При цьому слід мати
на увазі, що право інтелектуальної
власності у спеціальній літературі
часто називають виключними правами,
оскільки суб'єктам права інтелектуальної
власності належить виключне
право на її об'єкти. Як уже
зазначалося, право на використання
чи розпорядження об'єктом права
інтелектуальної власності належить
лише суб'єкту цього права.
На думку авторів, така назва
не відповідає реальному стану
речей. Адже право власності
на матеріальні об'єкти також
є виключним. Так само виключним
можна назвати й право орендаря,
адже його право оренди також
є виключним. Право інтелектуальної
власності дійсно є виключним,
але не є її характерною
ознакою.
Система курсу «Право
інтелектуальної власності в
Україні». Навчальний курс «Право
інтелектуальної власності в
Україні», як уже підкреслювалося,
є підгалуззю цивільного права.
Він складається з двох основних
розділів: 1 — Авторське право
і суміжні права, 2 — Право промислової
власності. Є група об'єктів
інтелектуальної власності, що
не охоплюються ні першим, ні
другим розділом. Вони складають
окрему групу об'єктів інтелектуальної
власності.
Перший розділ (найменування
«розділ» умовне), який у спеціальній
літературі часто називають «літературна
і художня власність», поділяється
на два основних інститути
— авторське право і суміжні
права. Авторське право об'єднує
всі літературні і художні
об'єкти творчої діяльності. Стаття
8 Закону України «Про авторське
право і суміжні права «містить
такий перелік об'єктів авторського
права:
1) літературні письмові
твори белетристичного, публіцистичного,
наукового, технічного або іншого
характеру (книги, брошури, статті
тощо);
2) виступи, лекції, промови,
проповіді та інші усні твори;
3) комп'ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом
і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні,
пантоміми, хореографічні та інші
твори, створені для сценічного
показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого
мистецтва;
9) твори архітектури,
містобудування і садово-паркового
мистецтва;
10) фотографічні твори,
у тому числі твори, виконані
способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва,
у тому числі твори декоративного
ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства,
з художнього скла, ювелірні вироби
тощо, якщо вони не охороняються
законами України про правову
охорону об'єктів промислової
власності;
12) ілюстрації, карти, плани,
креслення, ескізи, пластичні твори,
що стосуються географії, геології,
топографії, техніки, архітектури
та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів,
зазначених у пункті 1 цієї частини,
і обробки фольклору, придатні
для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники
обробок фольклору, енциклопедії
та антології, збірники звичайних
даних, інші складені твори
за умови, що вони є результатом
творчої праці за добором, координацією
або упорядкуванням змісту без
порушення авторських прав на
твори, що входять до них
як складові частини;
16) тексти перекладів
для дублювання, озвучення, субтитрування
українською та іншими мовами
іноземних яугтіовізуальних творів:
17) інші твори.
Другий інститут цього
розділу складається із таких
видів об'єктів суміжних прав:
1) виконання літературних,
драматичних, музичних, музично-драматичних
хореографічних, фольклорних та
інших творів;
2) фонограми, відеограми;
3) передачі (програми) організацій
мовлення.
Другий розділ права
інтелектуальної власності у
спеціальній літературі називають
«право промислової власності»
або «патентне право». Патентним
правом цей розділ називається
тому, що об'єкти, які його складають,
охороняються патентами. До нього
належать винаходи, корисні моделі
і промислові зразки. Проте вже
згадувана Конвенція про утворення
ВОІВ до цього розділу відносить,
крім названих, товарні знаки,
знаки обслуговування, фірмові найменування
і комерційні позначення, захист
проти недобросовісної конкуренції.
За чинним законодавством
України про промислову власність
до зазначеного розділу належать:
торговельні марки, нові сорти
рослин, комерційні (фірмові) найменування,
компонування інтегральних мікросхем,
географічного зазначення походження
товарів.
Дослідники права інтелектуальної
власності Російської Федерації
розділ «Право промислової власності»
поділяють на два підрозділи:
«Патентне право» і «Право
на засоби індивідуалізації учасників
цивільного обороту, товарів і
послуг». Останній підрозділ містить
знаки для товарів і послуг,
фірмові найменування та зазначення
походження товарів. На думку
авторів, у цьому поділі є
рація.
Наведена система права
інтелектуальної власності скоріше
є системою законодавства України
про інтелектуальну власність.
Цей підручник написаний за
іншою системою, яка, на наш
погляд, полегшить студентам засвоєння
навчального матеріалу та доповнить
його додатковою інформацією.
Підручник складається із 17 розділів,
яким передують Книга четверта
«Право інтелектуальної власності»
нового Цивільного кодексу України
та невеликий розділ «Предмет,
система і метод охорони права
інтелектуальної власності».
Предмет, система і
метод охорони права інтелектуальної
власності
Указом Президента
України «Про заходи щодо охорони
інтелектуальної власності в
Україні» від 27 квітня 2001 р.1 вивчення
основ права інтелектуальної
власності вводиться в усіх
вищих навчальних закладах без
будь-якого винятку. Цим самим
Указом поставлено завдання розпочати
підготовку за державним замовленням
фахівців з питань інтелектуальної
власності для органів державної
влади та закладів освіти, науки,
культури державної форми власності.
Отже, основи права
інтелектуальної власності мають
вивчатися в усіх неюридичних
вищих навчальних закладах. Цей
підручник розрахований на студентів
вищих юридичних навчальних закладів.
Метод правового регулювання
у сфері інтелектуальної діяльності
та інтелектуальної власності.
Особливості майнових та особистих
немайнових відносин зумовлюють
специфіку цивільного права як
галузі. Визначення кола цих відносин
дає відповідь на запитання
— які саме суспільні відносини
становлять предмет цивільно-правового
регулювання. Проте специфікою
цивільного права, його особливістю,
що властива лише цивільному
праву, є метод його регулювання.
Оскільки право інтелектуальної
власності є підгалуззю цивільного
права, то метод регулювання
цивільно-правових відносин поширюється
і на відносини у сфері інтелектуальної
власності.
У сучасній спеціальній
літературі метод правового регулювання
визначається як система специфічних
способів, засобів та прийомів, за
допомогою яких право як регулятор
суспільних відносин впливає
на них у нормативному порядку,
встановлюючи правила поведінки
їх учасників, надаючи їм права
та встановлюючи їх обов'язки.
Метод цивільно-правового
регулювання полягає, передусім,
у загальному юридично рівному
становищі суб'єктів цивільного
права. Це означає, що у цивільно-правовому
відношенні сторони одна перед
одною не мають будь-яких правових
переваг, — вони незалежні
одна від одної, не підпорядковані
одна одній. Цей принцип цивільного
права не можна тлумачити як
рівноправність сторін. У договорі
позики позикодавець має лише
право і ніяких обов'язків,
а позичальник — лише обов'язок
і ніяких прав. Вони не рівноправні,
але юридично рівні, одна сторона
не може керувати іншою.
МІНІСТЕРСТВО ОСВТИ І
НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ПЕДАГОГІЧНИЙ НРІВЕРСИТЕТ
ім. М. П. ДРАГОМАНОВА
Реферат
« Законодавство
України про інтелектуальну власність.»
Виконала студентка
3 групи I курсу
факультету перепідготовки
фахівців ( англ. мова)
Мартиненко Оксана
Киів
- 2013
ТЕМА:Закони України в сфері
охорони результатів інтектуальної творчої
діяльності.