Способи затирання солоду

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Октября 2013 в 13:34, реферат

Краткое описание

Метою затирання подрібненого солоду або суміші подрібнених солоду і несолодженої сировини є переведення в розчинний стан за допомогою ферментів максимальної кількості речовин.
Важливими температурними ознаками при затиранні є: початок затирання при температурі 40-45 ⁰С для розрідження затору під впливом цитолітичних та інших ферментів; температура 50-52 ⁰С – білкова пауза, оптимальна для дії пептидаз; 60-65 ⁰С – для дії β-амілази і 70 ⁰С – для дії α-амілази. Температура 73 ⁰С є граничною для оцукрювання затору, вона близька до температури руйнування α-амілази, але при 78 ⁰С декстрини ще утворюються.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………………………………………3
Підкислення затору……………………………………………………………………………….3
Настійний спосіб……………………………………………………………………………………5
Відварні способи………………………………………………………………………………….. 5
Одновідварний спосіб…………………………………………………………………….5
Двовідварний спосіб……………………………………………………………………….7
Тривідварний спосіб……………………………………………………………………….7
Висновок………………………………………………………………………………………………… 9
Використана література……………………………………………………………………….10

Вложенные файлы: 1 файл

ДОПОВІДЬ.docx

— 27.77 Кб (Скачать файл)

     

 

 

 

  1. Висновок 

 

      Аналізуючи переваги та недоліки  відварних способів, можна зробити  висновок, що способом з одним  відварюванням не можна одержати  високий вихід екстракту із  солоду з високою оцукрюючою  здатністю. При затиранні три  відварним способом з метою  прискорення фільтрування можна  використовувати солод грубішого  помелу, не знижуючи виходу екстрактивних  речовин. Однак тривідварний спосіб  трудомісткий, тривалість його перевищує  5,5 год, зростають витрати енергії. Тому найбільш прийнятними у виробництві вважають одно- і двовідварний способи затирання. Сусло, одержане при цьому, краще освітлюється перед зброджуванням.

      Карамельний солод подають у  заторний апарат одночасно із  світлим або темним, а палений  вводять у затір під час  повернення останнього відвару  в заторний апарат.

       Одновідварний спосіб затирання  з кип’ятінням усієї густої  частини затору порівняно з  іншими способами має такі  переваги: зернова (густа) маса  затору підлягає кип'ятінню, тоді  як рідку частину його, багату  на ферменти, дії високих температур  не піддають. Цей спосіб виключає повторне кип'ятіння, що зумовлює руйнування великих часток лузни, дає змогу переробляти солод із зниженою оцукрюючою здатністю. При зменшенні витрат енергії й тривалості затирання підвищується вихід екстрактивних речовин.

       На початку затирання за даним  способом усе роблять так, як  при одно- й двовідварному способах. Потім затір при температурі  62-63 ⁰С залишають у спокої на 20-50 хв. За цей час він відстоюється, над осадову рідину перекачують у другий заторний апарат за допомогою декантатора і насоса, а густу частину, що залишилася в першому апараті, повільно нагрівають до оцукрювання. Потім вміст доводять до кипіння, кип’ятять 30 хв, додають холодну воду для охолодження до 85-90 ⁰С і з’єднують густу та рідку частини затору в одному апараті. При цьому температуру маси встановлюють у межах 70 ⁰С. закінчують затирання так, як і при інших способах.

 

 

 

 

 

 

  1. Використана література:

 

Технологія  солоду та пива: Підручник / В. А. Домарецький. – Київ: Фірма «ІНКОС», 2004. – 426 С.

 

    

 

 

 

 

 


Информация о работе Способи затирання солоду