Проблеми лісів Херсонщини та шляхи їх вирішення

Для території заповідника описано 728 видів вищих судинних рослин. Найбільш різноманітна фауна безхребетних заповідника - більше 3000 видів. Фауна хребетних тварин представлена 452 видами, з яких 306 видів - птахи, 53 - ссавці. Важливе значення має район заповідника і для збереження чорноморської іхтіофауни. В межах заповідника відзначено 86 видів риб, що складає біля 50% видового складу риб Чорного моря.

В Червону книгу України та Європейський Червоний список занесено 41 вид рослин, 37 видів комах і більше 100 видів тварин (86 видів хребетних, в т.ч. 57 видів – птахи, 14 – ссавці), які зустрічаються на території заповідника. Значна кількість рідкісних та ендемічних видів свідчить про величезну цінність генофонду екосистем заповідних територій. [10; 11]

Заповідник має статус науково-дослідної установи. Охорона й збереження природних комплексів Чорноморського біосферного заповідника здійснюється на підставі досліджень наукового відділу заповідника. Для здійснення основних завдань у складі заповідника є служба державної охорони. З метою поширення екологічних знань при заповіднику функціонує відділ еколого-освітньої роботи, а також відкритий для вільного відвідування Музей природи [2].

 

2.2.2. Асканія-Нова 

 

Цілинний степ „Асканія-Нова” – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, - має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність.

Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 році в своєму родовому маєтку за власною ініциативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу.

Заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також перелогів, де з 1966 року вивчаються процеси відновлення природної рослинності.

Суха мова статистики відмічає зростання тут 478 видів вищих рослин. Але вона не може передати різноманіття всіх проявів, букету запахів, притаманних лише дикому степу. Наукове означення його досить просте і коротке: посушливий, кострицево-ковиловий. Та степ постійно змінює своє забарвлення. Загляньте сюди наприкінці квітня і побачите, як на сірому фоні минулорічної трави яскравими різнобарвними вогниками горять квіти тюльпанів, ніжною блакиттю манять півники. Розстелить ковила українська свої перисті остюки – і степ вже хвилюється наче море. Зацвіте льон австрійський – і земля ніби вкриється легким серпанком. Пройде ще трохи часу – і степ вже нагадує килим.

Переважають багаторічні трави (51 %). До “Червоної книги України” занесено 13 видів вищих рослин: карагана скіфська, зіркоплідник частуховидний, ковила українська, тюльпани Шренка і скіфський, волошка Талієва, цибулі Регеля та скіфська, рябчик шаховий, зозулинець рідкоквітковий, дворядник крейдяний; 3 види грибів, 4 - лишайників. Шість видів квіткових асканійської автохтонної флори занесені до міжнародних червоних списків [15, с. 312-313]. 

 

Тваринний світ заповідного степу, в основному, зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка.

У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року зустрічається більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування [5, с. 59].

Великий Чапельський під (4х6 км) - унікальна депресія, для якої характерно періодичне заповнення талою водою. В найглибшій частині зростають гідрофіти, у тому числі найрідкісніший вид в Україні - зіркоплідник частуховидний. На цій ділянці найвищий показник видової насиченості квіткових - 368 видів. Флора поду налічує також значну кількість ендеміків - 53 види, з них 7 зустрічаються лише тут, а 8 видів занесені до “Червоної книги України” [15].

На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних з різних континентів. Тут протягом усього року напіввільно мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку сюди випускають худобу ватусі, стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр та вихідців з далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів. 

Великою популярністю користується екскурсія на мікроавтобусі чи в кінному екіпажі маршрутом, прокладеним територією Великого Чапельського поду. Екологічна стежка заповідного степу проходить територією ділянки “Стара” (площа 520 га), де представлені майже всі характерні типи рослинності та грунтів, чітко простежується екологічний ряд [17]. 

 

Завдяки цілині зберігається реліктовий фауністичний комплекс. Тут надійне місце помешкання видів, котрі стали рідкісними або опинилися на грані зникнення та потрапили на сторінки "Червоної книги України" (6 видів комах, 3-плазунів, 6-птахів, 5-ссавців) [16, с. 203-204].

 

2.3. Заповідні урочища Херсонщини 

 

Заповідні урочища — це об'єкти загальнодержавного значення. На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

"Малокаховський бір" - заповідне урочище площею 177га. Розташоване біля південної околиці с. Мала Каховка Каховського району. Штучне насадження сосни звичайної та кримської на пісках на високому березі Каховського водосховища. Є ділянка сосни кримської, висадженої в 1910-1915 рр. Стовбури її досягають до 35 см в діаметрі та висоти 15 м. Є мальовничі галявини серед насаджень. Це місце масового відпочинку.

Перебування людей на відпочинку в заповідних урочищах не допускається, оскільки при цьому порушуються природні процеси. Це швидше пам'ятка природи, або парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва.

       "Агайманське" - заповідне урочище площею 25га. Розташоване на 1км південніше с. Фрунзе Іванівського району. Це залишок центральної частини Агайманського поду. В зниженні водойма штучно поглиблена. Рослинність болотно-лучна. Тут у водно-болотних угіддях гніздяться та перебувають на прольоті птахи багатьох видів, в т.ч. і рідкісних.

"Новодмитрівський ліс" - заповідне урочище площею 23га. Розташоване в с. Новодмитрівка Великоолександрівського району біля р.Інгульця. Лісонасадження кінця ХІХ століття (1885-1890 рр.). Об'єкт переведений з категорії парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва в категорію заповідного урочища.

"Летючі піски" - заповідне урочище площею 110га. Розташоване на північно-західній околиці смт. Великої Олександрівки. Штучні насадження сосни звичайної та кримської кінця ХІХ століття.

"Цюрупинський сосновий бір" - заповідне урочище площею 290га. Розташоване в зеленій зоні південно-західної околиці м. Цюрупинська. Ділянка штучно створеного соснового бору на пісках в кінці XIX століття, що виконувала функцію захисного насадження.

"Недогірський ліс" - заповідне урочище площею 216га. Розташоване в зеленій зоні південно-західної околиці смт. Великої Олександрівки. Це штучні лісонасадження 50-х років XIX століття, що мають велике водоохоронне та ґрунтозахисне значення. Урочище - зразок степового лісорозведення.

"Архангельський ліс" - заповідне урочище площею 30га. Розташоване в с. Архангельське Високопільського району. Лісові насадження закладені в 1846р. Пам'ятка степового лісорозведення.

"Голопристанський акацієвий ліс" - заповідне урочище площею 42га. Розташоване в зеленій зоні м. Голої Пристані на межі піщаної арени.

"Старозбур'ївський акацієвий ліс" - заповідне урочища має площу 14га, розташоване в південно-східній частині с. Стара Збур'ївка Голопристанського району. Серед лісового масиву, створеного відомим лісівником М.С.Борткевичем у 80-х роках XIX століття, розташована школа- інтернат.

"Стояни" - заповідне урочище має площу 15га, розташоване біля

с. Дудчани Нововоронцовського району. Штучні лісонасадження на еродованих землях виконують водоохоронну функцію. В масиві є джерело питної води. Місце відпочинку населення.

Вони є природоохоронними рекреаційними установами. На території парків- пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Тут проводяться екскурсії, масовий відпочинок населення, догляд за насадженнями, підсадка дерев замість загиблих, виконуються роботи по запобіганню самосіву, збереженню композицій з рослин.

Ботанічний сад Херсонського державного університету має площу 14га. Закладено в 1934р. В колекціях ботанічного саду більше 200 видів інтродукованих деревних та чагарникових рослин, понад 180 видів трав'янистих рослин, 15 видів мохів та 21 вид лишайників. Тут, крім звичайних видів для підзони типчаково-ковилових степів, зростають рідкісні види, що включені до Червоної книги України. Це ковила волосиста, Лесінга, українська, тюльпан Шренка і бузький, голонасінник одеський та інші [15].

Дендропарк Нижньодніпровської НДС Степового філіалу НДІ лісового господарства і агролісомеліорації, площею 3га, закладено в 1975р. Зростає понад 100 видів дерев і чагарників, трав'янистих декоративних рослин. З більш рідкісних тут зростають гінкго дволопастне, барбарис Юліана, тюльпанне дерево та ін.

Дендропарк Науково-дослідного інституту землеробства південних регіонів, площею 5,6 га, закладено в 1965р. в регулярно-ландшафтному стилі. Зростає понад 90 видів і форм дерев і чагарників. Більше третини - вічнозелені рослини. Серед них - ялина колюча голубої форми, плакуча форма ясена, шовковиці, верби, дуб пірамідальної форми, кулясті форми клена, роза сірійська та ін.

Парк школи-інтернату № 2 ("Казенний сад") має площу 8га. Один з найстаріших парків міста, закладений в 1868р. Пам'ятник парківництва, зростає близько 50 видів дерев та чагарників. Парк відчуває дуже сильний антропогенний тиск.

Парк с.Чулаківки Голопристанського району, площею 4га, закладений у 1961році. Різноманітні види дерев, чагарників, декоративних квіткових рослин.

Парк с. Роздольне Каланчацького району має площу 62га. Старовинний парк з віковими дубами, ялівцями, кленами та іншими породами дерев і чагарників.

Парк с. Садове Голопристанського району має площу 14га. Старовинний парк середини XIX століття. Серед порід дуб звичайний, види ялівцю.

Парк м. Скадовська має площу 12га. Старовинний парк кінця XIX століття з листяних і і хвойних порід дерев і чагарників.

Дендропарк м. Каховки, площею 15га, закладений у 1954 році на схилах водосховища за ініціативою відомого кіномитця О. Довженка [13].

Нинішня мережа об'єктів природно-заповідного фонду недостатня не тільки за площею, а й за репрезентативністю. Вона не охоплює навіть всі типові зональні ценози, типи рослинності, більшість рідкісних ценозів, більшість раритетного видового різноманіття. З рідкісних видів рослин лише 35% знаходяться на територіях заповідних об'єктів. Треба ще врахувати, що Херсонська область є однією з найбагатших за видовим складом живих організмів областей України. В області зустрічається 40 % живих організмів, що відомі в Україні.

Практично всі об'єкти, крім біосферних заповідників та національного парку, деяких пам'яток природи та садово-паркового мистецтва, не мають чітко окреслених в натурі меж, відповідних вивісок з назвою природно-заповідного об'єкта та його статусу, огорожі, попереджувальних та заборонних знаків, аншлагів. Керівники владних адміністративних структур, на землях яких розташовані заповідні об'єкти, практично дуже мало або й нічого не знають про їх сучасний стан.

Помітна нерівномірність і нерівнозначність розташування об'єктів природно-заповідного фонду на території області. Жодного заповідного природного об'єкта немає в Нижньосірогозькому, Верхньорогачицькому та Великєїлепетиському районах, лише по одному в Генічеському, Новотроїцькому, Іванівському, Високопільському та Горностаївському районах. Але ще є резерви для створення заповідних об'єктів, особливо в долинах річок, в степових балках, на піщаних аренах, морському узбережжі, в степових подах, на відслоненнях гірських порід та інших територіях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ХЕРСОНЩИНИ 

 

3.1. Херсон в архітектурі 

 

Херсон - місто класицизму, яке було засноване за часів становлення стилю. Воно пройшло всі стадії його розвитку, включаючи неокласицизм і сталінський класицизм. Класицизм у архітектурі Херсона - це його сутність, адже стиль тісно пов’язано зі строгою системою адміністративного управління, з міцною владою. Херсон засновувався як візитна картка Російської імперії, тут працювали видатні вітчизняні та зарубіжні архітектори. У Херсоні було створено перший архітектурний ансамбль доби класицизму в Україні - Палацова площа. Він вважається одним із кращих і найбільш показових для характеристики своєї доби. Власне весь історичний центр міста складається з ряду ансамблів. До того ж, класичне співвідношення висоти забудови до ширини вулиць, створює найбільш комфортні умови для життя. 1785 р. англійським паркобудівником Вільямом Гульдом у Херсоні було влаштовано один із перших у Європі громадських парків (нині на його місці парк Леніна). Цікаво, що в перше сторіччя існування Херсона дотримувалися норми зелених насаджень 1 га на 1 тис. мешканців.

Херсон було збудовано на порожньому місці, і нічого не заважало реалізувати «утопічні» архітектурні ідеї про ідеальне місто на практиці.

Після заснування Миколаєва і Одеси місто опинилося на межі економічного краху, воно втратило 90% свого населення. Імператор Олександр I, бажаючи допомогти місту, переніс сюди центр величезної губернії, яка простягалася від Дніпра до Дністра. Так з’явилася Херсонська губернія, що проіснувала до 1920 року. У першій половині ХІХ ст. в Херсоні створюються не лише великі ансамблі, але й архітектурні комплекси. Одним із найцікавіших був комплекс Чорноморського шпиталю, в проектуванні якого взяв участь Андреан Захаров - автор відомого петербурзького Адміралтейства. Інший Петербурзький архітектор Василь Стасов створює проект монумента видатному англійському філантропові реформаторові тюремної системи Джону Говарду, який помер і був похований у Херсоні 1790 р. Видатний скульптор Іван Мартос (родом із нинішньої Чернігівської області) створює одну зі своїх найбільш значних робіт - пам’ятник князеві Потьомкіну, могила якого теж розташована в Херсоні, в Катерининському соборі.