Релігійний туризм

     Об'єктами уваги з боку православних християн залишаються староруські міста Золотого кільця (Москва, Суздаль, Владимир, Ростов Великий, Переяславль-Залесській), Київ (Києво-Печерська лавра), гірські монастирі Греції (Афон). 

     У ісламі паломництву надається особливе значення. Кожен повнолітній мусульманин повинен прагнути до здійснення обряду «священного хаджу». Хадж – паломництво в Мекку (Саудівська Аравія), місто, в якому народився Мухаммед. Лише прихильники ісламу мають право відвідувати найсвященніше з усіх міст. Тут знаходиться Кааба. Кааба є великим грубим кубом, складеним з сіро-зелених гранітних блоків. У одному з кутів Кааби знаходиться великий чорний камінь (метеоритного походження), який помістив там сам Мухаммед. Головна мета паломництва мусульман до Мекки полягає в тому, щоб 7 разів обійти навколо Кааби в напрямі проти годинникової стрілки, доторкнутися до чорного каменя і поцілувати його. Медіна (Саудівська Аравія) – друге за значенням священне місто мусульман, куди вони здійснюють паломництво (місце поховання Мухаммеда). 
У буддизмі віруючі не здійснюють масових відвідин святих місць. Проте вони нерідко відправляються в індивідуальні подорожі, прагнучи досягти глибшої духовної досконалості. Засновник буддизму Гаутама жив і помер в долині Гангу, тут у буддистів є свої святі місця, особливо вшановується Варанасі (тут просвітлений Гаутама-Будда прочитав першу проповідь). Одне з культових місць в буддизмі – Город Лхаса на в Тибеті. Тут розташовані буддійський монастир і палац далай-лами – духовного глави буддистів. Палац Поталла – 13-поверхова будівля, зведена в XVII столітті. У внутрішніх покоях знаходяться 10000 святинь і 20000 статуй; вага виробів із золота і срібла, що зберігаються там, обчислюється тоннами.

     В цілому, будь-яка церква заохочує релігійний туризм, що часто знаходить законодавчу підтримку у держави, наприклад, у вигляді охорони історичних пам'ятників, зниження податків, створення об'єктів інфраструктури (доріг, готелів). Немало громадських організацій і фондів надають різноманітну допомогу в організації релігійного туризму. Багато туристичних фірм спеціалізуються на паломництві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

 

    Паломництво зараз стає однією з найстаріших і популярних форм туризму, яке в своїй основі має значні історичні корені. Релігійні подорожі, як правило, переслідує деякі основні мети. Найпоширенішою формою вважається відвідування знакових релігійних місць . Переважно релігійні люди прагнуть потрапити на легендарні місця, такі як Голгофа, Єрусалим, Мекка і буддійські храми. У середні століття , коли почався цей вид туризму, дуже популярним було відвідувати «центри віри», в який вважалося, що молитви набувають особливої ​​сили і значення.

    Ще однією специфічною метою релігійного туризму можна вважати зцілення. Дуже часто відбуваються випадки того, що за допомогою святих ікон, вівтарів або менгиров люди виліковуються. І хоча це в першу чергу стосується питань віри і психологічного настрою людини , зцілюють можливості таких місць неможливо заперечувати . Зцілення може бути духовне , фізичне або ментальне . Багато людей ставали свідками того , що хвороба Блаунта відступала після молитов.

    Третьою метою релігійного паломництва і туризму можна вважати дуже мирську і по - простому людську. Це цікавість у всьому своєму прояві. Навіть якщо людина не є релігійним прихильником , йому , як правило , дуже цікаво попрямує до такого місця і відчути ту силу віри , яку живлять люди, що йдуть сюди . Природна цікавість кличе туристів на місця чужої релігії . Католицький храм , буддійські святилища або мечеті являють собою високий інтерес для атеїста . Крім того , як правило , місця духовної сили надзвичайно красиві в архітектурному сенсі. У релігійному туризмі є поняття також туризму «навпаки» , коли мощі святих та ікони подорожують світом до віруючих.

 Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

     Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в’їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

    Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

     Релігієзнавчий туризм має особливе значення для розвитку внутрішнього туризму в Україні, оскільки викликає великий інтерес з боку не лише віруючих, а й інших верств населення. Адже цілком закономірним наслідком тривалого панування в суспільстві атеїстичних ідей та ідеологічних приписів в оцінці релігійних явищ, антирелігійної пропаганди і порушення конституційного принципу свободи совісті є посилена увага до тих явищ, які довгий час перебували під забороною. 

    Туристично-екскурсійна робота в таких умовах була одним із небагатьох джерел отримання знань про історію розвитку релігії в Україні, яка є духовним стрижнем національної культури і об’єднавчою основою нації. Володіння цим масивом знань є необхідною умовою подальшого розвитку суспільства і збереження його культурних надбань. 

     Релігійна традиція українського народу та наявні сакральні ресурси сприяють формуванню стійкого попиту на паломницькі тури та формуванню в нашій країні ринку релігійного туризму.

     Розвиток загального інтересу до релігійного туризму не обійшов і Україну. Спостерігається процес становлення туристичних фірм по організації релігійних і паломницьких турів, а також деяких паломницьких служб, організованих при монастирях, церквах, а також інших релігійних організаціях. Тільки за останні три-чотири роки в Україні значно збільшилася кількість туристів, що здійснюють паломництво до святинь України, а також прямуючих за кордон з релігійно-пізнавальною метою. Основні маршрути таких поїздок пролягли до Ізраїлю, Італії, Греції, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Саудівської Аравії, Індії, Китаю, на Тибет.

     Попри суспiльно-полiтичнi перетурбацiї в Українi, туризм демонструє феноменальну життєздатнiсть i динамізм, у чому вкотре переконують статистичнi данi, оприлюдненi Державною службою туризму i курортiв. 
За даними Адміністрації Держприкордонслужби України протягом 6 місяців 2013 року Україну відвідали 11,3 млн. іноземних туристів, що на 19 % або на 1,8 млн. осіб більше, ніж за аналогічний період 2012 року.

     Варто відзначити, що змінилася тенденція у сфері релігійного туризму. У першому півріччі 2013 р. спостерігається зростання цього сегменту на 59% (+105,84 тис. осіб), тоді як відповідний період 2012 р. показав зменшення на 15% у порівнянні з 2011 р. Збільшення потоків організованого туризму спостерігаються з Польщі (збільшення на 235,5%, або на 143,3 тис. осіб), Росії (збільшення на 49,7%, або на 47 тис осіб), Німеччини (збільшення на 42%, або на 8,7 тис. осіб).

     Релігійний туризм виконує ряд важливих функцій, серед яких пізнавальна, естетична, виховна. Пам’ятки церковної історії і культури є засобом утвердження національної свідомості і самосвідомості, відтворення історичної пам’яті, виховання патріотизму, розвитку естетичних і художніх смаків.  
     Шляхом розробки національної мережі релігійних маршрутів, багато з яких мають міжнародне значення, туристичні фірми України спільно з церковними громадами різних конфесій здійснюють „невидимий експорт” церковної культури як невід’ємної складової національної культурної спадщини. В той самий час „невидимий імпорт” церковної культури інших країн сприяє більш чіткому усвідомленню своєї національної культурної самобутності. Таким чином, історико-культурні пам’ятки, що є об’єктами релігійного туризму, перетворюються на культурне надбання людства і є внеском України у скарбницю світової цивілізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок до третього розділу

     В Україні функціонує демократичне законодавство про свободу совісті та релігійні організації, яке убезпечує українське суспільство від міжконфесійних конфліктів. Поліконфесійність і полі-етнічність України збалансовується низкою законодавчих актів, які відповідають стандартам міжнародного, зокрема європейського, законодавства. Це забезпечує міжконфесійну стабільність, гарантує українське суспільство від будь-яких небажаних етноконфесійних трансформацій. Україна може слугувати добрим взірцем країни безпечної і привабливої для міжнародного туризму, зокрема релігійного, паломницького туризму.

     Україна - багатонаціональна і багатоконфесійна країна, в якій налічується понад 70 різних релігійних течій. Міжконфесійні конфлікти в Україні, які, на жаль, подекуди існують, хоча їх географія і динаміка значно звузилася і впала за останні роки, не переростають (і, будемо сподіватися, не переростуть) в етнорелігійне протистояння. Запорукою цього є послідовна, цілеспрямована державно-церковна політика Української держави, яка ґрунтується на конституційних положеннях і державних правових актах, що відповідають міжнародному праву і захищають свободу совісті, релігійні свободи та права всіх національних меншин, всіх громадян України - як віруючих, так і невіруючих [3]. Це створює сприятливі передумови та можливості для розвитку як вітчизняного, так і міжнародного паломницького туризму в Україні.

     Одержані в процесі наукового дослідження результати підтверджують гіпотезу, що є його основою, а реалізована мета та завдання дають можливість сформулювати такі висновки:

– в черговий раз підтверджено, що подальший розвиток релігійного туризму в Україні гальмується недосконалістю нормативно-правової бази, відсутністю системи регулювання релігійного туризму;

–  регулювання  розвитку  релігійного  туризму  пропонується  розглядати  як

сукупність  форм  і  методів  органів  місцевого  управління  на  діяльність  суб’єктів господарювання з метою реалізації соціально-економічних пріоритетів та забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

      Підводячи підсумки виконаної роботи можна зробити наступні висновки.

     Паломництво ― це ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями. Зародження паломництва пов'язані з формуванням в світі основних релігійних течій.

     Паломництво в тій чи іншій формі прийнято практично у всіх релігіях і язичницьких культах. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії. Паломницькі тури на відміну від релігійно–пізнавальних турів або культурно–історичних, несуть певним віруванням сенс здійснення обряду, а не лише пізнавальні цілі.

     Релігійний туризм (паломництво) є одним із самих старих видів туризму. Паломництво, як і туризм взагалі, буває внутрішнім (у межах окремої країни).

     Вплив релігійного туризму на економіку деяких країн і регіонів світу, в першу чергу на самі релігійні центри, дуже велике. Це пов'язано з тим, що паломники залишають в стані перебування істотну частку взятих у дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьом тисячам місцевих жителів. Центрами релігійного туризму є: Мекка, Медина, Єрусалим.

     У нашій країні релігійний туризм в даний час недостатньо розвинений. Збережені до наших днів культові споруди можуть служити важливими об'єктами релігійного туризму і паломництва в сучасній Україні. Серед них є пам'ятники різних епох, починаючи з XII – XIII ст. і закінчуючи XIX ст.,іщо відображають всю історію українськлшл культового зодчества, нерозривно пов'язану з історією та культурою Києвськой Русі.

     Доцільно виділити з них найбільш значущі об'єкти відвідування релігійного туризму і основні місця паломництва. У більшій своїй частині вони збігаються, і їх можна включати у маршрути, як релігійного туризму, так і паломництва (або суміщених груп). Незбіжні об'єкти характеризуються тим, що не відповідають цілі поїздки туристів чи паломників.

     Центральними устремліннями при здійсненні паломництва можна назвати:

• вчинення релігійного обряду або участь в такому;
• поклоніння святому місцю, храму, мощам;
• отримання благодаті, зцілення духовного і фізичного, досягнення політичних.

     Основними споживачами цього туристичного продукту є віруючі люди, а також туристи, які цікавляться історією православ'я. У турфірмах відзначають, що останнім часом релігійним туризмом зацікавилася молодь. Все більший попит на короткострокові програми у школярів, студентів ліцеїв і коледжів, не кажучи вже про учнів православних гімназій.

     Існують різні варіанти паломницьких поїздок. Найбільшим попитом користуються одно – і дводенні автобусні тури тривалістю від 8 до 36 годин. Такі програми недорогі і дають можливість відвідати кілька що знаходяться недалеко один від одного монастирів, взяти участь у богослужінні, а також оглянути визначні пам'ятки відвідуваних місць.