Таможеноое законодательство Украины

3. У разі ввезення товару на  митну територію України сертифікат  про походження товару подається  обов’язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких  в Україну застосовуються кількісні  обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності  в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це передбачено законами  України та міжнародними договорами  України, згода на обов’язковість  яких надана Верховною Радою  України.

4. Документи, які підтверджують  країну походження товару, не  вимагаються у разі, якщо:

1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться громадянами  та оподатковуються за єдиною  ставкою мита відповідно до  розділу ХII цього Кодексу;

3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються митною  територією України в режимі  транзиту;

5) це передбачено міжнародним  договором, згоду на обов’язковість  якого надано Верховною Радою України;

6) через митний кордон України  переміщуються зразки флори, фауни,  ґрунтів, каміння тощо для наукових  досліджень, відібрані на об’єктах  України, які розташовані в  полярних регіонах або на островах  у нейтральних водах Світового  океану, що знаходяться у сфері наукових інтересів України.

 

Стаття 45. Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару

 

1. У разі виникнення сумнівів  з приводу дійсності документів  про походження товару чи достовірності  відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

2. Запит про проведення перевірки  повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів  з приводу достовірності задекларованої  країни походження товару, посилання  на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

3. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або  його копія, а також у разі  необхідності інші відомості,  що можуть сприяти проведенню  перевірки.

4. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв’язку з провадженням у кримінальній справі.

5. У випадках, визначених цією  статтею, товар вважається таким,  що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

 

 

 

 

Стаття 46. Видача сертифікатів про  походження товару з України

 

1. У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

2. Органи, які видали сертифікат  про походження товару з України,  зобов’язані зберігати його копію  та інші документи, на підставі  яких засвідчено походження цього  товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

 

Стаття 47. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України

 

1. Верифікація (перевірка достовірності)  сертифікатів про походження  товару з України здійснюється  митними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Органи та/або організації,  уповноважені видавати сертифікати  про походження товару з України,  зобов’язані за запитом митних  органів безоплатно надавати  їм інформацію, пов’язану з видачею  таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації.

3. З метою встановлення достовірності  даних, зазначених у сертифікаті  про походження товару з України,  митні органи можуть затребувати  та отримувати у підприємств  - виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом.

4. З метою встановлення достовірності  даних, зазначених у сертифікаті  про походження товару з України,  митні органи можуть у порядку,  встановленому цим Кодексом, проводити  дослідження (аналіз, експертизу) проб (зразків) такого товару.

 

 

Стаття 48. Підстави для відмови  у випуску товару

 

1. Митний орган відмовляє у  випуску товару, якщо цей товар  походить з країни, товари якої  заборонені до переміщення через  митний кордон України згідно із законодавством України.

2. Товари, походження яких достовірно  не встановлено, випускаються  митним органом у вільний обіг  на митній території України  за умови сплати ввізного мита  за повними ставками Митного  тарифу України.

3. У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне або спеціальне), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

4. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

 

 

 

1.2. Класифікація товарів

 

1. Товари при їх декларуванні  підлягають класифікації, тобто  у відношенні товарів визначаються  коди відповідно до класифікаційних  групувань, зазначених в УКТ  ЗЕД.

2. Митні органи здійснюють контроль  правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

3. На вимогу посадової особи  митного органу декларант або  уповноважена ним особа зобов’язані  надати усі наявні відомості,  необхідні для підтвердження  заявлених ними кодів товарів,  поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

4. У разі виявлення під час  митного оформлення товарів або  після нього порушення правил  класифікації товарів митний  орган має право самостійно  класифікувати такі товари.

5. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

6. Штрафи та інші санкції за  несплату митних платежів та  за інші порушення, виявлені  у зв’язку з неправильною класифікацією  товарів, застосовуються митними  органами виключно у разі, якщо  прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

7. Рішення митних органів щодо  класифікації товарів для митних  цілей є обов’язковими. Такі  рішення оприлюднюються у встановленому  законодавством порядку. У разі  незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

8. Висновки інших органів, установ  та організацій щодо визначення  кодів товарів згідно з  УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3  Митні режими

 

Загальні положення щодо митних режимів:

 

Стаття 70. Види митних режимів

1. З метою застосування законодавства  України з питань державної  митної справи запроваджуються такі митні режими:

1) імпорт (випуск для вільного  обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної  території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

2. Митні режими встановлюються  виключно цим Кодексом.

 

Стаття 71. Вибір та зміна митного  режиму

 

1. Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

2. Поміщення товарів  у митний режим здійснюється  шляхом їх декларування та  виконання митних формальностей,  передбачених цим Кодексом.

3. Митний режим, у який  поміщено товари, може бути змінено  на інший, обраний декларантом  відповідно до частини першої  цієї статті, за умови дотримання  заходів тарифного та нетарифного  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

 

Стаття 72. Митний статус товарів, що поміщуються у митний режим

 

1. За митним статусом  товари поділяються на українські  та іноземні.

2. Усі товари на митній  території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.

 

Стаття 73. Регулювання питань, пов’язаних із митним режимом

 

1. Умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Питання, пов’язані  з виконанням необхідних митних  формальностей та здійсненням  митного контролю товарів, поміщених  у відповідний митний режим,  регулюються цим Кодексом.

 

 Імпорт (випуск для  вільного обігу):

 

Стаття 74. Митний режим імпорту (випуску для вільного обігу)

 

1. Імпорт (випуск для  вільного обігу) - це митний режим,  відповідно до якого іноземні  товари після сплати всіх митних  платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

 

Стаття 75. Умови поміщення  товарів у митний режим імпорту

 

1. Митний режим імпорту  може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

2. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.

3. Для поміщення товарів  у митний режим імпорту особа,  на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює  випуск товарів, документи на  такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими  відповідно до законів України  обкладаються товари під час  ввезення на митну територію  України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно  до закону вимоги щодо заходів  нетарифного регулювання зовнішньоекономічної  діяльності.

4. Якщо іноземні товари після  ввезення їх на митну територію  України були пошкоджені або  втрачені внаслідок аварії чи  дії обставин непереборної сили  або внаслідок протиправних дій  третіх осіб, що підтверджується  документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу у митний режим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення пошкоджених товарів в інші митні режими.