Технічне обслуговування та ремонт системи охолодження двигуна ВАЗ 2109

Тільки при температурі  нижче - 70°С антифриз загусне настільки, що перетвориться на щільну масу, яка вже може вивести з ладу двигун. Все сказане стосується тільки свіжого тосола. Дослідним шляхом встановлено, що антифриз тосол у системі охолодження надійно працює лише протягом 60000 км пробігу автомобіля, тому рекомендується щорічно перед зимовою експлуатацією проводити зміну антифризу в системі охолодження.

Характерною ознакою антифризу, що визначає температуру кристалізації, є його густина. Замірюють густину ареометром-гідрометром. Слід пам'ятати, що не тільки низька, але й висока густина охолодної рідини підвищує температуру її кристалізації.

У процесі роботи рівень антифризу в системі може знижуватися через випаровування води. Концентрат Тосол-АМ не випаровується, оскільки температура його кипіння не нижче +170°С. Тому при зниженні рівня, якщо не було витоку антифризу, в систему додають дистильовану або пом'якшену (наприклад, переварену) воду.

Додавати звичайну жорстку  воду в Тосол не варто, бо кожний грам солей, що містяться в ній, "вбиває" таку ж кількість присадок, які перешкоджають корозії металів.

Тосол має ще одну якість - він розчиняє накип. Це дуже важливо  для експлуатації автомобілів, оскільки відкладення накипу на внутрішніх поверхнях  системи охолодження двигуна  помітно знижує її ефективність.

Трапляється, що в систему  охолодження двигуна, який тривалий час працював із застосуванням води як охолодної рідини, заливають антифриз. Герметичність системи охолодження після цього порушується. Пояснюється це тим, що прокладки, манжети та інші ущільнювачі системи охолодження з часом втрачають свою еластичність, на них з'являються тріщини. Вони поступово розширюються і заглиблюються, але одночасно заповнюються накипом, який запобігає можливому протіканню рідини. Герметичність такого ущільнення порушиться, як тільки тосол розчинить накип.

Запобігання відкладенню  накипу у сорочках охолодження і трубках радіатора має особливо важливе значення. Накип погано проводить тепло і тому різко погіршує дію системи охолодження. Утворюється накип унаслідок випадання в осад мінеральних солей. Вода, що містить багато солей, називається жорсткою. Це визначається за такою ознакою як погане піноутворення в ній мила.

У системах охолодження рекомендується застосовувати дощову або снігову  воду (в ній немає солей). Якщо ж все-таки доводиться використовувати жорстку воду, її потрібно заздалегідь пом'якшити. Найпростіший спосіб - кип'ятіння протягом 30-40 хв. За цей час велика частина солей випадає в осад. Воді дають відстоятися і заливають у систему. Злита з двигуна вода рівноцінна кип'яченій, тому її збирають для повторного використовування. Пом'якшують воду і різними хімічними препаратами, наприклад тринатрійфосфатом. Якщо його розчинити у воді, він не тільки пом'якшить її, але й поступово зруйнує старий накип і утворить на стінках міцну плівку, що оберігатиме метал від корозії. Для приготування розчину 3 кг тринатрійфосфату розчиняють у 10 л води, залишають на 3-5 год, а потім на відро води додають 100-600 мл розчину залежно від її жорсткості.

Також можна рекомендувати  зменшити концентрацію етиленгліколю  в антифризі для автомобілів, що експлуатуються в умовах з м'яким кліматом. Це сприяє зниженню вартості і дефіциту антифризу. Крім того, антифриз стає менш агресивним щодо металів і гуми. Важливим в експлуатації є таке: чим менше етиленгліколю в розчині, тим кращі теплофізичні властивості антифризу і менше його розширення при нагріванні.

3. Будова системи  охолодження двигуна ВАЗ-2109

 

Система охолодження - рідинна, закритого типу, із примусовою циркуляцією рідини, з розширювальним бачком.

Насос охолодної рідини відцентрового типу, приводиться в дію від шківа колінчатого вала клиноподібним пасом 14 (Рис.3.1).

Вентилятор 11 має чотирьохлопатеву крильчатку, що кріпиться болтами до маточини 5 (Рис.3.3) шківа 8, приводиться в дію від пасу приводу насоса.

Термостат із твердим термочутливим  наповнювачем має основний 9 (Рис.3.2) і перепускний 2 клапани. Початок відкриття основного клапана при температурі охолодної рідини 77-86°С, хід основного клапана не менш 6 мм.

Радіатор - вертикальний, трубчасто-пластинчастий, із двома рядами трубок і сталевих луджених пластин. У пробці 8 (Рис.3.1) заливної горловини маються впускний і випускний клапани.

 

Рис.3.1 БУДОВА СИСТЕМИ  ОХОЛОДЖЕННЯ ДВИГУНА ВАЗ-2109: 1 - трубка відводу рідини від радіатора нагрівника; 2 - патрубок відводу гарячої рідини з головки циліндрів у радіатор нагрівника; 3 - перепускний шланг термостата; 4 - випускний патрубок сорочки охолодження; 5,13 - шланг радіатора; 6 - розширювальний бачок; 7 - сорочка охолодження; 8 - пробка радіатора; 9 - трубка радіатора; 10-кожух вентилятора; 11 - вентилятор; 12 - шків; 14 - пас вентилятора; 15 - насос охолодної рідини; 16 - шланг подачі охолодної рідини в насос; 17 – термостат

Рис.3.2 Термостат:

1 - вхідний патрубок (від  двигуна); 2 - перепускний клапан;

3 - пружина перепускного  клапана; 4 - склянка; 5 - гумова вставка;

6 - вихідний патрубок; 7 - пружина  основного клапана;

8 - сідло основного клапана;

9 - основний клапан; 10 - тримач;

11 - регулювальна гайка; 12 - поршень; 13 - вхідний патрубок від  радіатора;

14 - наповнювач; 15 - обойма.

Д - вхід рідини від двигуна;

Р - вхід рідини від радіатора;

Н - вихід рідини до насоса

 

Рис.3.3 Поздовжній розріз насоса охолодної рідини: 1 - корпус; 2 - кришка; 3 - гайка кріплення кришки насоса; 4 - вентилятор; 5 - маточина шківа; 6 - накладка; 7 - валик; 8 - шків; 9 - стопорний гвинт підшипника, 10 - підшипник; 11 - сальник; 12 - крильчатка

4. Технічне обслуговування системи охолодження

 

4.1 Перевірка рівня і щільності рідини в системі охолодження

 

Правильність заправлення  системи охолодження перевіряється  за рівнем рідини в розширювальному бачку, що на холодному двигуні (при 15 - 20°С), повинний знаходитися на 3 - 4 мм вище мітки "МIN", нанесеної на розширювальному бачку.

Рівень охолодної рідини рекомендується перевіряти на холодному двигуні, тому що при нагріванні її об’єм збільшується й у прогрітого, двигуна рівень рідини може значно піднятися.

При необхідності перевіряйте  ареометром щільність охолодної  рідини, що повинна бути 1,078 - 1,085 г/см3. При низькій щільності і при високій (більше 1,085 - 1,095 г/см3) підвищується температура початку кристалізації рідини, що може привести до її замерзання в холодний час року.

Якщо рівень рідини в бачку нижче норми, а щільність вище норми, то доливайте дистильовану воду. Якщо щільність нормальна, доливайте рідину тієї ж щільності і марки, яка знаходиться в системі охолодження.

Якщо щільність рідини в системі охолодження нижче норми, доведіть її до норми, використовуючи рідину ТОСОЛ - А.

 

4.2 Заправлення  системи охолодження рідиною

 

Заправлення відбувається при  зміні охолодної рідини або після ремонту двигуна. Операції по заправленню виконуйте в наступному порядку:

зніміть пробки з радіатора  і з розширювального бачка  і відкрийте кран нагрівника;

залийте охолодну рідину в радіатор, а потім і в розширювальний бачок, попередньо поставивши пробку радіатора. Закрийте пробкою розширювальний бачок;

запустіть двигун і дайте  йому попрацювати на холостому ході 1 - 2 хв

для видалення повітряних пробок.

Після охолодження двигуна перевірте рівень охолодної рідини. Якщо рівень нижче нормального, а в системі охолодження немає слідів підтікання, то долийте рідину.

 

4.3 Регулювання  натягу пасу приводу насоса

 

Натяг пасу перевіряється його прогином між шківами генератора і насоса або між шківами насоса і колінчатого вала. При нормальному натягу ременя прогин А

(Рис.4.1) під зусиллям 10 кгс  (98 Н) повинний бути в межах  10-15 мм, а прогин В в межах 12-17 мм.

Для збільшення натягу ременя, послабивши гайки кріплення генератора, змістите його від двигуна і затягніть гайки.

 

Рис.4.1 Схема перевірки натягу ременя приводу насоса

4.4 Насос охолодної  рідини

 

Розбирання

Для розбирання насоса:

від’єднайте корпус 1 насоса від

кришки 2 (Рис.4.2);

 

Рис.4.2 Насос охолодної  рідини

 

закріпите кришку у лещатах, використовуючи прокладки, і зніміть  крильчатку з валика знімачем А.40026 (Рис.4.3);

 

 

Рис.4.3 Зняття крильчатки насоса: 1 - зйомник; 2 – крильчатка зніміть маточину 2 (Рис.4.4) шківа вентилятора з валика за допомогою знімача А.40005/1/5;

 

Рис.4.4 Зняття маточини шківа: 1 - кришка корпуса насоса; 2 - маточина шківа; 3 – знімач виверніть стопорний гвинт 9 (мал.4.2) і вийміть підшипник з валиком насоса; видаліть сальник 11 із кришки 2 корпуса

 

4.5 Контроль

 

Перевірте вісьовий зазор  у підшипнику (не повинний перевищувати 0,13 мм при навантаженні 49 Н (5 кгс), особливо якщо відзначався значний шум насоса. При необхідності підшипник замінити.

Сальник насоса і прокладку  між насосом і блоком циліндрів  при ремонті рекомендується заміняти.

Оглянете корпус і кришку насоса, деформації або тріщини не допускаються.

Зборка

Зборка насоса відбувається в наступному порядку:

встановіть оправленням  сальник, не допускаючи перекосу, у  кришку корпуса;

запресуйте підшипник з валиком у кришку так, щоб гніздо стопорного гвинта збіглося з отвором у кришці корпуса насоса;

закрутіть стопорний гвинт  подшипника і зачеканьте контури  гнізда, що

б гвинт не слабшав;

напрессуйте за допомогою  пристосування А.60430 (Рис.4.5) на валик  маточину шківа, витримавши розмір 84,4±0,1 мм. Якщо маточина з металокераміки, то після зняття напресовувати тільки нову;

напресуйте крильчатку на валик за допомогою пристосування  А.60430, що забезпечує технологічний  зазор між лопатками крильчатки і корпусом насоса 0,9 - 1,3 мм;

зберіть корпус насоса з  кришкою, установивши між ними прокладку.

 

Рис.4.5 Напрессовка  крильчатки на валик насоса пристосуванням А.60430: 1 - опора; 2 - валик насоса; 3 - кришка корпуса насоса; 4 - склянка; 5 - становлюючий гвинт

 

Термостат

У термостата варто перевіряти температуру початку відкриття основного клапана і хід основного клапана.

Для цього термостат встановіть на стенді БС-106-000, опустивши в бак  з водою або охолодною рідиною. Знизу в основний клапан 9 (Рис.3.2) упріть кронштейн ніжки індикатора. Початкова температура рідини в баці повинна бути 73 - 75°С.

Температуру рідини поступово збільшуйте приблизно на 1°С в хвилину при поступовому перемішуванні, щоб вона у всьому обсязі рідини була однаковою.

За температуру початку  відкриття клапана приймається  та, при якій хід основного клапана складе 0,1 мм.

Термостат необхідно заміняти, якщо температура початку відкриття  основного клапана не знаходиться  в межах 81±|°З або хід клапана менш 6,0 мм.

Найпростіша перевірка термостата може бути здійснена безпосередньо на автомобілі.

Після пуску холодного двигуна при справному термостаті нижній бачок радіатора повинний нагріватися, коли стрілка покажчика температури рідини знаходиться приблизно на відстані 3 - 4 мм від червоної зони шкали, що відповідає 80 - 85°С.

Радіатор

Щоб зняти радіатор з автомобіля потрібно:

злити рідину з радіатора і блоку циліндрів, видаливши зливальні пробки в нижньому бачку радіатора і на блоці циліндрів; кран нагрівника кузова при цьому відкрийте, а пробку радіатора видаліть із заливної горловини;

від’єднайте від радіатора  шланги;

зніміть кожух вентилятора;

відверніть болти кріплення радіатора до кузова, вийміть радіатор з відсіку двигуна.

Перевірка герметичності

Герметичність радіатора  перевіряється у ванні з водою. Заглушивши патрубки радіатора, підведіть до нього повітря під тиском 0,1 Мпа (1 кгс/см2) і опустіть у ванну з водою не менш ніж на 30 с. При цьому не повинно спостерігатися травлення повітря.

Незначні ушкодження латунного радіатора запаяйте м'яким припоем, а при значних потрібно замінити радіатор новим.

Незалежно від температури  довкілля, навантаження і швидкісного  режиму автомобіля система охолодження  повинна підтримувати температуру охолодної рідини в межах 75-98°С. При цьому двигун розвиває максимальну потужність, має мінімальну витрату пального та працює з найменшим зношенням.

Працездатний стан системи  охолодження забезпечується інтенсивною  і регульованою циркуляцією достатньої кількості охолодної рідини, доброю теплопровідністю стінок охолодження деталей і трубок радіатора, інтенсивним і регульованим потоком повітря крізь серцевину радіатора.

Для забезпечення нормальної роботи двигуна треба ретельно обслуговувати  систему охолодження.

При щоденному технічному обслуговуванні (ЩТО) перевірити рівень охолодної рідини. Для цього на холодному двигуні відкрити контрольний кран на розширювальному бачку. Якщо з крана не потече рідина - рівень недостатній. Відновлювати його доливанням охолодної рідини в наступному порядку:

закрити кран контролю рівня рідини;

зняти пробку заливної горловини  розширювального бачка і долити рідину через заливну горловину на 2/3 висоти бачка;

закрити пробку заливної горловини  розширювального бачка.

При технічному обслуговуванні № І (ТО-1) змастити підшипники водяного насоса.

При технічному обслуговуванні № ІІ (ТО-2):

перевірити стан і дію жалюзі радіатора;

відрегулювати натяг пасів приводу водяного насоса.

Для перевірки стану і дії жалюзі радіатора потягнути на себе і відпустити ручку керування роботою жалюзі, при цьому вони повинні закриватися і відкриватися повністю.

При експлуатації двигуна  приводні паси постійно витягуються  і натягнення їх зменшується. Паси починають  пробуксовувати, обертаючи водяний  насос з меншою частотою, що призводить до перегріву двигуна і зносу  пасів. При сильному натягненні пасів  збільшується навантаження на підшипники водяного насоса. Нормальна робота системи охолодження залежить від надійної роботи приводних пасів, тому необхідно оберігати їх від попадання на них масла і палива, контролювати натяг і, якщо необхідно, регулювати його. Особливо ретельно перевіряти натяг пасів у перші 50 год. роботи двигуна, оскільки в цей час відбувається їх найбільше розтягування.

Натяг пасів перевіряють натисканням зусиллям у 40 Н на середину найбільшого проміжку між шківами. Нормально натягнуті паси при цьому повинні прогинатися на 15-22 мм.

5. Ремонт системи  охолодження

 

Характерними дефектами  радіаторів водяної системи охолодження  є: відкладення накипу на внутрішніх стінках і засмічення резервуарів і трубок, відпаювання трубок від опорних пластин; ушкодження трубок і охолодних пластин; тріщини на нижніх і верхніх резервуарах. Зазначені несправності приводять до порушення теплового режиму двигуна і його перегріву.