Статистично-економічний аналіз природних ресурсів Подільського регіону

 Корисні копалини державного  значення представлені вапняками  і глинами для виробництва  цементу, каолінамі для фарфоро-фаянсової  галузі і виробництва огнеупоров, гіпсом і кременем. Розвіданий і новий вигляд корисних копалини: графіт, сапоніт, глауконіт, фосфорити, облицювальні граніти[4, c. 152-154].

      Одним з найбільш перспективних напрямів розвитку мінеральний - сировинної бази області є освоєння родовищ графіту, виявлені на північному  сході області. Буртинське родовище графіту знаходиться в Полонському і Шепетовськом районах. Руди цього родовища легко обогащаєми. Вихід графітового концентрату з них складає 95%, зольність концентрату низька (від 2.5% до 11%). З руд можна одержувати графіт всіх сортів і марок.

Запаси і прогнозовані ресурси графітових руд в цілому по родовищу складають 350 млн. т. На території області розвідано 21 родовище граніту із запасами 230-250 млн. куб. м, що повністю забезпечує потреби області в будівельній сировині на 100-120 років. В результаті проведених геологорозвідувальних  робіт на півночі і в центральній частині області встановлені ряд перспективних родовищ червоного і темно - сірого граніту, діоріта і лабрадориту тих, що мають високі декоративні якості.

Вінниця (390 тис. осіб) має розвинену харчову, легку та хімічну промисловість. Головні підприємства: заводи тракторних агрегатів, інструментальний, приладобудівний, підшипниковий, суперфосфатний, електротехнічний та каменедробильний, масложировий комбінат, взуттєва, меблева і трикотажна фабрики, деревообробний комбінат.

У Хмельницькому (261 тис. осіб) є верстатобудівний, металообробний, механічний заводи, здійснюється виробництво аграрно-промислової техніки, електронних виробів, взуття, меблів, трикотажних виробів.

Тернопіль (235 тис. осіб) має розвинену промисловість (заводи електроапаратури «Ватра», комбайновий, текстильний комбінат «Текстерно», ремонтно-монтажний комбінат, фарфоровий завод). Працюють підприємства харчової, швейної промисловості, будівельних матеріалів. Вінниця, Хмельницький, Тернопіль є значними навчальними, культурними і науковими центрами.

У Подільському економічному районі сформувалося 7 промислових вузлів: Жмеринка, Козятин і Могилів-Подільський - у Вінницькій; Кам'янець-Подільський і Шепетівка - у Хмельницькій; Кременецький і Чортківський - у Тернопільській областях. Жмеринка - важливий залізничний вузол з розвиненою металообробною, харчовою та легкою промисловістю; Козятин - транспортний вузол, тут розвинені харчова, будівельна та легка промисловість; Могилів-Подільський - машинобудування, приладобудування, устаткування для газової промисловості, фабрика швейна та нетканих матеріалів.

У Хмельницькій області промислові вузли розміщені в південній і північній її частинах: Шепетівка - металообробна, деревообробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість; Кам'янець-Подільський - машино- й приладобудування, верстатобудування, харчова і швейна промисловість.

У Тернопільській області два промислових вузли мають міжрайонне значення: Чортківський - харчова промисловість, ремонт машин, деревообробка; Кременець - харчова промисловість, деревообробна, порошкова металургія, виготовлення текстильних виробів.

Промисловими центрами Вінницької області є: Погребище, Калинівка, Бар, Гайсин, Тульчин, Ладижин, Бершадь, Немирів; Хмельницької - Нетішин, Славута, Полонне, Ізяслав, Старокостянтинів, Волочиськ, Городок, Дунаївці; Тернопільської - Збараж, Почаїв, Бережани, Козова, Теребовля, Бучач, Борщів, Заліщики[1, c. 89-90].

Промисловими пунктами є більшість районних адміністративних центрів, а також містечок економічного району. У деяких з них розміщені філії промислових підприємств більших міст економічного району. Але у них розвинена переважно промисловість харчова і будівельних матеріалів.

Подільський економічний район розміщений у межах лісостепової зони. Територіальна спеціалізація сільського господарства Тернопільської, Хмельницької, західної та північно-східної частини Вінницької областей - зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне скотарство і свинарство. Повсюдно вирощують картоплю, овочі. Буряківництво, вирощування зерна, олійних культур, м'ясо-молочне скотарство характерні для центральної і південно-східної частини Вінницької області. У Подільському Придністров'ї крім буряківництва, зернового господарства, м'ясо-молочного скотарства та свинарства займаються садівництвом і овочівництвом. Довкола більших міст розвинене овоче-молочне господарство приміського типу і свинарство.

Основною галуззю виробництва краю було і залишається сільське господарство. Надзвичайно сприятливі природні умови, багатовікові навички населення визначили активний розвиток цієї галузі на межі XXI століття. Частка сільськогосподарської продукції району в країні більше, ніж у 1,3 рази пепевищує його частку в земельних угіддях України. Середньодушове виробництво цієї продукції також у півтора рази вище, ніж у середньому по країні. У складі сільського господарства практично рівнозначно розвиваються рослинництво і тваринництво. Основне місце у структурі сільськогосподарських культур району займають: зернові (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), цукровий буряк, соняшник, овочеві, плоди, виноград, тютюн. У тваринництві провідну роль відіграють м'ясо-молочне скотарство, вівчарство, свинарство. Розвинуті птахівництво, кролівництво, бджільництво і рибальство.

У транспортній системі взаємодіють два основних види транспорту: залізничний та автомобільний. Мережа доріг тут достатньо розгалужена. Основні транспортні вузли: Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Жмеринка та ін. По території району проходять транснаціональні магістралі Москва-Вінниця-Тернопіль-Львів-Братіслава (Відень, Будапешт); Москва-Київ-Вінниця-Кишинів-Бухарест (Софія, Афіни) та ін. Тут пролягають найбільші газо- і нафтопроводи: "Союз" і Уренгой-Помари-Ужгород[6, c. 379-380].

Поділля - один із наймальовничіших куточків лісостепової України. Район має прекрасні можливості для розвитку рекреації і міжнародного туризму. Тут поєднуються сприятливий клімат, мальовничі, інколи унікальні за красою, природні ландшафти, швидкі ріки і численні озера. Широко розповсюджені джерела лікувальних мінеральних вод, лікувальні грязі і т.д. У районі понад 400 пам'яток природи, безліч історичних пам'ятників. Унікальні ландшафти заповідника Медобори, долин Дністра та Південного Бута. Неповторне своїми історичними пам'ятниками, які є спадщиною багатьох культур, одне із найстаріших міст Поділля - Кам'янець-Подільський. Він розташований у мальовничій долині ріки Смотрич (притоки Дністра). На Поділлі діють широко відомі у країнах СНД здравниці - Хмельник, Немирів. Усього нараховується понад 30 санаторіїв, безліч туристичних баз. Поряд із сільським господарством, рекреація може стати важливим фактором зростання району[8, c. 35].

Для Поділля характерні помітні територіальні відмінності в економіці, соціальний сфері і т.д. Провідну роль відіграє Вінницька область (табл. 1.). Обсяг її валового суспільного продукту вищий, ніж у Тернопільській та Хмельницькій областях і близький до середнього по країні. Місто Вінниця - найбільший економічний та науковий центр краю.

Таблиця 1.Соціально-економічна характеристика Подільського району (Винесино в додатки).

У районі, крім обласних центрів, є міста, які можна розглядати як перспективні центри росту. Це Могилів-Подільський, Жмеринка, Шепетівка, Кам'янець-Подільський, Полонне. Фактори їх подальшого промислового розвитку, розміщення тут невеликих підприємств машинобудування, легкої, харчової промисловості - це зручне економіко-географічне положення, достатнє забезпечення трудовими, сільськогосподарськими, водними ресурсами. Не перешкоджає економічному розвитку цих міст і відносно сприятлива екологічна ситуація.

Однак і цей гарний, багатий край має гострі екологічні проблеми: зниження родючості грунтів; високе промислове забруднення в окремих промислових центрах, особливо поблизу Хмельницької АЕС; замулювання і пересихання малих річок, інтенсивні ерозійні процеси та ін.

До найважливіших завдань подальшого розвитку продуктивних сил району потрібно віднести:

- забезпечення його соціально-економічної  і екологічної збалансованості;

- структурну перебудову  господарства із створенням "кінцевих  ланок" точного машинобудування, розвитку сучасного сільськогосподарського машинобудування, зокрема засобів малої механізації, імпортозамінних виробництв тощо[5, c. 218-219].

4.Проблеми ресурсозбереження  та відтворення природних ресурсів

Вирішення проблеми ресурсозбереження в Україні сьогодні є одним з пріоритетних напрямків державної політики. Ця проблема тісно зв’язана з проблемами енергетики, екології, технічного переозброєння та структурної перебудови всієї економіки.

Подільський соціально-економічний район розташований в центральній частині Правобережної України в лісостеповій зоні.

Рельєф території переважно височинний – вся територія Подільського району розташована в межах Подільської височини з пересічними висотами 250-280 м. (максимальна відмітка – на сході Тернопільської області –  417м). Серед несприятливих фізико-географічних процесів виділяється розвинута яружно-балкова система та процес карстування у Тернопільській області.

Клімат району помірно-континентальний. Достатня кількість опадів (640 мм на північному заході і 530 мм – на південному сході), м’яка і порівняно недовготривала зима, тепле і вологе літо стали суттєвим фактором у вирощуванні сільськогосподарських культур (технічних і зернових). З несприятливих кліматичних умов, що впливають на сільське господарство, в першу чергу слід віднести хуртовини, ожеледиці, тумани, грози з градом.

Район відноситься до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. Ресурсозбереження як процес відображає найбільш суттєві і стійкі взаємозв’язки та взаємозалежності, які безпосередньо торкаються основних сторін виробничо-господарської діяльності на всіх рівнях.

На Поділлі поширені родючі чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти, що за шкалою якості ґрунтів відносяться до добре та середньо родючих.

Район добре забезпечений водними ресурсами. Річки відносяться до басейнів Дністра, Південного Бугу та Прип’яті. В середньому на 1 мешканця району припадає 1,1 тис. м3 води. В межах району є два водосховища – Дністровське на Дністрі і Ладижинське  – на Південному Бузі. Великих природних озер на території району немає.

У порівнянні з іншими районами України, Подільський соціально-економічний район на 30% забезпечений власними лісовими ресурсами. Перевагу мають дуб пухнастий, дуб звичайний, а також граб і бук.

Необхідність переходу до якісно нового рівня ресурсоспоживання є об’єктивною і незаперечною умовою підвищення ефективності суспільного виробництва. Вихід на раціональне використання ресурсів сільськогосподарського виробництва можливий лише за умови здійснення ефективних заходів з ресурсозбереження шляхом використання як ринкових важелів, так і державного регулювання економіки.

У порівнянні з іншими районами, Подільський є бідним на мінеральні ресурси, що знайшло свій відбиток у галузевій структурі промислового комплексу району. З паливних ресурсів поширені торф і буре вугілля в Тернопільській області, що мають місцеве значення. Рудні мінеральні ресурси практично відсутні. Досить багатий район на нерудні корисні копалини, що і зумовило значний розвиток індустрії будівельних матеріалів. Так, господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменю (Глуховецьке, Турбівське, Великогадономецьке – Вінницька обл.); до 350 родовищ пісковиків гіпсів, мергелю, крейди ( найбільші – Почаївське, Великобірківське, Теребовлянське, Бучацьке, Заліщицьке, Кремененцьке в Тернопільській області; Кам’янець-Подільське, Ново-Ушицьке в Хмельницькій області). Є також поклади цегельно-черепичної сировини, гончарних глин. Наявність Українського кристалічного щита обумовлює видобуток такої будівельної сировини як граніти (Гніванськ, Стрижавське, Жежелівське у Вінницькій області, Шепетівське в Хмельницькій області), мармуру (Кам’янець-Подільське)[19, c. 107-109].

Велике значення в районі мають джерела мінеральних вод, що мають лікувальне та рекреаційне значення (Хмільник, Житник, Липовець у Вінницькій області; Гусятинське, Настасівське, Конопківське у Тернопільській області; Полонське, Шепетівське у Хмельницькій області).

Отже, природні умови та ресурси району є сприятливими для розвитку сільського господарства, будівельної індустрії та рекреації. Водночас, така звуженість мінерчльно-сировинної бази гальмує розвиток промислового комплексу району.

Проблема ресурсозбереження потребує першочергового вирішення особливо в ресурсомістких галузях, до яких відноситься і транспорт, що споживає 13,4% загального потоку первинних енергоресурсів.

Ресурсозбереження є складовою підвищення ефективності виробництва, вирішення якої забезпечується відповідним економічним механізмом. Елементами даного механізму є: запровадження внутрішньогосподарських ринкових відносин, економічного стимулювання виробництва та праці, обґрунтування фінансового забезпечення інвестиційних процесів, регулювання міжгалузевих відносин, забезпечення інноваційного розвитку виробництва. Досягнення мети ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності виробництва здійснюється через використання відповідних методів: організаційних, економічних, техніко-технологічних, адміністративних. Критерієм ресурсозбереження є максимальний рівень окупності ресурсів (матеріальних, земельних, трудових) продукцією сільського господарства.