Проблеми і перспективи розвитку туристичного комплексу світу

Негативні:

• напруженість у міжнародних відносинах;
• нестабільність політики та закритість економіки;
• нерозвинутість індустрії туризму;
• забруднення навколишнього середовища й екологічна небезпека;
• відсутність ефективних стимулів інвестування розвитку індустрії туризму на рівні світових стандартів.

             Сьогодні туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку ХХІ ст. туризм, за обсягом доходу, справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки.

              У багатьох країнах світу туризм  є однією з найбільш пріоритетних  галузей, внесок у валовий національний  дохід яких складає 20 – 45 %, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв’язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та ін. Цей бізнес приваблює підприємців із багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності й мінімальний термін окупності витрат.

Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн  світу і визначити лідерів  із залучення туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками останніх років, то на першому місці  упродовж 15 років залишається Франція, прийнявши близько 80 млн. іноземних туристів, далі йдуть Іспанія, США та Італія, які в сукупності прийняли понад 150 млн. туристів. Отже, визначивши лідерів із прийому іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала сфера туризму. Проте надходження прибутків від туризму розподіляється у світі нерівномірно (див. додаток В).

 Найбільша частка прибутків від туризму припадає на регіони з досить високим рівнем економічного розвитку, тобто туризм у цих регіонах активно

впливає на економічний розвиток.

           У наш час туристична галузь утворила 12 % світового валового внутрішнього продукту і поглинула 13 % витрат споживачів.

             За чисельністю працівників сфера  туризму також стала однією  з найбільших у світі - у  ній зайнято понад 260 млн. осіб, тобто кожен 10-й працюючий. Туризм є вагомим джерелом утворення робочих місць, і, за прогнозами, протягом наступних 5-ти років у світі створюватиметься 2 500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що сферу туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

            І ще один дуже важливий  фактор – вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище, який може бути безпосереднім, опосередкованим, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, управляючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний.

             Позитивний вплив включає охорону  й реставрацію пам’яток природи,  історії, культури, створення національних  парків і заповідників, збереження  лісів, захист рослинного і  тваринного світу. 

             Негативний вплив більший, зокрема - це вплив на якість води в річках, озерах, морях та на якість повітря, зростання викидів шкідливих речовин транспортними засобами, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам’яток вандалами. Деякі види туристського відпочинку, як-от полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі й призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій. Зростання населення в туристичних регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, у свою чергу, збільшує навантаження на довкілля [14].

За прогнозами Всесвітньої  туристичної організації (ВТО), сфера  туризму активно розвиватиметься  і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік, що означає збільшення туристичних  прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком [4].

При цьому доходи від туризму у 2010 році склали 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 рази перевищили рівень 2000 року, у 2013 році – 1690 млрд. доларів, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.

             Прогноз найбільш популярних  туристичних напрямків до 2020 року (див. додаток Д).

             Із таблиці видно, що при щорічному зростанні на 8 % кількість туристичних

прибуттів у Китай досягне  до 2020 року 137,1 млн. дол.

            Другим за популярністю туристичним  напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.).

            Щоденні витрати туристів, за  винятком коштів на авіаперевезення,  збільшаться до 5 млрд. доларів у  день.

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками  туристичних потоків стануть  Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

          Економічна відсталість країн  Східної Європи є реальним  бар’єром для залучення населення  цих країн у міжнародний туризм. Обсяги туризму між країнами  Західної і Східної Європи  будуть зростати в основному  в напрямку зі Сходу на Захід. 

               І все ж таки разом з економічним  піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем, міжнародний туризм для країн,  що розвиваються, стане джерелом  не тільки надходження іноземної  валюти, а й створення нових  робочих місць [17].

             Фахівці Всесвітньої туристичної  організації визначили п’ять  найперспективніших видів туризму  у ХХІ столітті:

            1. Круїзи – один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо на початку 1980 р. кількість “круїзних” туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині - 10 млн., і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм – для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний  туризм – активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам’яток культури.

 4. Діловий туризм – набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов’язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки,

поглибленням політичних та економічних зв’язків між різними  державами світу.

5. Космічний туризм – за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США [21].

Всесвітня туристична організація назвала найбільш відвідувані туристами країни світ у 2011 році. Очолює рейтинг СОТ за 2011 рік Франція – 79500000 туристів (3%), на другому місці – США з 62 мільйонів 300 тисяч іноземних гостей (4,2%), на третьому – Китай з 57600000 туристів (3, 4%). На четвертому місці Іспанія 56700000 чоловік (приріст 7,6%). За Іспанією слідують Італія (46,1 млн.), Туреччина (29,3 млн.), Великобританія (29,2 млн.), Німеччина (28,4 млн.), Малайзія (24,7 млн.) і Мексика (23,4 млн.)

Також існує рейтинг найбільш відвідуваних країн українськими туристами (в дужках зазначена кількість туристів у 2012 році): Туреччина (427269), Єгипет (207434) , Польща (113590), Румунія (66296), ОАЕ (53125), Греція (46065), Німеччина (45755),  Ізраїль (42133), Чехія (40418),  Італія (30915),  Угорщина (28605), Іспанія(23261),  Австрія (21138), Чорногорія (19059),  Франція (18718),  Словаччина (18712), Великобританія (14048), Болгарія (13887), Хорватія (10660) [23] .

Висновки. Сучасні тенденції розвитку світового туризму мають позитивний характер. Це така галузь економіки, яка дуже активно розвивається. Але для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У найзагальніший вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57 % туристичних прибутків, на країни, що розвиваються, – 30 %, на країни з перехідною економікою  – 13% [22].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО

                                         КОМПЛЕКСУ СВІТУ

Туризм є однією з найефективніших  та найперспективніших галузей народного  господарства, яка за економічними показниками випередила навіть автомобільну промисловість і зайняла друге  місце після комп'ютерної. Надходження  від туризму у світі зросли у 300 разів за 50 років - з 2 млрд. дол. США  у 1950 році до 1000 млрд. дол. США у 2008році, а на 2013 рік становлять 1690 млрд. дол. США.

Дослідження Всесвітньої  туристичної організації (ВТО) дають  можливість стверджувати, що тенденції  росту туристичної індустрії  будуть зберігатися і надалі. У  період з 2000 до 2020 року прогнозується  збільшення туристичних прибуттів на 200% і передбачається наступний розподіл туристичних прибуттів у сфері в'їзного туризму по регіонах (див. додаток Е).

Найвідвідуванішими країнами світу до 2020 року стануть, за прогнозами фахівців, Китай, США, Франція, Іспанія (див. додаток  Ж).

За останні роки вражаючих  успіхів у розвитку індустрії  туризму домоглась Польща. Ще в 1985 і 1990 роках, за даними ВТО, ця країна займала 17 і 19 місця в Європі по прийому  туристів. А в 1996 році Польща піднялась  на шосте місце, прийнявши 19,4 млн. чол. і отримавши 8,4 млрд. дол. США доходу. Разом з тим, вже у 2006 році Польща заробила на в'їзному туризмі набагато менше, ніж у 1996-му - 4,5 млрд. дол. США, прийнявши при цьому 13,98 млн. туристів і посівши у Європі дев'яте  місце. Для Польщі характерним є  особливо велике число візитерів - туристів, які не залишаються на нічліг.

В Україні туристична діяльність перебуває у стадії реформування та розвитку. Наявні туристичні ресурси використовуються не повністю, проте динаміка туристичного ринку України свідчить про тенденції до зростання числа туристів взагалі, а іноземних – зокрема. 

Аналіз принципів організації  туристичної галузі країн, що мають розвинуту

індустрію туризму, доводить необхідність надання державної  підтримки розвитку туризму в  Україні, зокрема, у сфері інформаційно-рекламної  діяльності.

            Одним із перспективних напрямків  стимулювання розвитку туризму  в Україні, збільшення валютних  надходжень від туристської діяльності, удосконалення ринкової інфраструктури  є, на наш погляд, створення  спеціальних економічних зон  туристсько-рекреаційного типу. Важливою  задачею функціонування таких  зон має стати забезпечення  передумов для поступового поширення  найефективніших елементів ринкового  механізму із зон на економіку  навколишніх регіонів та економіку  країни.

Туризм повинен стати  одним з джерел поповнення державного та місцевих бюджетів, тому необхідно  визначити проблеми роботи туристичної  галузі та розглянути основні напрями  по їх вирішенню. Досвід різних країн  показує, що успіх розвитку туризму  безпосередньо залежить від того, як на державному рівні сприймається ця галузь, наскільки вона користується державною підтримкою.

Приватнопідприємницької сектор ніколи не зможе покрити потреби  у великих інвестиціях для  розвитку курортних, готельних та інших  туристичних підприємств, як і основних елементів туристської інфраструктури і нездатний виконувати окремі функції Національної Туристської Адміністрації. У всіх сильних туристичних державах є такі організації, підлеглі, як правило, міністерствам, які займаються розробкою національних програм розвитку туризму, називаються вони по-різному: у Великобританії - BTA (British Tourist Authority), в Ірландії - Irish Board, в Іспанії - Turespana , в Італії - ENIT, в Норвегії - NORTRA і т. д. Саме вони містять представництва по туризму в інших країнах, вони розробляють залучають туристів програми і забезпечують потік туристської інформації.

            В роботі туристичної галузі  можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Серед  них: 

- відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення        діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;

- різновідомча підпорядкованість  туризму та санаторно-курортного  комплексу; 

- недоліки в системі  регіонального управління ;

- проблема тіньової економіки; 

- необхідність передання  частини повноважень органам  місцевого самоврядування.

Одна з проблем  – сезонність туризму в країнах Середземномор'я і постійно зростаюча концентрація в прибережних районах.  Вирішення цієї проблеми вбачається в завантаженні туристичних об'єктів в низький сезон: обладнання готелів закритими басейнами, створення комбінованих турів, використовуючи екскурсійні тури з подальшим проживанням в прибережних готелях і т.д.