Бавовна, Поверхня тканини, Опорна поверхня, Напівциклові розривні та не розривні харакиеристики

При розтягуванні тканини в довжину утокові  нитки отримують додатковий вигин  і гребені їх хвиль виступають на поверхні тканини. Навпаки, при пранні тканина усаджується переважно  по довжині внаслідок додаткового  вигину основних ниток, які при цьому  виступають на поверхню тканини.

Поверхня  тканини може бути гладкою або  рельєфною. Рельєф поверхні тканини  визначається відстанню DE (див. рис. 1-29, а, б) між вершинами гребенів хвиль  ниток і підставою тканини. Під  дією стискаючих зусиль рельєф поверхні тканини може сильно мінятися, особливо в тканинах пухкої структури. При  прасуванні і пресуванні виступаючі на поверхні тканини гребені хвиль  ниток стискаються і в зіткнення  з площиною приходять ділянки  ниток, що знаходилися раніше у западинах. Тому в результаті волого-теплової обробки тканина стає менш рельєфною, а її опорна поверхня збільшується. Для визначення опорної поверхні тканин використовують новими властивостями.

Так, похідні  переплетення завдяки чергуванню петельних  стовпчиків, утворених різними нитками, мають меншою распускаемостью при  обриві нитки в петлі, меншою розтяжністю  і більшою міцністю при розтягу  по ширині, ніж ті переплетення, на основі яких вони утворені. Малюнчасте переплетення виробляють на основі головних і похідних переплетень шляхом зміни їх структури і ввязиванія додаткових ниток для отримання візерункових ефектів, а також для додання трикотажу додаткових властивостей: зменшення нахилу петель в основов'язані трикотажі, зменшення розтяжності, поліпшення теплозахисних властивостей і т. д.

За способом утворення трикотажні переплетення кожної групи можуть бути поперечновязанимі  і основов'язані, а в залежності від кількості голок на машині - одинарними й подвійними. Нижче розглядаються основні види переплетень кожної з трьох груп, найбільш часто застосовуються для вироблення полотен, з яких виготовляють білизняні, спортивні, легкі і верхні трикотажні вироби.

3. Напівциклові розривні  та нерозривні характеристики  текстильних матеріалів при одновісному  розтягуванні та роздиранні.

Міцність на роздирання визначається для тканин і характеризується величиною  навантаження при руйнуванні. При  випробуванні на одновісний роздирання зосереджені навантаження прикладаються  перпендикулярно осях ниток однієї системи тканини і послідовно падають на окремі нитки або невеликі їх групи. Подібного роду зусилля  нитки тканин в одязі відчувають по краях кишень. При визначенні міцності на роздирання на зразку робиться поздовжній розріз, а вийшли при  цьому кінці 1 і 2 (рис. 11-6) вставляють в лещата розривної машини. Так  як окремі нитки або невеликі їх групи (4-5 ниток) розриваються послідовно, міцність на роздирання значно менше, ніж при розриві смужки. В процесі експлуатації одягу, а також при переробці тканини трикотажні полотна, неткані матеріали піддаються самим різноманітним механічним впливам, що викликають деформації розтягування, вигину, стиснення, кручення, зрізу. Текстильні матеріали в одязі найчастіше випробовують деформацію розтягування. Цей вид деформації є найбільш вивченим. Сили, що діють на матеріал, різні за величиною. Вони або викликають лише часткова зміна структури і властивостей матеріалу, або руйнують його; вони впливають короткочасно або протягом тривалого терміну, одноразово або багато разів, викликаючи в матеріалі втомні явища.

Рис. 11-6. Випробування на роздирання прямокутного зразка.

У наведеній нижче схемою (рис. П-З) дається класифікація характеристик, одержуваних при розтягу матеріалу.

При одновісному розтягуванні до зразка на розривною машині прикладається  зусилля, що розтягує його в одному напрямку (вздовж, упоперек або під  кутом). Розтягуючи зразок до розриву, визначають міцність і розривне подовження матеріалу. Міцність на розрив при розтягуванні є одним з основних механічних властивостей матеріалів для одягу, регламентованих ГОСТ. Міцність матеріалу  може характеризуватися величиною  розривного навантаження в абсолютних одиницях або у відносних величинах  через розривне напруга, або через  розривну довжину. Міцність матеріалу  сильно змінюється в залежності від  маси сировини. Тому важко порівнювати  між собою величини розривних  навантажень матеріалів з ​​різною вагою і товщиною. Відносна міцність, яка характеризується розривним навантаженням, наведеної до одиниці площі поперечного перерізу матеріалу (розривне напруга) або до одиниці ваги (розривна довжина), є порівнянною.

Рис. 2 Класифікація характеристик, одержуваних при розтягу матеріалу  

Список використаної літератури:

1.Бузов Б.А. та ін Матеріалознавство швейного виробництва, 1986 р.

2.Бузов Б.А. Лабораторний практикум з матеріалознавства швейного виробництва, 1979 р.

3.Кукін Г.Н. та ін Текстильне матеріалознавство, 1989 р.

4.Модестова Т.А. та ін Матеріалознавство швейного виробництва, 1969 р.

5.Садикова Ф.М. Текстильне матеріалознавство та основи текстильних виробництв, 1989 р.

6.Сафонова І.В. Технічні методи і засоби вимірів у швейній промисловості, 1983 р.

7.Флерова Л.Н. Матеріалознавство трикотажу, 1972 р

8.Гущина К.Г. та ін Асортимент, властивості і технічні вимоги до матеріалів для одягу, 1978 р.

9.Мальцева Є.П. Матеріалознавство текстильних і шкіряно-хутряних матеріалів, 1989 р.

10. Супрун Н.П. Матеріалознавство  швейних виробів: волокна та  нитки. Матеріалознавство швейних  виробів: матеріали для одягу.