4) Поведінка учасників
правовідносин. Поведінка людини — це
взаємодія його з навколишнім середовищем.
Виражається вона або в дії (активне поведінка),
або в бездіяльності (пасивна поведінка).
Поведінка може виступати як
об'єкт правовідносини, але це один з багатьох
об'єктів, а не єдиний, як вважають представники
моністичної теорії. Об'єктом правовідносини
є, як правило, поведінка зобов'язаної
особи і значно рідше - поведінка управомоченої.
Результати поведінки учасників
правовідносин — ті наслідки, до яких
призводить та чи інша дія чи бездіяльність.
Багато правовідносин і встановлюються
заради того, щоб шляхом поведінки осіб
домогтися визначеного результату. В цьому
випадку не сама поведінка буде об'єктом
правовідносини, а саме її результат.
Об`єкти дуже різноманітні ними можуть
бути:
-матеріальні, духовні та
інші блага, за вийнятком предметів
вилучених з цивільного обігу;
-також особа може вступати
в правові відносини в інтересах здійснення
визначених дій. Отже об’єктом правових
відносин можуть виступати як самі ці
дії, та і їх наслідки;
-поведінка учасників
правових відносин може бути направлена
на саме суб’єктивне право. Це має
місто в тих випадках, коли фізична особа,
юридична особа домагається визнання
за ними факта належності в них того або
іншого юридичного права.
Деякі автори згідні з тим, що
об’єктом правових відносин є те, що воно
направлене або на що дії, різні матеріальні
і вольові об’єкти. Під матеріальними
об’єктами розуміють вцілому матеріальні
та духовні блага, під юридичним - поведінка
зобов’язаної особи. З цими двома видами
об’єктів можна погодитись, що ж до вольового
об’єкта правових відносин, то воно визначене
спірне.
Отже об’єкт правових відносин
визнається не те, що направлені дії сторін,
а фактично їх воля як об’єкт дії з боку
держави.
Питання про об’єкт право розглядає
громадянське право. Правова наука використовує
термін «Об’єкт» ще в одному значенні.
В цьому разі мова іде про об’єкт, на який
право може діяти. Право неопосередковане
дії на вольову поведінку суб’єктів. Отже
діяльність суб’єктів служить об’єктом
правової дії. Оскільки суспільні відносини
являються наслідком такої діяльності,
то в кінцевому рахунку об’єктом правової
дії виступають самі суспільні відносини.
Коло можливих правових відносин
визначається законом. Об’єктами правових
відносин можуть бути:
1.Матеріальні балга
2. Немайнові особисті
блага:
3.Продукти харчової творчості;
4. Гроші та цінні папери;
5. Наслідок поведінки
суб’єктів:
3. Види правовідносин
Правовідносини досить багатоманітні
і можуть бути класифік4овані за різними
критеріями на види.
Передусім правові відносини можна класифікувати
за предметом правового регулювання на
конституційні, цивільні, адміністративні,
трудові, фінансові та ін. Наприклад, відносини
по прийому на роботу і звільнення з роботи
працівника власником або уповноваженим
органом – це трудові правовідносини;
по укладенню угоди про надання банком
кредиту фермеру – цивільні правовідносини;
по виконанню Державного бюджету організаціями
та установами – це фінансові правовідносини.
За функціональним призначенням виокремлюють
дві великі групи правовідносин: регулятивні
та охоронні.
Регулятивні правовідносини виникають
на основі юридичних дозволів і втілюються
в правомірних діях суб’єктів, регулюючи
відповідні суспільні відносини (наприклад,
на базі відносин, пов’язаних з користуванням
комунальними послугами, виникають правовідносини
зі своєчасної сплати за них).
Охоронні правовідносини виникають на
основі юридичних заборон і є результатом
скоєння суб’єктами правопорушень (наприклад,
перевищення водієм автотранспорту встановленої
швидкості). Необхідно такої розрізняти
матеріально-правові та процесуально-правові
правовідносини.
Матеріально-правові правовідносини
виникають на основі матеріальних відносин,
що перебувають організації, їх змістом
є права і обов’язки сторін. Наприклад,
матеріальні правовідносини виникають
з приводу права на освіту, на охорону
здоров’я, на особисту безпеку.
Процесуально-правові правовідносини
реалізують норми процесуального права
і виникають на основі організаційних
відносин. Вони вторинні, похідні від норм
матеріального права і встановлюють процедуру
реалізації прав і обов’язків суб’єктів
права, порядок вирішення юридичних справ.
До них належать цивільно-процесуальні,
кримінально-процесуальні адміністративно-процесуальні,
господарсько-процесуальні та інші. Наприклад,
процедура обшуку, процедура подання позову
або скарги, процедур участі в конкурсних
іспитах при вступі до вищого навчального
закладу.
За часом дії розрізняють довгострокові
та короткострокові правовідносини.
Довгострокові правовідносини тривають
певний час (визначений або невизначений),
наприклад, відносини, що виникли з договору
про виконання підрядних робіт капітального
будівництва чи договору про перевезення
вантажу на значну відстань.
Короткострокові правовідносини тривають
протягом незначного часового відрізку
і припиняються одразу після виконання
учасниками їх прав і обов’язків (наприклад,
купівля конкретної речі).
Розрізняють такі види правовідносин:
1) за галузевою ознакою —
конституційні, адміністративні, громадянські,
трудові, сімейні тощо.
2) в залежності від функцій
права — регулятивні та охоронні.
Регулятивні виникають з правомірних
дій, а охоронні — з неправомірних
дій суб'єктів. Наприклад, правові
відносини між орендодавцем і
орендатором земельної ділянки
виникли з правомірних дій
— укладення договору оренди,
а тому є регулятивними. Правові
відносини між особою (підозрюваної в
скоєнні крадіжки) і слідчим (що веде розслідування)
є охоронними, тому що виникли з неправомірних
дій підозрюваного.
- за характером обов'язків: активні та
пасивні правовідносини. В активних
обов'язок суб'єкта полягає в необхідності
здійснити певні дії (передати річ, виконати
роботу), в пасивних — обов'язок полягає
в тому, щоб не здійснювати дій.
- за субординацією в правовому регулюванні
— матеріальні, які виникають на основі
матеріальних відносин і реалізуються
нормами матеріального права (наприклад,
матеріальні правовідносини виникають
з приводу права на освіту, на охорону
здоров'я, на особисту безпеку тощо) та
процесуальні, які виникають на основі
організаційних відносин і реалізуються
нормами процесуального права. Вони похідні
від норм матеріального права і встановлюють
процедуру реалізації прав і обов'язків
суб'єктів права, порядок вирішення юридичних
справ. До них належать цивільнопроцесуальні,
адміністративнопроцесуальні, кримінальнопроцесуальні,
господарськопроцесуальні та інші процесу
альні відносини (наприклад, процедура
подання до суду позову, процедура обшуку,
процедура участі в конкурсних іспитах
при вступі до вищого навчального закладу
тощо);
- за волевиявленням сторін (методом правового регулювання) — договірні, які виникають за згодою як уповноваженої так і зобов'язаної сторони (наприклад, укладання договору підряду) та управлінські, які виникають за бажанням лише уповноваженої сторони
(наприклад, притягнення працівника до
дисциплінарної відповідальності);
- за ступенем визначеності суб'єктів —
відносні, в яких точно визначені права
і обов'язки всіх учасників правовідносин
(наприклад, відносини між продавцем і
покупцем) та абсолютні, в яких визначена
лише одна сторона — уповноважена — а
всі інші зобов'язані утримуватися від
порушення її законних прав та інтересів
(наприклад, відносини авторського права);
- за кількістю суб'єктів, які беруть участь
у правовідносинах — прості, які виникають
лише між двома суб'єктами та складні,
які виникають між трьома і більше суб'єктів;
- за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами
— односторонні, в яких кожна із сторін
має або суб'єктивні права, або юридичні
обов'язки (наприклад, договір дарування)
та двосторонні, в яких кожна із сторін
має як суб'єктивні права, так і юридичні
обов'язки (наприклад, договір купівліпродажу);
- за часом дії — короткострокові, які тривають протягом незначного часового відрізку і припиняються одразу після виконання їх учасниками своїх прав та обов'язків (наприклад, після сплати державного мита) та довгострокові, які існують впродовж певного, відносно тривалого проміжку часу (наприклад, правовідносини між вищим навчальним закладом і студентом до отримання останнім диплому про вищу освіту).
Виникаючі й існуючі в житті правові
відносини вкрай різноманітні і можуть
бути класифіковані, в залежності від
підстав, на різні види. Класифікація правових
відносин здійснюється за різними критеріями.
«В залежності від урегульованості законодавством
вони можуть бути врегульовані законом
(нормативним актом) і не врегульовані
— природні правовідносини.
Правовідносини за галузями права (поділяються
на конституційні, адміністративні, цивільно-правові,
фінансово-правові, трудові, земельні,
екологічні, кримінально-правові тощо».
«Цивільні правові відносини – це майнові
й особисті немайнові відносини (урегульовані
нормами сучасного цивільного права) між
майнововідособленими, юридично рівними
учасниками, що є носіями суб'єктивних
цивільних прав і обов'язків, що виникають,
змінюються, припиняються на підставі
юридичних фактів і забезпечуються можливістю
застосування засобів державного примусу».
Прикладом таких відносин може бути ст.
435 ЦК України: «на підставі договору довічного
утримання виникають цивільно-правові
відносини, в яких одна сторона, що є непрацездатною
особою (відчужувач), передає у власність
другій стороні (набувачеві майна), наприклад,
будинок, а набувач зобов'язується утримувати
відчужувача».
У розподілі правовідносин по галузевій
приналежності велике значення має розмежування
матеріально-правових і процесуальних
правовідносин. «Матеріально-правові
відносини виникають на основі норм матеріального
права. Їхній зміст – права й обов'язки,
що складають предмет інтересів суб'єктів
права, тобто істота юридичної справи:
цивільно-правові, державно-правові, адміністративно-правові
й інші матеріально-правові відносини.
Процесуальні правовідносини виникають
на базі процесуальних норм і вторинні
від матеріально-правових відносин. Вони
передбачають процедуру здійснення прав
і обов'язків суб'єктів, порядок вирішення
юридичної справи; цивільно-процесуальні,
кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні
й інші процесуальні правовідносини».
Особливість процесуальних правовідносин
ще й у тім, що вони взагалі не можуть виникнути
й існувати без процесуальних правових
норм. Якщо матеріально-правові відносини
співвіднести із соціальною дійсністю
і юридичними нормами, то схема тут буде
така: суспільні відносини – норма права
– матеріально-правове відношення. Норма
права як би «накладається» на існуючі
вже суспільні відносини, в результаті
чого з'являються правовідносини. Суспільні
відносини в цьому випадку виникають і
існують незалежно від юридичної норми,
а стикаючись з нею, знаходять правове
фарбування, стають правовідносинами.
Інша справа – процесуальні правовідносини.
Їх немає в природі доти, поки не з'являється
юридична процесуальна норма. Вона породжує
такі правовідносини, а з її скасуванням
вони також припиняють своє існування.
Так, наприклад, «цивільні процесуальні
правовідносини – це суспільні відношення,
які регулюються нормами цивільного процесуального
права».
«Кримінально-процесуальні правовідносини
визначають як урегульовані нормами кримінально-процесуального
права відносини, що виникають, розвиваються,
змінюються і припиняються у сфері кримінального
судочинства».
Професор В.В. Копєйчиков додатково виділяє
також наступні види правових відносин:
за волевиявленням сторін:
«а) договірні, для виникнення яких необхідне
виявлення (згода) як уповноваженої так
і зобов'язаної сторони (наприклад, договір
найму);
б) управлінські, для виникнення яких
досить бажання лише уповноваженої сторони
(наприклад, накладення адміністративного
стягнення.За кількістю суб'єктів, які
приймають участь в правовідносинах, їх
можна поділити на прості (два суб'єкти)
і складні, коли існує три і більше суб'єктів».
«Останнім часом стали відрізняти комплексні
правовідносини — у підприємницькому
праві, в яких поєднуються засади публічного
і приватного права (горизонтально-вертикальні
право-відносини)».
«За змістом суспільних відносин правовідносини
можуть мати характер політичних, економічних,
моральних, релігійних, міжнародних відносин.
Відносно змісту поведінки суб'єктів
вони можуть бути активні (виконання обов'язків)
ї пасивні (утримання від певних фактичних
фізичних дій)».
«З погляду функціонального призначення
правовідносини можуть бути регулятивні
(статичні — закріплюючі і динамічні —
розвиваючі) і охоронні (соціальні цінності)».
«Регулятивні правовідносини — це правомірна
поведінка суб'єктів, тобто поведінка,
що виникає на основі норм права і суворо
до них відповідна». Такі правовідносини
і складають суть правопорядку, їх переважна
більшість, у їх існуванні і розвитку зацікавлено
суспільство. «Регулятивні норми, які
вміщують у гіпотезі вказівку на юридичні
факти, також породжують у всіх адресатів
однакові правосуб'єктні можливості, які
гарантуються державою. Можливість мати
суб'єктивні права і нести юридичні обов'язки
являє собою право особливого роду, елемент
загальнорегулятивних правовідносин».
Прикладом таких правовідносин є здійснення
угод, подання заяви про зарахування зайво
сплачених сум податку тощо.
«Охоронні правовідносини виникають
з факту неправомірної поведінки суб'єкта
як реакція держави на таку поведінку,
тобто відновлення порушення права (кримінальні,
адміністративні правовідносини). Мета
правоохоронних правовідносин — захист
існуючого в суспільстві нормального
порядку відносин, покарання правопорушника».
[9, с. 403] Цілком охоронною галуззю є кримінальне
право, але охоронні відносини виникають
і на основі розпоряджень інших галузей
права, включаючи конституційне право.
Якщо, наприклад, Конституційний Суд визнає
неконституційним який-небудь нормативний
акт, і він утрачає силу, то відбувається
це в рамках саме охоронних правовідносин.«В
залежності від терміну тривалості виділяють
короткочасні правовідносини, які завершуються
виконанням учасниками своїх прав і обов'язків,
і продовжуючі, які не завершуються виконанням
одних прав і обов'язків (наприклад, трудові
правовідносини після укладення трудового
договору).