Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Апреля 2013 в 20:30, курсовая работа
Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Він легко і швидко застосовується клітинами організму, необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м'язів, особливо серцевого. Споживання цукру повинно бути в розумних межах і становити 10-30 % загальної кількості калорій (при середній 15-20%). Для людей, зайнятих важкою фізичною працею, спортом, добове споживання цукру може досягати 100-120 г. Часте використання цукру і солодощів у значній кількості призводить до систематичного перезбудження ісулярного апарату підшлункової залози, може бути причиною його розладу, значно підвищує ризик розвитку діабету, а також карієсу зубів, гіпертонії, атеросклерозу.
Вступ
Розділ 1. Огляд літератури
Класифікація
Цукор-пісок...............................................................................4
Цукор-рафінад..........................................................................5
Розділ 2. Фізичні властивості цукру і методи дослідження
2.1. Фізичні властивості цукру............................................................7
2.2. Фізичні методи дослідження
2.2.1. Поляриметричний метод дослідження цукру....................8
2.2.2. Методи визначення електропровідності...........................15
Розділ 3. Хімічні властивості цукру та методи їх дослідження
3.1. Хімічні властивості........................................................................16
3.2. Хімічний метод дослідження........................................................19
Зміст використаної літератури................................................................26
Досліджуючи цукор-сирець в розчин у мірній колбі додають краплями свинцевий оцет (не більше 4 см3 ) до того часу, поки не випаде осад чи 5-10 см3 розчину основного сульфату алюмінію.
Потім у колбу додають дистильовану воду (обов’язково обполіскуючи шийку колби) у такому об’ємі, щоб рівень розчину не достигав 200 мм до мітки.
Колбу з розчином вміщують у термостат на 15 хв для досягнення температури (20,0 + 0,1) 0С.
Внутрішні стінки шийки колби до мітки обсушують фільтрувальним папером. Піну, що уторилася на поверхні розчину, видаляють краплею етилового ефіру.Розчин доливають дистильованою водою до мітки піпеткою з тонким кінчиком чи шприцом для ін’єкції. Колбу накривають невеликим годиниковим склом і витримують протягом 30 хв, потім закривають чистою пробкою і вміст її ретельно перемішують легким обертанням.
За необхідності розчин фільтрують через подвійний паперовий фільтр, накриваючи фільтровану лійку годинниковим склом, щоб уникнути випаровування і зміни концентрації розчину. Перші 10 см3 фільтрату зливають. Фільтрування здійснюють за тією самою температури, за якої проводять поляризацію.
У разі використання основного сульфату алюмінію вміст колби виливають у сухий чистий стакан, додають 1,5-2,0 г активного вугілля, перемішують скляною паличкою протягом 30 с і фільтрують через подвійний паперовий фільтр. Фільтрування здійснюють згідно з попередніми вказівками.
2. Поляриметричну кювету обполіскують відфільтрованим розчином і наповнюють так, щоб не утворились бульбушки повітря. Накривне скло не повинно сильно притискатися головкою кювети, щоб запобігти утворенню напруги, яка може вплинути на оптичне обертання розчину.
Поляриметричну кювету з розчином вміщують у камеру цукрометра і підмикають до термостата, в якому підтримується температура (20,0+0,1) 0С.
Проводять п’ять вимірювань з похибкою, яка дорівнює точності приладу, і обчислюють середнє арифметичне значення. У разі використання поляриметричної кювети довжиною 100 мм середнє арифметичне значення відліку за шкалою цукрометра подвоюють.
3. У разі використання автоматичного поляриметра випробування проводять аналогічно з попередніми вказівками з додатковим проведенням:
4. У разі використання автоматичного поляриметра поляризацію визначають з урахуванням поправок на температуру та об’єм.
4.1 Поляризацію, скориговану на температуру Пt , 0Z («цукрових» градусів), обчислюють за формулою:
де П - показанная поляриметра в разі встановленої поляриметричної кювети з розчином, 0Z;
Y - покозання поляриметра в разі встановленої пустої(без розчину) поляриметричної кювети, 0Z;
Q - показання поляриметра в разі встановленої кварцової пластини, 0Z;
Х - показання поляриметра в разі пустого відділення поляриметричної кювети, 0Z;
Q1 - паспортні дані кварцової пластини;
tp - температура кварцової пластини, 0С;
20 - температура повітря за нормальних умов.
4.2. Поправку за об’єм визначення визначають таким чином. Обчислюють масу розчину mv, г, без поправки на зважування у повітрі за формулою:
де m2 – маса мірної колби з розчином, г;
m1 – маса пустої мірної колби, г.
Одержаний результат переводять в об’єм за таблицею, наведеною у додатку.
Поправку на об’єм знаходять за таблицею, наведеною у додатку.
Приклад.Нехай за таблицею визначають V=100,060 см3 і поправку, яка дорівнює + 0,060 0Z.
4.3. Дійсну поляризацію ПД, 0Z, визначають за формулою:
де Пt - поляризація,скоригована на тампературу, 0Z;
Пv - поправка на об’єм, 0Z.
Обчислення проводять з точністю до 0,01 0Z.
1. Масова частка сахарози Р, %, обчислюють за формулами:
0.000611; 0.000467 – коефіцієнти;
t - температура розчину під час вимірювання, 0С;
20 - температура повітря за нормальних умов, 0С.
2. Масова частка сахарози Р1, %, у перерахунку на суху речовину обчислюють за формулою
де Р - результат вимірювання, %;
W - масова частка вологи в цукрі, %.
3.За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустима розбіжність між якими не повина перевищувати 0,05 % масової частки сахарози.
Додаток 1.
m, г |
V, см3 |
Поправка, 0Z |
m, г |
V, см3 |
Поправка, 0Z |
109,457 |
99,800 |
-0,200 |
109,657 |
100,000 |
+0 |
109,467 |
99,810 |
-0,190 |
109,667 |
100,010 |
+0,010 |
109,477 |
99,820 |
-0,180 |
109,677 |
100,020 |
+0,020 |
109,487 |
99,830 |
-0,170 |
109,687 |
100,030 |
+0,030 |
109,497 |
99,840 |
-0,160 |
109,697 |
100,040 |
+0,040 |
109,507 |
99,850 |
-0,150 |
109,707 |
100,050 |
+0,050 |
109,517 |
99,860 |
-0,140 |
109,717 |
100,060 |
+0,060 |
109,527 |
99,870 |
-0,130 |
109,727 |
100,070 |
+0,070 |
109,537 |
99,880 |
-0,120 |
109,737 |
100,080 |
+0,080 |
109,547 |
99,890 |
-0,110 |
109,747 |
100,090 |
+0,090 |
109,557 |
99,900 |
-0,100 |
109,757 |
100,100 |
+0,10 |
109,567 |
99,910 |
-0,090 |
109,767 |
100,110 |
+0,110 |
109,577 |
99,920 |
-0,080 |
109,777 |
100,120 |
+0,120 |
109,587 |
99,930 |
-0,070 |
109,787 |
100,130 |
+0,130 |
109,597 |
99,940 |
-0,060 |
109,797 |
100,140 |
+0,014 |
109,607 |
99,50 |
-0,050 |
109,807 |
100,150 |
+0,015 |
109,617 |
99,960 |
-0,040 |
109,817 |
100,160 |
+0,160 |
109,627 |
99,970 |
-0,030 |
109,827 |
100,170 |
+0,170 |
109,637 |
99,980 |
-0,020 |
109,837 |
100,180 |
+0,180 |
109,647 |
99,990 |
-0,010 |
109,847 |
100,190 |
+0,190 |
109,657 |
100,00 |
+0 |
109,857 |
100,200 |
+0,200 |
2.2.2. Метод визначення електопровідності
Для визначення електропровідності потрібно визначити L для розчину KCl відомої концентрацї. Зовнішній вигляд приладу можна побачити на додатку 2.
Перед початком роботи прилад вмикають в ждерело зміного струму 220 В частотою 50 Гц. Для виконання вимірювання прилад вмикають в джерело за допомогою вимикача 1. Перемикач ставлять у положення “підготовка”, при цьому струм не буде проходити через комірку.
Декадні перемикачі 3 ставлять так, щоб показники були на 0.
Перемикач 4 вимірювального діапазону ставимо на потрібний інтервал електропровідності.
Вимірювальну комірку заповнюють розчином, ставлять в термостат і з’єднують з приладом за допомогою кабеля. Перемикач 2 виду роботи ставлять на “вимірювання”, при цьому стрілка гальванометра 5 відхиляється від нулевого показника.
За допомогою декадних перемикачів 3 міст врівнюється, стрілка гальванометра повертається в початкове положення. Натискуючи перемикач 6 точного відліку закінчують точне врівнювання за допомогою останього декадного перемикача.
На декадних перемикачах виходить чотиризначне число, яке потрібно домножити на множник, що показує перемикач 4. Після множення знайшли електропровідність в сіменсах на сантиметр.
Розділ 3. Хімічні властивості цукру і методи їх дослідження
3.1. Хімічні властивості
Для того, щоб визначити вміст сахарози цукрі, потрібно цукор розчинити у воді.
Фотоколориметричне визначення вуглеводнів основне на здатність деяких вуглеводів у кислому середовищі утворювати комплексну сполуку темно-синього з фосфорномолібеновою кислотою. При гідролізі сахарози утворюється D-глюкоза і D-фруктоза. Під дією фосфорномолібенової кислоти на гідролізат сахарози глюкоза утворює забарвлений комплекс, а фруктоза – ні. Тому можна виявити глюкозу в присутності фруктози в розчинах.
Проведення випробування
3. У 5 мірних колбах місткістю 50 мл налит по 2 мл 3 н. H3PO4 і по 3 мл 1%-ного розчину фосфорномолібденової кислоти і прилити 0,4 н. розчину сахарози в кількості: 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 мл відповідно.
4. Колби помістити в киплячу водяну баню і витримати 20 хв. Після охолодження в кожну колбу долити дистильовану воду до позначки.
5. Виміряти оптичну густину
6. Побудувати калібрувальний
7.Відповідно до п. 3-4 одержати
синю комнлексну сполуку в
розчині сахарози невідомої
Визначення концентрації в сиропі
Метод оснований на вимірювані кута обертання площини поляризації світла водними розчинами сахарози і визначенні вмісту сахарози за калібрувальним графіком.
Підготовка до випробування
1. Приготувати серію стандартних розчинів сахарози з масовою часткою 5, 10, 15, 20 і 25% об’ємом 50 мл.
2.Ознайомитися з інструкцією щодо роботи на поляриметрі заданого типу.
3.Заповнити поляриметричну
трубку довжиною 10 см стандартним
розчином найменшої
4. Ввімкнути освітлювач, встановити максимум освітлення і нульову точку на приладі.
5. Помістити трубку в прилад і, спостерігаючи в окуляр, обертанням аналізатора на певний кут, добитися однакового освітлення оптичних полів і заміряти кут обертання площини поляризації. Провести 2-3 заміри, розрахувати середньоарифметичне всіх вимірювань. Такі ж операції провести із стандартними розчинами інших концентрацій.
6. За результатами вимірів побудувати калібрувальний графік, відклавши на осі абсцис процентний всіст сазарози, а на осі ординат –кут обертання поляризації світла.
7. Прозорий сироп з
невідомою концентрацією
Визначення кислотності
Для цукрового виробництва велике значення має визначення реакції середовища, так як від неї залежить хімічна реакція, в тому числі розклад сахарози, радукуючих речовин, амідів і т.д.
В цукровому виробництві рН винзачають в наступних напівпродуктах без попередньої підготовки проби: дифузійний сік, сік попередньої дефекації, соки 1 і 2 сатурації, сульфатний сік, сироп, меляс.
Информация о работе Фізичні та хімічні властивості цукру і методи їх дослідження