Види трудових договорів

строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням

на роботу за кордон і повернулися  після закінчення служби або роботи та

ін.), а також в тих випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в

укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22

КЗпП (п. 4 постанови №15 Пленуму Верховного Суду України від 25 травня

1998 р. // Вісник Верховного Суду  України. - 1998. - №3).

 

Потрібно звернути увагу, що відмову  в прийомі на роботу вагітних жінок

або жінок, що мають дітей у віці до 3 років, самотніх матерів, що мають

дитину у віці до 14 років або  дитину-інваліда, власник повинен  оформити

в письмовому вигляді. Така відмова  також може бути оскаржена в судовому

порядку (ст. 184 КЗпП).

 

Відмова в прийомі на роботу жінки  з мотивів вагітності або матері, що

має грудну дитину, однаково як зниження зарплати або звільнення жінки з

роботи з таких же мотивів  тягнуть кримінальну відповідальність посадової

особи у вигляді виправних робіт  терміном до 1 року або позбавлення  права

займати певні посади терміном до 2 років (ст. 134 КК України).

 

Забороняється також відмова в  прийомі на роботу громадянина з  мотивів

досягнення ним пенсійного віку (ст. 11 Закону України «Про основні

засади соціального захисту  ветеранів праці та інших громадян похилого

віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. (Відомості Верховної Ради України.

- 1994. - №4. - Ст. 18). Проте не можна  не визнати, що норми ці

практично не діють. Проблема збільшення громадян похилого віку в

суспільстві - загальна проблема для  розвинутих країн. Це пов’язано у

свою чергу з демографічними проблемами. За останні 40-50 років населення

світу збільшилося втричі, причому  головним чином за рахунок народів

Азії, Африки, Латинської Америки. Темпи  росту в європейських країнах  не

йдуть ні в яке порівняння з перерахованими країнами. У Європі в

середньому 25% сімей складаються  з одної людини. Якщо у розвинутих

країнах значна кількість людей  похилого віку, то у країн «третього

світу» навпаки - літніх людей надзвичайно  мало, однією з причин є низька

тривалість життя (Гулиджанян А. Гадание на демографических картах //

Иностранец. - 1999. - №2). Зараз у країнах ЄС нараховується майже 100

млн осіб похилого віку, у той час як загальне число населення 321 млн

чоловік. Очікується, що до 2025 р. тільки у країнах ЄС кількість осіб,

старших 65 років, збільшиться на 21 млн чоловік, в той час як

чисельність потенційно активного  населення скоротиться більш  ніж на 15

млн чоловік (Смоленская В. Пенсия не за горами // Персонал. - 1998. -

№5. - С. 106).

Така ситуація вимагає якихось  особливих дій від урядів держав щодо

забезпечення соціального захисту  осіб передпенсійного та похилого віку.

Достовірно відомо, що влаштуватися на роботу така особа практично не

може - їй відмовляють під будь-яким приводом.

 

Забороняється відмова в прийомі  на роботу і професійне навчання на

виробництві молоді, що закінчила  загальноосвітні школи, професійні

навчально-виховні заклади, а також  іншим особам, молодшим 18 років,

направленим в рахунок броні (ст. 196 КЗпП). Така відмова може бути

оскаржена ними до суду.

 

У той же час законодавством передбачаються і певні обмеження. Власник

має право вводити обмеження  щодо спільної роботи на одному і тому ж

підприємстві осіб, які є близькими  родичами - подружжя, батьків, братів,

сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо в

зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків вони безпосередньо

підконтрольні або підзвітні один одному. На державних підприємствах  такі

обмеження є обов’язковими і  передбачені спеціальним нормативним  актом -

постановою РНК УРСР від 4 червня 1933 р. зі змінами, внесеними

постановою Ради Міністрів УРСР від 3 листопада 1980 р. №593 (33 УРСР. -

1933. - №32. - Ст. 413; ЗП УРСР. -1980. - №11. - Ст. 83).

 

Вказані обмеження не поширюються  на працівників, що обіймають виборні

посади, спеціалістів сільського господарства, працівників плавскладу

судів річкового флоту, лікарів, наукових і педагогічних працівників,

артистів, художників, музикантів державних  театрів, спеціалістів

лісового, водного господарства, працівників  освіти, працюючих у

сільській місцевості, і деяких інших  категорій працівників.

 

2.2. Форма трудового договору

 

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. У  певних

випадках дотримання письмової  форми є обов’язковим: при організованому

наборі працівників; при укладенні  трудового договору про роботу в

районах з особливими природними географічними  і геологічними умовами й

умовами підвищеного ризику для  здоров’я; при укладенні контракту; у

випадках, коли працівник наполягає  на укладенні трудового договору в

письмовій формі; при укладенні  трудового договору з неповнолітніми, при

укладенні трудового договору з  фізичною особою і в інших випадках,

передбачених законодавством.

 

У письмовій формі також укладається  трудовий договір з працівниками,

діяльність яких пов’язана з  державною таємницею (постанова  Кабінету

Міністрів України від 16 листопада 1994 р. №779 «Про встановлення

письмової форми трудових договорів  з працівниками, діяльність яких

пов’язана з державною таємницею» // ЗП України. - 1995. - №2. - Ст. 30;

 

Типова форма трудового договору з працівником, діяльність якого

пов’язана з державною таємницею, затверджена наказом Держкомсекретів

України від 8 грудня 1994 р. №44 // Бюлетень нормативних актів

міністерств і відомств України. - 1995. - №3-4; «Про участь в

оплачуваних громадських роботах» (Додаток 4 до Положення про порядок

організації і проведення оплачуваних  громадських робіт, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів  України від 27 квітня 1998 р. №578) //

ою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №578) //

Людина і праця: Інформаційний  бюлетень Міністерства праці та соціальної

політики України. - 1998. - №7. - С. 15); з  працівниками релігійних

організацій (ст. 25 Закону «Про свободу  совісті і релігійні організації»

// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №25. - Ст. 283).

 

Трудовий договір, що містить зобов’язання про нерозголошення комерційної

таємниці, також укладається в  письмовій формі. Потрібно відмітити, що

письмова форма трудового договору в сучасних умовах економічної

нестабільності є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується

зі зростанням договірного регулювання  праці, з розширенням прав

підприємств як в регулюванні власне трудових відносин, так і відносин

щодо додаткового соціального  забезпечення працівників. Корисним у  цьому

питанні є зарубіжний досвід. Так, наприклад, за законодавством

Великобританії роботодавець зобов’язаний не пізніше 13 тижнів від

початку роботи надати працівникові письмовий текст трудового договору з

вказівкою його сторін, дати початку  договору, основних його умов

(Киселев Й.Я. Цит. раб. - С. 80).

 

Переглянута Європейська соціальна  хартія вимагає від роботодавця

протягом 2 місяців надати працівникові основні умови трудового договору

в письмовій формі. Доцільно подібну  норму встановити й у КЗпП України.

 

Письмова форма передбачає детальний  виклад обов’язків як працівника, так

і роботодавця щодо забезпечення трудового  договору. Сюди можуть

включатися, крім умов, встановлених за угодою сторін, також і умови,

передбачені законодавством.

 

Письмовий трудовий договір складається  в двох примірниках і підписується

сторонами. Він може бути завірений  печаткою підприємства. Письмову форму

трудового договору не слід плутати  з процедурою його оформлення. Ті

обставини, що працівник пише заяву  про прийом на роботу, власник видає

наказ про прийом на роботу і т. ін., не означають письмової форми

трудового договору. Це вже етапи  оформлення укладеного трудового

договору.

 

Правильне оформлення трудового договору потрібно визначити як внесення

власником або уповноваженим ним  органом у відповідні документи, що мають

правове значення для працівника, точних відомостей про нього і  його

роботу відповідно до чинного законодавства  і досягнутої угоди, а також у

встановлені терміни. Виділяються  наступні етапи оформлення трудового

договору:

 

1) подача працівником заяви про  прийом на роботу з представленням  всіх

необхідних документів;

 

2) візи певних посадових осіб  і резолюція власника або посадової  особи,

що має право прийому на роботу;

 

3) видання власником або уповноваженим  ним органом наказу про

зарахування працівника на роботу на основі досягнутої угоди;

 

4) пред’явлення наказу працівнику  під розписку;

 

5) внесення в трудову книжку  запису про прийом на роботу, що містить всі

необхідні елементи оформлення трудової книжки працівникам, що поступають

на роботу уперше, видача робітникам, а також службовцям, праця яких

оплачується відрядно, розрахункових  книжок;

 

6) ознайомлення власником або  уповноваженим ним органом працівника  з

найомлення власником або уповноваженим ним органом працівника з

записом у трудовій книжці під розписку в особистій картці (типова

відомча форма №П-2, затверджена  наказом Мінстату України від 27 жовтня

1995 р. №277).

 

Потрібно відрізняти від письмової  форми трудового договору контракт,

який завжди укладається в письмовій  формі. Контракт - особливий вид

трудового договору й укладається  за спеціальними правилами.

 

 

ІІІ. Трудова книжка

 

3.1. Заповнення трудових книжок

 

Трудова книжка - це дукумент установленого зразка, в якому записані

відомості про стаж роботи, нагороди заохочування кожного працівника.

 

Отже, це основний документ, який підтверджує  трудову діяльність особи.

Тому трудовим книжкам, зокрема  точному заповненню їх, приділяють

особливу увагу. Порядок заповнення трудових книжок та вкладок до них,

обліку їх та видачі в разі звільнення чи втрати тощо регламентує

“Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в

установах та організаціях”.

 

Розглянемо порядок ведення  трудових книжок.

 

Загальні положення.

 

Трудові книжки ведуться на всіх працівників  підприємств, установ і

організацій (на ділі підприємств) у  всіх форм власності, які попрацювали

на них понад 5 днів, включаючи  осіб, які є співвласнками (власниками)

підприємств, селянських (фермерських) господарств, на сезонних і

тимчасових працівників, а також  позаштатних працівників за умови, що

вони підлягають державному соціальному  страхуванню.

 

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за

місцем їхньої освітньої роботи.

 

трудові книжки раніше встановленого  зразка обмінові не підлягають

 

влаштовуючись на роботу, особа забов’язана подавати трудову книжку,

оформлену в установленому порядку

 

особи, які вперше стають до роботи й не мають трудової книжки, повинні

пред’явити паспорт, диплом або  інший документ про освіту чи професійну

підготовку. Військовослужбовців, звільнені  зі Збройних Сил України,

Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних

військ України, Цивільної оборони  України, Управління охорони вищих

посадових осіб Укріїни та інших військових формувань, створених

відповідно до чинного законодавства  країни (далі Збройні Сили України  та

інші війська), та військовослужбовці, звільнені зі Збройнх Сил

колишнього Союзу РСР і Збройних Сил держав - учасниць СНД, пред’являють

військовий квиток. Звільнені з  місць відбування покарання за

кримінальний злочин зобов’язані  пред’явити довідку про звільнення.

 

Загальні вказівки

 

Трудові книжки і вкладки до них  заповнюються у відповідальних розділах

українською та росьйською мовами.

 

Якщо особа розпочинає свій трудовий шлях і ще не має трудової книжки, то

власник або вповноважений ним  орган має оформити (виписати) її не

пізніше, ніж у тижневий термін від дня прийняття працівника на роботу.

 

У трудову книжку вносять такі відомості:

 

про працівника - його прізвище, ім’я та побатькові, дата народження;

 

про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

 

про нагородження державними нагородами та відзнаками України, про

нагородами та відзнаками України, про

заохочення за успіхи в роботі та інші відповідно до чинного

законодавства України;

 

про відкриття, на які видано дипломи, використані винаходи й

раціоналізаторські пропозиції та грошові винагороди у зв’язку  з цим.

 

Стягнення у трудовій книжці не зазначаються.

 

Записи в разі звільнення працівника або переведення його на іншу роботу

мають точно відповідати формулюванню чинного законодавства й містить

посилання на відповідну статтю, пункт  закону.

 

Всі записи про пийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу

або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником

або вповноваженим ним органом  після видання наказу (розпорядження), але