Основні теорії виникнення держави та права

 

 

Вступ……………………………………………………………………………..

1. Виникнення держави та права………………………………………………

1.1 Передумови виникнення держави та права……………………………….

1.2 Причини та закономірності виникнення держави та права……………...

2. Основні теорії виникнення держави та права……………………………..

2.1 Теорія виникнення держави………………………………………………..

2.2 Теорії виникнення права……………………………………………………

Висновок………………………………………………………………………..

Список літературу………………………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Минуле державно-правових інститутів завжди відігравало помітну роль у соціальній та національній свідомості народу. Його призначення полягало в тому, щоб розуміти сучасне та передбачити майбутнє. Історичне поле завжди було серйозним об'єктом наукового пізнання юристів. Багато історичних досліджень стало фундаментом побудови та розвитку серйозних теоретичних концепцій в науці права і держави.

Питання про походження і сутність держави і права займає одне з центральних місць у науці. Проблеми виникнення, природи, сутності держави і права, їх функціонування ролі і значення в житті суспільства, державно-правової дійсності й тенденцій її розвитку, політико-правових процесів і їх відображення у свідомості людей відносяться до числа найскладніших і ключових. Правильне розуміння того, як, у силу яких причин виникли держава і право, їх природа, сутність, призначення - ттеоретичне осмислення й усвідомлення їх проблем - необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло теорію держави і права до числа фундаментальних наук.

Серед теоретиків держави і права ніколи не було раніше і в даний час немає не тільки єдності, але навіть спільності поглядів у відношенні процесу походження держави і права. При розгляді даного питання ніхто, як правило, не бере під сумнів такі, наприклад, загальновідомі історичні факти, що першими державно-правовими системами в Стародавній Греції, Єгипті, Римі й інших країнах були рабовласницькі держава і право. Ніхто не заперечує того факту, що на території нинішньої України, Росії, Польщі, Німеччини і ряду інших країн ніколи не було рабства. Історично першими тут виникали не рабовласницькі, а феодальні держава і право. Не заперечуються і багато інших історичних фактів, що стосуються походження держави і права. Однак цього не можна сказати про усі випадки, коли мова йде про причини, умови, природу і характерні особливості походження держави і права. Над єдністю чи спільністю думок тут переважає різнобій. Закономірності предмета пізнання доступні тільки за умови історичного підходу до фактів, тобто теорія держави і права як наукове знання за своєю глибокою природою є історичною.

Історичний досвід розвитку держави та права спрацьовує на майбутнє, оскільки в цьому досвіді втілюються закономірності розвитку складних суспільно-політичних юридичних явищ. Слід взяти до уваги й те, що будь-які зміни в державі та в юридичних законах мають передумовами їх попереднє усвідомлення людьми, тобто ці зміни відображають перш за все в людському їх розумінні, у ставленні людей до соціально-політичного та юридичного їх оточення. Це ставлення складається з врахування не лише сучасного, але й минулого. Юридична дійсність завжди формується через людське усвідомлення. Йдеться тут водночас про історичну дійсність, минулий розвиток держави та права, який впливає на їх сучасний і майбутній стан. Минуле утримує в собі той рішучий потенціал, який нерідко визначає актуальні зміни в державі і законодавстві.

1. Виникнення держави та права

1.1 Передумови виникнення держави та права

 

Пізнання виникнення держави і права варто починати з питання про походження держави - чи завжди в історії людського суспільства існував цей соціальний інститут, чи він з'явився на певному етапі розвитку суспільства.

Людство пройшло у своєму розвитку ряд етапів. Кожний з який відрізнявся визначеним рівнем і характером суспільних відносин: культурних, економічних, релігійних. Самим великим, найбільш тривалим етапом у житті людського суспільства були часи, коли не існувало держави і права в сучасному розумінні слова. Цей період охоплює перше тисячоріччя від появи людини на землі, до виникнення класових суспільств і держав. У науці за ним закріплена назва первісного чи суспільства общинно-родового ладу.

Перші держави на Землі виникли приблизно 5-6 тис. років тому і, як правило, у долинах рік (Ніл, Тигр, Євфрат, Янцзи, Інд) [3, 32]. Саме в цих місцевостях склалися найбільш сприятливі умови для землеробства. Потім процес державотворення поширився по середземноморському басейні і далі.

Первісна людина займалася полюванням, рибальством, збиранням плодів і коренів рослин, тобто присвоєнням продуктів природи. Для цього вона використовувала примітивні знаряддя праці, що виготовлялися з природних матеріалів. Економіка цього суспільства була заснована на суспільній власності. При цьому неухильно дотримувалися двох правил: усе, що здобувалось, надходило до загального кошика і усе здане перерозподілялося, кожен одержував певну частку. На інших засадах первісне суспільство просто не могло існувати, воно було б приречене на вимирання. Протягом багатьох століть і тисячоліть економіка носила привласнюючий характер. Продуктивність праці була вкрай низькою. Природно, що в таких умовах не могли виникнути ні приватна власність, ні експлуатація. Це було суспільство економічно рівних, але рівних у бідності людей. Поступовий і досить повільний розвиток економіки йшов по двох зв'язаних між собою напрямах: удосконалення знарядь праці та удосконалення способів, прийомів і організації праці.

Склад первісного суспільства характеризується своїм поділом на роди та племена, йому ще не властиве відокремлення особи як індивіда, а нерозвинутість свідомості не дозволяє окремому роду, племені чи індивіду адекватно усвідомлювати ті можливості, що складаються у процесі розвитку суспільства. Тобто як поділ первісного суспільства на роди, не відокремленість індивіда з роду, так і усвідомлення обставин життя лише поколінням, підводить до висновку щодо існування права як соціального права, яке має характер звичаїв, стихійно формується, належить роду як цілому і усвідомлюється членами роду тільки як необхідність певної поведінки у відповідних обставинах. Це так зване ”примітивне”, ”традиційне" право родового устрою суспільства.

Виникнення держави з'явилося закономірним наслідком процесу переходу суспільства від збирання, занять полюванням і рибальством, тобто від господарства, що привласнює, у господарству виробляючому - скотарству і плужному землеробству. Питання про те, чому люди перейшли до виробляючої економіці, залишається дотепер нез'ясованим. Одні вчені зв'язують це зі збільшенням народонаселення і скороченням в міру розвитку людського населення продукту для споживання, що дається природою [4, 36], інші припускають, що людина випадково знайшла цей спосіб стійкого одержання їжі. Можливо, що головною причиною був інтелектуальний фактор - для чого ж людина має розум, як не для того, щоб знаходити більш вигідні рішення складних проблем? З розвитком родових відносин міжродове право трансформується у внутрішньородове, тобто права роду по відношенню один до одного. Але це все ще звичаєве право.

Розвиток держави як самостійної ідеологічної сили суспільства привів до відділення права у формі письмових законів від безпосередньо матеріального життя, перетворення звичаєвого права у загальнообов'язкове, здійснення якого забезпечувалося методами фізичного та економічного примусу [12, 26].

Економічні передумови державотворення надзвичайно важливі, але не тільки вони визначили перехід суспільства до державності. Людина - істота суспільна і тому їй приходиться мати справу, займаючись виробничою діяльністю, не тільки з засобами виробництва, але і волею-неволею вступати у відносини з одноплемінниками. Можна припустити, що хліборобу, скотарю, реміснику чи торговцю, чітко чи на рівні підсвідомості, але прийшло розуміння того, що йому більш вигідна наявність безпечних умов діяльності.

Оскільки органи керування первісного суспільства не справлялися з цією роллю, те поступово на зміну їм стали формуватися органи державної влади, що взяли на себе забезпечення безпеки людей всередині людського співтовариства і, зокрема, врегулювання спірних взаємин з одноплемінниками. У такий спосіб усвідомлюється корисність надродової влади, що є вище приватного і родового інтересу. До регулювання внутрішніх відносин таборів людської популяції додається необхідність регулювання відносин із сусідніми співтовариствами людей. У ті далекі часи конфлікти між племенами найчастіше зважувалися у формі військової протидії. Давно помічено, і, до речі, це використовується дотепер у багатьох народів, що ідея зовнішньої погрози сприяє інтеграції і зімкненню суспільства, одночасно зміцнюється влада як засіб ефективної боротьби з зовнішньою погрозою. Війни, таким чином, ініціювали процеси становлення державного ладу.

Пануючою формою ідеології в первісну епоху була язичеська релігія, тобто поклоніння багатьом богам і духам. Поступово стала відбуватися свого роду ієрархія богів, тобто серед безлічі і безлічі богів якому-небудь з них виділявся на роль головного. Багато учених вважають, що релігія консолідувала древнє суспільство, сприяючи об'єднанню розрізнених племен у єдину соціально-політичну спільність - народ. Більш того, вважається, що виникнення монорелигії в тих чи інших народностей є показник формування в них держави [4, 38].

В.І. Гойман-Червонюк, досліджуючи питання про походження держави, звернув увагу на психологічні передумови до цього [1, 17-18]. Економічні умови, що змінилися, формують новий духовний вигляд людей, виникає новий тип самосвідомості. На початковому етапі розвитку суспільства поступово і поки лише в дуже невеликій мері людьми починають усвідомлюватися загальні інтереси. Надзвичайно сприяє усвідомленню таких інтересів військова навала і необхідності захисту. Виникає розуміння, що ці загальні інтереси більше комусь реалізувати, крім як централізованій структурі, що здійснює координацію різних сторін життя суспільства. У розвитому суспільстві загальна мета усвідомлюється як правова мета, тобто розвиток і забезпечення права, у тому числі контроль і керування владою, що здійснює примус.

 

1.2 Причини та закономірності виникнення держави та права

 

Необхідність виникнення держави здебільше пов'язується із виникнення у суспільстві нерівності серед його членів, його диференціацію на певні соціальні верстви (класи, страти), зміною форми і характеру зв'язків між ними та суспільством, якісними змінами у суспільному виробництві, свідомості людей тощо.

З розвитком знарядь праці, тобто продуктивних сил (приблизно V тисячоліття до н. е.), виникли умови для створення надлишкового продукту, його обміну, приватної власності. В результаті з'явилися групи людей, наділених можливостями привласнювати продукцію, створену іншими групами людей. Між цими групами постійно виникали суперечності, конфлікти. Виникнення держави обумовлено потребою суспільства зберегти свою цілісність за його розшарування на нерівні за своїм соціальним становищем верстви, в здійсненні ефективного соціального управління за умов збільшення населення, заміни безпосередніх родоплеменних зв'язків населення, заміни безпосередніх родоплеменних зв'язків на опосередковані продуктами виробництва, що є проявом ускладнення суспільного життя.

Існування загрози втратити не лише продукти своєї праці, а й життя, змусила людей до такої організації співжиття, яка б не тільки захистила їх фізично, але сприяла узгодженню, захисту різноманітних їхніх інтересів, які з плином часу постійно розширювалися. Це зумовило виникнення інституту держави, яка взяла на себе функції організації внутрішнього життя за допомогою загальнообов'язкових норм, правил поведінки, механізмів їх впровадження, а також захисту своїх громадян від зовнішніх сил. Держава стала єдиною формою організації суспільного життя.

Отже, загальними причинами виникнення держави стали:

1. три великі поділи  праці:

- відокремлення скотарства  від землеробства;

- відокремлення ремесла  від землеробства;

- відокремлення торгівлі  від виробництва;

2. поява надлишкового  продукту, патріархальної сім'ї, приватної  власності та майнової нерівності;

3. утворення класів як  великих груп людей з протилежними  інтересами й виникнення між  класових конфліктів;

4. неспроможність суспільної  влади первісного ладу врегулювати  класові суперечності та конфлікти  та виникнення публічної влади.

Всі ці зміни в розвитку суспільства призводять до необхідності у черговому поділі суспільної праці на матеріальну та ідеологічну, а також остаточного виокремлення зі сфери матеріального виробництва прошарку населення, який за своїми якостями та здібностями був би спроможний адекватно осмислити закономірності розвитку суспільства, збереження його цілісності та нормальних умов функціонування [17, 25]. Етап поділу суспільної праці призводить до розшарування суспільства на два угруповання, рівних за джерелом виникнення функцій, закономірностей розвитку. Розкриваючи ці причини, треба наголосити, що економіка первісного ладу прогресувала з подальшим вдосконаленням знарядь праці. Щодо розподілу, то потрібно мати на увазі виділення скотарства, відокремлення ремесел від землеробства і появу купців, зайнятих обміном. За нових економічних умов одна сім'я мала змогу не лише забезпечити себе засобами існування, але й мати надлишковий продукт, який зосереджувався в руках старійшин, військових начальників. Важливу роль відіграли також майнова міжродова, а потім і внутрішньовидова нерівність, з'являється приватна власність, класи, групи людей, які займають протилежне місце у суспільстві.

У кожному окремому суспільстві виникнення держави обумовлюється причинами, які в свою чергу, залежать від особливостей існування попереднього стану суспільства (географічних, кліматичних, етнічних, виробничих щодо). Правила поведінки первісного суспільства ґрунтувалися на колективістських принципах. Вони носили характер мононорм, єдиних, нерозділених правил поведінки. В них сполучалися звичаї, традиції, обряди, норми первісної релігії, міфологія, первісна мораль. Це пояснюється тим, що свідомість первісної людини, її життєдіяльність не була достатньо структурованою. Ці мононорми відрізнялися змістом (спрямованим на виживання людей як біологічного виду і їхню подальшу соціалізацію), способами регулювання (табу, зобов'язання, дозволи), формами вираження (міфологія, традиції, звичаї, ритуали, обряди), процедурами (наприклад, розгляд спорів) і санкціями (як реальними, так і “надприродними”).