Объект преступления

Родовий об'єкт злочинів найчастіше зазначається в назві  глави Особливої частини КК. Наприклад, глава ІУ "Злочини проти порядку управління". Родовим об'єктом виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин, який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини в сфері державного управління. Іноді родовий об'єкт злочину вказано в самій нормі кримінального закону. Так, у ст.231 як родовий об'єкт військових злочинів зазначений порядок несення військової служби.

Якщо родовий об'єкт  злочину дозволяє встановити групову  належність конкретного діяння, індивідуальні  його ознаки визначаються безпосереднім  об'єктом посягання.

БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ОБ’ЄКТ

Надзвичайно складним у  теорії кримінального права виявилося  питання про безпосередній об'єкт злочину. Як видається, це є головною причиною того, що більшість авторів наукових публікацій із цих питань уникають визначення безпосереднього об'єкта злочину.

 Кожен зі злочинів, об'єднаних за ознаками спільності  родового об'єкта, характеризується своїм безпосереднім об'єктом, установлення якого має важливе значення для правильної соціально-політичної оцінки злочину і його юридичної кваліфікації. У науці кримінального права під безпосереднім об'єктом визнаються ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він заподіює шкоду. Так, безпосереднім об'єктом при вбивстві є життя конкретної особи, при викраденні майна - державна, колективна або приватна власність (власність конкретної особи), при хуліганстві — громадський порядок у конкретному місці (кафе, на стадіоні, в кінотеатрі тощо). Безпосередній об'єкт є обов'язковою (конструктивною) ознакою будь-якого складу злочину. Без його точного встановлення суттєво ускладнюється або унеможливлюється здійснення правильної кваліфікації діяння²⁷.

 Уточнюючи це поняття  М.І. Бажанов висловив думку,  що безпосередній об'єкт —  це суспільні відносини, яким  спричиняє шкоду конкретний злочин. Інакше кажучи, — це об'єкт  окремого конкретного злочину²⁸.

З родовим безпосередній  об'єкт найчастіше співвідноситься як частина та ціле, але іноді вони збігаються за обсягом (наприклад, і родовим, і безпосереднім об'єктом убивства є життя особи). У певних випадках кілька злочинів мають один безпосередній об'єкт: так, безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених статтями 121-126, є здоров'я особи, а злочинів, передбачених статтями 328-330 КК, - сфера охорони державної таємниці. У деяких нормах безпосередній об'єкт зазначається у диспозиції статті Особливої частини КК (наприклад, безпосереднім об'єктом державної зради ст. Ill KK називає суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, державну, економічну чи інформаційну безпеку України). Проте найчастіше безпосередній об'єкт конкретного злочину встановлюється шляхом тлумачення закону.

На думку деяких вчених, між родовим і безпосереднім  об'єктом слід виділяти ще й видовий  об'єкт (суспільні відносини одного виду), тобто об'єкт певного окремого виду злочину - крадіжки, вбивства, хуліганства  тощо. Оскільки стаття КК передбачає (описує) не конкретний злочин, а його вид, то пропонується визнавати об'єктом цього виду злочину не безпосередній (конкретний), а видовий об'єкт, тобто об'єкт певного виду. Безпосередній об'єкт у такому разі є лише частковим випадком прояву, буття видового (окремого) виду суспільних відносин.

КЛАСИФІКАЦІЯ  БЕЗПОСЕРЕДНІХ ОБ’ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ «ПО ГОРИЗОНТАЛІ»

У теорії кримінального  права наявна класифікація безпосередніх  об'єктів злочинів "по горизонталі". Цю теорію досить ґрунтовно охарактеризував  М.И. Коржанський²⁹. Проте, до М.И. Коржанського цю ідею висували й інші вчені, зокрема, одним із перших був Д.І. Розенберг. На той час це була смілива теоретична новація, яка набула визнання і наукового обґрунтування значно пізніше, ніж була висунута.

Зрозуміло, що така класифікація можлива лише на рівні безпосереднього об'єкта і позбавляється усякого сенсу на більш високих рівнях абстракції даної кримінально-правової категорії — загальному і родовому об'єктах. Виділення там, де це, зрозуміло, можна зробити, додаткового і факультативного об'єктів дає можливість предметно окреслити всю сферу соціальних зв'язків, що порушується злочином, і тим самим більш рельєфно виділити специфічні риси суспільної небезпеки самого посягання. Посягання злочинця, окрім основного, на додатковий, а іноді, і на факультативний об'єкти, завжди підвищує суспільну небезпеку діяння.

Враховуючи це, Є. А. Фролов вважає доцільним розрізняти серед  декількох безпосередніх об'єктів основний, додаткові та факультативні об'єкти.

Необхідність такої  класифікації виникає тоді, коли один і той же злочин одночасно завдає шкоди кільком суспільним відносинам. Наприклад, при розбої - ст. 187, - страждає власність і життя або здоров'я людини; при перевищенні влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством над особою - ч. 2 ст. 365, - об'єктами виступають відносини власності і особа потерпілого.

Такі злочини мають  кілька безпосередніх об'єктів, з  яких законодавець, як правило, вирізняє один, найбільш важливий, що зрештою  і визначає суспільну небезпечність цього злочину, структуру відповідного складу і його місце в системі Особливої частини КК. Такий об'єкт традиційно називають основним безпосереднім об'єктом. Цей об'єкт завжди входить до складу родового об'єкта злочину. Тому з'ясування цього об'єкта дає змогу правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в системі Особливої частини КК. З іншого боку, встановлення цього об'єкта в конкретно вчиненому злочині дозволяє визначити ту кримінально-правову норму, за якою повинне кваліфікуватися скоєне суспільне небезпечне діяння. Тому цей об'єкт є визначальним як при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини, так і для кваліфікації вчиненого "багатооб'єктного" (назвемо його так умовно) злочину. Необхідно також зазначити, що основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об'єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоціальну спрямованість. Він більшою мірою, ніж інші об'єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкість наслідків, що настали або могли настати.

Додатковим  безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким поряд із основним об'єктом завдається або виникає загроза заподіяння шкоди. Таким об'єктом можуть бути лише відносини, поставлені законодавцем під охорону закону, або, іншими словами, відносини, визначені як такий об'єкт самим законодавцем.

Додатковий безпосередній  об'єкт може бути двох видів:

• обов'язковий (необхідний);
• необов'язковий (факультативний).

Додатковий  обов'язковий об'єкт - це такий об'єкт, що в даному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину. Цьому об'єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Так, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим - життя або здоров'я людини.

Додатковий  факультативний об'єкт - це такий об'єкт, який при скоєнні певного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров'я громадян при хуліганстві). Встановлення того, що внаслідок певного злочинного посягання заподіяно шкоди також і факультативному об'єкту, за всіх інших рівних умов, є свідченням більшої суспільної небезпеки скоєного діяння і повинне враховуватися при визначенні міри покарання винному.

Додатковий об'єкт, так  само як і основний безпосередній  об'єкт, має важливе значення для  визначення соціальної сутності вчиненого злочину, для встановлення тяжкості наслідків, що настали чи могли настати. Ця властивість додаткового об'єкта часто використовується законодавцем для виокремлення кваліфікованих складів, наприклад, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. 3 ст. 189), або для утворення самостійних складів злочинів (наприклад, бандитизм - ст. 257).

Розгляд даних питань має важливе значення для перспектив подальшого дослідження проблем, пов'язаних із встановленням складу злочину як підстави кримінальної відповідальності особи та приведення доктрини кримінального права у відповідність до сучасних реалій врегулювання кримінально-правових відносин.

ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ

Поняття об'єкту злочину  тісно пов'язане з суттю і поняттям злочинного діяння, його ознаками і, перш за все, основною матеріальною (соціальним) ознакою злочину - суспільною небезпекою. Злочинним може бути визнано лише те, що заподіює або може заподіяти істотну шкоду якому-небудь соціально значимому благу, інтересу, тобто те, що з точки зору суспільства є соціально небезпечним. Якщо діяння не спричиняє за собою настання конкретного збитку або не несе в собі реальної загрози спричинення шкоди що якому-небудь охороняється кримінальним правом інтересу або ця шкода явно малозначна, таке діяння не може бути визнане злочином. Таким чином, немає злочину без об'єкту посягання.

Без об'єкту злочину немає  і складу злочину. Чотиричленна структура  складу злочину (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна  сторона, суб'єктивна сторона) вимагає при кваліфікації діяння первинного встановлення об'єкту посягання - того, чому цим діянням причинний або може бути причинний істотна шкода. За відсутності конкретного адресата посягання у вигляді визначеної соціально значимій цінності, що охороняється кримінальним законом, не може йти мова про склад якого-небудь злочину.

Поняття об'єкту злочину  найтіснішим чином зв'язане найважливішою  ознакою об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечними наслідками. Суспільно небезпечні по следствія - це певна шкода, збиток, що заподіюється або може бути заподіяним якому-небудь соціально значимому благу, інтересу. Суспільно небезпечні наслідки як би висвічують, матеріалізують (у філософському розумінні цього слова) суть і специфіку конкретного об'єкту посягання.

Поняття об'єкту злочину  найтіснішим чином зв'язане і  з найважливішою ознакою об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечними наслідками. Суспільно небезпечні наслідки - це певна шкода, збиток, що заподіюється або може бути заподіяним якому-небудь соціально значимому благу, інтересу. Суспільно небезпечні наслідки як би висвічують, матеріалізують (у філософському розумінні цього слова) суть і специфіку конкретного об'єкту посягання.

Також необхідно відмітити, що більшість іноземних «криміналістів» як минулого, так і сучасного періоду розглядають об'єкт в двох площинах. По-перше, як нормативну, правову категорію, бо злочин перш за все порушує норму, кримінально-правову заборону. По-друге, злочин зазіхає на благо, що охороняється цією нормою («правове благо»), і заподіює йому шкоду. Причому під таким благом розуміють як матеріальні, так і нематеріальні, але сповна реальні і конкретні явища життя, інтереси³⁰.

З врахуванням викладеного  значення об'єкту злочину в основних межах зводиться до наступного.  

1. Об'єкт злочину - елемент  кожного злочинного діяння, тобто  будь-який злочин є таким лише  тоді, коли чому-небудь (якій-небудь  соціально значимій цінності, інтересу, благу, кримінальним правом, що  охороняється) заподіюється або  може бути причинний істотна шкода. Це знаходить вираження в такій законодавчо закріпленій ознаці злочину, як суспільна небезпека.

2. Об'єкт злочину - обов'язкова  ознака складу злочину. Не може  бути жодного конкретного складу  злочину (вбивство, крадіжка, державна  зрада і ін.) без безпосереднього об'єкту посягання.

3. Об'єкт злочину має  принципове значення для кодифікування  кримінального законодавства. За  ознакою родового об'єкту злочину  будується Особлива частина КК України. Безумовно, це найбільш логічний і практично значимий критерій класифікації і систематизації кримінально-правових норм, рубрикації розділів і глав КК України.

4. Правильне встановлення  об'єкту злочину дозволяє відмежувати  злочин від інших правопорушень  і аморальної провини. Крім  того, при явній малозначності реальної або можливої шкоди якому-небудь благу, що навіть охороняється кримінальним правом, не може йти мова про злочин (ч. 2 ст. 11 КК України - малозначне діяння), оскільки об'єкт не зазнає тієї шкоди, яка передбачається від злочину.

5. Об'єкт злочину дозволяє визначити характер і міру суспільної небезпеки злочинного діяння, тобто якому саме соціально значимому благу, що охороняється кримінальним законом, і в якій мірі (наскільки серйозно) нанесена або могла бути нанесена шкода.

6. Об'єкт злочину  має важливе, а інколи і вирішальне, значення для правильної кваліфікації діяння і відмежування одного злочину від іншого. Наприклад, головним чином по об'єкту посягання можна розмежувати між собою такі злочини, як вбивство у зв'язку із здійсненням потерпілим службової діяльності або виконанням громадського обов'язку, посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, осягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця і терористичний акт (п. 8 ч. 2 ст. 115, ст. 379, 348 та 258 КК України); диверсія і терористичний акт (ст. 113 і 258 КК України) та ін.

Неприйняття до уваги специфіки об'єкту посягання, неправильне його встановлення призводять на практиці до судових помилок.

ВИСНОВОК

Будь-який злочин завжди посягає на певні цінності, блага, відносини і спричиняє їм шкоду або створює загрозу спричинення такої шкоди. В науці кримінального права те, на що посягає злочин, дістало назву об’єкта злочину.

Об'єкт злочину —  надзвичайно важливий, хоч і юридично рівноправний, рівнозначний, обов'язковий  елемент складу будь-якого кримінального, протиправного і суспільно небезпечного діяння. Загальна теорія об'єкта злочину детально й глибоко розроблена в юридичній науці, проте питання, пов'язані з його визначенням, є одними з найбільш проблемних. Правильне встановлення об'єкта злочину має велике теоретичне та практичне значення. Саме об'єкт суттєво сприяє визначенню поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинів, є провідним критерієм для класифікації злочинів, а також для побудови системи Особливої частини КК України. Завдяки об'єктові з'ясовується характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, вирішується питання про правильну кваліфікацію діяння, а також про його відмежування від суміжних суспільно небезпечних посягань. Чим більш важливим є об'єкт, тим більш небезпечним є злочин, а відтак, тим більш пріоритетною повинна бути кримінально-правова охорона даного об'єкта.