших демографічних подій дають можливість аналізувати як ці процеси, так і відтворення населення в цілому, з'ясовувати їх особливості і закономірності на різних стадіях життєвого циклу людини [25].

Віковою структурою населення називають розподіл населення за віковими групами і віковими контингентами. Інформація про вікову структуру населення необхідна для дослідження багатьох соціально-економічних і демографічних процесів. Знаючи особливості вікової структури населення в той або інший період часу, можна будувати досить обгрунтовані припущення про майбутні тенденції народжуваності і смертності, інших демографічних процесів, відтворення населення в цілому. Знаючи ці особливості, можна також оцінювати ймовірності виникнення тих або інших проблем в економічній і соціальній сферах, прогнозувати попит на ті чи інші товари або послуги, результати виборів у тому або іншому регіоні [19].

Для наочного і  загального представлення вікової  і статевої структур населення будують статево-вікові піраміди. Статево-вікова піраміда являє собою двобічну гістограму розподілу населення за віком, причому з одного боку графіка зображують жіноче населення, а з іншого боку – чоловіче.

Статево-вікова піраміда зображує стан населення на певний момент часу (на момент перепису або на 1 січня), тобто по суті є ніби зупинкою в  безперервному процесі відтворення  населення. Тому за порівняльною довжиною смуг можна судити про вплив процесів народжуваності і смертності на вікову структуру населення (причому протягом багатьох десятиліть), а також про майбутні тенденції відтворення населення і про можливі перспективи зміни його чисельності в майбутньому.

Залежно від  чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової структури запропонував шведський демограф Г. Зундберг [19].

Таблиця 1.2

Типи вікової  структури населення

 

Вік, років                                                                     Питома вага, %
Прогресивна
0-14	40
15-49	50
50 і більше	10
Стаціонарна
0-14	27
15-49	50
50 і більше	23
Регресивна
0-14	20
15-49	50
50 і більше	30

 

На засаді цього  групування Зундберг відкрив загальний закон народонаселення, згідно з яким питома вага чисельності групи батьків завжди постійна (50%) [10].

Крім вікових  груп при аналізі вікової структури  залежно від конкретних цілей  виділяють також так звані вікові контингенти. Віковий контингент – це група осіб, об'єднаних як загальним для них віком, так і певною соціально-економічною або іншою ознакою. Вітчизняна статистика виділяє цілий ряд груп, склад яких визначається як фізіологічними так і соціально-економічними особливостями людей. У числі таких вікових контингентів можна назвати: ясельний (діти у віці 0-2 роки), дошкільний (діти у віці 3-6 років), шкільний (діти і підлітки у віці 7-15 років), працездатний (чоловіки у віці 16-59 років і жінки у віці 16-54 року), репродуктивний (дітородний, фертильний) (жінки у віці 15-49 років), призовний (чоловіки у віці 18-50 років), електоральний (виборчий) (чоловіки і жінки старші 18 років) [9].

В результаті зниження народжуваності, яке відбувалося яку перехідний період, так і в післявоєнні роки, відбулося старіння населення Зменшення демографічного навантаження на працездатне населення, вказує на майбутнє зменшення працездатного та фертильного контингенту і також негативно впливає на формування рівня життя населення. За допомогою статево-вікових пірамід можна досліджувати й інші демографічні та соціально-економічні явища

Під старінням  населення, або демографічним старішанням, розуміють збільшення частки літніх і старих людей в усьому населенні. Більш контрастно виражений він у жінок. Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін, зрушень у характері відтворення населення, у народжуваності і смертності та їхньому співвідношенні, а також, частково, міграції [7].

Розрізняють два  типи старіння населення:

1. Старіння знизу, що є результатом зниження народжуваності.
2. Старіння зверху, що є результатом збільшення середньої тривалості майбутнього життя, зменшення смертності в старшому віці за умови низької народжуваності.

Складаються  групування, в яких виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом – контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю в процесі відтворення) – демографічні покоління

 Статистика  використовує такі контингенти  населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0-2 роки), дитсадковий (3-6 років), дошкільний (1-6 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти – 7-14 років та   підлітки – 15-17 років), дітородний контингент жінок (15-49 років), працездатний контингент (16-54 роки для жінок, 16-59 років для чоловіків), допрацездатний (0-15 років), післяпрацездатний (55 p.+ для жінок, 60 p.+ для чоловіків).

У групуваннях  за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (0-14 років), батьки (15-49 років) і прабатьки (50 і старші) [28].

Шлюбна структура – це розподіл населення за шлюбним станом. Шлюбна структура будується за даними переписів або мікропереписів, тобто є моментною характеристикою. Звичайний розподіл за шлюбним станом комбінують з групуваннями за статтю і віком, національністю

Знання шлюбної структури  населення необхідне для кращого розуміння процесів формування і розпаду родин, тенденції зміни народжуваності, смертності, відтворення населення в цілому. Адже, як і будь-яка інша моментна демографічна структура, розподіл населення за шлюбним станом, з одного боку, відбиває на собі минулу динаміку демографічних процесів (не тільки шлюбності і розлучуваності, але і народжуваності і смертності, а також міграції), а з іншого, – дозволяє прогнозувати їхню динаміку, можливі рівні і зміни в майбутньому [15].

Однією з найважливіших  передумов вирішення соціальних задач є вивчення сім'ї і сімейної структури населення. Для глибокого вивчення особливостей, тенденцій і закономірностей соціальних процесів, що відбуваються на мікрорівні, тобто в родині, необхідне дослідження сімейної структури населення, виділення типів сімей за демографічними, соціальними й економічними ознаками.

Сімейний склад населення  вивчається з метою визначення умов для відтворення населення, шлюбної  ситуації, соціальної політики захисту  багатодітних сімей, одинаків, а також  як інформаційна база для обстеження бюджетів домогосподарств. Статистика досліджує дві сукупності: сім’ї та одинаки. Сім’єю вважається сукупність людей, які проживають спільно й пов’язані кровною спорідненістю чи свояцтвом, а також спільним бюджетом.