Термін “страхування”

Страховики,  які  мають  ліцензію  на  здійснення страхування сільськогосподарської    продукції    з    державною  підтримкою, зобов’язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків.

Страховики,    яким    дозволено    займатися    обов’язковим страхуванням цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних   засобів,  зобов’язані   бути   членами   Моторного (транспортного)  страхового  бюро України, яке є юридичною особою, що  утримується  за  рахунок  коштів  страховиків.  МТСБУ є єдиним об’єднанням  страховиків,  які  здійснюють обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.   Участь   страховиків   у МТСБУ є умовою  провадження діяльності   щодо   обов’язкового   страхування  цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Обов’язкові види  страхування,  які запроваджуються законами України,  мають бути  включені  до  цього Закону.  Забороняється здійснення  обов’язкових видів страхування,  що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.  Загальні умови й  порядок  здійснення  добровільного   страхування   визначаються правилами  страхування,  що  встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог  цього  Закону.  Конкретні  умови  страхування визначаються  при  укладенні  договору  страхування  відповідно до законодавства.

Протягом усього періоду  становлення страхового ринку в  Україні однієї з найбільш дискусійних була й залишається проблема розвитку медичного страхування.

Співвідношення і взаємодія  створюваної системи обов’язкового соціального медичного страхування, а також, що динамічно розвивається добровільного медичного страхування хвилює в першу чергу страховиків.

Небезпідставними є  побоювання страховиків, що введення додаткового  податку на суб'єктів підприємницької  діяльності у формі платежів по обов'язковому медичному страхуванню підірвуть  економічну основу добровільного медичного  страхування.

Не секрет, що на сьогоднішній день основну масу страхових платежів по добровільному медичному страхуванню  страховики одержують від роботодавців.

Для здійснення добровільного  медичного страхування індивідуальних страхувальників необхідно пройти процес розвитку страховиками відповідної інфраструктури й технологій.

Найбільш хворобливим  для страховика є початковий етап формування страхового полючи. Однак  цей етап чи рано пізно пройти необхідно!

Як це зробити з  найменшими втратами?

Добровільне медичне страхування – дуже специфічний вид страхування, що характеризується значним ступенем невизначеності ринків, практично повним відсутністю статистичних даних про збитковість страхових продуктів за попередні роки.

При цьому використання офіційних статистичних даних про захворюваність неприпустимо, тому що структура даних і їхнє джерело споконвічно не призначені для використання в добровільному медичному страхуванні.

Яким може бути шлях створення  й впровадження ефективної моделі добровільного  медичного страхування?

Найбільш важливим для  страховика є прийняття на страхування  керованого (зрозумілого, обчислювального, контрольованого) ринку, одержання  адекватного по розмірі страхового платежу, що дозволить сформувати страхові резерви і покрити витрати  на ведення справи, а також оптимізація розмірів страхових виплат.

Широкомасштабний розвиток добровільного медичного страхування  можливий лише в тому випадку, якщо страховик запропонує потенційному страхувальнику конкурентоспроможний ринковий продукт. Іншими словами, страхувальнику повинне бути вигідно придбати страхову послугу по медичному добровільному страхуванню незалежно від наявності в нього поліса обов'язкового соціального медичного страхування.

Сучасна економічна ситуація в Україні практично виключає економічний інтерес роботодавця, крім підприємств з іноземними інвестиціями, укладатися договору медичного страхування своїх працівників.

Позахмарна мрія страховиків  про віднесення витрат на добровільне  медичне страхування на валові витрати  виробництва, поки так і не реалізована, може розбитися об додатковий податок на обов'язкове соціальне медичне страхування.

Участь страховиків  в обов’язковому соціальному медичному страхуванні безумовно, є ключовим питанням для розвитку страхового ринку. Напевно, ця проблема буде вирішена позитивно, на користь страховиків.

Однак не слід забувати про  те, що через обмеженість обсягів  обов’язкового медичного страхування навіть успішне його введення не дозволить повною мірою вирішити проблему якісної й доступної медичної допомоги всім шарам населення, що сьогодні платять гроші за медичну допомогу за рахунок власних коштів.

Чи випливає страховикам  сьогодні зневажати можливістю розширити  освоєну сьогодні нішу добровільного  медичного страхування за рахунок  пропозиції на ринку ефективних страхових продуктів для індивідуальних клієнтів, що належать до числа представників середнього класу суспільства.

Адже не відмовляються  ж страховики страхувати автотранспорт  індивідуальних власників тільки тому, що вигідніше і спокійніше страхувати авто підприємства, що володіють десятками й сотнями автомобілів. По суті проблема складається тільки в тім, щоб технічно організувати огляд транспортного засобу індивідуального власника, грамотно визначити ризики й умови страхування, а згодом оптимізувати розмір страхової виплати, щоб не понести збитки. Ще краще перестрахувати значну частину відповідальності, обмінявши її на аналогічні по якості ризики колег-перестрахувальників.

Авто страхування з великим ступенем умовності, але все-таки може служити ілюстрацією для аналізу проблем добровільного медичного страхування.

Поміркуйте самі. Якщо в програму добровільного медичного страхування для індивідуального клієнта включити ризики, імовірність настання яких стає передбачувана після попереднього обстеження, проведеного з використанням IT – технологій, а розмір виплат по окремих видах медичної допомоги обмежений ще на стадії висновку договору страхування, те зовні складна й нерозв'язана задача яснішає і її рішення – справа техніки, а точніше технології.

У добровільному медичному страхуванні безумовно, дуже багато нюансів і особливостей. Фахівцям вони добре відомі. Але давайте будемо оптимістами. Досить значна частина населення країни реально платить гроші за медичну допомогу при настанні страхового випадку, займаючись фактично самострахуванням.

Як цим можуть скористатися страховики? Дуже просто: по-перше, запропонувати  страхувальникам у першу чергу, фінансову послугу по страхуванню  медичних витрат. По-друге, через структуру, що асистує, забезпечити якісну медичну  допомогу без утрат часу в чергах.

І нарешті, саме головне: страховик може запропонувати якісно нову послугу – збереження біологічного й професійного довголіття шляхом систематичного моніторингу стану здоров'я застрахованого, раннього виявлення функціональних і патологічних відхилень у стані здоров’я, а також шляхом проведення своєчасних превентивних лікувально-профілактичних заходів.

З погляду страховика – це найпростіша модель ефективного  керування ризиком з метою  мінімізації розміру виплат. Яким чином можна організувати подібну технологію добровільного медичного страхування на стадії висновку й супроводу договорів страхування?

Усім добре відомо, що охорона здоров'я в Україні  побудовано за принципом, що змушує людини звертатися до фахівця-медика тоді, коли вже загублені працездатність і необхідна медична допомога. Багато страховиків з великим чи меншим успіхом користаються послугами медиків як у державних, так і в комерційних мед установах і структурах.

 Для розвитку добровільного  медичного страхування індивідуальних  клієнтів найбільш перспективними є медичні заснування, що працюють на принципах сімейної медицини і, що використовують у медичній практиці сімейного лікаря.

 Застосування інституту  сімейного лікаря в добровільному  медичному страхуванні, націленому  на збереження здоров'я індивідуального клієнта, гармонізує інтереси страховика, застрахованого і медиків.

 Зниження операційних  витрат страховика при проведенні  добровільного медичного страхування  може бути досягнуте за рахунок  широкого застосування IT – технологій  на всіх стадіях висновку й супроводу договорів страхування.

 Застосування при  цьому IT – технологій дозволить  кожному страховику індивідуально  розробляти від найдешевших до  найдорожчих страхових продуктів  для різних категорій страхувальників.

 Зниження збитковості страхових продуктів при здійсненні добровільного медичного страхування, а також підвищення диверсифікованості ризиків легко досягається за рахунок об’єднання на договірній основі ряду страховиків, що застосовують уніфіковану технологію страхування.

 Досвід роботи страхових  організацій, інших об'єднань  страховиків свідчить про те, що найбільш життєвим і ефективної  є об'єднання зусиль і ресурсів  страховиків, що базуються на  збігу бізнес-інтересів у розвитку  того чи іншого виду страхування.  Тим більше це важливо на початкових етапах розвитку того чи іншого сектора страхового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У контрольній  роботі я детально проаналізувала деякі питання з напрямку страхування, зокрема, навела форми організації фондів страхового захисту, розкрила суть ризику та розміру шкоди, розглянула роль посередників у страхуванні та види страхових об’єднань, привела свою точку зору з такого питання як добровільне медичне страхування.

Отже, ця контрольна свідчить про те, що система страхування  досить складна в організаційному плані, не зовсім досконало врегульована законодавча база, досить не прийнятий закон про обов’язкове медичне страхування, тому, фахівцям цієї галузі ще належить проробити великомасштабну частину роботи по удосконаленню всієї системи. І в цьому напрямку не достатньо поверхневих знань для того щоб успішно реалізувати всі заходи, а треба бути майстром своєї справи.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про страхування” № 85/96 – Верховна Рада України від 07.03.1996 року.
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. – Київ: Знання, 1998. – 216 с.
3. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець, д – р екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.
4. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів / За редакцією П. Д. Біленчука, О. Ф. Філонюка, І. В. Яковенка. – Київ: Атіка, 1999. – 464 с.
5. Біленчук Д. П., Біленчук П. Д., Залєтов О. М., Клименко Н. І. Страхове право України. – Київ: Атіка, 1999. - 368 с.
6. Інтернет журнал “Страхова справа” – http://uainsur.com