Туристична галузь Ірландії

Зміст

Вступ

Безумовно, курсова, на відміну від реальної подорожі, не дозволяє відчути пульс країни, відкрити душі живучих у ній людей, близько стикнутися з її історією й культурою, але вона розповість про різноманітні куточки країни. Ірландія - вічно зелений смарагдовий острів, що здавна залучає мільйони туристів з різних країн. Захоплюючий дух історія, середньовічні пам'ятники культури й архітектури, багатовікові традиції мирно співіснують із новітніми світовими технологіями. Це бездоганна екологія, природа: від кам'янисто-місячного ландшафту до зелених лісів і пагорбів, озер і навіть пальм на півдні-заході острова. Озера (наприклад, Лохдерг і Лох Корриб) і ріки Ірландії (наприклад, Шеннон) багаті різною рибою (щука, лосось, форель), особливо улюблені рибалками, а прекрасна океанічна риболовля на блакитну акулу, макрель, ската, вугра й ін. у графствах Клэр, Керри, Голуэй порадує навіть самого спокушеного рибалки.

Ірландію називають смарагдовим островом, тому що інших тонів в ірландській палітрі майже не зустрічається. Зелені дерева, оповиті плющем, і той же зелений плющ на телеграфних стовпах і стінах стародавніх будинків. Зелені літаки національних компаній Aer Lingus і Aer Rianta. Зелені поштові автомобілі й машини для збирання сміття. Зелена шкільна форма й дорожні робітники в зелених жилетах. Купа зелених сувенірів у кожному кіоску. І, нарешті, нескінченні зелені пасовища з неуявною кількістю овець і корів.

Відповідно до конституції Ірландії (Стаття 4) країна має дві версії назви. Ірландська версія - Eire (Айре). Англійська версія - Ireland (Айрланд). У звичайній практиці в ірландських версіях текстів використовується ім'я Eire, а в англійських ім'я Ireland.

Акт від 1948 року затвердив новий статус країни - Republic of Ireland (Республіка Ірландія). Змінився тільки статус державного устрою. Офіційна назва країни не змінилося - Ireland. Сучасна англійська версія Ireland диференційована від ірландського Eire з додаванням німецького слова land (земля). Джерела походження слова Eire невідомі. Існуючі теорії не доведені, але сходяться в одному - глибокій стародавності етимології.

Відповідно до однієї з теорій ім'я відбулося від слова iepvn (Аирн), що згадується в грецьких рукописах опису географії, датованих V сторіччям до нашої ери. У карті  Птолемея (Ptolemy's Map), датованій 150 р. нашої ери з'явилося ім'я louepvix (Айорниа). Ці версії трансформувалися в латинську версію Iuverna (Айвирне). У наслідку (і по теперішній час) по-латинському країна придбала ім'я Hibernia. Так її перейменував Caesar, що звернув увагу на схожості звучання Айвирне з латинським словом hibernus (студена).

Відповідно до іншої теорії - Eriu, древня форма Eire, бере свої джерела з ірландської міфології. Відповідно до ірландської міфології ім'я Eriu є одним із трьох імен (два інших імена - Banba і Fodla) легендарного ірландського пророка і ясновидця.

Столиця Ірландії – Дублін розташований у широкій долині ріки Liffey навколо Дублінської затоки. У ньому проживає 1 млн. 21,5 тис. чол. Це головний комерційний, індустріальний, адміністративний, освітній і культурний центр країни, а також найбільший порт на березі Ірландського моря, куди сходяться основні морські, залізничні й шосейні магістралі. Тут багата архітектура 18-го сторіччя із прекрасними особняками, широкими вулицями й просторими площами.

Головна вулиця столиці - О'Kоннол стріт, неодноразово зруйнована й відновлена, являє собою в цей час достатньо строкату суміш стилів і епох. Одна із найстаріших областей Дубліна - лабіринт вулиць навколо Темпл Бар, що тепер є осередком численних ресторанів, пабів і модних магазинів. Більшість визначної пам'яток зосереджено в районі до півдня від ріки Лиффи, що, на відміну від більшості міських рік світу, є досить чистою й рясною рибою (особливо лососем).

Розділ 1. Передумови розвитку туризму в Ірландії

1.1 Загальні відомості про  країну

1. Державна символіка

Державний прапор Ірландії (відповідно до конституції) триколірний - зелений, білий і жовтогарячий. Кольорові смуги однакової прямокутної форми розташовані послідовно одна за одною, у результаті довжина прапора у два рази більше ширини. Дата прийняття прапора: 29.12.1937 [1]

У відповідності зі Статтею 7 Конституції Ірландії державним прапором Ірландії є зелене-біло-жовтогарячий триколор. Ірландський триколор, у першу чергу, - символ єднання, зримий символ інтеграції древніх сил і нових. Спадкоємці древніх традицій, представники корінного населення Ірландії представлені зеленим кольором, нащадки британських колоністів, прихильників короля Вільгельма Оранського, представлені жовтогарячим. Об'єднання цих квітів у триколор з білою смугою по середині, що означає братерство, символізує злиття різних громад в одну нації.

Історія його походження сягає своїми коріннями в початок 19 століття. Перше з відомих на сьогоднішній день згадування трьох квітів (зелений, жовтогарячий і білого) як національного символу належить до вересня 1830 року. Тоді триколірні кокарди надягли учасники зборів, що проводились в підтримку чергової Французької революції, у результаті якої Франція знову знайшла свій (синьо-біло-червоний) триколор.

Саме у вигляді прапора триколірне полотнище було вперше представлене широкій публіці в 1848 році Томасом Френсісом Меєром (Thomas Francis Meagher), одним з лідерів руху Молода Ірландія (Young Ireland). За одними відомостями це відбулося 7 березня на мітингу в Уотерфорді, за іншими - 15 квітня в Дубліні. Традиційний зелений прапор використовували прихильники Деніела Оконнела (Daniel O'Connell). Рух Молода Ірландія був республіканським (поза-конфесіональним) і мав потребу у власному "республіканському" символі. Такою емблемою республіканського руху став прапор, створений по образу й подобі прапора Великої Французької Революції, а Меєр у промові  до своїх прихильників, так пояснив зміст нового символу: "Біла смуга в центрі прапора персоніфікує мир між "зеленими" і "жовтогарячими". Я вірю, що під цим прапором руки ірландських протестантів і ірландських католиків з'єднаються в шляхетному братньому рукостисканні"[2].

Прапор Нової Ірландії відрізнявся від сучасного порядком кольорів. Вважається, що найперше триколірне (жовтогарячо-біло-зелене) шовкове полотнище було привезено в Дублін з Парижа як подарунок від тамтешніх революціонерів їхнім ірландським колегам. Починаючи з весни 1848, ірландський триколор став з'являтися поруч із французьким на зборах і мітингах, що проводилися по всій Ірландії в підтримку революційних подій, що мали місце у Франції.

Після придушення повстання Молодий Ірландії в липні 1848 року ірландський триколор як символ єдності й прапор Молодих Ірландців забутий не був, але до 1916 року використовувався не часто. Хоча Джон Мітчел (John Mitchel) один раз виразив надію "побачити коли-небудь цей прапор, що розвівається над країною в якості її національного символу", у той час і ще протягом десятиліть головною національною емблемою залишався зелений прапор із золотою (жовтою) арфою на ньому. Навіть напередодні повстання 1916 зелене полотнище із золотою арфою мало незаперечну владу над розумами й серцями патріотів.

Ні кольору, ні їх порядку на перших триколорах не були строго регламентовані. Всі прапори 1848 року включають смуги зелений, білий і жовтогарячий кольори, але на деяких з них справа розміщався жовтогарячий, на інших - зелений, і відомий, принаймні, один прапор, у якого порядок кольорів був наступним: жовтогарячий, зелений, білий.

В 1858 році з'явився прапор зі смугами зеленого (символ католиків), жовтогарячого (символ протестантів) і блакитного (символ пресвітеріанців) кольорів.

В 1883 триколор жовтого, білого й зеленого кольорів, розміщених горизонтально, використовувався Парнеллітами (прихильниками гомруля, що підтримували лідера ірландської фракції в британському парламенті Ч. Парнелла). Взагалі жовтий колір час від часу заміняв жовтогарячий, але така заміна руйнувала глибинний зміст символіки кольорів.

У дні Дублінського (Великоднього) повстання 1916 року триколірний прапор у його сучасному виді розвивався над Поштампом, штабом повстанців, пліч-о-пліч із зеленим прапором. Маючи за собою багаторічну історію, будучи прапором Великоднього повстання й символом нової революційної Ірландії, триколор поступово одержав широке поширення на території Вільної Ірландської держави, ставши для народу прапором Шин Фейн. Він використовувався й урядом Вільної держави, але неофіційно: у Конституції Вільної Ірландської держави, прийнятої 18 червня 1922 року і яка вступила в дію 1 липня 1922 року нічого не говориться про державну символіку, у тому числі й про державний прапор. "Уряд Ірландії став використовувати Прапор Вільної Держави, відібравши в республіканців їхній символ, але, залишивши за собою право згодом прийняти більш прийнятну державну емблему ".

Остаточно його статус як державної емблеми був закріплений у Конституції 1937 року, відповідно до якої Вільна Ірландська держава, що мала статус домініону, припиняла своє існування, а замість неї проголошувалося створення незалежної суверенної демократичної держави Ірландія. І хоча миролюбні ідеали Томаса Меєра так і не були втілені в життя, триколірний прапор залишається значимим символом двох ірландських громад, яким необхідно шукати загальну мову й шляхи мирного співіснування на одному острові.

Символ арфи використовується на бланках ірландського уряду. Цей же символ відображений у пресі Президента країни. На прапорі Президента Ірландії, на блакитному тлі зображена золота арфа із срібними струнами. Символ арфи викарбуваний на ірландських монетах.

Прототипом моделі цього символу служить ірландська арфа XIV сторіччя, відома під ім'ям Brian Boru harp, нині збережена в музеї "Стародавня Бібліотека" Трініті Коледжу в Дубліні.

Золоту арфу на синім полі використовується із часів царювання Генріха VIII в 16 столітті. Арфа була обрана як державний символ, коли заснувався вільний ірландський штат, однак офіційно його затвердили 9 листопада 1945 року.[2]

1.1.2. Державний устрій.

Форма правління - парламентська республіка. Глава держави - президент Мери Патрісія Мак Еліс. Обирається населенням строком на 7 років. Глава уряду - прем'єр-міністр Браян Коуен (з 2008 року). Висувається Палатою представників і призначається президентом. Парламент - двопалатний, складається з Сенату (60 місць - 49 сенаторів обираються університетами із числа кандидатів, висунутих п'ятьма комісіями й 11 - призначаються прем'єр-міністром, всі сенатори обираються на 5-літній строк) і Палати Представників (166 місць - депутати обираються загальним голосуванням на основі пропорційного представництва на 5-літній строк).

Законодавство Ірландії опирається на загальне право й закони, розроблені й прийняті парламентом відповідно до конституції країни. Конституцією Ірландії встановлюється форма уряду, визначаються права й обов'язки президента, двох палат парламенту (Oireachtas) і уряду. У конституції визначені також структура й повноваження судів і сформульовані основні права громадян.

Президент є главою держави й обирається прямим всенародним голосуванням, якщо на цей пост претендують два або більше кандидати. Виконавча влада здійснюється на підставі рішень уряду, у підпорядкуванні якого перебуває Палата представників. Главою уряду є прем'єр-міністр. 
Існують і органи місцевого самоврядування, до складу яких входять представники 113 місцевих органів влади, фінансованих почасти державою, почасти за рахунок засобів платників податків. Вони відповідають за суспільне будівництво, водопостачання й санітарний стан, стан доріг, вирішення ряду освітніх і інших регіональних проблем, включаючи охорону здоров'я, розвиток туризму й місцевої індустрії, збереження рибних запасів та ін.

Північна Ірландія як частина Великобританії представлена у Вестмінстері 17 членами парламенту, обраними в Палату представників. Уряд Північної Ірландії засідає в замку Stormont біля Белфаста. Діяльність уряду контролюється Державним секретарем по Північній Ірландії на підставі Акту про Північну Ірландію 1974 р.[4]

Для адміністративних цілей, Ірландська Республіка розділена на 26 округів і 5 городків графств. Округу: Карлоу, Дублін, Кілдер, Кілкені, Лаоіс, Лонгфорд, Лос, Мес, Офелі, Вестмес, Вексфорд, і Віклоу, в області Лінстер; Клер, Корк, Керрі, Лімерік, Тіпперарі, і Вотерфорд, в області Мантстер; Голвей, Лейтрім, Майо, Роскоммон, і Сліго, в області Коннат; і Каван, Донегал, і Монафан, в Ольстерській області. Графство Тіперарі розділене й управляється як два підсуб’єкти: Тіперарі Північний Райдинг і Тіперарі Південний Райдинг.

1.2. Природно-географічні передумови  розвитку туризму

Ірландія — великий острів на заході Британського архіпелагу, відділений від о. Великобританія протокою Св. Георга, Ірландським морем і Північною протокою. Знаходиться на краю шельфу, розчленованого глибокими підводними долинами на півночі, заході і півдні; на сході акваторії мілководні. Ірландія видовжена з північного сходу на південний захід, протяжність в цьому напрямі 486 км. Протяжність з півночі на південь — 465 км., зі сходу на захід — 285 км. Периметр узбережжя — 2800 км. Загальна площа 84 423 кв. км, з них незалежна Ірландська Республіка займає 70 285 кв. км, а Північна Ірландія, що входить до складу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, 14 138 кв. км. Найменша відстань між Ірландією і Великобританією — 21 км — по прямій від мису Торр-Хед поблизу Баллікасла до Малл-оф-Кінтайр в Шотландії.

Внутрішня частина острова (Центральна рівнина) в основному низинна, висоти близько 60 м. над рівнем моря. В основі  її залягають червоні піщаники й вапняки, перекриті потужними (до 60 м.) льодовиковими відкладеннями. Окремі височини, що піднімаються до висоти 180-300 м., являють собою залишки герцинських утворень або покриву карбонових вапняків. Останні утворять по окраїнах низовини острівні плато висотою до 600 м, де (особливо на заході) широко розповсюджений карст. На північному сході знаходяться плато (Антрим) і низовини, утворені третинними виливами базальтів. Родовища торфу й вугілля.

На Центральній низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти, у горах  - гірські підзолисті, на погано дренованих плато й у низинах - торф'яно-болотні. На вапняках зустрічаються перегнійно-карбонатні ґрунти. Переважним типом рослинності є зеленіючі протягом цілого року луги. Близько 20% площі Ірландії займають торф'яні болота, що заросли очеретом, пухівкою, вересом. Широколистяні ліси (головним чином дубові) були сильно винищені вже в середні століття й тепер займають усього близько 1,5% території країни, зберігшись лише в деяких гірських районах. Багато штучних (переважно хвойних) насаджень. На південному заході виростають реліктові субтропічні рослини (наприклад, суничне дерево).