Статистичне дослідження розміщення та структури населення на прикладі окремого регіону (на матеріалах Волинської області)

Аналіз взаємозв’язку  між показниками здійснюється за допомогою оцінки кореляційного  зв’язку та побудови лінії регресії. Інформаційною базою побудови регресійної моделі є дані двох показників. Наступний етап – це побудова лінії тренду у вигляді графіка. Після проведених результатів дослідження роблять висновок про те, яка модель серед усіх можливих варіантів побудови є найкращою із значенням коефіцієнта детермінації, наближеним до одиниці.

Аналіз причинно-наслідкових  зв’язків проводять за допомогою  побудови багатофакторних моделей (вплив на показник двох або більше факторів). Для побудови багатофакторної  моделі спочатку будується кореляційна  матриця. Після чого роблять висновок про взаємозв’язок (сильний чи слабкий) між факторами. Якщо взаємозв’язок слабкий (значення показника менше 0,5), то дані фактори доцільно використовувати для подальшого дослідження. В результаті дослідження отримують багатофакторну лінійну модель для аналізу впливу на показник двох або більше факторів. Визначається адекватність моделі початковим даним із зазначенням рівня значимості Р. Далі робиться висновок про щільність взаємозв’язку між показником і даними факторами, аналізуючи значення коефіцієнта кореляції R² та існування кореляційного зв’язку. Його використовують для показників структури населення, вікового розподілу, наявного і постійного населення.

Прогнозування є важливим етапом економічного дослідження, необхідним для прийняття обґрунтованих управлінських рішень стосовно майбутнього стану.

Прогнозування можна здійснювати за допомогою  таких методів як:

- економіко-математичне моделювання (використання регресійних моделей);

- метод ковзної середньої;

- метод експоненціального згладжування;

- метод середньорічного темпу росту;

- екстраполяція на основі числових рядів.

Прогнозувати  можна кількість постійного чи наявного населення, середній вік населення, кількість працездатного населення  і багато інших показників.

Отже, слід розрізняти розподіл населення за статтю та віком і статево-вікову структуру населення. Розподіл населення за статтю та віком виражається абсолютними показниками, а статево-вікова структура населення -відносними (це питома вага чоловіків і жінок певного віку в загальній чисельності населення відповідної статі, у %). Важливим засобом аналізу статево-вікового складу населення є побудова статево-вікової піраміди. При проведенні аналізу розподілу та складу населення за статтю та віком важливе місце належить графічним методам дослідження даних.

 

 

1.3. Інформаційна та законодавча база статистичного дослідження розміщення та структури населення

 

Населення є основним чинником виробництва та розподілення матеріальних благ. Для успішного планування і здійснення економічного та соціального розвитку, адміністративної діяльності чи наукових досліджень потрібна точна та докладна інформація щодо кількості, розподілу та складу населення.

Відповідно до статті 14 Закон України «Про державну статистику» [21] існує два види звітності (адміністративна і статистична) статистики населення.

До адміністративної звітності належать:

- актовий запис про народження;

- актовий запис про смерть;

- актовий запис про шлюб;

- актовий запис про розірвання шлюбу;

- переписний лист.

До статистичної звітності належать:

- форма ПР-1 “Число зареєстрованих записів актів про народження та смерть”;

- форма ПР-2 «Число зареєстрованих записів актів про одруження та розірвання шлюбу»;

- форма СП «Розподіл померлих за причинами смерті»;

- форма М-МТ2 «Міграційний рух населення»;

- талон зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Первинним джерелом даних про природній рух населення  є записи актів громадського стану – про народження, смерть, шлюб та розлучення.

Акти громадського стану реєструються в актових  книгах: в містах і районних центрах – міськими і районними відділами (бюро) ЗАГСів, в сільській місцевості та в селищах міського типу – сільськими та селищними Радами народних  депутатів. Записи складають у 2-х примірниках. Одночасно з записом видають свідоцтво про народження, смерть, шлюб або розлучення.

В акт про  народження вносять такі відомості  про народженого: стать, час і  місце народження, скільки народилося дітей у матері (одне, двійня, трійня), живо народжені чи мертвонароджені, черговість народження, національність батька та матері, рік народження, вік, рівень освіти, рід занять, місце роботи, місце постійного проживання і з якого року проживає в цьому місці.

Смерті реєструють, складаючи актовий запис про смерть в 2-х примірниках у книзі реєстрів актів про смерть. Після складання актового запису про смерть заявнику видають свідоцтво про смерть.

У акті про смерть вказують стать, національність, час, причину  смерті, час і місце народження, вік (для дітей у віці до 1 року – вік з точністю до днів, порядковість народження у матері і вік матері), місце постійного проживання, з якого року на цьому місці проживання, сімейний стан, місце роботи і рід занять, для пенсіонерів – основне заняття в минулому. В актах про смерть дітей, що померли у віці до 1 року, такі питання, як національність, тривалість проживання, сімейний стан, місце роботи, рід занять, рівень освіти, записують лише по матері померлої дитини.

Шлюб беруть в державних органах запису актів громадського стану. Тільки такий шлюб визнають дійсним.

В акті про одруження  по відношенню до кожного, хто бере шлюб, записують національність, рік  народження,вік, рід занять, місце  роботи, сімейний стан до взяття шлюбу, рівень освіти, відомості про спільних дітей, місце постійного проживання, з якого часу проживає в цьому місці.

Реєстрація  шлюбу дозволяється лише особам, які  досягли певного віку. Згідно з  законодавством України про шлюб та сімю для жінок шлюбний вік  становить 17 років, для чоловіків – 18 років. Як виняток (у кожному конкретному випадку за особистою заявою) шлюбний вік може бути зменшений до 16 років.

Згідно з  законодавством України про шлюб та сімю шлюб припиняється зі смертю або  оголошенням померлим одного з подружжя, а за життя подружжя шлюб можна розірвати шляхом розлучення.

Розлучення  здійснюється в судовому порядку  і лише в окремих, передбачених законодавством випадках, в органах ЗАГСу.

В акті про розлучення по відношенню до кожного, хто розлучається, містяться такі записи: дата народження, вік, національність, освіта, сімейний стан до взяття шлюбу, час вступу до шлюбу, число спільних дітей до 18 років, місце постійного проживання, тривалість проживання в цьому місці.

У цей час  існує велика кількість різноманітних  баз даних, що містять інформацію про населення. Облік населення здійснюється різними відомчими й територіальними системами на основі персональних даних про громадян, ідентифікаційних номерів і документів, що засвідчують особистість. Також облік населення ведеться різними органами державної влади й інших організацій федерального рівня, крім того, органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування створюються регіональні й місцеві системи обліку населення. Найбільш повні бази даних створюються органами державної влади й інших організацій федерального рівня. В основному, персональний облік населення на федеральному рівні ведеться на підставі процедур реєстрації в рамках розв'язуваних різними відомствами завдань [35].

Можна виділити наступні основні процедури реєстрації, здійснювані органами державної влади й інших організацій федерального рівня:

- реєстрація в системі пенсійних фондів (здійснюється Пенсійним Фондом);

- реєстрація за місцем проживання, а також реєстрація факту зміни громадянства (здійснюється паспортними столами житлово-експлуатаційних організацій й органами Федеральної міграційної служби, Міністерства Закордонних справ);

- реєстрація громадян, що володіють виборчим правом (здійснюється ЦИК у рамках системи ГАСНУВ «Вибори»);

- реєстрація громадян, що мають статус військовозобов'язаних (здійснюється військкоматами Міністерства оборони Російської Федерації);

- реєстрація платників податків (здійснюється органами податкової служби);

- реєстрація в органах соціального забезпечення здійснюється територіальними органами соціального захисту населення  Міністерства охорони здоров'я й соціального розвитку;

- реєстрація в системі охорони здоров'я (здійснюється Міністерством охорони здоров'я й соціального розвитку й Фондом обов'язкового медичного страхування).

Дані системи уведені в дію відповідно до нормативних правових актів, що регламентують сфери, що ставляться до ведення різних органів влади. В основному, правові основи й принципи організації персонального обліку населення органами влади закладені у федеральних законах. Разом з тим, порядок ведення персонального обліку населення в окремих випадках установлюється підзаконними нормативними правовими актами (приміром, постановами Уряду) і навіть внутрішньовідомчими документами.

Переписи населення – це основне джерело отримання відправних базисних статистичних даних, не тільки про осіле населення, а й про осіб без певного місця проживання та групи кочового населення. Дані переписів населення можуть бути відображені та проаналізовані у статистичних показниках стосовно окремих осіб, подружніх пар, сімей та домогосподарств, а також стосовно широкого діапазону територіальних одиниць – від усієї держави до найменших окремих населених пунктів [34].

Загальний перепис  населення вимагає великої та ретельної організаційної підготовки. Вона триває місяцями, а то і роками. Міністерство статистики складає і затверджує план-графік спеціальних робіт. Деякі з них пов’зані з переписом (упорядкування назв вулиць, нумерація будинків, друкування документів, складання нових схематичних планів міських поселень, великих сіл та карт районів тощо), здійснюють місцеві Ради, державні адміністрації при активній участі статистичних органів в центрі та на місцях.

З урахуванням  підготовчого періоду і обробки  його матеріалів перепис може охоплювати кілька років.

Передусім   розробляють   проект  програми   перепису населення. Спеціальні   комісії   міністерства   статистики складають пакети розроблюваних  таблиць, які обговорюють фахівці-статистики [18].

Для перевірки  програми і можливостей одержання  необхідних відповідей проводять пробний перепис у кількох районах країни, що відрізняються природно-географічпп ми умовами, економічною структурою господарства, соціальним і національним складом населення. Пробний перепис дає змогу перевірити різні переписні листки, вказівки щодо виконання їх, навантаження на одного обліковця,  можливі способи обробки матеріалів перепису.

У період підготовки перепису в усіх районах і містах за уточненими або заново складеними схематичними планами та картами списків домовласників у міських поселеннях та списків сільських населених пунктів здійснюють переписне районування, тобто поділ території на переписні відділи, які, в свою чергу, поділені на інструкторські дільниці, а ті – на облікові дільниці.

Одним з найважливіших етапів підготовчої роботи до перепису є підбір і навчання кадрів перепису.

Важливою умовою успішного проведення загального перепису населення є організація на високому рівні роз'яснювальної роботи серед населення про завдання перепису. Форми такої роботи можуть бути різними - передачі по радіо та телебаченню, випуск плакатів, листівок, брошюр, організація лекцій тощо [29].

Усі організаційні  заходи перепису населення розглядаються в спеціальному документі – організаційному плані перепису. їх складають в усіх ланках – від Міністерства статистики України до району. В плані зазначають найменування робіт, строки їх проведення та осіб і організації, відповідальних за проведення їх. Організаційний план передбачає проведення заходів на період підготовки перепису – уточнення меж окремих поселень, складання списків домоволодінь, переписне районування, підбір та підготовка кадрів і приміщень, роз'яснювальна робота [28].

Організаційний  план охоплює також питання приймання, транспортування, статистичної обробки матеріалів та друкування підсумків перепису.

Правила заповнення переписних документів та проведення контрольних заходів регламентуються положенням про перепис і викладаються в інструкції.

Інструментарій  перепису населення – сукупність документів, які підлягають заповненню, та інструкції до них. Розрізняють інструментарій основний та допоміжний. Основний містить списки мешканців, переписні та опитувальні листи обстежень, які супроводжують перепис і забезпечують повноту обліку чисельності, структури та розміщення населення, контрольні документи, інструкції щодо заповнення їх. До допоміжного інструментарію перепису населення відносять зведені відомості по облікових та інструкторських дільницях, переписному відділу, району, записні книжки обліковців та інструкторів-контролерів, форми звітності переписного персоналу тощо [8].

У переписах  застосовують два методи одержання відомостей про   населення – опитування (експедиційний) і самообчислення.

Методом опитування переписні  листи заповнюють спеціально підготовлені особи-обліковці, котрі обходять усі житлові приміщення і записують необхідні відомості до переписного листа.

Другий метод – самообчислення – є більш економічним, швидким, але не завжди точним. Для цього населення самостійно заповнює заздалегідь  роздані  перепнім і листи. При цьому можуть бути неточності у відповідях і навіть через різне тлумачення питань переписного листа. Крім самообчислення і опитування інколи застосовують так званий явочний метод, який передбачає явку для проходження перепису  в   певну   установу, де   і проводить опитування.