Кладка кутів за однорядною системою перев’язки швів

У тих випадках, коли відхилення перевищують допустимі, питання  про продовження робіт має  бути вирішене спільно з проектною  організацією. Якщо при цьому кладку не переробляють, то мають бути дані конкретні рішення щодо способів виправлення дефектів. Для перевірки якості кладки каменяр користується різними інструментами і пристроями.

Правильність  закладених вузлів будівлі. Перевіряють  дерев'яними косинками.

Горизонтальність  рядів контролюють правилом і  рівнем не рідше двох разів на кожному  ярусі кладки. Для цього правило  кладуть на кладку, ставлять на нього  рівень і, вирівнявши його по горизонту, визначають величину відхилення кладки від горизонталі. Якщо вона не перевищує визначеного допуску, відхилення усувають в процесі наступної кладки.

Вертикальність  поверхонь і кутів закладки перевіряють  рівнем і виском не рідше двох разів  на кожному ярусі кладки. Відхилення які не перевищують допустимих, виправляють при наступній кладці ярусу або поверху.

Виявлені відхилення осей конструкцій, якщо вони не перевищують  установлених допусків, усувають і  рівнях міжповерхових перекриттів.

Товщину швів періодично перевіряють так: вимірюють п'ять-шість рідів кладки і визначають середню товщину шва. Наприклад: якщо при замирюванні п'яти рядів кладки висота одного ряду кладки буде 400 : 5 = 80 мм, а середня товщина шва після віднімання товщини цеглини становитиме: 80 - 65 - 15 мм. середня товщина горизонтальних швів цегляної кладки в межах висоти поверху повинна становити 12 мм, а вертикальних - 10 мм. при цьому товщина окремих вертикальних швів повинна бути не менше 8 і не більше 15 мм, а горизонтальних - не менше 10 мм і не більше 15 мм. потовщення швів проти визначених правилами можна допускати лише у випадках, передбачених проектом, при цьому розміри потовщення повинні зазначатись у робочих кресленнях.

Правильність  заповнення швів розчином перевіряють, виймаючи з різних місць окремі цеглини викладеного ряду перевіряються (не рідше двох-трьох разів на висоту яруса).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організація робочого місця

Технологічний процес кам'яної кладки складається  з основних і допоміжних операцій. До основних операцій відносять подачу і розкладку цегли або каменів, подачу і розрівнювання розчину, укладання цегли або каменів у справу. Допоміжними операціями є установка порядовок, прічалок, перелопачування розчину, перевірка правильності кладки по рівню і схилу

Робоче місце муляра повинне бути організоване так, щоб для всіх робітників, зайнятих на цьому процесі, були створені умови, що забезпечують високопродуктивну, безперебійну і зручну роботу. Раціонально організоване робоче місце муляра складається з трьох зон: робочої (0,6...0,7 м) – вільної смуги вздовж кладки, на якій працює муляр; зони складування (1,3...1,5 м) – смуги, на якій розміщені цегла, розчин і деталі, що закладаються в кладку по мірі її зведення; вільної зони (0,5...0,6 м) – де працюють такелажники, що забезпечують мулярів матеріалами і закладними деталями. Загальна ширина робочого місця мулярів складає 2,4...2,8 м.  
При кладці цегляних стін матеріали розміщають вздовж фронту робіт в почерговому порядку тобто цегла на піддонах, розчин в ящику, потім знову цегла на піддонах, розчин в ящику і т.д. Щоб зручно було подавати розчин на стіни, відстань між сусідніми ящиками з розчином повинна складати не більше 3,2 м. Запас цегли на робочому місці не повинен перевищувати 2-4 годинної потреби, а розчин необхідно подавати по мірі потреб виробництва.

Робоче місце  мулярів включає робочу зону і  зону розташування матеріалів. Загальну ширину робочого місця приймають 2,5-2,6 м, в тому числі робочої зони-60-70 см, зони матеріалів - 100-160 см. З метою скорочення відстані переміщення мулярів під час роботи цеглу і розчин розташовують уздовж фронту робіт в чергується порядку (рис. 84). Стінові матеріали (цегла, камені) на робоче місце транспортують кранами на піддонах або в спеціальних контейнерах і захопленнях. Розчин подають краном в раздаточном бункері, з якого наповнюють розчинні ящики, або розчинонасосами. 
Риштування і помости. При кам'яних роботах на висоті більш 1,2 м застосовують збірно розбірні лісу і підмостки, які встановлюють на перекриттях або грунті. Підмости зазвичай розміщують усередині будівлі, ліси можуть бути встановлені як усередині, так і зовні будівлі. Інвентарні риштування і помости виготовляють за типовими проектами, неінвентарні можуть бути застосовані у виняткових випадках з дозволу головного інженера будівництва та за затвердженим ним проекту. 
При зведенні цегельних стін висотою до 3,5 м застосовують куля-ніріо-панельні підмостки, а при більшій висоті стін встановлюють риштування. Найбільшого поширення набули лісу збірно-розбірні стоечні металеві, трубчасті, різних систем, а також підвісні струнні.

Риштування  і помости для виконання кам'яних робіт встановлюють, кріплять і навантажують з дотриманням вимог техніки  безпеки, передбачених проектом. Настили  і підтримують їх поперечки в  лісах для кам'яних і штукатурних робіт перевіряють на дію зосередженого вантажу масою 1300 Н (вага людини з вантажем) і дію рівномірно розподіленого навантаження: для кам'яної кладки і монтажних робіт 2500 Н/м2 і для штукатурних робіт 200 Н/м2 . 
Особливості кам'яних робіт у зимових умовах. У зимовий час кам'яні конструкції можна виконувати способом заморожування, на розчинах з противоморозні хімічними добавками і з штучним обігрівом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Техніка безпеки, пожежна безпека

Інструменти і  пристрої потрібно використовувати відповідно до їх призначення і стежити, щоб вони були у справному стані. Інструменти треба правильно і міцно насаджувати на ручки. Робочі поверхні інструментів мають бути рівними, без задирок. Пошкоджені або деформовані інструменти використовувати не можна.

Працювати каменяр  повинен у рукавицях або напальниках , які захищають шкіру від потертостей.

Цегляну кладку каменяр виконує з перекриттів, і інвентарних помостів або настилу  риштовання. Риштовання і помости  встановлюють на очищені вирівняні  поверхні. Особливу увагу приділяють на грунт, який повинен бути щільно утрамбований. Забороняється встановлювати стояк на ґрунт не очищений від снігу і криги. Для рівномірного розподілу тиску під стояки перпендикулярно до споруджуваної стіни укладають дерев'яні підкладки (одна підкладка під два стояки).

Риштовання  і помости не можна перевантажувати  матеріалами понад визначене  розрахункове навантаження, слід уникати  скупчення матеріалів в одному місці. Матеріали розмішують так, щоб вони не заважати проходу⁷ робітників і транспортуванню вантажів.

Між штабелями  матеріалів і стіною залишаються  робочий прохід шириною не менше 60 см.

Настили на риштованні і помостах повинні бути рівними  і без тріщин, їх роблять з Інвентарних  щитів, зшитих планками. Зазор між  стіною споруджуваної будівлі і робочим настилом помостів не повинен перевищувати 5 см. Цей зазор потрібний для того, щоб Настили риштовання і помостів висотою понад 1,1 м, за винятком помостів суцільного замощення огороджують поручнями не менше 1 м. для піднімання робітників на помости встановлюють сходні із захисними загородами (поручнями).

За станом усіх конструкцій риштування і помостів, у тому числі за станом з'єднань, кріплень, настилу і захисних загород  забезпечують систематичний нагляд. Щодня після закінчення роботи помости очищають від сміття. Стан риштування і помостів щодня перед початком зміни перевіряє майстер, який керує дільницею робіт на об'єкті і бригадир.

Піднімати цеглу  на поверхи (помости і риштовання) як правило треба пакетами на піддонах за допомогою футлярів, що виключає випадання цегли. Піднімати цеглу к контейнерах і пакетах без піддонів допускається лише за допомогою спеціальних захватів, які гарантують безпеку (при умові застосування пристроїв, що захищають пакет). Засоби для

піднімання  цегли (футляри, захвати) не можна застосовувати без пристроїв, які запобігають самочинному розкриванню цих пристроїв під час піднімання.

Забороняється скидати з поверхів футляри, захвати, піддони, їх треба опускати краном.

Кладку будь-якого  ярусу стін виконують так, щоб рівень її після кожного перемощування помостів був на 70 см вищим від рівня робочого настилу або перекриття. Якщо виникає потреба вести кладку нижче цього рівня, застосовують захисні пояси або сітчасті захисні загороди.

Треба стежити , щоб стінові матеріали, інструменти або будівельне сміття не залишилось на стінах під час перерв у роботі, бо вони можуть упасти в низ.

Водночас із кладкою стін у віконні прорізи  встановлюють готові віконні блоки. Якщо в процесі кладки дверні і  віконні прорізи не заповнюють готовими блоками, прорізи закривають інвентарними захисними загородами.

При кладці стін висотою понад 7 м по периметру  будівлі влаштовують зовнішні інвентарні захисні козирки у вигляді  настилу на кронштейнах, які навішують  на стальні гаки, укріплені у кладці в міру її зведення. При влаштуванні козирків додержуються таких вимог: перший ряд козирків встановлюють на висоті не більше як 6 м від землі і залишають його до зведення кладки стін на всю висоту. Другий ряд, виготовлений суцільним або з сітчаних матеріалів з вічками не більше 50*50 мм - на висоті 6-7 м над першим, а потім за ходом кладки переставляють через кожні 6-7 м. Захисні козирки повинні мати ширину не менше 1,5 м і зовнішній кут підйому 20° до горизонту.

Робітники, які  встановлюють і знімають захисні козирки, повинні користуватися запобіжними поясами і прив'язуватись до стійких конструкцій. Ходити по козирках, а також використовувати їх помости для складання матеріалів забороняється. Без захисних козирків можна вести кладку стін будівель висотою до 7 м, але при цьому на землі по периметру будівель влаштовують огорожу на відстані не менше 1,5 м від стіни.

При кладці стін із внутрішніх помостів над входом у сходові клітки споруджують  постійні повіси розміром не менше 2*2 м.

Кладка стін будівель висотою понад два поверхи без влаштування міжповерхових загород забороняється.

Шви розшивають із перекриттів або з помостів після укладення 2-3 рядів. При виконанні  цієї операції перебувати на стіні  забороняється.

До початку  основних будівельних робіт будмайданчик забезпечується постійним водопроводом з мережею пожежних гідрактов або тимчасовим протилежним водопроводом.

Будуються і  підсобні будівлі і споруди забезпечуються первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками пінними і вуглекислотними; пожежними  ложами; баграми, відрами, лопатами, сокирами, ящиками з піском та іншими засобами.

Вогненебезпечні рідини на будмайданчику зберігають у вогнетривких окремо стоять, або  на спеціально обладнаних відкритих  майданчиках.

Варіння бітуму та інших мастик дозволяється проводити поза будівель і споруд і на відстані не менше 50 м. від дерев'яних будівель і складів при узгодженні з місцевими органами Державного пожежного нагляду.

При виникненні пожежі негайно повідомляють про це в пожежну і приймають мірою до евакуації людей та ліквідації осередку загоряння. При цьому використовується на будмайданчику первинні засоби вогнегасника (воду, вогнегасники, пісок тощо)

Для гасіння  палаючих лісоматеріалів та столярних  виробів застосовують воду, збиваючи полум'я спочатку з зовнішніх  поверхонь, а потім подаючи струмінь води всередину штабеля.

Розташовані під  напругою електроустановки можна гасити вуглекислотними вогнегасниками або сухим піском. Застосування води або пінних вогнегасників не допускається через виникнення небезпеки ураження електричним струмом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Здійснюючи  будівництво швидкомонтованих будинків будівельники не рідко вдаються до кладки цегли. Велику роль у зведенні будинків і споруд відіграє контроль за якістю виконання робіт на будівельному майданчику, для цього існують бригадири, прораби та генпідрядники ,які контролюють процес від початку до закінчення. Однорядна система перев'язки швів відрізняється високою міцністю: в ній повністю дотримуються усі  три  правила  розрізання. Істотним недоліком однорядної системи перев'язки є те,  що  вона вимагає  великих  витрат  праці  на  укладання   верстових   рядів,   більшого кількості цілої цегли, а також більш кваліфікованих мулярів. У багаторядній системі перев'язки тычковые ряди розташовуються через п'ять 
ложковых  рядів.  При цьому   вертикальні   поперечні   шви   перекривають вищерозміщеною цеглою в кожному ряду, а подовжні ряди -только  через  п'ять рядів. При кладці стіни завтовшки в дві цеглини; вертикальні подовжні  шви виявляються без перев'язок на висоту п'яти рядів. У такій  кладці  її  несна здатність на  6%  нижче  в порівнянні з  однорядною  системою  перев'язки. Певні ускладнення виникають і при кладці в зимовий час,проте чітке дотримання правил камянної кладки може мінімалізувати ці негативні фактори.

Кутова кладка надає виразності будинкам ,довершеності та самобутності.

Цегла являється  поширеним матеріалом з давніх давен,а тому її викристання не викликає складнощів у звязку з дешевизною та простотою. З допомогою цегли можна створювати все нові і нові архітектурні форми, що прикрашають фасад будівлі і радують око. Зокрема кутова кладка  і її правильне виконання вносить в наше життя точність і довершеність, а у поєднанні з однорядною перев’язкою міцність і надійність на весь час експлуатації будівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Н.І. Іщенко - «Кам'яні роботи»
2. І.М. Громов, С.К. Ладутько, А.С. Стоценка - «Довідник муляра монтажника» 
3. Каменярні роботи (Інтегрований курс модульного навчання): Підручник для проф..-тех. навч. закладів ВзЧП/А.С. Нікуліна, С.І. Засмовська, Г.П. Матвєєв та ін. Під редакцією А.С. Нікуліної. К: Вікторія, 2001.
4. П.В.Крищенко Матеріалознавство для будівельників – К. “Техніка” 1996р
5. В.В.Харабет Технологія будівельно-монтажних робіт – К. “В.Ш” 1995р
6. ДБН А.3.1-5-2009. Організація будівельного виробництва
7. ДБН В.2.6-162:2010 Кам'яні та армокам'яні конструкції Основні положення