Статистичне дослідження розміщення та структури населення на прикладі окремого регіону (на матеріалах Волинської області)

Насамперед сім'ї поділяють  на типи за демографічним складом і за кількістю членів сім'ї. Також існують класифікації сім'ї за числом працюючих членів родини, за соціальною і національною приналежністю та ін. Проте в демографії використовують такі класифікаційні типи сімей, що дають змогу вивчати характер і ступінь участі сім'ї у відтворенні населення. За демографічним складом сім'ї класифікують за наявністю шлюбної пари, статтю, віком, наявністю дітей та їх числа, відносинами спорідненості [4].

Класифікація дозволяє обчислити  деякі узагальнюючі показники: частки повнихі неповних сімей, частки простихх складних сімей. До повних зараховують родини зі шлюбною парою, до неповних – родини, що складаються з матері (або батька) з дітьми. Розподіл сім'ї за числом її членів дозволяє виділити малі, середні і великі родини. Проводять комбінаційне групування сімей за числом членів і за демографічним складом, що дозволяє розрахувати середній розмір родини у кожній групі. Досить широко використовують типології сімей при вивченні народжуваності. Звичайно в цьому випадку об'єктом спостереження виступають молоді родини, згруповані за такими ознаками, як наявність шлюбної пари, вік чоловіка і жінки, тривалість шлюбу, число дітей [18].

Статистичне вивчення національного складу та громадянства має соціально-політичне значення, особливо в країнах, що переживають національне та етнолінгвістичне відродження.

Статистика вивчає населення  за національністю, рідною мовою та громадянством. Джерелом інформації є дані перепису населення на підставі самовизначення національності та мови, яка вважається рідною.

Результати перепису дозволяють визначити чисельність та частку населення кожної національності в цілому та за видами поселень і регіонами країни; чисельність та частку громадян України й осіб без громадянства; співвідношення чисельності корінного населення та інших національностей або чисельності з мовою своєї національності чи українською [11].

На підставі структурних  та типологічних групувань здійснюється аналіз змін у національному та лінгвістичному складі населення за міжпереписний період – тобто визначаються структурні зрушення.

Виправленню існуючих етнолінгвістичних  диспропорцій сприятимуть заходи Уряду  щодо впровадження державної мови, особливо в закладах освіти, засобах масової інформації тощо.

Склад населення за суспільними  групами є одним з головних серед соціальних розрізів. На відміну  від демографічних ознак соціальні  є такими, що зазнають змін залежно  від форми устрою країни та форми  власності. У період переходу до ринкової економіки виникають і стають вагомішими нові суспільні групи, змінюється сутність існуючих. Так, органами державної статистики вживаються суспільні групи за статусом зайнятості: працюючі за наймом (робітники та службовці); роботодавці (підприємці, власники, які мають постійних найманих працівників); члени колективного підприємства, кооперативу; безоплатно працюючі члени сім’ї на сімейному підприємстві; самозайняті (працюючі за патентом, ліцензією). У міжнародній статистиці вирізняють такі групи: підприємці-роботодавці; особи, що працюють у своєму господарстві; робітники чи службовці, що працюють як наймані; члени сімей, які допомагають без оплати [11].

По-новому утворюється  склад населення за джерелами  засобів існування за такими групами: робота за наймом (на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві, в окремих громадян); робота не за наймом (на власному підприємстві, на індивідуальній основі, у власному селянському (фермерському) господарстві, на сімейному підприємстві без регулярної оплати праці, в особистому підсобному господарстві, отримують прибуток від власності, одержують пенсію, стипендію, допомогу (крім допомоги з безробіття), інший вид державного забезпечення; на утриманні інших осіб, інші джерела).

Інформація  про розподіл населення за зазначеними  соціальними групами використовується при вивченні економічної структури населення, соціального та майнового його розшарування, зайнятості населення, при формуванні бюджетів домогосподарств тощо [6].

Джерелом інформації є переписи населення, вибіркові спостереження, моніторинги окремих соціальних груп (фермерів, підприємців, кооператорів, осіб, що мають статус постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи тощо).

Статистичне вивчення соціального складу населення ґрунтується на визначенні чисельності, частки та співвідношення окремих соціальних груп; на побудові розподілів населення за суспільними групами, джерелами засобів існування залежно від статі.

Важливим питанням статистики населення є вивчення характеру його розміщення по території, а також інтенсивності розміщення.

Аналіз розміщення населення виконується на підставі даних переписів населення та матеріалів поточного обліку міграційних  потоків.

Розміщення  населення розглядається статистикою  у двох напрямах: з погляду розселення його за окремими регіонами та видами поселень, а також з погляду концентрації населення в кожному регіоні.

Процес розселення відбивають розподіли чисельності  населення країни за адміністративно-територіальними одиницями; за найбільш заселеними пунктами. Останнім часом у науково-практичних статистичних дослідженнях використовується типологічне групування чисельності населення за демографічними зонами. Демографічні зони – регіони, що мають специфічну демографічну ситуацію, а також спільні умови формування та прояву демографічних процесів [15].

Важливим є  поділ населення за видом поселення  на міське та сільське. Міським населенням є населення, що мешкає в населених пунктах (міста та селища міського типу, включаючи робітничі та курортні селища), з чисельністю населення та часткою зайнятих у несільськогосподарських галузях не нижчими за встановлену межу. В Україні нижньою межею чисельності вважається 2 тис осіб та частка зайнятих – 67%.

За даними розподілів обчислюють частку й співвідношення міського та сільського населення, співвідношення населення окремих зон чи регіонів, темпи зміни чисельності та частки населення регіонів, зон та видів поселення [16].

Окреме місце  посідає показник щільності (густоти) населення, осіб/км2, що відбиває ступінь концентрації розміщення населення по території. Щільність населення розраховується як відношення чисельності населення регіону до загальної площі території.

Щільність населення  в межах окремих регіонів, поселень істотно відрізняється, тому цей показник використовується в порівняльному та динамічному аналізі. Проте щільності міського та сільського населення порівнюватися не можуть, оскільки площа території цих поселень визначається за різною методикою. Якщо щільність міського населення розраховується на площу, обмежену кордонами міста, то щільність сільського населення – на всю площу сільськогосподарських угідь, а не тільки на територію пунктів проживання [19].

На підставі щільності населення окремих  районів складають статистичні  групування, визначають частку густозаселених або обезлюднених регіонів; обчислюють показники локалізації та концентрації.

Визначають  також середній розмір населених  пунктів за чисельністю мешканців, а також середню щільність населення окремих зон або країни в цілому.

Отже, основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне, постійне населення, тимчасово проживаючі, тимчасово відсутні і юридичне населення. Також важливою характеристикою населення є його структура (склад) – розподіл відповідно до значення якої-небудь ознаки. Для побудови структури може бути використана будь-яка характеристика, що становить інтерес для дослідника. Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Крім вікових груп при аналізі вікової структури залежно від конкретних цілей виділяють також так звані вікові контингенти.

 

 

 

 

1.2. Методичні аспекти статистичного аналізу розміщення та структури населення

 

Показники розміщення населення та його статево-вікового складу є одним з основних в статистиці населення, тому аналіз цих показників становить основу дослідження демографічної ситуації в країні.

Статистика  вивчає розміщення населення та його статево-вікового склад населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті [13].

В зв'язку з наявністю  відмінностей у соціальних та демографічних функціях чоловіків та жінок в окремі вікові періоди, віковий склад часто розглядається разом зі складом населення за статтю як статево-віковий склад.

Статево-віковий склад населення країни – результат дії багатьох факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних процесів), так і тих, що на них впливають – історичних та соціально-економічних. В свою чергу, зміни у статево-віковому складі населення спричиняють зміни у природному та міграційному русі населення, впливають на процеси подальшого відтворення населення. Тому статево-віковий склад не лише відбиває процеси відтворення населення в минулих періодах, а й становить основу для оцінки перспектив подальшого відтворення.

Слід розрізняти розподіл населення за статтю та віком і статево-вікову структуру населення.

Розподіл населення  за статтю та віком виражається абсолютними  показниками, а статево-вікова структура населення – відносними (це питома вага чоловіків і жінок певного віку в загальній чисельності населення відповідної статі, у %).

Важливим засобом  аналізу статево-вікового складу населення  є побудова статево-вікової піраміди [10].

Розподіл населення  за статтю є важливою характеристикою  сучасної демографічної ситуації, він  відіграє важливу роль в аналізі  відтворення населення. Стать є однією з найважливіших природжених ознак людини. Аналіз чисельності населення за статтю охоплює чоловіків, жінок, а також обидві статі. Поруч з аналізом за статтю всього населення в демографічній статистиці широко використовують показники статевого складу окремих вікових груп, наприклад, новонароджених – хлопчиків та дівчаток, та контингентів, наприклад, працездатного та непрацездатного населення.

Статева структура  населення складається під впливом  трьох основних факторів:

- статеве співвідношення серед новонароджених (біологічна константа);

- статеві відмінності в смертності;

- статеві відмінності в інтенсивності міграції населення.

 Статевий  склад населення аналізується  за допомогою    абсолютних  та відносних показників (структури  та збалансованості), статистичних групувань. Для характеристики складу населення за статтю в статистиці використовують наступні узагальнюючі показники:

- абсолютна чисельність чоловіків і жінок;

- розподіл чоловіків і жінок за віковими групами в абсолютному вираженні;

- розподіл чоловіків і жінок за віковими групами у відносному вираженні (питома вага чоловіків і жінок в населенні, у %);

- співвідношення чоловіків і жінок у загальній чисельності населення та за віковими групами (кількість чоловіків в розрахунку на 1000 жінок) [9].

Зв’язок між наявним та постійним населенням  визначають за допомогою балансів категорій населення, а саме:

 

НН = ПН – ТВ + ТП    або    ПН = НН –  ТП + ТВ.                      (1.1)

 

Баланси категорій населення  використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення.

Питома вага кожної статі  в загальній чисельності населення  визначається на підставі абсолютних даних:

 

                                            

                                                 (1.2)

де d^m, d^F – відповідно,частка чоловіків та жінок;

     S^m, S^F – чисельність чоловічого і жіночого населення;

   – загальна чисельність населення.

 

Важливим показником є  збалансованість статей, їх кількісне співвідношення. Він має назву коефіцієнта навантаження однієї статі іншою К_н і розраховується на 1000 осіб протилежної статі:

 

    або навпаки:                                   (1.3)

 

Розраховується середній, модальний і медіанний вік  населення в цілому та в розрізі статі. Середній вік обчислюється за формулою середньої арифметичної зваженої х – віку на чисельність осіб j-го віку Sj:

                                                                                 (1.4) 

де w – вік 100 років і старше.

В однорічному віковому розподілі  розрахунок середнього віку здійснюється за дискретними значеннями віку. Виняток – група немовлят (0 років). Через те, що зважування на «0» призводить до скорочення чисельника формули на кількість немовлят S₀, то доцільно групу дітей до 1 року розглядати як однорічний інтервал, в якому береться середина інтервалу х' = 0,5 років. Тоді формула розрахунку середнього віку запишеться:

 

                                                                  (1.5)     

 

У разі інтервального (5-ти або 10-річного) розподілу використовується середина вікового інтервалу (х'). Оскільки верхня межа вікового інтервалу вважається «включно», то середина інтервалу буде дробним числом і розраховуватиметься додаванням до нижньої межі половини ширини п’яти- або десятирічного інтервалу: хj' = xjmin + (h : 2) [25].

Модальний і медіанний  вік точніше визначається за однорічним віковим розподілом, відповідно як найпоширеніший вік та вік, який ділить усю чисельність населення навпіл. За наявності п’ятирічного вікового розподілу мода і медіана розраховуються за відповідними формулами для інтервального ряду розподілу:

 

                                

                                    (1.6)

де x₀ та h – нижня межа та ширина модального вікового інтервалу, тобто такого, що має найбільшу частоту (частку);

    f_m0, f_m0 – 1, f_m0+1 – чисельність населення в модальному, передмодальному і післямодальному інтервалах.