Проблеми лісів Херсонщини та шляхи їх вирішення

Одним із останніх ансамблів історичного центру є новий адміністративний центр - площа Свободи. Проект, за яким його реалізували, було розроблено 1945 р. Це один із перших проектів повоєнного відновлення українських міст, і з’явився він не випадково - 30 березня 1944 р. Херсон повернув собі статус обласного центру [10].

 

3.2. Визначні пам'ятки Херсонщини 

 

Херсонська фортеця , комплекс будівель і залишки оборонних споруд, що дали почало місту (зараз - територія Комсомольського парку). Збереглися арочні Московські (Північні) і очаківські ворота (вул. Перекопськая, 13) кінця XVIII в., пороховий льох, а також арсенал (вул. Перекопськая, 10), побудований в 1784 р., - одна з найраніших будівель фортеці.

Екатериненський собор (1782-1787 рр.) з дзвіницею (1806 р.), вул. Перекопськая, 13. На місці дерев′яної Михайлівської церкви, на території колишньої фортеці. У інтер’єрі - твори живопиcу, приписувані В. Боровиковскому і Д. Льовіцкому. У 1791 р. тут був похований кн. Р. Потемкин-Тавричеський. На території - “Пантеон Херсонкой фортеці” - поховання полеглих офіцерів.

Греко-софійська церква (1780 р.), вул. Червонофлотська, 13. Кам’яна, з дерев′яним розділом. У інтер’єрі зберігся настінний живопис, різьблення, дерев′яні скульптури.

Святодуховський собор (1804-36 рр.), вул. Декабристів, 36. Кам’яний, в стилі класицизму.

Очаківські (Західні) ворота, кінець XVIII ст.

До наших днів від архітектурного ансамблю Херсонської фортеці збереглися лише Очаківські та Московські ворота з пов'язаними з ним бастіонами, один з кріпаків колодязів, будівля арсеналу, пороховий льох, Катериненський собор з дзвіницею.

Ворота арочні, складені з добре обробленого Інгулецького вапняку, декоровані пілястрами і аттиком.

Московські (Північні) ворота, кінець XVIII ст. (Вул. Перекопська, 13).

Названо по напрямку доріг, що ведуть з Херсонської фортеці на Очаків і на Москву чи Петербург (друга назва Московських воріт - Санкт-Петербурзькі). Розташовані в північно-східній частині фортеці (нині парку Ленінського комсомолу). Мали підйомний міст через рів, з'єднували фортецю з військовим форштадтом.

Будинок з атлантами (вул. Суворова, 8)

За відомостями Е.В. Горностаєва цю садибу розмірами 24 на 12 сажнів, що межує з півночі - з ділянкою дворянського зібрання Херсонської губернії, зі сходу - з ділянкою Марченко, із заходу - з ділянкою Зільберштейна, придбав в 1905 році видатний херсонський нотаріус, гласний міської думи, дворянин Ю.П. Куликівський під заставу майна своєї дружини Є.Л. Куликовської.

Будинок купця Медведєва, 1900 р. (вул. Петренко, 6 / пер. Дори Любарської)

Будинок побудований в 1900 р. як житловий у формах еклектизму з елементами класицизму і рококо. З 1957 р. в цьому будинку міститься Державний архів Херсонської області.

У топоніміці Херсона "Стежка" - знакове поняття, прикмета ХХ століття, як Потьомкінський сквер - візитна картка ХІХ сторіччя. Військове, Млини, Сухарне, Забалка, Суворовська, Стежка - ці назви невіддільні від Херсона. Міська лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних, споруджена на кошти їх спадкоємців, розташована на північно-західній стороні міста, де колись були морські казарми і госпітальні бараки, що прийняли поранених солдатів і матросів з театру Кримської війни, облоги Севастополя в 1854-55 роках. Діяльність Суворова безпосередньо пов'язана з історією міста. Саме йому були підпорядковані війська, які в 1787-1788 роках обороняли Херсонсько-Кінбурнський плацдарм. Серед них були і чорноморські, і катеринославські козаки - колишні запорожці.

Після закінчення російсько-турецької війни 1787-1791 років штаб Суворова розташувався в Херсоні у будинку під номером 1-а.

На перехресті вулиць Комунарів та Леніна привертають увагу кілька видатних пам'яток старовини.

Серед них - будинок, побудований в 1904-1905 роках для Міської Думи. У його архітектурі відчуваються мотиви ренесансу: він справді нагадує середньовічні ратуші.

З 1978 року в його стінах знаходиться експозиція Херсонського художнього музею ім. О. О. Шовкуненко.

У будинку № 16 в кінці XIX століття знаходився нічліжний будинок, споруджений на кошти родини Фальц-Фейнів. Не підтверджена документально історія про те, що в кінці серпня 1891 сюди був доставлений письменник Максим Горький, по-звірячому побитий селянами в селі Посад-Покровське за спробу заступитися за жінку. Після одужання Горький через Олешки вирушив у Крим.

Літературний відділ Херсонського краєзнавчого музею розташований у колишньому будинку А. Гурфінкеля.

У 80-х роках XIX століття його орендувало херсонське земство, а в 1891 році в ньому жила сім'я вчителів-вихователів, у якій народився майбутній російський письменник Б. Лавреньов. Інтер'єр житла, особисті речі письменника сьогодні складають важливу частину експозиції літературного відділу.

Будинок Другої Маріїнсько-Олександрівської жіночої гімназії, побудована в стилі еклектизму із застосуванням мавританських архітектурних традицій у 1896 році (вул.Перекопська, 3). Автор проекту - херсонський цивільний інженер Казимир Іполитович Квінто. Це найстаріший жіночий середній навчальний заклад Херсона, заснований відомими діячами народної освіти - сестрами Софією, Марією та Оленою Гозадіновими.

Херсонська губернська лікарня була заснована в 1818 році за розпорядженням Херсонського цивільного губернатора. Керував нею "Наказ громадського піклування" Міністерства внутрішніх справ. У 1845 році на території лікарні розміщувалися притулок для немічних, самотніх людей похилого віку і сирітський будинок, в якому містилися 30 хлопчиків і 20 дівчаток. У 60-х роках XIX ст. губернська лікарня стає земською.

По вулиці Жовтневої революції звернемо на вулицю 9 січня. До 1917 року вона іменувалася Ганнібаловська, на честь першого будівельника Херсона, генерала-цехмейстера Івана Абрамовича Ганнібала. У двоповерховій будівлі № 30, побудованому в стилі неоампір на початку XX століття, перебувала мануфактура братів Камінських. Декоративне оздоблення фасадів будинку вражає своєю суворою урочистістю. Нині тут розмістилась Обласна спілка споживчих товариств.

Архітектурний ансамбль Покровської площі сформувався на початку XX століття. У будівлі відділення Санкт-Петербурзького банку відчуваються мотиви романського і мавританського стилів, в колишніх прибуткових будинках - берлінського модерну (будинок № 18).

Ймовірно, будинок для міської поштової контори було побудовано в 1830 році. У його архітектурі були використані кільові арки у віконних прорізах як елементи татарської архітектури, специфічною для Північного Причорномор'я. До цього херсонська пошта знаходилася на вулиці Суворовській, в будинку, де жив Джон Говард, а ще раніше - на Ерделевській, в будинку адмірала Сенявіна [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 

 

4.1. Характеристика туризму Херсонщини  та перспектив його розвитку 

 

Область має унікальний природно-ресурсний потенціал. На території Херсонщини розташовані два біосферних заповідники світового класу з унікальною флорою і фауною. Вони внесені в списки ЮНЕСКО. А також Азово-Сивашський ландшафтний заповідник і більше двох десятків мисливських заказників.

Не виключено, що розширення Євросоюзу позитивно вплине на приплив іноземних туристів, оскільки ціни на туристичні послуги в нових країнах - членах ЄС істотно підвищаться: уже сьогодні, приміром, у Карпати прибувають на відпочинок жителі таких гірських держав, як Швейцарія, Австрія і Польща. Перспективними, крім Криму, навіть за умов подорожчання, варто вважати Одеську область і Херсонщину, узбережжя Азовського моря.

Серед напрямків розвитку може також бути один з модних нині у світі -історико-культурний туризм. Наприклад, торік майже на 20% збільшилася кількість іноземних туристів (включаючи сусідні держави) і на 50% - туристів із країн далекого зарубіжжя.

Від туризму Україна щорічно одержує біля $400 млн. Однак обсяг іноземних інвестицій у туристичну і курортно-рекреаційну сфери сьогодні не перевищує $100 млн. [6].

Санаторно-курортні установи, що знаходяться в жалюгідному стані, і не представляють цінності як лікувальні заклади, варто вивести з управління відомств і передати в туристичну галузь, тобто у ведення Держтурадміністрації. Остання - повинна знайти інвестора. Для цього потрібно знизити кредитні ставки для підприємців на будівництво і реконструкцію баз, встановити відповідні пільги в оподатковуванні на три-п’ять років. Такі правила існують для всіх об’єктів туристичної сфери в Мальті, Іспанії, Португалії, Туреччині і інших країнах.

Зараз із 6200 всіх українських санаторно-курортних ліжко-місць  тільки 10% за рівнем і сервісом відповідають європейським стандартам.

У Криму вже 5 років, як організоване республіканське Міністерство туризму. Його бюджет починався з 500 тисяч гривень, тепер він виріс учетверо, досягши двох мільйонів гривень. Кошти йдуть винятково на організаційні заходи. Значна їхня частина витрачається на рекламу. Наприклад, уряд АРК визначив для себе пріоритетні регіони – партнерів в сфері відпочинку і туризму. Це Москва, Санкт-Петербург, північ Росії. Зокрема, з журналістами укладають угоди про співробітництво, і ті в популярних російських виданнях регулярно публікують матеріали про туристичну привабливість Криму. Запрошують великі групи журналістів і на всілякі конференції, в результаті чого з’являються матеріали про принадності туризму в Криму. Вже йде гостра боротьба між Кримом і його конкурентами.

Усе більшого значення набуває річковий, екологічний і сільський туризм. У Новій Каховці відкритий яхт-клуб для обслуговування досить заможних людей. У Голій Пристані створюються гольф-клуб і база зеленого сільського туризму. Тут розуміють: не можна далі, намагаючись підняти економіку, робити ставку лише на кволе сільське господарство. Потрібні інші пріоритети. У ряді районів області – у тому числі Скадовському, Генічеському, Бериславському – організовані відділи туризму. Більше 100 тисяч чоловік, тільки за даними фірм, що мають ліцензії на надання туристичних послуг, відпочивають щорічно в області. За даними райдержадміністрацій, їх раз у п’ять більше. В області приблизно 300 баз відпочинку при вартості одного місця від 10 до 600 гривень на день. Однак відпочиваючих із приморських санаторіїв на екскурсії з усього узбережжя Херсонщини возять в Асканію-Нова, а також в Одесу, Севастополь, Миколаїв. Треба розробити туристичні маршрути й до Херсону.

Ізраїль славиться Мертвим морем, але за лікувальними властивостями і складовими солей йодисті озера в Цюрупінському районі, Сиваш у Каланчаку і Соляне озеро в Голій Пристані якщо не перевершують, то й не поступаються йому. Однак на узбережжі Сивашу лікуватися поки що не можливо: немає ні пляжів, ні пансіонатів, ні під’їзних шляхів.

Обласна адміністрація ввела мораторій на виділення ділянок у курортній прибережній зоні до проведення інвентаризації і затвердження органами місцевого самоврядування генеральних планів забудови. У приморських курортних селищах панує повний хаос. Пляжні зони забудовані хаотично і безсистемно.

У Голопристанскому, Генічеському, Скадовському і Каланчакському районах уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів розташувалося 376 здравниць. В області 12 міст і сіл мають статус курортів. Це дозволяє підняти продажну ціну чи плату за оренду. В області 1200 гектарів земель вважаються рекреаційними, хоча ні наукових, ні маркетингових досліджень у цьому напрямку не проводилося. В даний час на вторинному ринку “сотку” угідь у берега Чорного моря в Скадовскому і Голопристанському районах можна придбати за $100, гектар - за $10 000, чи навіть дешевше, тоді як вартість гектара землі на південному березі Криму доходить до мільйона доларів.

На території Залізного Порта, Більшовика, Блакитного від так званих “земель запасу” у радіусі 3- 5 кілометрів від моря практично нічого не залишилося - ділянки піщаних дюн або розпродані, або розподілені між місцевими жителями, що перепродали їх заїжджим комерсантам під кафе, приватні готелі і мини-маркети.

Багато об’єктів, побудовано на узбережжі методом “самозахоплення”, без оформлення документів на землю.

Останнім часом керівництво області вирішило вивчити положення справ на курортному узбережжі. У 2000 році був прийнятий Закон України “Про курорти”, що передбачає створення державного кадастру курортних територій з визначенням їхньої медичної спеціалізації й охоронних санітарних зон. Перший етап програми - Залізний Порт і Більшовик. Він обійдеться бюджету в 100 тисяч гривень. А для повного переобліку знадобиться сума в десять разів більша [6].

Поки що рекомендовано місцевим органам самоврядування утриматися від продажу угідь несільськогосподарського призначення за завищеними цінами. Але оскільки гроші для поповнення скарбниці здравницям теж необхідні, пропонується альтернатива: найбільш “перспективні” ділянки узбережжя здавати в оренду за конкурсом, закріплюючи за орендарями право наступного викупу земель.

Серйозні інвестори вкладають у будівництво значні суми і готові вкласти ще більші. Інфраструктура ж не розвивається десятиріччями. Немає доріг, освітлення, прямо біля парканів красенів-пансіонатів розміщені смітники, випасаються свійські вівці і кози. Порядок забудови хаотичний, наприклад, прямо на пляжі, у самої води, “відітнувши” неабиякий його шматок, побудували дискотеку.

У Залізному Порті, як і в курортному Більшовику, де приходиться вирішувати масу питань, пов’язаних із проблемами туризму, селищних рад взагалі немає. Є селищна рада тільки в Новофедорівці, що знаходиться в 12 кілометрах від курорту.