Об’єкт злочину

Таким чином, уся сукупність суспільних відносин, що охороняється кримінальним законом, їхні окремі групи і конкретні, окремі суспільні відносини повною мірою відповідають взаємовідносинам філософських категорій загального, особливого, одиничного й окремого.

Висловлені тут думки  не дозволяють визнати обгрунтованим розгляд взаємовідносин загального або родового і безпосереднього об'єкта з позиції взаємозв'язку філософських категорії сутності і явища. Адже раніш вважалося, що сутність і явище знаходяться в такому взаємозв'язку, при якому сутність існує, а явище істотно, і в явищі завжди виявляється його сутність, то стає очевидна неспроможність цієї позиції. Справді, якщо безпосереднім об'єктом виступає матеріальний об'єкт (річ, предмет), на який впливає злочинець, і ті суспільні відносини, що за ним стоїть і котре ще потрібно розкрити, то тут сутність вважається відірваною від явища і знаходяться десь поза нього, що у дійсності бути не може.

   Матеріальний  предмет (річ) є властивістю  або системою властивостей об'єкта  посягання - суспільних відносин - і виступає лише в цій якості. Предмет, річ не може бути сутністю об'єкта посягання. Сутністю об'єкта, його змістом завжди виступає конкретне соціальне відношення між окремими особами у виді визначеного поводження суб'єктів суспільних відносин.

Ось чому навіть ті автори, що визнають недосконалою тричленну класифікацію об'єктів злочину, не відхиляють її. Розподіл об'єктів на загальний, родовий і безпосередній у навчальній і монографічній літературі існує і донині. Тому пропозиції про відмову від того або іншого виду тричленної класифікації об'єктів не можна визнати вичерпними. Так, наприклад, М.І. Федоров, заперечуючи проти традиційної тріади об'єктів (загальний, родовий, безпосередній), вважає, що загального об'єкта злочину не існує, що загальний об'єкт злочину - це тільки поняття, а не реальна дійсність, не реальні явища громадського життя. Тому, на думку М.І. Федорова, так названий загальний об'єкт ні для науки, ні для практики нічого не дає і від нього варто відмовитися.

Не можна погодитися з тим, що сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, це не реальна дійсність, а тільки поняття. Крім того, варто пам'ятати, що загальне існує лише в окремому, через окреме. Всяке окреме є так чи інакше - загальне. Як загальне неможливо без окремого, так і окреме немислимо без загального.

Загальний об'єкт злочину  об'єднує всю систему окремих  суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Отже, виділення  загального об'єкта має пізнавальне  і практичне значення. Він показує  суспільну небезпеку і спрямованість злочинного посягання на суспільні відносини. Відмова від загального об'єкта злочину призведе до затушовування і недооцінки суспільної небезпеки злочину і може завдати шкоду науці кримінального права і практику застосування кримінального законодавства. Д.Н. Розенберг справедливо думає, що не можна шукати спеціальний об'єкт, властивий окремій групі злочинів, не спираючись при цьому на правильне розуміння загального об'єкта.

Тричленна класифікація об'єктів злочину прийнятий і  в кримінальному праві іноземних держав. Наприклад, Ф. Полячек розрізняє загальний (основний, по термінології автора) об'єкт злочину, особливий і окремий (індивідуальний) і вважає, що це розходження виходить із співвідношення окремого, особливого і загального.

Розбіжності, що зустрічаються в літературі у визначенні безпосереднього об'єкта злочину не можуть бути основою для того, щоб відкинути правильну по суті класифікацію об'єктів. Ця класифікація науково обгрунтована, цілком відповідає законам логіки і потребує лише в доповненні й уточненні. Зокрема, потрібно уточнити назву і визначення безпосереднього об'єкта. Об'єкт посягання який у даній класифікації іменується безпосереднім, у дійсності є не безпосереднім, а видовим. Безпосереднім об'єктом злочину варто вважати об'єкт конкретного посягання (життя П.П. Данилова, здоров'я И. З Захарова, власність МП і т.д.) Описане в законі посягання на життя, здоров'я, на відношення власності й інші соціальні блага є не конкретним, а видовим. Тому й об'єкт цього виду посягання (життя, власність і т.д.) є видовим, а не безпосереднім. Якщо ми говоримо, що об'єктом вбивства при вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 93-100 КК, є життя людини, то ми ж не маємо на увазі конкретне вбивство і життя конкретної людини. Тут вживається видове поняття вбивства у видове поняття життя. У такому вжитку життя означає не окремі суспільні відносини по забезпеченню життя, а всі аналогічні суспільні відносини, як окремий їхній вид. Неважко побачити, що жодне вбивство не спрямоване безпосередньо на позбавлення життя як виду суспільних відносинах, тобто на позбавлення життя всіх громадян. Вбивство безпосередньо направляється на позбавлення життя однієї людини (у рідкісних випадках декількох осіб), життя якого виступає безпосереднім об'єктом. На той об'єкт, що в існуючій класифікації називається безпосереднім, злочин безпосередньо не зазіхає. Цей об'єкт є видовим. На цей вид об'єкта зазіхають усі злочини одного, даного виду.

Таким чином видовим  об'єктом є ті суспільні відносини, на які зазіхає злочин окремого виду (вбивство, розкрадання, образа, дезертирство, хабарництво і т.п.). Безпосереднім об'єктом варто вважати вже порушені суспільні відносини, тобто об'єкт, котрому вже заподіяна шкода окремим конкретним злочином.

Безпосередній об'єкт - це ті конкретні суспільні відносини, яким вчиненим злочином заподіяна шкода. На відміну від загального, родового і видового об'єктів, котрим шкода безпосередньо не заподіюється, збиток від злочину завжди зазнає безпосередній об'єкт. Видовому, родовому і загальному об'єктам шкода заподіюється тільки через ушкодження безпосереднього об'єкта. Видовий, родовий і загальний об'єкти змінюються тільки в тій частині, у якій шкода заподіюється безпосередньо об'єкту. При цьому конкретні суспільні відносини як безпосередній об'єкт порушуються злочином або навіть знищується зовсім. Видовий об'єкт може бути ушкодженим лише в одиничних своїх проявах, але він не може бути знищений, тому що неможливо взагалі знищити злочинним шляхом майнові відносини, життя, здоров'я людей і інші суспільні відносини.

Таким чином, на рівні  особливого й одиничного в інтересах  практики необхідно виділити в самостійні підгрупи родовий і видовий об'єкти.

Отже, класифікація об'єктів  злочину по вертикалі має чотири ступені:

1. загальний об'єкт (правопорядок - уся сукупність суспільних відносин) родовий об'єкт (окрема група однорідних суспільних відносин, що складають одну область суспільного життя - власність, особистість тощо),
2. видовий об'єкт (суспільні відносини одного виду - життя, особиста власність)
3. безпосередній об'єкт (конкретні суспільні відносини - життя Ніколаєнко Н.О., особиста власність Петрова Д.Б. і т.п.).

Виділення четвертої  групи об'єктів призводить їхню класифікацію в повну відповідність із взаємозв'язком  і співвідношенням філософських категорій загального, особливого, одиничного й окремого і надає їй завершений вид.

  B запропонованої  мною класифікації загальним  є загальний об'єкт злочину,  особливим - родовий об'єкт; одиничним  - видовий об'єкт і окремим - безпосередній об'єкт.

  Родовий і видовий  об'єкти в даній класифікації є особливим і окремим і можуть бути об'єднані під загальною назвою спеціального об'єкта. Проте в такому загальному виді спеціальний об'єкт не може виконати своєї ролі бути основою побудови глав (родовий) і норм (видовий) Особливої частини кримінального законодавства. Тому виникає необхідність його розчленовування на родову і видову групи і визначення кожній із них окремо.

Непорозуміння і плутанина, що зустрічаються у визначенні безпосереднього  і родового об'єктів визначаються, на нашу думку, недостатнім дослідженням вчення про об'єкт злочину і, головним чином, його утримання.

 Помилки у визначенні  об'єкта злочину в найбільшій  мірі ставляться до видового  і безпосередньому об'єктам якими  в багатьох випадках визнаються  не суспільні відносини, а речі, предмети, майно. Це значною мірою затрудняє встановлення об'єкта посягання в конкретному діянні. Очевидно, що названі речі і явища випадають із прийнятої класифікації об'єктів, у котрій класифікації піддаються суспільні відносини.

Відмова деяких авторів від визнання суспільних відносин безпосереднім об'єктом злочину визивається спробою розв'язати виникле протиріччя в класифікації об'єктів злочину. Це протиріччя полягає в тому, що деякі злочини, на думку цих авторів, не мають безпосереднього об'єкта, а тільки загальний і родовий. Такими вважають, наприклад, державна зрада (ст. 111 КК), шпигунство (cт. 114), крадіжку, грабіж і шахрайство, вчинені у відношенні особистого майна громадян (ст.ст. 185-198КК) і деякі інші. При вчиненні цих злочині родовий і безпосередньої об'єкти нібито збігаються.

   Логічно обгрунтована  система кримінального закону  дозволяє установити видовий  і безпосередній об'єкти конкретних  посягань, наприклад, на майнові  відносини (державні, суспільні,  особисті). У цьому зв'язку не можна визнати обгрунтованим твердження про те, що відношення особистої власності є одночасно і родовим і безпосереднім об'єктом злочинів проти особистої власності громадян. При такому розумінні порушується логічне співвідношення роду і виду, тому що особиста власність є видове поняття від родового поняття власності. Правильно було б вважати родовим об'єктом майнові відносини (як родове поняття), видовим - відносини особистої власності (як видове поняття), а безпосереднім - особисту власність конкретної особи.

   Крім вищевикладеної, у науці кримінального права  застосовується і другого виду  класифікація об'єктів злочину  (класифікація по горизонталі). Суть  її полягає в розрізненні основного,  додаткового і факультативного  об'єктів.

Необхідність у такого роду класифікації визивається тим, що всякий злочин заподіює шкоду не одному окремому об'єкту, а одночасно декільком суміжним суспільним відносинам. Ця особливість злочинного діяння викликала необхідність розрізняти основні і другорядні (додаткові) об'єкти.

Розподіл об'єктів на основні і додаткові Д.Н. Розенберг запропонував ще в 1948 р. Правда, він помилково вважав посягання на майнові відносини посяганнями на єдиний безпосередній об'єкт. Вилючення Д.Н. Розенберг робив тільки для розбою. Проте неважко виявити, що на два об'єкти і більш зазіхає не тільки розбій, але і насильницький грабіж, вимагательство (власність, особистість), знищення або ушкодження майна (власність, суспільний порядок, суспільна безпека) і інші злочини.

    Оскільки, таким  чином, злочин змінює не одне, а декілька суспільних відносин, то при кваліфікації діяння необхідно виділити ті суспільні відносини, що у даному випадку є головним, основним об'єктом посягання. Інші безпосередні об'єкти, яким даний злочин заподіює шкоду, будуть додатковими або факультативними.

Вперше в літературі визначення основного, додаткового  і факультативного об'єктів запропоноване  Е.А.Фроловим. На його думку, основним безпосереднім  об'єктом посягання є такі суспільні  відносини, той інтерес, котрий законодавець, створюючи норму, ринувся в даному випадку поставити під охорону кримінального закону (див. 120,213)

Вважається, що таке визначення неточне, тому що не містить у собі основної ознаки цього об'єкта. Головним у цьому визначенні є вказівка на прагнення законодавця поставити дане благо під охорону кримінального закону. Це положення, щонайменше, спірно, тому що і додатковий об'єкт заслуговує (через свою соціальну цінність) кримінально-правової  охорони.   Наприклад, здоров'я людини рівною мірою  охороняється кримінальним законом і потребує такої охорони поряд із майновими відносинами (при грабежі і розбої), із статевою свободою (при згвалтуванні) і т.д. Очевидно, сутність основного об'єкта полягає не в цьому.

На нашу думку, у його визначенні повинно бути зазначено  на те, що в зазіханні на основний об'єкт полягає соціальна сутність даного злочину. Так, наприклад, насильницький грабіж в багатьох випадках заподіює шкоду майновим відносинам і здоров'ю, проте, сутність цього злочину полягає в зазіханні на відносини власності.

2.1. Основний об'єкт злочину.

Основним об'єктом злочину є ті суспільні відносини, зміна яких складає соціальну сутність даного злочину і з метою охорони яких видана кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за його вчинення.

2.2. Додатковий об'єкт злочину.

Додатковим  об'єктом злочину є ті суспільні відносини, посягання на який не складає сутності даного злочину, але які даний злочин змінює поряд з основним об'єктом. Такі, наприклад, здоров'я при розбої, життя або здоров'я при терористичному акті, майнові відносини при диверсії і т.п. Характерно, що додатковий об'єкт в інших випадках є самостійним об'єктом і завжди потребує кримінально-правової охорони.

2.3. Факультативний об'єкт злочину.

Факультативним об'єктом  злочину признаються ті суспільні відносини, що даним злочином в одних випадках змінюються, а в інших — ні. Наприклад, при вчиненні хуліганства іноді заподіюється шкода і здоров'ю особистості, і майновим відносинам, а нерідко хуліганство не змінює цих суспільних відносин. Те ж можна сказати про життя або здоров'я при навмисному знищенні або ушкодженні майна й інших злочинах. Іншими словами, факультативним є додатковий об'єкт, що не завжди піддається злочинній зміні.

Оскільки кваліфікація діянь провадиться тільки по основному  об'єкті, то практично важливо з усіх об'єктів, яким даний злочин заподіює шкода, виділити основний. Без цього неможливо домогтися правильної кваліфікації діяння. Саме цим пояснюються помилки, що зустрічаються на практиці і кваліфікації, наприклад, хуліганства і злочинів проти особистості.

     Виділення  факультативного об'єкта необхідно  тому, що він не є обов'язковою  ознакою складу злочину і не  завжди зазначений в ознаках,  що кваліфікують. Проте очевидно, що заподіяння шкоди, крім основного  об'єкта, ще і факультативному значно підвищує суспільну небезпеку діяння. Ця обставина повинна враховуватися судом при призначенні виду і розміру покарання.

Оскільки факультативний об'єкт не є обов'язковою ознакою  складу злочину і не завжди впливає  на кваліфікацію діяння, варто було б, на нашу думку, цей об'єкт завжди виділяти в якості одного з ознак складу злочину.

Розглянуті нами два види класифікації об'єктів злочину не вичерпують усіх можливих її видів. Подальше вивчення цієї важливої проблеми може виявити  необхідність і підставу для різноманітних інших видів класифікації об'єктів. Можу запропонувати класифікацію об'єктів по ступені їхньої важливості, соціальної цінності.