Проблеми лісів Херсонщини та шляхи їх вирішення

Кінець ХІХ ст. ознаменувався розвитком виноградарства на Херсонщині. Славився своїми виноградниками маєток князя Трубецького.

З кінця ХІХ ст. Херсонщина розвивається як транзитна територія.

Кінець XIX – початок XX ст. – період, пов'язаний із розвитком капіталістичних відносин. Розвиток промисловості привів до заселення нових територій, в основному на північ від центрального ядра.

З 1901 р., після 30-річної перерви, пов'язаної з роботами з поглиблення Дніпровського дна, знову відкриваються морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.

Світова війна 1914-1918 рр. принесла великі біди народу, погіршила його і без того досить важке становище.

1920-1930 рр. закріпились в історії Херсонщини, з однієї сторони, будуванням  нових промислових підприємств, а з іншої -масовими репресіями  проти духовенства, інтелігенції,селянства. Передбачалось організувати безпосередній зв'язок з Дніпром. Ці основні напрямки залишаються актуальними в містобудівній діяльності як у післявоєнний період, так і на теперішній час, що й відбито в генеральному плані Херсона.

Мирна праця людей була перервана 22 червня 1941 р. віроломним нападом на СРСР фашистської Німеччини. У 1941р. на сучасній території Херсонщини радянські війська вели напружені бої проти німецько-фашистських загарбників. У жовтні 1943 р. радянські війська розпочали визволення Херсонських країв. Найбільші битви розгорнулись у районі Великої Лепетихи, Горностаївки, Нововоронцовки. 13 березня 1944 р. було звільнено Херсон, через деякий час фашисти зовсім покинули територію краю. Друга Світова війна та тимчасова німецька окупація завдали народному господарству та архітектурному обличчю Херсона величезної шкоди. У повоєнний період усе це потрібно було відбудувати, заново спорудити нові промислові підприємства, заклади культури, освіти, житлові масиви.

Післявоєнні десятиріччя увійшли в історію краю як період докорінної реконструкції промисловості. У цей час побудована Каховська ГЕС. Серед досягнень 1950-1980 рр. треба відмітити освоєння рекреаційних ресурсів узбережжя Чорного та Азовського морів.  Тут з’явилися  санаторії, пансіонати, піонерські табори.

 У період розпаду  СРСР і проголошення незалежності  України на Херсонщині виник  ряд громадських організацій  націонал-демократичного і культурного  напрямів, серед яких Херсонський  Кіш Українського козацтва.

Розпочалося відродження історико-культурної спадщини краю. У Херсоні відновлено пам’ятник князю Григорію Олександровичу Потьомкіну-Таврійському., почалася реконструкція кварталів старого міста та його композиційного центру – Успенського кафедрального собору [8].

Херсонська область продовжує розвиватись у складі незалежної демократичної України. Її багата історія захоплює своєю величчю туристів.

 

Отже,  Херсонщина має надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий клімат, багатий рослинний і тваринний світ, багату історію.  Все це є важливою передумовою перспективного розвитку туризму в Херсонській області. 

 

                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 

 

2.1. Унікальна природа Херсонщини 

 

  Природний, кліматичний і історичний потенціал Херсонщини дуже великий. Але про це мало хто знає, і не тільки за кордоном. Наприклад, чи багатьом відомо, що озеро Сиваш і Арабатська стрілка Генічеського району не просто насичені гідромінералами, які сприятливо впливають на здоров'я людини, а що це — унікальний природний комплекс? Таких місць на планеті всього чотири: Великі Солоні озера в США, Мертве озеро на Близькому Сході, затока Кара-Богаз-Гол у Каспійському морі і наш рідний Сиваш із Арабаткою. А чи знають іноземці (і українці теж), що в минулому генерал-губернатором нашого краю був син арапа Петра Великого, прадід знаменитого поета О.С. Пушкіна? А те, що в найстаршому храмі Херсона — соборі Святої Катерини, названого на честь імператриці Катерини II, був похований її коханий, відомий князь Потьомкін-Тавричеський? Чи знають британці, що їхній національний герой, великий гуманіст, суспільний діяч, лікар і меценат Джон Говард довгі роки жив і працював у Херсоні і тут же знайшов вічний спокій?  Чи відомо грекам, італійцям, що, відповідно до повідомлень античного історика Арриана, нинішня Тендровська коса Голопристанського району була місцем, де зі своїми друзями змагався в бігу знаменитий герой Троянської війни Ахілл?

А чи відомо, що острів Великий Потемкинський, де колись розташовувалось легендарне Олешшя - морські ворота Київської Русі - став прототипом відомого пушкінського острова Буяна. На жаль, для більшості іноземців наша місцевість - terra incognitа.

По своїм природним і кліматичним умовам Херсонщина належить до числа унікальних куточків світу. Вона розташована в Причорноморській низині, у степовій зоні, по обох берегах нижньої течії Дніпра й має вихід до двох теплих морів - Чорного й Азовського.

У суходільну частину Херсонської області врізається Дніпровський лиман, Тендровська, Каргинська, Каланчакська, Перекопська та інші затоки, а також озеро Сиваш. Уздовж морського узбережжя розташовані піщані острови, півострови й коси.

Найбільші з них - острів Джарилгач, півострів Єгорлицький Кут, Тендровська коса, Бірючий острів і Арабатська стрілка.

Комфортності відпочинку й туризму сприяє унікальний клімат Херсонщини. Тривалість літа тут становить 5-5,4 місяців на рік. Середня температура повітря трьох літніх місяців становить + 28ºС, температура води коливається від +20ºС до +24ºС [12].

Уздовж сонячного узбережжя з піщаними пляжами розташовані більше 300 санаторіїв, пансіонатів і баз відпочинку, і це не випадково.

На думку фахівців, південь Херсонщини, по своїх природних властивостях, може бути віднесений до числа кращих лікувально-оздоровчих територій світу. Це райони Херсонської області, розташовані на Чорноморському узбережжі та в гирлі Дніпра - Скадовський район (м. Скадовськ, пгт. Лазурне, с. Червоне), Голопристанський район (м. Гола Пристань, села Залізний Порт і Більшовик) і Каланчакський район (села Хорли, Приморське й Роздольне); також на узбережжі Азовського моря, що одночасно межує з озером Сиваш (Арабатська стрілка) - Генічеський район (м. Генічеськ, села Счастлівцево й Стрілкове, селище Генічеська Гірка).

Крім Чорного й Азовського морів, водні рекреаційні ресурси області складають пониззя Дніпра (126 км) та Інгулець (180 км), а також 19 невеличких річок, чисельні прісні, солоні та грязьові озера, лимани, Каховське водоймище.

Десятки островів у дельті Дніпра покриті густими заростями очерету, травою й деревами, відрізняються багатством фауни. Подорож по численним протокам і рукавам ріки не менш захоплююче, чим романтична подорож по Амазонці.

Для відпочинку й оздоровлення рекомендується використовувати численні чорноморсько-азовські озера. Найвідоміше з них знаходиться на околиці районного центру Гола Пристань. Біля солоного грязьового озера розташований санаторій "Гопри", відомий ще в ХІХ столітті.

Між Голою Пристанню й Чорним морем піднімаються бархани нижньодніпровських пісків. Переборовши ці піщані простори, безкрайні поля пшениці й соняшника, баштани, Ви потрапляєте в курортну зону відпочинку Голопристанського району - села Залізний Порт і Більшовик. Оточуюча територія тільки на перший погляд здається одноманітною. За зовнішнім спокоєм пейзажу - найбагатша історія.

У районі села Новочерноморье, уздовж Тендровської затоки, у солончаковому степу піднімається група курганів "Нори лисиці", що належать до епохи бронзи ( IV-I тыс. до н.е.). Морські острови Смолений, Орлів, Бабій є найбільшим у світі місцем гніздіння чорноголової чайки.

Рухаючись уздовж узбережжя на схід, ми потрапляємо на територію курортної зони Скадовського району. Це місто Скадовськ і селище Лазурне. На думку фахівців, ця зона найбільш сприятлива для оздоровлення дітей. Купальний сезон тут починається з травня ( 16-20ºС) і закінчується наприкінці вересня ( 16-22ºС).

У східному напрямку від Лазурного 27-ми кілометровою стрілою пролягла коса й острів Джарилгач. Його назва в перекладі з тюркського означає "острів обпалених дерев", а в 15 столітті італійські мореплавці називали його "Ізольда Росса" або "Рожевий острів". Сьогодні це острів незвичайного відпочинку.

Влітку вода Джарилгацької затоки прогрівається до 26-33ºС, вона містить велику кількість йодо-бромних солей, тому має лікувальні властивості. Південне узбережжя острова омиває відкрите море. Мисливські угіддя о. Джарилгач нараховують біля тисячі голів оленів, ланей і муфлонів. Озера цього острова - улюблені місця диких качок. Напроти острова уздовж північної частини Джарилгацької затоки розташовані численні пансіонати, будинки відпочинку й дитячі оздоровчі табори.

Переваги природних рекреаційно-оздоровчих ресурсів Скадовської курортної зони на цьому не закінчуються. Тут виявлені кілька джерел мінеральної води для бальнеологічного лікування й внутрішнього вживання.

У межах Скадовського рекреаційного району відкриті й вивчені перспективні родовища лікувальної грязі.

Зона відпочинку Генічеського району знаменита, у першу чергу, Арабатською стрілкою. Це піщана коса, що простягнулася між Сивашем і Азовським морем. Це унікальне місце. З одного боку -112 км прекрасного пляжу з теплим морем, де двометрова глибина починається лише за 200-400 метрів від берегу, а вода прогрівається до 30ºС. З іншого боку - Сиваш - унікальна природна фабрика гідромінералів. За рахунок природного випарювання концентрація солі в морській воді тут зростає в 16 разів.

Крім цілющої води, на Арабатській стрілці є величезні запаси лікувальної грязі й ропи (перенасиченого розчину солі).

Висновки про лікувальні властивості арабатської мінеральної води були зроблені Московськими НДІ курортології і фізіотерапії та Одеським НДІ курортології ще на початку 80-х років. Вона рекомендована для лікування захворювань серцево-судинних, центральних нервових, сечовивідної систем, опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту.

Заповідні місця, рибальські й лісові угіддя є складовою частиною туристично-рекреаційного комплексу Херсонщини.

З трьох біосферних заповідників України, два перебувають на території Херсонської області: Чорноморський та " Асканія-Нова" їм. Ф.С. Фальц-Фейна.

Біосферний заповідник " Асканія-Нова" ім. Ф.С. Фальц-Фейна - це близько 11 тис. га цілинного типчаково-ковилового й полинового степу, знамениті дендрологічний і зоологічний парки.

По загальній площі найбільшим на півдні України є Чорноморський біосферний заповідник. Він займає величезну водну акваторію з островами й прибережними косами. Тут налічується більше 600 видів рослин, 300 видів птахів і близько 50 видів ссавців.

В Азово-Сиваському державному заповідно-мисливському господарстві живуть шляхетні олені, козулі, лисиці, качки, гусаки та інші тварини [11].

У Херсонській області є всі умови для розвитку науково- пізнавального, екологічного, релігійного, "зеленого" туризму; проведення фестивалів, ярмарок та спортивних змагань.

 

2.2. Природні  перлини Херсонщини 

 

2.2.1. Чорноморський  біосферний заповідник

 

  Це найбільший за площею заповідник України. Він є природним еталоном водно-болотних угідь північного узбережжя Чорного моря.

Чорноморський біосферний заповідник простягається уздовж північного узбережжя Чорного моря від південного берега Дніпро-Бузького лиману до східного берега Тендрівської затоки. За адміністративним розподілом територія заповідника відноситься до Голопристанського району Херсонської області й, частково, до Очаківського району Миколаївської області.

Чорноморський заповідник створений 1927 року, у 1983-му був проголошений біосферним. В 1985 році Чорноморський біосферний заповідник одержав сертифікат ЮНЕСКО й увійшов у Міжнародну мережу біосферних резерватів.

Чорноморський біосферний заповідник є природним еталоном водно-болотних угідь північного узбережжя Чорного моря, які відіграють важливу гідрологічну, біологічну й екологічну роль у функціонуванні прибережної системи.  

Сучасна площа Чорноморського біосферного заповідника становить 89129 га. Більше 80% загальної площі заповідника представлені акваторіями Тендрівської (східна частина) і Ягорлицької заток Чорного моря й кілометровою смугою морської акваторії уздовж коси Тендра. До складу заповідника входить 14148 га суші, у т.ч. 6 материкових ділянок: Волижин ліс, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська на Кінбурнському півострові, ділянки приморського степу Ягорлицький Кут, Потіївська та Потіївська Стрілка;   і понад 20 островів материкового й акумулятивного походження: Бабин, Смалений, Орлів, Тендра, Єгипетські, Кінські, Довгий, Круглий.       Берегові лінії ЧБЗ мають загальну довжину 489 км. Природно-територіальні й природно-аквальні комплекси заповідника є природними, типовими й репрезентативними для регіону.  

На заповідних ділянках можна зустріти типових мешканців більшості природних комплексів півдня України: піщаних та спустошених степів, лісових, лугових, прибережно-водних і солончакових сполучень, прісних і солоних водоймищ, шельфової зони моря. 

У заповіднику зберігається п'ять основних типів природних комплексів: реліктовий азональний піщаний лісостеп (3 ділянки, 5600 га), зональний варіант приморського галофітного степу (2 ділянки, 6705 га, у тому числі цільний масив 5550 га), острівні комплекси з колоніальними поселеннями водоплавних і близьководных птахів, природно-аквальні комплекси мілководих морських заток (66928 га), а також природні комплекси прибережних смуг (літоральні), загальною протяжністю до 500 км.